Справа №263/1152/19
Провадження № 2-о/263/94/2019
25 січня 2019 року Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі: головуючого судді Степанової С.В., за участю секретаря судових засідань ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі цивільну справу в порядку окремого провадження за заявою ОСОБА_2, заінтересована особа Центральний районний у місті Маріуполі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, про встановлення факту, що має юридичне значення,
Заявник ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме: встановлення факту смерті ОСОБА_3. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що 01 січня 2019 року у місті Донецьку померла його матір ОСОБА_3, про що є лікарське свідоцтво про смерть, видане відповідним органом на тимчасово окупованій території, але неналежного зразка. Після поховання заявник звернулась до Центрального районного у місті Маріуполі відділу ДРАЦС з проханням зареєструвати смерть та видати їй відповідне свідоцтво. Однак у зв'язку з невідповідністю виданої довідки про смерть на тимчасово окупованій території зразку документів відповідно до вимог діючого законодавства України, їй було відмовлено в реєстрації смерті та отриманні свідоцтва про смерть.
Заявник ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, надав до суду клопотання, в якому просив здійснити розгляд справи за його відсутності, підтримав заявлені вимоги у повному обсязі.
Від заінтересованої особи Центрального районного у м. Маріуполі відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області до суду надійшла письмова заява із клопотанням розглянути справу у відсутність їх представника, при вирішенні питання за заявленими вимогами покладаються на розсуд суду.
Фіксування судового процесу технічними засобами не проводилось у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з розглядом справи за відсутності осіб, які беруть участь у справі.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідно до них правовідносини.
Судом встановлено, що згідно копії свідоцтва про народження серії ІІІ-НО № 264081 від 27.02.1976 року вбачається, що померла ОСОБА_3 є матір'ю заявника ОСОБА_2
Згідно копії лікарського свідоцтва про смерть № 33 від 02.01.2019 року та довідки про причину смерті (до форми № 106/у), виданої «Республіканським бюро судово-медичної експертизи», ОСОБА_3 померла 01.01.2019 року у місті Донецьку, причина смерті - тромбоз мезентеріальних сосудів.
Заявник звернувся до Центрального районного у місті Маріуполі відділу ДРАЦС Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, для проведення належної реєстрації факту смерті, однак листом останнього від 12 січня 2019 року № 12/15.2-108 йому відмовлено у здійсненні вказаних дій, оскільки реєстрацію смерті за пред'явленими документами провести неможливо та рекомендовано звернутися до суду.
Встановлення даного факту, що має юридичне значення, необхідно заявникові для оформлення у встановленому законом порядку спадкових прав.
Приписами п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Особливості провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України визначені ст. 317 цього Кодексу.
За змістом ч. ч. 1, 2 статті 317 цього Кодексу заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України. Справи про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, розглядаються невідкладно з моменту надходження відповідної заяви до суду.
Відповідно до п. 18 постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31 березня 1995 року, рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не змінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання.
Відповідно до п. 13 Постанови ПВС України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд встановлює факт смерті особи за умови підтвердження доказами, що ця подія мала місце у певний час та за таких певних обставин.
Згідно з ч. 2 ст. 219 ЦПК України рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.
Відповідно до п. 1 Постанови Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, в яких відповідно до Закону України "Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей" запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, російських окупаційних військ, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України та відновлення повного контролю України за державним кордоном України.
Згідно з ч. 1-2 ст. 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим перетину меж тимчасово окупованої території, вчинення правочинів, проведення виборів та референдумів, реалізації інших прав і свобод людини і громадянина. Правовий режим тимчасово окупованої території передбачає особливий порядок забезпечення прав і свобод громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території.
На даний час свідоцтво про смерть видане органом, який діє поза межами Конституції та законодавства України та не визнається на території України. Лікарське свідоцтво про смерть видане медичним закладом тимчасово окупованої території не є підставою для реєстрації смерті на території України.
Статтею 17 ч.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачено, що у разі порушення положень цього Закону державні органи України застосовують механізми, передбачені законами України та нормами міжнародного права, з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, а також законних інтересів держави Україна.
Крім цього у рішеннях Європейського суду з прав людини у справах проти Туреччини, а також Молдови та Росії, де ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду ООН у справі Намібії, ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони. Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду ООН у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення.
Отже, суд приходить до висновку про можливість задоволення заяви про встановлення факту смерті особи, оскільки законом не передбачено іншого порядку встановлення цього факту, що надасть можливість отримати заявнику свідоцтво про смерть батька, видане державним органом України, для подальшого оформлення спадкових справ.
Керуючись ст. 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», ст.ст. 3, 13, 76-83, 247, 258, 259, 263-265, 267, 268, 271-273, 315-319, 352, 354 ЦПК України, суд -
Заяву ОСОБА_2, заінтересована особа Центральний районний у місті Маріуполі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, про встановлення факту, що має юридичне значення, задовольнити.
Встановити факт смерті ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, яка померла 01 січня 2019 року, місце смерті: місто Донецьк, причина смерті: тромбоз мезентеріальних сосудів.
Рішення підлягає негайному виконанню.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосереднього до Донецького апеляційного суду у 30-денний строк з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Із повним текстом рішення суду можна ознайомитися у Єдиному державному реєстрі судових рішень за адресою: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Заявник: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, місце реєстрації: вул. Бакінських комісарів, буд. 75, місто Донецьк, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_4.
Заінтересована особа: Центральний районний у місті Маріуполі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, ідентифікаційний код 33426211, юридична адреса: пр. Металургів, 21, м. Маріуполь Донецької області.
Суддя С.В. Степанова