Україна
Донецький окружний адміністративний суд
25 січня 2019 р. Справа№200/14643/18-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні без повідомлення сторін) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, 87534, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Лавицького, 4/54)
до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 42171861, 87548, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Зелінського, 27-А)
про визнання протиправним та скасування рішення від 24 липня 2018 року № 64, зобов'язання винити певні дії
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 24 липня 2018 року № 64 про не зарахування періодів роботи у колгоспі «Зоря комунізму» та у селянській спілці «Воля» з 1977 року по 1980 рік та з 1996 року по 2000 рік, зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком від 14 червня 2018 року № 2942 та прийняти до розрахунку відомості про трудовий стаж та заробітну плату за період з 1977 року по 1982 рік та з 1996 року по 2000 рік на підставі архівної довідки про трудовий стаж від 30 жовтня 2017 року № 1161, від 30 жовтня 2017 року № 1162, довідку про заробітну плату від 30 жовтня 2017 року № 1163, від 30 жовтня 2017 року № 1164.
26 грудня 2018 року суд прийняв до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення від 24 липня 2018 року № 64, зобов'язання винити певні дії, відкрив провадження в адміністративній справі № 200/14643/18-а, зобов'язав відповідача надати суду належним чином засвідчені копії, а саме витяг з пенсійної справи позивача відповідно спірних правовідносин (зокрема заяву позивача від 14 червня 2018 року № 2942 про призначення пенсії за віком), всі інші докази, які стали підставою для вчинення відповідачем спірних дій, встановив відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення відповідачу даної ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву, який повинен бути складений та поданий за правилами, встановленими статтею 162 КАС України, або заяви про визнання позову.
17 січня 2018 року відповідач до суду надав клопотання про подовження строку надання витребуваних документів по справі № 200/14643/18-а, у зв'язку з великою завантаженістю та знаходженням на лікарняному та у відпустці співробітників юридичного відділу.
Ухвалою суду від 18 січня 2018 року задоволено заявлене клопотання відповідача та продовжено строк для надання відзиву на позовну заяву позивача та витребуваних документів.
За правилами пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Згідно з нормами частини третьої статті 263 КАС України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.
Позивач у позовній заяві зазначив, що 14 червня 2018 року звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Позивач зазначив, що пенсія відповідно до його заяви призначена, проте її розмір обчислено виходячи із меншого стажу роботи через не зарахування відповідачем окремих періодів його роботи. Позивач вважає прийняте відповідачем рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки висновки відповідача, що містяться в оскаржуваному рішенні щодо неможливості прийняття відповідних довідок є формальними. Як зауважив позивач, невідповідності (розбіжності) у цих довідках немає, а є лише скорочення прізвища, яке не позбавляє можливості ідентифікувати приналежність йому інформації, зазначеної в уточнюючих довідках. Окрім того, в обґрунтування позовних вимог, позивач зауважив, що відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення не прийнято до уваги факт, що Гусятинський трудовий архів вже встановив приналежність інформації позивачеві, бо інакше йому відмовлено у наданні архівних довідок.
Відповідач надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву позивача, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог позивача та просив суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі з аналогічних підстав, зазначених в оскаржуваному рішенні. Також, відповідачем на адресу суду було надано копії витребуваних документів.
Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України серії МС № 679116, виданого Гусятинським РВ УМВС України в Тернопільській області 20 квітня 2000 року, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.
Судом встановлено, що 14 червня 2018 року позивач звернувся до управління із заявою «Про призначення/перерахунок пенсії», яка була зареєстрована за № 2942 та згідно якої позивач просив призначити пенсію за віком. До зазначеної заяви позивачем було надано такі документи: заяву, копію трудовою книжки, копії паспорту, ідентифікаційного коду, диплому про навчання та військового квитка, архівні довідки про роботу у колгоспах для призначення пенсії за віком.
Згідно архівної довідки про трудовий стаж, виданої Гусятинським трудовим архівом 30 жовтня 2017 року № 1161 на ім'я ОСОБА_1 у документах архівного фонду ТОВ «Воля» с. Перемилів Гусятинського району містяться відомості про роботу ОСОБА_1 ОСОБА_2. - у колгоспі «Зоря комунізму» с. Перемилів Гусятинського району у листопаді 1977 року, ОСОБА_1 ОСОБА_2 - у колгоспі «Зоря комунізму» с. Перемилів Гусятинського району з січня 1978 року по листопад 1980 року, ОСОБА_1 ОСОБА_2. - у селянській спілці «Воля», ТОВ «Воля» с. Перемилів Гусятинського району з березня 1996 року по березень 2000 року.
Відповідно до інформації Гусятинського трудового архіву (довідка від 30 жовтня 2017 року № 1162, видана на ім'я ОСОБА_1) у документах архівного фонду ТОВ «Воля» с. Перемилів Гусятинського району містяться відомості про роботу у колгоспі «Зоря комунізму», селянській спілці «Воля», ТОВ «Воля»: ОСОБА_1 ОСОБА_2. - 1977, 1996, 1997, 1998, 1999, 2000 роки; ОСОБА_1 ОСОБА_2 - 1978, 1979,1980 роки.
На підставі довідки Гусятинського трудового архіву від 30 жовтня 2017 року № 1163 судом встановлено, що у документах архівного фонду ТОВ «Воля» с. Перемилів Гусятинського району значиться заробітна плата у колгоспі «Зоря комунізму» с. Перемилів Гусятинського району: ОСОБА_1 ОСОБА_2. - 1977 рік; ОСОБА_1 ОСОБА_2 - 1978, 1979,1980 роки.
Згідно архівної довідки про заробітну плату Гусятинського трудового архіву від 30 жовтня 2017 року № 1164, яка видана на ім'я ОСОБА_1, вбачається, наявність відомостей про заробітну плату ОСОБА_1 ОСОБА_2. у селянській спілці «Воля», ТОВ «Воля» с. Перемилів Гусятинського району за 1996 рік (березень, липень-жовтень, грудень), 1997 рік (лютий, червень-грудень), 1998-1999 роки, 2000 рік (січень-березень).
Зі змісту вищезазначених довідок вбачається, що підставою їх видачі були книг обліку розрахунків по оплаті праці колгоспу «Зоря комунізму» та селянської спілки «Воля», ТОВ «Воля» с. Перемилів Гусятинського району за 1977-1980 та 1996-2000 роки, книга обліку трудового стажу і заробітку колгоспника № 7, № особового рахунку 41.
Як встановлено судом та не заперечується сторонами по справі, позивачу було призначено пенсію за віком на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що підтверджується пенсійним посвідченням серії ААК № 614469.
Також, судом встановлено, що при призначенні пенсії за віком позивачу було не зараховано окремі періоди його роботи, про що відповідачем було прийнято відповідне рішення від 24 липня 2018 року № 64. Зі змісту зазначеного рішення вбачається, що відповідачем не було зараховано періоди роботи позивача у колгоспі «Зоря Комунизму» та у селянській спілці «Воля» з 1997 року по 1980 року та з 1996 року по 2000 року, оскільки у наданих позивачем архівних довідках Гусятинського трудового архіву за №№ 1161, 1162 від 30 жовтня 2017 року та в довідках про заробітну плату за № 1163 та 1164 від 30 жовтня 2017 року значиться «ОСОБА_1 ОСОБА_2.» та «ОСОБА_1 ОСОБА_2». Отже, на думку відповідача через неповне зазначення по-батькові позивача неможливо визнати приналежність цього трудового стажу ОСОБА_1.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до положень частини першої статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості.
Закон України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.
Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих.
Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.
Згідно норм статті 1 цього закону громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до положень статті 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (надалі - Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.
Нормами статті 26 Закону № 1058-IV встановлено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Нормами статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до п. 4, 5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, звернення особою за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію, але не раніше, ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Днем звернення за пенсією вважається день приймання органом, що призначає пенсію, заяви про призначення, перерахунок, відновлення або переведення з одного виду пенсії на інший.
Пунктом 7 цього Порядку визначений вичерпний перелік документів, що мають бути подані особою, яка звертається за призначенням пенсії. Відповідно до п. 7 параграф «б» цього Порядку до заяви про призначення пенсії за віком за відсутності трудової книжки мають бути додані у тому числі документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.
Пункт 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 встановлює, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу органами Пенсійного фонду на місцях приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. N 637 (надалі - Порядок), у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5).
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
З аналізу зазначеного суд доходить висновку, що використання норм постанови № 637, на які посилається управління у своєму рішенні про відмову в призначенні пенсії позивачеві має місце лише у разі відсутності в трудовій книжці/або відповідних записах до неї відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, або за вислугу років, встановлених для окремих категорій працівників.
Як встановлено судом та не заперечується сторонами по справі, трудова книжка позивача серії ПТ-І № 1335847 від 3 жовтня 1983 року не містить відповідних записів про його роботу в колгоспі. Отже, суд погоджується, що для підтвердження наявного страхового стажу в означені періоди необхідно надання уточнюючих довідок.
Як встановлено судом раніше позивачем при зверненні до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком були надані архівні довідки на підтвердження трудового стажу та заробітної плати за періоди з 1977 року по 1980 рік та з 1996 року по 2000 рік. При цьому, суд зауважує, що дані довідки відповідають вимогам чинного законодавства.
Щодо посилань відповідача, як на підставу для відмови у зарахуванні до трудового стажу періоди роботи з 1977 року по 1980 рік та з 1996 року по 2000 рік, про неможливість визнання приналежності трудового стажу позивачу через скорочення по-батькові у зазначених довідках, суд вважає за необхідне зазначити про наступне.
Відповідно до частини третьої статті 44 Закону № 1058-ІV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.
На підставі пункту 4.2 Порядку № 22-1, при прийманні документів орган, що призначає пенсію:
1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж.
2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;
3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Згідно норм пункту 4.7 Порядку № 22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Водночас, матеріали справи не містять доказів щодо здійснення відповідачем своїх повноважень щодо отримання додаткових документів/надання позивачу допомоги в їх отриманні, які були б достатніми для зарахування спірних періодів роботи до загального стажу.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити про наступне.
Наказом Міністерства юстиції України від 2 червня 2014 року № 864/5 було затверджено Типове положення про архівну установу сільської, селищної, міської ради, ради об'єднаної територіальної громади для централізованого тимчасового зберігання архівних документів, нагромаджених у процесі документування службових, трудових та інших правовідносин юридичних і фізичних осіб, що не належать до Національного архівного фонду (надалі - Типове положення).
Пунктом 1 зазначеного Положення встановлено, що архівна установа сільської, селищної, міської ради, ради об'єднаної територіальної громади (далі - Трудовий архів) створюється для централізованого тимчасового зберігання архівних документів, нагромаджених у процесі документування службових, трудових та інших правовідносин юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців та інших архівних документів, що не належать до Національного архівного фонду (далі - архівні документи).
Архівні документи передаються до Трудового архіву у разі припинення діяльності юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців, а також у випадках, визначених законодавством.
Відповідно до пункту 2 Типового положення трудовий архів створюється за рішенням відповідного органу місцевого самоврядування і утримується за рахунок коштів місцевого бюджету, коштів, отриманих за науково-технічне опрацювання і зберігання архівних документів, та коштів з інших надходжень, не заборонених законом.
Положеннями пункту 3 цього Положення передбачено, що територіальні громади сіл, селищ, міст району можуть засновувати об'єднаний трудовий архів.
Об'єднаний трудовий архів створюється за рішенням районної ради на підставі делегування сільськими, селищними, міськими радами району, радами сільських, селищних, міських об'єднаних територіальних громад частини власних повноважень з його створення разом з передачею коштів відповідних бюджетів як субвенції на його утримання.
У своїй діяльності, відповідно до пункту 5 Типового положення Трудовий архів керується Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, рішеннями і розпорядженнями органів місцевого самоврядування та положенням, затвердженим з урахуванням цього Типового положення. З питань організації та методики ведення архівної справи Трудовий архів керується нормативно-правовими актами, затвердженими Міністерством юстиції України, правилами, положеннями, інструкціями, методичними рекомендаціями Укрдержархіву, Державного архіву в Автономній Республіці Крим, державних архівів областей, міст Києва і Севастополя.
Згідно з нормами пункту 6 Типового положення основними завданнями Трудового архіву є:
забезпечення централізованого тимчасового зберігання архівних документів, ведення їх обліку та використання відомостей, що в них містяться;
додержання законодавства про Національний архівний фонд та архівні установи.
Відповідно до пункту 10 Типового положення у Трудовому архіві зберігаються:
1) документи тривалого строку зберігання з кадрових питань (з особового складу) та тимчасового зберігання ліквідованих юридичних осіб незалежно від форми власності, підпорядкування та фізичних осіб - підприємців, які припинили свою діяльність, що діяли (були зареєстровані) на цій території;
2) виборча документація тимчасового строку зберігання, що надійшла на зберігання відповідно до законодавства;
3) документи з кадрових питань (з особового складу) тимчасового строку зберігання, передані на депоноване зберігання на договірних засадах діючими юридичними особами незалежно від форми власності, підпорядкування, що розташовані на відповідній території, якщо інше не передбачено чинним законодавством;
4) довідковий апарат, що розкриває склад і зміст документів.
Суд зауважує, що довідки видані на підставі книг обліку розрахунків по оплаті праці та обліку трудового стажу і заробітку. Отже, позивач не несе відповідальності за заповнення таких книг та не може бути позбавлений права на зарахування означених періодів роботи при призначенні пенсії за віком через невірне їх заповнення (скорочення по-батькові).
Крім того, суд звертає увагу, що у цих довідках на місці адресату зазначено «Павлишин Михайло Володимирович», що в у повній мірі надає можливість пенсійному органові ідентифікувати приналежність відомостей, зазначених у довідках позивачу.
Отже, суд доходить висновку, що відповідач, користуючись наданими широкими межами розсуду та можливістю вибору різними способами та засобами для дотримання своїх зобов'язань, не врахував ступінь втрати однієї сторони, в нашому випадку позивача, його конституційного права на пенсійне забезпечення.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з нормами частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Нормами статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на наведене, враховуючи, що правомірність своїх дій відповідачем не доведена, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача, а позов таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі. При цьому, надаючи правову оцінку обраного позивачем способу захисту, суд зважає на його ефективність. Суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. Тому, відповідно до вимог статті 9 КАС України, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги позивача, шляхом зобов'язання зарахувати спірні періоди роботи позивача при призначенні пенсії за віком та прийняти до розрахунку пенсії відомості про трудовий стаж та заробітну плату на підставі архівних довідок.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Судовий збір позивачем був сплачений відповідно до квитанції № 0.0.1214182001.1 від 17 грудня 2018 року у сумі 704 грн. 80 коп.
Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, 87534, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Лавицького, 4/54) до Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 42171861, 87548, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Зелінського, 27-А) про визнання протиправним та скасування рішення від 24 липня 2018 року № 64, зобов'язання винити певні дії задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 24 липня 2018 року № 64 про незарахування періоду стажу роботи при призначенні пенсії за віком ОСОБА_1.
Зобов'язати Маріупольське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області зарахувати при призначенні пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1)до стажу періоди роботи у колгоспі «Зоря комунізму» та у селянській спілці «Воля» з 1977 року по 1980 рік та з 1996 року по 2000 рік та прийняти до розрахунку відомості про трудовий стаж та заробітну плату на підставі Архівної довідки про трудовий стаж від 30 жовтня 2017 року № 1161, Архівної виписки від 30 жовтня 2017 року № 1162, Архівної довідки про заробітну плату від 30 жовтня 2017 року № 1163, Архівної довідки про заробітну плату від 30 жовтня 2017 року № 1164, виданих Гусятинським трудовим архівом.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Маріупольського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 42171861) судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп. на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, 87534, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Лавицького, 4/54).
Рішення ухвалене у нарадчій кімнаті 25 січня 2019 року. Повне судове рішення складено 25 січня 2019 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Смагар С.В.