Україна
Донецький окружний адміністративний суд
25 січня 2019 р. Справа№200/13094/18-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стойки В.В., ознайомившись з позовною заявою ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1, м. Слов'янськ, вул. Гречка, б.59) до Управління соціального захисту населення Слов'янської міської ради Донецької області (84116, Донецька обл., м. Слов'янськ, вул. Генерала Батюка, б. 40, ЄДРПОУ 25954290) про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення Слов'янської міської ради Донецької області про визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати державної соціальної допомоги за період з серпня 2014 року по 20 березня 2018 року, зобов'язання виплатити державну соціальну допомогу за період з серпня 2014 року по 20 березня 2018 року в сумі 49 262, 81грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що є особою з інвалідністю дитинства першої групи «Б» довічно. 27.11.2017 року позивач перемістився на контрольвану територію та набув статусу тимчасово переміщеної особи. З метою отримання належних соціальних виплат позивач звернувся до установи відповідача, проте допомогу не отримав. Внаслідок повторного звернення позивача з відповідною заявою від 21.03.2018 року, відповідачем проведено нарахування та сплату коштів з березня 2018 року, втім заборгованості з соціальної допомоги за період з серпня 2014 року по 20 березня 2018 року ОСОБА_1 отримано не було, що і стало приводом звернення до суду.
У відзиві на позовну заяву відповідач вказав на її безпідставність та зазначив, що виплата соціальної допомоги проводиться з дня звернення, а тому правові підстави для сплати коштів за минулий період відсутні. Враховуючи наведене, просить у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Ухвалою суду від 27.11.2018 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Слов'янської міської ради Донецької області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії і відкрити провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження суддею одноособово, в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, призначено засідання по справі на 20.12.2018 року.
Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи наведене, суд розглядає позовну заяву в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.
Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, суд з'ясував наступні обставини справи.
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, місце реєстрації: м. Луганськ, вул. Петровського, буд. 109, НОМЕР_2, є особою з інвалідністю з дитинства 1 групи підгрупи “Б”.
Згідно довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 27.11.2017 року № НОМЕР_3, виданої Управлінням соціального захисту населення Слов'янської міської ради, ОСОБА_1 фактично проживає/перебуває за адресою: 84109, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Гречка, буд. 59.
14.12.2017 року ОСОБА_1 звернувся до Департаменту соціального захисту населення Слов'янської міської ради зі зверненням з питань виплати державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства.
Державним соціальним інспектором проведено перевірку фактичного місця проживання позивача, про що складено Акт № 11-18/539 та залишено письмове повідомлення про необхідність протягом трьох робочих днів з дати обстеження з'явитися до Управління. Так як ОСОБА_1 до управління не з'явився, в призначенні державної соціальної допомоги було відмовлено.
Внаслідок повторного звернення позивача 29.03.2018 року, соціальні виплати було призначено.
Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Статус внутрішньо переміщеної особи врегульований Законом України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб”.
Відповідно до ст. 7 Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на пенсійне забезпечення, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина-інвалід та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.
Згідно п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року № 637 Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509.
Виплата (продовження виплати) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення (далі - соціальні виплати), що призначені зазначеним особам, здійснюється виключно через рахунки та мережу установ і пристроїв публічного акціонерного товариства Державний ощадний банк України.
Тобто, реалізація права на отримання соціальної допомоги пов'язана з фактом реєстрації особи як внутрішньо переміщеної особи, що має бути підтверджено відповідною довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
Згідно п. 6 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 509 від 01 жовтня 2014 року довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” та абзацом шостим цього пункту, довідка, видана до 20 червня 2016 р., яка не скасована і строк дії якої не закінчився, є дійсною та діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.
Відповідно до ст. 12 Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” підставою для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла злочин: дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади; посягання на територіальну цілісність і недоторканність України; терористичний акт; втягнення у вчинення терористичного акту; публічні заклики до вчинення терористичного акту; створення терористичної групи чи терористичної організації; сприяння вчиненню терористичного акту; фінансування тероризму; здійснення геноциду, злочину проти людяності або військового злочину; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості.
Згідно ч. 2 ст. 12 Закону України “Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб” рішення про скасування дії довідки приймається керівником структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання особи та надається внутрішньо переміщеній особі протягом трьох днів з дня прийняття такого рішення.
Пунктом 2 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 365 від 08.06.2016 року встановлено, що контроль за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам здійснюють структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення) шляхом відвідування не рідше ніж один раз на шість місяців фактичного місця проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи, про що складається акт обстеження матеріально-побутових умов сім'ї за формою, встановленою Мінсоцполітики.
Відповідно до п. 2.4 Порядку надання державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам для призначення державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам подаються такі документи: заява про призначення усіх видів соціальної допомоги за формою, що затверджується наказом Мінпраці;паспорт або в разі його відсутності інший документ, що може засвідчувати особу, яка подає заяву; довідка про місце проживання інваліда з дитинства або дитини-інваліда чи копія паспорта інваліда з дитинства або дитини-інваліда з відомостями про місце проживання; довідка про місце проживання законного представника, піклувальника, який подав заяву, чи копія паспорта з відомостями про місце проживання.
Заява про призначення державної соціальної допомоги подається особою з інвалідністю з дитинства до місцевого органу з питань соціального захисту населення за місцем постійного проживання або за місцем фактичного проживання, при умові подання довідки про неодержання цієї допомоги в місцевому органі з питань соціального захисту населення за місцем постійного проживання.
Заява про призначення державної соціальної допомоги особі з інвалідністю з дитинства, який визнаний недієздатним, а також на дитину-інваліда подається одним із законних представників за місцем постійного проживання або за місцем фактичного проживання особи, яка подає заяву, при умові подання довідки про неодержання цієї допомоги в місцевому органі з питань соціального захисту населення за місцем постійного проживання.
Якщо законний представник проживає за іншою адресою, ніж дитина-інвалід, то разом із заявою він подає довідку місцевого органу з питань соціального захисту населення про те, що другий із законних представників не отримує державну соціальну допомогу на дитину-інваліда за місцем свого проживання.
Відповідно до пункту 2.5. Порядку державна соціальна допомога призначається з дня звернення за її призначенням.
Днем звернення за призначенням державної соціальної допомоги вважається день приймання місцевим органом з питань соціального захисту населення заяви з усіма необхідними документами.
У тих випадках, коли до заяви про призначення державної соціальної допомоги додані не всі необхідні документи, заявнику повідомляється, які документи повинні бути подані додатково. Якщо вони будуть подані не пізніше 3 місяців з дня відправлення повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням державної соціальної допомоги вважається день прийняття або відправлення заяви про призначення такої допомоги.
Заява про призначення державної соціальної допомоги розглядається місцевими органами з питань соціального захисту населення не пізніше 10 днів після надходження заяви з усіма необхідними документами.
Відповідно до пункту 2.5 Порядку державна соціальна допомога інвалідам з дитинства, призначається на весь час інвалідності, встановленої органами медико-соціальної експертизи.
Відповідно до пункту 4.1 Порядку державна соціальна допомога виплачується державними підприємствами і об'єднаннями зв'язку за місцем проживання інваліда з дитинства або законного представника, яким призначена допомога на дітей-інвалідів або інвалідів, які визнані недієздатними.
Відповідно до пункту 4.3 Порядку у разі зміни одержувачем державної соціальної допомоги місця проживання виплата цієї допомоги продовжується відповідним місцевим органом з питань соціального захисту населення за новим місцем проживання з дня, наступного за днем припинення цієї виплати за попереднім місцем проживання.
Відповідно до ст. 12 Закону України “Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю” суми державної соціальної допомоги, призначені, але не витребувані своєчасно одержувачем без поважних причин, виплачуються за минулий час не більш як за 12 місяців перед зверненням за її одержанням.
Суми державної соціальної допомоги, не одержані своєчасно з вини органу, який призначає або виплачує державну соціальну допомогу, або через неможливість отримання цих сум особою з інвалідністю чи його офіційним представником з поважних причин (поважною причиною є перебування інваліда на лікуванні, інші причини, які фізично унеможливлювали своєчасне витребування призначених сум державної соціальної допомоги, або інші об'єктивні обставини, коли інвалід чи його батьки, усиновителі, опікуни, піклувальники не могли звернутися за їх отриманням), виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком. При цьому виплата державної допомоги за минулий час здійснюється із прожиткового мінімуму, затвердженого на момент її виплати, з компенсацією за несвоєчасну її виплату.
Аналогічні вимоги викладені в пункті 4.10 Порядку, відповідно до якого призначені суми державної соціальної допомоги, не одержані своєчасно з вини органу, який призначає або виплачує державну соціальну допомогу, або через неможливість отримання цих сум інвалідом чи його законним представником з поважних причин (поважною причиною є перебування інваліда на лікуванні та інші причини, які фізично унеможливили своєчасне витребування призначених сум державної соціальної допомоги, або інші об'єктивні обставини, коли інвалід чи його законний представник не могли звернутися за їх отриманням), виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком. При цьому виплата державної соціальної допомоги за минулий час здійснюється, виходячи із прожиткового мінімуму, затвердженого на момент її виплати, з компенсацією за несвоєчасну її виплату.
Згідно ст. 1 Закону України “Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю” право на державну соціальну допомогу мають особи з інвалідністю з дитинства і діти з інвалідністю віком до 18 років, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, з питань сім'ї та дітей, організовує роботу щодо призначення виплати державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю.
Відповідно до ст. 4 Закону України “Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю” період, на який призначається державна соціальна допомога, а саме, державна соціальна допомога особам з інвалідністю з дитинства призначається на весь час інвалідності, встановленої органами медико-соціальної експертизи.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивач має статус особи з інвалідністю з дитинства 1 групи підгрупи “Б” безстроково.
Відповідно до ст. 6 Закону України “Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю” виплата державної соціальної допомоги зупиняється у випадку пропуску строку особою з інвалідністю з дитинства або дитиною з інвалідністю, а в разі визнання знову особою з інвалідністю з дитинства або дитиною з інвалідністю виплата державної соціальної допомоги поновлюється з дня зупинення, але не більш як за один місяць. У разі припинення виплати державної соціальної допомоги внаслідок не з'явлення на переогляд без поважних причин, при наступному визнанні особою з інвалідністю з дитинства або дитиною з інвалідністю, виплата цієї допомоги поновлюється з дня встановлення особою з інвалідністю з дитинства або дитиною з інвалідністю. Підставою припинення виплати державної соціальної допомоги, відповідно до ст. 14 Закону є влаштування дітей з інвалідністю до відповідної установи (закладу) на повне державне утримання або зняття з повного державного утримання, влаштування дитини з інвалідністю віком до 18 років до відповідної установи (закладу) на повне державне утримання або зняття з повного державного утримання.
Тобто, нормами чинного законодавства визначені вичерпні підстави для припинення виплати державної соціальної допомоги, в переліку яких не зазначена така підстава як зміна обставин щодо фактичного місця проживання/перебування особи з інвалідністю.
Відповідно до ст. 14 Закону України “Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю” при зміні одержувачем державної соціальної допомоги місця проживання виплата цієї допомоги продовжується відповідною місцевою державною адміністрацією за новим місцем проживання.
Виплата державної соціальної допомоги продовжується з того часу, з якого вона була припинена за попереднім місцем проживання.
Таким чином, право позивача на отримання допомоги є безперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов'язань.
До такого висновку суд дійшов і з врахуванням правової позиції Європейського Суду з прав людини, викладеній у справі “Ілашку та інші проти Молдови та Росії”, в якій суд встановив обов'язок держави, навіть за відсутності належного ефективного контролю над частиною власної території, вжити заходів у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.
З приводу розбіжності позицій сторін щодо дати, по яку не було нараховано та виплачено соціальну допомогу, суд враховує позицію Управління, згідно з якою допомога була повторно призначена з 29.03.2018 року. Поряд з цим суд, задовольняючи позовні вимоги, не вказує конкретні суми, адже обов'язок нарахування таких сум та їх виплата належнить виключно суб'єкту владних повноважень.
Враховуючи наведене, та те, що нормами чинного законодавства позивачу гарантоване право на отримання соціальної допомоги особі з інвалідністю, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в частині визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати державної соціальної допомоги за період з серпня 2014 року по 29 березня 2018 року, зобов'язання виплатити державну соціальну допомогу за період з серпня 2014 року по 29 березня 2018 року.
Згідно ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не надано суду жодного доказу правомірності дій щодо припинення виплати пенсії позивачу в розумінні зазначеної норми Закону.
Оскільки під час розгляду справи встановлена протиправність дій органу владних повноважень щодо припинення виплати соціальної допомоги позивачу, суд вважає позовні вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню з ухваленням рішення про зобов'язання суб'єкта владних повноважень поновити виплату соціальної допомоги особі з інвалідністю.
На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Законом України “Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю”, Кодексом адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1, м. Слов'янськ, вул. Гречка, б.59) до Управління соціального захисту населення Слов'янської міської ради Донецької області (84116, Донецька обл., м. Слов'янськ, вул. Генерала Батюка, б. 40, ЄДРПОУ 25954290) про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії- задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Слов'янської міської ради Донецької області щодо невиплати ОСОБА_1 державної соціальної допомоги особам з інвалідністю з дитинства 1 групи підгрупи “Б” за період з вересня 2014 року по 28.03.2018 року (включно).
Зобов'язати Управління соціального захисту населення Слов'янської міської ради Донецької області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства 1 групи підгрупи “Б” за період вересня 2014 року по 28.03.2018 року (включно).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя Стойка В.В.