Україна
Донецький окружний адміністративний суд
09 січня 2019 р. Справа№0540/7492/18-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Грищенка Є.І., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області про зобов'язання вчинити дії щодо нарахування та виплати пенсії,
ОСОБА_1 звернувся (далі - позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області (далі - відповідач, Управління) про ( з урахуванням уточненої позовної заяви) визнання неправомірною бездіяльність щодо припинення виплати пенсії з серпня 2017 року, зобов'язання відновити нарахування та виплату пенсії з серпня 2017 року.
В обґрунтування позову зазначає, що знаходиться на обліку в управлінні як отримувач пенсії за віком, однак з серпня 2017 року відповідач припинив виплату пенсії без пояснення своїх дій.
Позивач вважає дії відповідача протиправними та такими, що порушують його конституційні права.
На підставі викладеного просив суд визнати неправомірною бездіяльність щодо припинення виплати пенсії з серпня 2017 року, зобов'язати відновити нарахування та виплату пенсії з серпня 2017 року.
Ухвалою суду від 27 вересня 2018 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судових засідань та повідомлення (виклику) учасників справи, визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлено строк звернення.
16 жовтня 2018 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_1 в якому відповідач повністю заперечував проти задоволення позовних вимог. Відповідач зазначив, що ОСОБА_1 перебував на обліку в Управлінні як одержувач пенсії за віком з 05 лютого 2015 року. Після проведення перевірки пенсійних справ УПФУ у м. Краматорську на підставі довідки виплату пенсії позивачу припинено з 01 серпня 2017 року, оскільки заява про призначення йому пенсії не зареєстрована в підсистемі «Звернення» ІКІС ПФУ. Станом на 11 жовтня 2018 року позивач не звертався із заявою про призначення пенсії. Окрім того відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 року № 365 (далі - Постанова №365) суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачується на умовах окремого порядку, який до теперішнього часу не визначений Кабінетом Міністрів України.
Ухвалою суду від 26 жовтня 2018 року призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 07 листопада 2018 року, зобов'язано відповідача надати суду засвідчену належним чином копію заяви про взяття його на облік до управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області та довідку про нараховану та виплачену пенсію за період з 05 лютого 2015 року.
Ухвалою суду від 07 листопада 2018 року відкладено підготовче засідання у справі, повторно зобов'язано відповідача надати суду засвідчену належним чином копію заяви про взяття його на облік до управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області та довідку про нараховану та виплачену пенсію за період з 05 лютого 2015 року.
14 листопада 2018 року на адресу суду надійшло пояснення відповідача в якому зазначено, що позивач перебував на обліку в Управлінні з лютого 2015 року, однак не надав до управління жодної заяви. У зв'язку з цим управлінням було припинено виплату пенсії з 01 серпня 2017 року.
Ухвалою суду від 19 листопада 2018 року відкладено підготовче засідання на 10 грудня 2018 року, продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та зобов'язано відповідача надати суду копію пенсійної справи ОСОБА_1
Ухвалою суду від 10 грудня 2018 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті на 09 січня 2019 року.
Сторони, належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, до суду не з'явились.
Відповідно до частини 9 статті 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.
Позивач ОСОБА_1, РНОКПП: НОМЕР_1, є громадянином України, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією паспорту серії ВВ 276662, внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою від 12 вересня 2017 року № НОМЕР_2 та пенсіонером, що підтверджується тимчасовим пенсійним посвідченням № НОМЕР_3 .
Відповідач управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області (код ЄДРПОУ 23346787) є суб'єктом владних повноважень органом виконавчої влади, основним завданням якого, згідно вимог чинного законодавства, зокрема, є реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення.
Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об'єднані управління, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2 на управління покладені повноваження, зокрема, щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії, щомісячного довічного грошове утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат відповідно до законодавства; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством (підпункти 7,8 пункту 4 Положення).
Судом встановлено, що позивач перебував на обліку у Управлінні з 05.02.2015 року та отримував пенсію за віком. З 01 серпня 2018 року виплату пенсії було припинено на підставі довідки про результати перевірки пенсійних справ Управління, якою встановлено, що заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії не зареєстровано в підсистемі «Зврення» ІКІС ФПУ. Зазначений факт знайшов своє відображення у відзиві на позовну заяву.
Разом з цим, суд зазначає, що до відзиву на адміністративний позов як доказ на підтвердження обставин, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, до суду надано довідку про розмір при значено та фактично виплаченої пенсії, відповідно до якої позивач отримав пенсію у липні 2017 року. З серпня 2017 року позивачу не нараховувалась і не виплачувалась пенсія.
Розпорядженнями управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області від 24.07.2017 року № 867889 та від 04.08.2017 року № 867889 вирішено припинити виплату пенсії до з'ясування та нараховано переплату з пенсії з 05.02.2015 року по 31.07.2017 року.
13 вересня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Управління із заявою про виплату пенсії з 01 вересня 2017 року.
Відповідно до протоколу засідання Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, вирішено відновити пенсію ОСОБА_1.
Розпорядженням управління Пенсійного фонду України у м. Карматорську Донецької області від 22.03.2018 року вирішено зняти ОСОБА_1 з обліку з 01.04.2018 року згідно довідки № 923/01/09-37 від 02.08.2017 року.
Інших доказів в обґрунтування законності підстав для припинення виплати пенсії позивачеві з зазначеної дати відповідачем до суду не надано.
Отже, як вбачається зі змісту позовної заяви та відзиву на позов, спірними питанням у справі є правомірність невиплати пенсії позивачу.
Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходив з наступного.
За приписами частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Нормами статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до частин 1, 2 статті 18 Закону України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні" право на пенсію за віком має кожний громадянин похилого віку, який досяг пенсійного віку і має необхідний страховий стаж. Це право обумовлено трудовим внеском і не обмежується будь - якими обставинами, включаючи наявність інших доходів. Порядок і умови пенсійного забезпечення громадян похилого віку встановлюється Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Європейська соціальна хартія (переглянута), 1996 року, згода на обов'язковість якої надано Верховною Радою України та яка набрала чинності з 01.02.2007 року, визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист. За цим Україна має міжнародне зобов'язання запроваджувати усіма відповідними засобами "досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися" права та принципи, що закріплені у Хартії.
З 22.11.2014 року набрав чинності Закон України від 20.10.2014 № 1706-VII "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" (далі - Закон № 1706-VII), яким відповідно до Конституції та Законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, закріплені гарантії для внутрішньо переміщених осіб.
Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 1 Закону № 1706-VII внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Це визначення має описовий характер та охоплює три види конституційно-правового статусу людини (громадянин України, іноземець та особа без громадянства). З огляду на визначення, внутрішньо переміщена особа - це особа, яка:
-перебуває на території України на законних підставах;
-має право на постійне проживання в Україні;
- була змушена залишити або покинути своє місце проживання в результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Частиною 1 статті 2 Закону № 1706-VII визначено, що Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, створення умов для добровільного повернення таких осіб до покинутого місця проживання або інтеграції за новим місцем проживання в Україні.
Згідно з частиною 1 статті 4 Закону № 1706-VII, факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону № 1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.
Згідно частини 1 статті 14 Закону № 1706-VII (Заборона дискримінації) внутрішньо переміщені особи користуються тими ж правами і свободами відповідно до Конституції, законів та міжнародних договорів України, як і інші громадяни України, що постійно проживають в Україні. Забороняється їх дискримінація при здійсненні ними будь-яких прав і свобод на підставі, що вони є внутрішньо переміщеними особами.
Отже, спеціальний статус внутрішньо переміщеної особи не збігається та не може підміняти собою жоден із закріплених у Конституції України конституційно-правових статусів особи, та не є окремим конституційно-правовим статусом особи.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом № 1058-IV.
Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Частиною 3 статті 4 Закону № 1058-IV визначено складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Ураховуючи те, що відповідно до частини 3 статті 4 Закону № 1058-IV умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення, питання щодо припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення) не можуть регулюватися підзаконними актами.
Частиною 1 статті 49 Закону № 1058-IV визначено перелік підстав припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду.
Так, виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:
1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;
2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;
3) у разі смерті пенсіонера;
4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;
5) в інших випадках, передбачених законом.
Судом встановлено, підтверджено наявними матеріалами справи та не спростовано відповідачем, що позивач у період з лютого 2015 року по липень 2017 року включно отримував пенсійні виплати, хоча останній не звертався до управління із заявою про виплату пенсії, внаслідок чого Управлінням було прийнято розпорядження від 24.07.2017 року про призупинення виплати пенсії з 01 серпня 2017 року.
Однак відповідно до наданими відповідачем матеріалами пенсійної справи ОСОБА_1, позивач звернувся до Управління із заявою про виплату пенсії з 01 вересня 2017 року.
Поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 Закону № 1058-IV .
Проте як вбачається з матеріалів справи в супереч чинному законодавству Управлінням не було розглянуто заяву позивача про виплату пенсію та не прийнято жодного рішення.
Суд звертає увагу, що протокол комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, не є таким рішенням у розумінні частини першої статті 46 Закону № 1058-IV, а тому на думку суду неправомірна бездіяльність відповідача полягає не у припиненні виплаті пенсії позивачу з 01 серпня 2017 року, а у не розгляді його заяви про виплату пенсії від 13.09.2017 року.
Відповідно до ст.2 КАС України адміністративні суди перевіряють при оскарженні рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, чи прийняті (вчинені) вони, в тому числі і пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь - якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) та з урахуванням принципу верховенства права. Відповідач користуючись наданими широкими межами розсуду та можливістю вибору різними способами та засобами для дотримання своїх зобов'язань, взагалі не врахував ступінь втрати однієї сторони, в нашому випадку позивача, його конституційного права на майно, права здатності користуватися своїм житлом та приватним життям, що можна визначити як не прийнятне для органу владних повноважень, а відповідно, такими діями перевищено втручання органа владних повноважень в права та свободи позивача.
Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п'ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.
Згідно положень ч.2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи те, що заява ОСОБА_1 про виплату пенсії не була розглянута управлінням, суд вважає, що для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача необхідно вийти за межі позовних вимог та змінити спосіб захисту порушеного права шляхом зобов'язання управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.09.2017 року про виплату пенсії.
Враховуючи те, що позивач не звертався до Управління із заявою про виплату пенсії до вересня 2017 року, позовні вимоги про зобов'язання відновити нарахування та виплату пенсії з серпня 2017 року не підлягають задоволенню.
За таких обставин, беручи до увагу всі надані сторонами докази в їх сукупності суд доходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Приймаючи до уваги, що позов задоволено частково, у порядку ст. 139 КАС України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до наявної в матеріалах справи квитанції про сплату судового збору від 18.08.2018 року № 17315603, позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 704,80 грн., а тому судові витрати підлягають відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі вищевикладеного та керуючись статями 2-15, 19-21, 72-79, 90, 94, 122, 123, 132, 159-161, 164, 192-194, 224-228, 241-247, 255, 253-263, 293-295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області про зобов'язання вчинити дії щодо нарахування та виплати пенсії - задовольнити частково.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області (код ЄДРПОУ 23346787) розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) про виплату пенсії від 13.09.2017 року.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань управління Пенсійного фонду України у м. Краматорську Донецької області (код ЄДРПОУ 23346787) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 352 (триста п'ятдесят дві) гривні 40 копійок.
Рішення прийнято в нарадчій кімнаті в порядку письмового провадження 09 січня 2019 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.
Суддя Грищенко Є.І.