Постанова
Іменем України
10 січня 2019 року
м. Київ
справа № 585/1384/15-ц
провадження № 61-9183 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача-Пророка В. В.,
суддів: Висоцької В. С., Лесько А. О., Сімоненко В. М., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач-Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк»,
відповідачі: ОСОБА_6,
ОСОБА_7,
ОСОБА_8,
ОСОБА_9,
розглянув у порядку письмового провадження справу, відкриту за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про звернення стягнення на предмет іпотеки, за касаційною скаргою ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 на рішення Апеляційного суду Сумської області від 04 серпня 2016 року, постановлене колегією суддів у складі: Шевченка В. А., БойкаВ. Б., Семеній Л. І.,
Короткий зміст позовних вимог
1. У травні 2015 року Публічне акціонерне товариство акціонерного банку «Укргазбанк» (далі - ПАТ «Укргазбанк») звернулось до Роменського міськрайонного суду Сумської області з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, вимоги якого в остаточному уточненому вигляді зводяться до стягнення на предмет іпотеки - трикімнатну квартиру № АДРЕСА_1, та належить відповідачам на праві приватної спільної часткової власності (далі - спірний предмет іпотеки), в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_6 по кредитному договору № 70-ІКФ від 27 квітня 2007 року (далі - кредитний договір від 27 квітня 2007 року), яка виникла станом на 01 грудня 2014 року в розмірі 3 269,31 доларів США та пеню за прострочення строків сплати процентів за користування відповідним кредитом та строків повернення відповідного кредиту в сумі 9 135,33 грн.
2. Позовна заява мотивована тим, що 27 квітня 2007 року між Відкритим акціонерним товариством акціонерний банк «Укргазбанк» (далі - ВАТ «Укргазбанк»; правонаступником якого є ПАТ «Укргазбанк») та ОСОБА_6 укладений кредитний договір від 27 квітня 2007 року, згідно з яким їй був наданий кредит на споживчі цілі в сумі 19 550,00 доларів США зі сплатою 12,5 % річних та з кінцевим терміном повернення 24 квітня 2015 року. Відповідно до умов цього договору ОСОБА_6 зобов'язалася погашати кредит та сплачувати відсотки за користування кредитом.
3. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором від 27 квітня 2007 року між ВАТ «Укргазбанк» та відповідачами було укладено договір іпотеки від 27 квітня 2007 року відповідно до умов якого позивачу було передано в іпотеку спірний предмет іпотеки (далі - договір іпотеки від 27 квітня 2007 року).
4. Крім того, в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором від 27 квітня 2007 року між ВАТ «Укргазбанк», ОСОБА_6 та ОСОБА_7 було укладено договір поруки № 59-ПФО від 27 квітня 2007 року, відповідно до якого ОСОБА_7 зобов'язався нести солідарну відповідальність з ОСОБА_6 за порушення виконання її зобов'язання по кредитному договору від 27 квітня 2007 року. Також в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором від 27 квітня 2007 року між ВАТ «Укргазбанк», ОСОБА_6 та ОСОБА_8 було укладено договір поруки № 60-ПФО від 27 квітня 2007 року, відповідно до якого ОСОБА_8 зобов'язався нести солідарну відповідальність з ОСОБА_6 за порушення виконання її зобов'язання по кредитному договору від 27 квітня 2007 року.
5. ОСОБА_6 неодноразово порушувала свої зобов'язання за кредитним договором від 27 квітня 2007 року. Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 23 грудня 2014 року у справі № 585/3818/14-ц було задоволено позов ПАТ «Укргазбанк» до ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_7 та стягнуто з відповідачів в солідарному порядку на користь ПАТ «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором від 27 квітня 2007 року, яка виникла станом на 01 грудня 2014 року, в розмірі 3 269,31 доларів США та пеню за прострочення строків сплати процентів та строків повернення кредиту в сумі 9 135,33 грн (а саме: строкова заборгованість зі сплати кредиту -1 190,00 доларів США, прострочена заборгованість зі сплати кредиту - 2 006,68 доларів США, поточна заборгованість зі сплати процентів -35,91 доларів США, прострочена заборгованість зі сплати процентів - 36,72 доларів США, пеня за несвоєчасне погашення кредиту за період з 02 грудня 2011 року по 01 грудня 2014 року - 572,03 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України (далі - НБУ) станом на 01 грудня 2014 року складає 8 612,72 грн, пеня за несвоєчасну сплату процентів за період з 11 січня 2012 року по 01 грудня 2014 року - 34,71 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 01 грудня 2014 року складає 522,61 грн), вирішено питання розподілу судових витрат (далі - рішення суду від 23 грудня 2014 року у справі № 585/3818/14-ц). Вказане рішення суду набрало законної сили і на його виконання судом було видано виконавчі листи.
6. Проте, прострочена заборгованість за кредитним договором від 27 квітня 2007 року залишається не погашеною. Позивач просить задовольнити його вимоги зі способом реалізації спірного предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною 137 200,00 грн. Судові витрати по справі прохав покласти на відповідачів.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
7. Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 13 травня 2016 року в позові ПАТ «Укргазбанк» відмовлено.
8. Судове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що суд не встановив наявність юридичних підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до умов кредитного договору від 27 квітня 2007 року та договору іпотеки від 27 квітня 2007 року.
9. Ухвалою Роменського міськрайонного суду Сумської області від 27 квітня 2016 року у справі № 585/3818/14-ц, яка набрала законної сили, було розстрочено виконання рішення суду від 23 грудня 2014 року у справі № 585/3818/14-ц, яке набуло законної сили 12 січня 2015 року (далі - ухвала суду від 27 квітня 2016 року у справі № 585/3818/14-ц).
10. Іпотека, встановлена договором іпотеки від 27 квітня 2007 року, має похідний характер від основного зобов'язання, передбаченого кредитним договором від 27 квітня 2007 року, а це основне зобов'язання розстрочене зазначеною ухвалою суду від 27 квітня 2016 року у справі № 585/3818/14-ц. Отже, правові підстави для звернення стягнення на спірний предмет іпотеки відсутні. Фактично спір між сторонами по цій справі розв'язаний ухвалою Роменського міськрайонного суду Сумської області від 27 квітня 2016 року у справі № 585/3818/14-ц, яка набрала законної сили.
Короткий зміст судового рішення апеляційної інстанції
11. Рішенням Апеляційного суду Сумської області від 04 серпня 2016 року апеляційну скаргу ПАТ «Укргазбанк» задоволено, рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 13 травня 2016 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким задоволено позов ПАТ «Укргазбанк», а саме:
- вирішено звернути стягнення спірний предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості боржника за кредитним договором від 27 квітня 2007 року, яка складається з простроченої заборгованості зі сплати кредиту - 2 280,19 доларів США, простроченої заборгованості зі сплати процентів - 629,30 доларів США, та 58 683,86 грн пені за прострочення строків сплати процентів та повернення кредиту, шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною 747 478,00 грн, але на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій;
- вирішено стягнути з ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_13 на користь ПАТ «Укргазбанк» по 195,54 грн на відшкодування сплаченого позивачем судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та по 215,10 грн на відшкодування сплаченого позивачем судового збору за подання апеляційної скарги.
12. Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивоване помилковістю висновку суду першої інстанції про те, що наявність ухвали суду, якою розстрочене виконання основного зобов'язання за кредитним договором, виключає можливість звернення стягнення на предмет іпотеки, якою цей кредитний договір забезпечений, оскільки зобов'язання щодо іпотеки мають похідний характер, оскільки такий висновок ґрунтується на невірному застосуванні норм матеріального права - статей 1, 7, 33 та 38 Закону України від 05 червня 2003 року № 898-IV «Про іпотеку» (в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин, далі - Закон про іпотеку), та неповному з'ясуванні обставин справи. Розстрочення виконання рішення суду від 23 грудня 2014 року у справі № 585/3818/14-ц не є перешкодою у зверненні стягнення на спірний предмет іпотеки для задоволення банком своїх вимог за основним зобов'язанням. Право вибору конкретного способу звернення стягнення на предмет іпотеки належить іпотекодержателю.
13. Здійснення особою права на захист, у тому числі й щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, не може ставитися в залежність від застосування нею інших способів правового захисту. Звернення стягнення на предмет іпотеки не призводить до заміни основного зобов'язання на забезпечувальне. Тому задоволення вимог за дійсним основним зобов'язанням одночасно зі зверненням стягнення на предмет іпотеки не зумовлює подвійного стягнення за основним зобов'язанням, оскільки відсутня домовленість сторін про його заміну забезпечувальним зобов'язанням.
14. За звітом про оцінку майна, складеним 29 січня 2016 року суб'єктом оціночної діяльності Приватним підприємством «Роменекс-Л», вартість спірного предмету іпотеки визначена у сумі 747 478,00 грн. З довідки позивача слідує, що станом на 18 липня 2016 року фактична заборгованість ОСОБА_6 за кредитним договором від 27 квітня 2007 року складається з таких грошових сум: 2 280,19 доларів США - простроченої заборгованості по кредиту, 629,30 доларів США - простроченої заборгованості по кредиту та 58 683,86 грн пені за прострочення строків сплати процентів та строків повернення кредиту (а. с. 88, т. 2).
15. Звернення стягнення на предмет іпотеки у даному випадку має бути здійснене в рахунок погашення дійсної заборгованості за кредитним договором від 27 квітня 2007 року на час вирішення спору, яка складається з: 2 280,19 доларів США - простроченої заборгованості по кредиту; 629,30 доларів США - простроченої заборгованості по процентах та 58 683,86 грн пені за прострочення строків сплати процентів та повернення кредиту.
16. Розподіл судових витрат передбачений статтею 88 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року №1618-IV (далі позначення цього документу у редакції, чинній на момент здійснення процесуальних дій судом першої інстанції та апеляційним судом, за умови однаковості положень такої редакції, - ЦПК України 2004).
Короткий зміст вимог касаційної скарги
17. 22 серпня 2016 року відповідачі подали касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (далі - ВССУ), вважаючи, що суд апеляційної інстанції прийняв судове рішення, неправильно застосувавши норми матеріального права та порушивши норми процесуального права.
18. У касаційній скарзі відповідачі просять скасувати рішення Апеляційного суду Сумської області від 04 серпня 2016 року та залишити в силі рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 13 травня 2016 року.
Рух справи в суді касаційної інстанції
19. Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - ЦПК України) касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією ЦПК України, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією ЦПК України.
20. Згідно з частиною першою статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
21. Ухвалою судді ВССУ від 12 вересня 2016 року зупинено виконання рішення Апеляційного суду Сумської області від 04 серпня 2016 року до закінчення касаційного провадження.
22. 20 лютого 2018 року справу передано на розгляд Верховного Суду.
23. Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
24. Відповідно до частини тринадцятоїстатті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
25. Ухвалою Верховного Суду від 05 грудня 2018 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п'яти суддів у порядку письмового провадження без повідомлення та виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.
(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
26. В обґрунтування позову позивача було покладено рішення суду від 23 грудня 2014 року у справі № 585/3818/14-ц, яким стягнуто з ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в солідарному порядку на користь ПАТ «Укргазбанк» заборгованість за кредитним договором від 27 квітня 2007 року, яка виникла станом на 01 грудня 2014 року, в розмірі 3 269,31 доларів США та пеню за прострочення строків сплати процентів та строків повернення кредиту в сумі 9 135,33 грн. Позивач звернувся з остаточно уточненим позовом у цій справі про звернення стягнення на спірний предмет іпотеки з метою погашення зазначеної заборгованості.
27. Висновок апеляційного суду про звернення стягнення на спірний предмет іпотеки в рахунок погашення дійсної заборгованості за кредитним договором від 27 квітня 2007 року на час вирішення апеляційним судом спору, яка складається з: 2 280,19 доларів США простроченої заборгованості по відповідному кредиту, 629,30 доларів США - простроченої заборгованості по процентах та 58 683,86 грн пені за прострочення строків сплати процентів та повернення кредиту виходить за межі заявлених у суді першої інстанції вимог, суперечить фактичним обставинам справи, зокрема зазначеним в ухвалі суду від 27 квітня 2016 року у справі № 585/3818/14-ц (згідно якої встановлене часткове виконання ОСОБА_6 відповідного розстроченого судового рішення), та вимогам статей 11, 61, 212-214, 303, 309 (підстави для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення) ЦПК України 2004.
28. Ухвалою суду від 27 квітня 2016 року у справі № 585/3818/14-ц заяву ОСОБА_6 про розстрочення виконання рішення суду від 23 грудня 2014 року у справі № 585/3818/14-ц задоволено. Також згідно із цією ухвалою встановлено, що позивач проти такого розстрочення не заперечував.
29. Висновок суду першої інстанції у цій справі про те, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання, а виконання основного зобов'язання вже розстрочене ухвалою суду від 27 квітня 2016 року у справі № 585/3818/14-ц, в зв'язку з чим правові підстави для звернення стягнення на спірний предмет іпотеки відсутні і фактично спір між сторонами справи розв'язаний цією ухвалою - є законним та обґрунтованим.
(2) Позиція інших учасників справи
30. Позивач надав ВССУ своє заперечення на касаційну скаргу відповідачів, у якому не погоджується з доводами відповідачів та просить відхилити їх касаційну скаргу.
31. Позивач вважає, що апеляційний суд, приймаючи рішення у цій справі, зазначив фактичну заборгованість відповідачів за кредитним договором від 27 квітня 2007 року, а не зазначену в позовній заяві позивача, чим не вийшов за межі апеляційної скарги, а лише точно визначив залишок заборгованості відповідачів. Позов було подано в травні 2015 року, а рішення апеляційним судом приймалось в серпні 2016 року, тобто більше ніж через рік. Рішення апеляційного суду не відповідало б фактичним обставинам справи, якби враховувало заборгованість відповідачів станом на травень 2015 року.
32. Навіть якщо апеляційний суд при розгляді справи вийшов за межі апеляційної скарги, то це не може бути підставою для відмови в задоволенні позову позивача.
33. Ані в суді першої інстанції, ані в апеляційному суді сторони спору фактично не оспорювали розмір заборгованості відповідачів, а спір стосувався можливості чи неможливості звернення стягнення на спірний предмет іпотеки за наявності ухвали суду від 27 квітня 2016 року у справі № 585/3818/14-ц, якою розстрочено виконання рішення суду від 23 грудня 2014 року у справі № 585/3818/14-ц.
34. Ні норми Цивільного кодексу України, ані Закон про іпотеку, ані договір іпотеки від 27 квітня 2007 року не містять положень щодо обмеження прав позивача на звернення стягнення на спірний предмет іпотеки у зв'язку з наявністю невиконаного але розстроченого у виконанні рішення суду від 23 грудня 2014 року у справі № 585/3818/14-ц. Ухвала суду від 27 квітня 2016 року у справі № 585/3818/14-ц не скасовує право позивача на звернення стягнення на спірний предмет іпотеки.
(1) Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
35. Згідно з частиною першою статті 25 ЦПК України Верховний Суд переглядає у касаційному порядку судові рішення, ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій.
36. Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
37. Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Частина друга цієї статті передбачає, що суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
38. Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
39. Стаття 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості (пункт 3 частини першої).
(1.1) Щодо звернення стягнення на предмет іпотеки за умови розстроченого виконання судового рішення зі стягнення заборгованості за основним зобов'язанням, забезпеченим іпотекою
40. Суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочку або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні (стаття 217 ЦПК України 2004).
41. За наявності обставин, що утруднюють виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), за заявою державного виконавця або за заявою сторони суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає питання про відстрочку або розстрочку виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення в судовому засіданні з викликом сторін і у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення (частина перша статті 373 ЦПК України 2004).
42. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори (пункт 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV (далі позначення цього документу у редакції, чинній на момент вчинення відповідних правочинів або виникнення відповідних прав та обов'язків, - ЦК України). У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду (частина п'ята статті 11 ЦК України).
43. Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (частини перша та друга статті 14 ЦК України).
44. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).
45. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 1049 ЦК України).
46. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526 ЦК України).
47. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (частина перша статті 572 ЦК України).
48. Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом (частини перша та третя статті 575 ЦК України).
49. У разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором (стаття 589 ЦК України).
50. Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша та друга статті 590 ЦК України).
51. У разі часткового виконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, право звернення на предмет застави зберігається в первісному обсязі (частина четверта статті 590 ЦК України).
52. Заставодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, а якщо його вимога не буде задоволена, - звернути стягнення на предмет застави: 1) у разі порушення заставодавцем правил про наступну заставу; 2) у разі порушення заставодавцем правил про розпоряджання предметом застави; 3) в інших випадках, встановлених договором (частина друга статті 592 ЦК України).
53. Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п'ята статті 3 Закону про іпотеку).
54. За рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання (частина перша статті 7 Закону про іпотеку). Якщо інше не встановлено законом або іпотечним договором, іпотекою також забезпечуються вимоги іпотекодержателя щодо відшкодування (абзац п'ятий частини третьої статті 7 Закону про іпотеку).
55. У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 Закону про іпотеку (частина перша статті 33 Закону про іпотеку).
56. У разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання -звернути стягнення на предмет іпотеки (частина перша статті 12 Закону про іпотеку).
57. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється, зокрема на підставі рішення суду (згідно із частиною третьою статті 33 Закону про іпотеку).
58. Відповідно до пункту 2.1. кредитного договору від 27 квітня 2007 року в забезпечення зобов'язань за цим договором позивачем прийнято в іпотеку спірний предмет іпотеки, що є предметом іпотеки за договором іпотеки від 27 квітня 2007 року. Пункт 3.2.7. кредитного договору від 27 квітня 2007 року передбачає, що у разі невиконання ОСОБА_6 зобов'язань, передбачених цим кредитним договором, позивач має право на відшкодування заборгованості за ним шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки згідно договору іпотеки від 27 квітня 2007 року.
59. Пункт 5.3. кредитного договору від 27 квітня 2007 року передбачає, що за порушення строків повернення кредиту та/або сплати процентів за коритсування кредитом, ОСОБА_6 зобов'язана сплатити позивачу пеню в розмірі 0,1 % від суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення платежу від дня виникнення кожної прострочення до повного погашення заборгованості, але в межах строків позовної давності. Пункт 5.8. кредитного договору від 27 квітня 2007 року встановлює строк позовної давності у три роки, в тому числі, щодо вимог по сплаті пені за несвоєчасну сплату процентів та кредиту.
60. Згідно із пунктом 3.1.5. договору іпотеки від 27 квітня 2007 року у випадку, якщо в момент настання терміну виконання будь-якого зобов'язання за кредитним договором від 27 квітня 2007 року, зобов'язання ОСОБА_6 в повному обсязі або в частині виконано не буде, позивач має право одержати задоволення своїх вимог шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема за рахунок коштів, виручених від реалізації предмета іпотеки, одержати задоволення своїх вимог на свій розсуд переважно перед іншими кредиторами. Пункт 3.1.6. договору іпотеки від 27 квітня 2007 року також передбачає право позивача звернути стягнення на предмет іпотеки, зокрема у випадку одноразового чи неодноразових прострочень ОСОБА_6 сплати процентів за користування кредитними коштами, неповернення кредиту позивачу.
61. Відповідно до пункту 6.1. договору іпотеки від 27 квітня 2007 року позивач набуває права звернути стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання ОСОБА_6 умов кредитного договору від 27 квітня 2007 року.
62. Відповідно до ухвали суду від 27 квітня 2016 року у справі № 585/3818/14-ц ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не подавали заяв про розстрочення виконання рішення суду від 23 грудня 2014 року у справі № 585/3818/14-ц, доказів існування обставин, які ускладнюють виконання цього рішення безпосередньо ними, а лише вказали про відсутність заперечень з їх сторони щодо такого розстрочення ОСОБА_6
63. Здійснення особою права на захист не може ставитися в залежність від застосування нею інших способів правового захисту. Забезпечувальне зобов'язання має додатковий (акцесорний) характер, а не альтернативний основному. Отже, стягнення заборгованості за основним зобов'язанням не виключає можливості задоволення вимог кредитора за рахунок забезпечувального зобов'язання, яким, зокрема, є іпотека.
64. Стягнення за рішенням суду від 23 грудня 2014 року у справі № 585/3818/14-ц, виконання якого було розстрочено ухвалою суду від 27 квітня 2016 року у справі № 585/3818/14-ц, стосується солідарного зобов'язання боржника за кредитним договором від 27 квітня 2007 року та його поручителів за відповідними договорами поруки, а не іпотекодавців за договором іпотеки від 27 квітня 2007 року.
65. Отже, ухвалою суду від 27 квітня 2016 року у справі № 585/3818/14-ц розстрочено виконання рішення суду від 23 грудня 2014 року у справі № 585/3818/14-ц, а не зобов'язань за кредитним договором від 27 квітня 2007 року чи договором іпотеки від 27 квітня 2007 року. Ця ухвала не змінює відповідні договірні зобов'язання сторін спору.
66. Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що ОСОБА_9 взагалі не була учасником справи № 585/3818/14-ц, що виключає можливість вирішення ухвалою суду від 27 квітня 2016 року у справі № 585/3818/14-ц відповідного спору між нею та позивачем щодо звернення стягнення на спірний предмет іпотеки. Крім того, враховуючи, що позивач не заявляв у справі № 585/3818/14-ц разом з вимогою про стягнення з ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 заборгованості за кредитним договором від 27 квітня 2007 року вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 27 квітня 2007 року, відсутні підстави вважати рішення суду від 23 грудня 2014 року у справі № 585/3818/14-ц або ухвала суду від 27 квітня 2016 року у справі № 585/3818/14-ц такими, що вирішують питання реалізації позивачем свого права на звернення стягнення на спірний предмет іпотеки.
67. Відповідно до правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 921/107/15-г/16 (провадження № 12-117гс18), наявність судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором не є підставою для припинення грошового зобов'язання боржника і припинення іпотеки та не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, передбачений законодавством. З огляду на відсутність доказів виконання боржниками зобов'язань за кредитними договорами, висновок про відсутність підстав для задоволення позову іпотекодержателя про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності судових рішень про стягнення заборгованості, розстрочених у зв'язку з неможливістю їх негайного виконання, є неправильним, зробленим без урахування положень чинного законодавства.
68. Правовий висновок Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норм права враховується Верховним Судом відповідно до вимог частини шостої статті 13 Закону України від 02 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» в редакції, чинній на момент прийняття цієї постанови Верховним Судом.
69. З матеріалів справи та встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи випливає, що фактична заборгованість за кредитним договором від 27 квітня 2007 року на момент звернення позивача до суду з вимогами про звернення стягнення на спірний предмет іпотеки не була погашена відповідачами, що з урахуванням зазначених правових норм надає позивачу право на звернення до суду з відповідною вимогою щодо спірного предмету іпотеки.
70. Однак, треба враховувати, що відповідно до підпункту 1 пункту 1 Закону України від 03 червня 2014 року № 1304-VII «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» (в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин, далі - Закон про мораторій на стягнення майна) не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається, зокрема предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону про іпотеку, якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.
71. Встановлений Законом про мораторій на стягнення майна мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки у випадку невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором, забезпечених такою іпотекою, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати) таке майно без згоди власника цього майна.
72. З урахуванням зазначеного суд касаційної інстанції робить висновок, що суд першої інстанції неправильно застосував зазначені норми матеріального права та дійшов помилкового висновку щодо відмови в задоволенні вимоги позивача щодо звернення стягнення на спірний предмет іпотеки, а суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про наявність відповідного права у позивача, попри ухвалу суду від 27 квітня 2016 року у справі № 585/3818/14-ц.
73. Разом з тим, судове рішення апеляційного суду не відповідає вимогам статей 11, 57-59, 212-214 ЦПК України 2004, оскільки апеляційний суд без належного вивчення доказів у справі та повного врахування її обставин збільшив суму заборгованості відповідачів на погашення якої звернув стягнення на спірний предмет іпотеки.
74. Відповідачі, посилаючись на ухвалу суду від 27 квітня 2016 року у справі № 585/3818/14-ц з визначеною сумою їх боргу, висловили своє розуміння розміру такого боргу, і це не може розглядатись як погодження з заявленою позивачем у зазначеній довідці, наданій апеляційному суду, новою сумою боргу відповідачів, щодо якої прийняв своє рішення суд апеляційної інстанції.
75. Крім того, довідка позивача не є первинним банківським документом, який беззаперечно доводить розрахунок заборгованості відповідачів, а є баченням позивачем суми такої заборгованості відповідачів. Цей документ навіть не містить безпосереднього розрахунку заборгованості, а лише вказує на кінцеві суми боргу, який на думку позивача фактично існує у відповідачів. Апеляційний суд не вказав на дослідження первинних документів, які б були належним доказом заявленою в довідці позивача суми. Також апеляційним судом не надано оцінки розбіжності між сумами заборгованості, встановленими ухвалою суду від 27 квітня 2016 року у справі № 585/3818/14-ц та сумами заборгованості, зазначеними у відповідній довідці позивача.
76. Для належного встановлення суми дійсної заборгованості відповідачів апеляційний суд повинен був дослідити не лише відповідну довідку позивача, а й встановити які платежі на момент прийняття цим судом свого рішення були здійснені відповідачами, в тому числі, враховуючи, що сума основного боргу, встановлена ухвалою суду від 27 квітня 2016 року у справі № 585/3818/14-ц не співпадає з сумою, зазначеною у відповідній довідці позивача. Також зі змісту судових рішень судів попередніх інстанцій, рішення суду від 23 грудня 2014 року у справі № 585/3818/14-ц та заперечення позивача, пунктів 5.3. та 5.8. кредитного договору від 27 квітня 2007 року, відповідної довідки позивача не випливає, що апеляційним судом враховано строки, які розповсюджуються на вимоги щодо нарахування пені.
77. Також необхідно прийняти до уваги, що відповідно до правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості засвідчує такі зміни. Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні.
78. Отже, захист виконання грошових зобов'язань, які виникли на підставі рішення суду щодо дострокового стягнення заборгованості за кредитним договором, здійснюється в порядку статті 625 ЦК України.
79. Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі апеляційний суд також не врахував необхідності дотримання балансу інтересів позивача та відповідача, зокрема, з урахуванням вимог Закону про мораторій на стягнення майна.
80. Верховний Суд відповідно до статті 400 ЦПК України не здійснює переоцінку доказів та не встановлює обставини справи, тому не може здійснювати перерахунок суми заборгованості відповідачів за кредитним договором від 27 квітня 2007 року на погашення якого апеляційним судом звернено стягнення на спірний предмет іпотеки. В зв'язку з цим, усунення відповідного порушення норм процесуального права слід покласти на апеляційний суд шляхом направлення на його новий розгляд цієї справи в частині визначення суми заборгованості відповідачів, на погашення якої здійснюється стягнення на спірний предмет іпотеки, з попереднім скасуванням рішення апеляційного суду у цій частині. В іншій частині рішення апеляційного суду слід залишити без змін.
(2) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
(2.1) Щодо суті касаційної скарги
81. Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази та/або встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (підпункти 1 та 3 частини третьої статті 411 ЦПК України).
82. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 411 ЦПК України).
83. На підставі здійсненої вище оцінки аргументів учасників справи Верховний Суд дійшов висновку про необхідність частково задовольнити касаційну скаргу відповідачів: скасувати рішення Апеляційного суду Сумської області від 04 серпня 2016 року та направити справу на новий розгляд до Сумського апеляційного суду, оскільки у газеті «Голос України» від 14 грудня 2018 року № 240 (6995) оприлюднено повідомлення про початок роботи Сумського апеляційного суду.
(2.2) Щодо дій, які повинен виконати суд апеляційної інстанції
84. Належним чином дослідивши та оцінивши всі докази у справі об'єктивно встановити обставини справи, визначити дійсну заборгованість відповідачів на момент прийняття рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки.
85. Вирішити питання про необхідність застосування до спірних правовідносин Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».
86. Здійснити розподіл судових витрат.
(2.3) Щодо судових витрат
87. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).
88. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина восьма статті 141 ЦПК України).
89. Відповідачі не заявляли вимог про відшкодування судових витрат. Інші учасники справи не заявляли до відшкодування судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
90. Враховуючи, що Верховний Суд не ухвалює нового рішення, а передає справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 141, 400, 409, 411, 416, 419 та підпунктом 4 пункту 1 розділу ХIII «Перехідні положення» ЦПК України,
Постановив:
1. Частково задовольнити касаційну скаргу ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9.
2. Скасувати рішення Апеляційного суду Сумської області від 04 серпня 2016 року, справу направити на новий розгляд до Сумського апеляційного суду.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: В. С. Висоцька
А. О.Лесько
В. В.Пророк
В. М. Сімоненко
І.М. Фаловська