Постанова
Іменем України
17 січня 2019 року
м. Київ
справа № 753/11871/16-ц
провадження № 61-17103св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Лесько А. О., Штелик С. П.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_4,
стягувач - об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Кут»,
начальник відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві - Заєць АнатолійМиколайович,
старший державний виконавець державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві - Шевченко Максим Романович,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 07 червня 2017 року у складі судді Стрижеус А. М.,
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У серпні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність посадових осіб відділу державної виконавчої служби.
Скарга мотивована тим, що ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 17 квітня 2015 року скасовано постанову старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у м. Києві (далі - відділ ДВС Дарницького РУЮ у м. Києві) від 29 січня 2015 року про відкриття виконавчого провадження № 46234623 та постанову цього ж державного виконавця від 13 лютого 2015 року про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження, зазначена ухвала суду не виконується.
За викладених обставин ОСОБА_4 просив визнати неправомірною бездіяльність начальника відділу ДВС Дарницького РУЮ у м. Києві та старшого державного виконавця цього ж відділу виконавчої служби Шевченка М. Р. під час виконання ухвали Дарницького районного суду м. Києва від 17 квітня 2015 року у виконавчому провадженні від 29 січня 2015 року ВП № 46234623 та зобов'язати зазначених посадових осіб ДВС зняти арешт з його майна, накладений постановою від 13 лютого 2015 року.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 05 квітня 2017 року у задоволенні скарги відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що на момент судового розгляду скарги ухвала Дарницького районного суду м. Києва від 17 квітня 2015 року є виконаною.
Додатковою ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 10 квітня 2017 року стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір у сумі 243,60 грн.
Додаткова ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що у зв'язку з постановленням рішення про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_4 судові витрати, пов'язані з розглядом скарги покладаються на заявника.
Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 07 червня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 на додатку ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 10 квітня 2017 року залишено без руху для оплати судового збору.
У касаційній скарзі, поданій у червні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 07 червня 2017 року та передати справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що розділом VII ЦПК України, Законом України «Про судовий збір» не передбачено сплати судового збору за подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи виконавчої служби.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
У серпні 2017 року ОСОБА_4 подав заяву про відмову від касаційної скарги на ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 07 червня 2017 року.
У вересні 2017 року ОСОБА_4 відкликав подану ним заяву про відмову від касаційної скарги.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У квітні 2018 року справу передано до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
У розділі VII ЦПК України 2004 року та в Законі України «Про судовий збір» у редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги, не передбачалось сплати судового збору за подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС позивачем, який є стягувачем.
Частиною другою статті 3 Закону України «Про судовий збір» передбачено вичерпний перелік випадків, у яких не справляється судовий збір, а статтею 5 цього ж Закону - пільги зі справляння судового збору для певних осіб за визначеними категоріями справ чи процесуальних дій.
Подання апеляційної чи касаційної скарг на ухвалу суду, постановлену за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця до цьому переліку не включено.
Відповідно до підпункту 9 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду, заяви про приєднання до апеляційної чи касаційної скарги на ухвалу суду юридичною особою або фізичною особою - підприємцем судовий збір становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а в разі подання таких скарг фізичною особою судовий збір становить 0,2 розміру розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже, при поданні апеляційної скарги на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 05 квітня 2017 року ОСОБА_4 мав сплачувати судовий збір, тому ухвала суду апеляційної інстанції, якою його апеляційна скарга залишена без руху, постановлена з додержанням процесуального права.
Зазначене узгоджується з правовими висновкамиВеликої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 14 березня 2018 року у справі № 660/612/16-ц, (провадження № 14-19цс18), від 29 травня 2018 року у справі № 915/955/15 (провадження № 12-66гс18).
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
За викладених обставин касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Апеляційного суду міста Києва від 07 червня 2017 року - без змін.
Згідно з підпунктом «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України резолютивна частина постанови суду касаційної інстанції складається, в тому числі і з розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Ураховуючи, що на момент відкриття касаційного провадження заявник не сплатив судовий збір за подання касаційної скарги, Верховний Суд зробив висновок про залишення її без задоволення, належний до сплати судовий збір підлягає стягненню із ОСОБА_4 в дохід держави.
У підпункті 9 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що ставка судового збору за подання фізичною особою касаційної скарги на ухвалу суду складає 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно із статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб на 2017 рік з 01 січня 2017 року складав 1 600,00 грн.
За викладений обставин слід стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір у сумі 320,00 грн за подання касаційної скарги на ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 07 червня 2017 року.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 07 червня 2017 року залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_4 в дохід держави судовий збір за подання касаційної скарги у сумі 320,00 грн.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:С. Ю. Мартєв
А. О. Лесько
С. П. Штелик