Справа: 200/15914/18
2/200/3908/18
Заочне
21 січня 2019 року м.Дніпро
Бабушкінський районний суд м.Дніпропетровська в складі: головуючого - судді Томаш В.І., при секретарі - Кубрак К.В., розглянувши в м. Дніпро в загальному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: відділ формування та ведення реєстру територіальної громади Управління у сфері державної реєстрації Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради «про визнання особи такою, що втратила право користування житловою площею», -
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом і просить суд визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням у 33/100 частин домоволодіння у будинку № 40 по вул. Великолукська в м. Дніпро та стягнути з відповідача на його користь витрати по сплаті судового збору у розмірі 704,80 грн..
Позивач в судове засідання не з'явилась, але надала суду письмову заяву, в якій підтримує позов у повному обсязі, просить розглянути справу за її відсутності, не заперечує проти ухвалення рішення при заочному розгляді.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з'явився, про місце та час розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини своєї неявки суду не повідомив.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, але надав до суду письмову заяву про розгляд справи в його відсутність.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
З письмової згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали справи і оцінивши їх в сукупності, прийшов до висновку, що заявлені позивачем вимоги обґрунтовані, знайшли своє підтвердження та підлягають задоволенню в повному обсязі за наступних підстав.
Судом встановлено, що житлове приміщення у 33/100 частин домоволодіння у будинку № 40 по вул. Великолукська в м. Дніпро відповідно до договору купівлі - продажу від 15 листопада 1978 року належить саме ОСОБА_1 і він є його єдиним власником. Таким чином, з цього часу позивач набув право володіння, користування та розпорядження належним йому майном.
З ОСОБА_2 донька позивача перебувала в зареєстрованому шлюбі з 16 лютого 2008 року. Після реєстрації шлюбу донька позивача з чоловіком проживали разом у належному позивачу приміщенні та за його згодою відповідач ОСОБА_2 був прописаний у вказаному приміщенні без права на житло 07.08.2008 року. 26 листопада 2013 року між донькою позивача та відповідачем шлюбні відносини були припинені і шлюб було розірвано.
Відповідач не має жодних законних прав на вказане приміщення, в тому числі права користування та розпорядження, оскільки відповідно до договору купівлі - продажу вказане приміщення є особистою приватною власністю позивача.
Факт реєстрації відповідача у вказаному приміщенні порушує права позивача як власника та це створює для неї відповідні незручності, які обмежують його права вільного володіння, користування та розпорядження належним йому майном. Зокрема, позивач не може з цієї підстави отримати субсидію на житлово-комунальні послуги у приміщенні, поки в ньому зареєстрований відповідач.
З грудня 2013 року відповідач, забравши всі свої речі, переїхав на інше постійне місце проживання до іншої адреси, де проживає і по теперішній час. В добровільнеому порядку відповідач відмовляється від зняття з реєстрації за адресою позивача, посилаючись на те, що в нього немає на це ні часу, ні бажання.
Відповідно до Конституції України та ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Права власника житлового будинку, квартири визначені ст. 383 Цивільного кодексу України та ст. 150 Житлового кодексу Української PCP, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд. Обмеження чи втручання в права власника можливе лише з підстав, передбачених законом.
Відповідно до ст. 317 Цивільного кодексу України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Відповідно до ст. 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Як роз'яснив пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 34 постанови "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" від 07 лютого 2014 року № 5, - під час розгляду позовів про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, судам необхідно чітко розмежовувати правовідносини, які виникають між власником та попереднім власником житла, і правовідносини, які виникають між власником житла та членами його сім'ї, попередніми членами його сім'ї, а також членами сім'ї попереднього власника житла. Так, власник житла має право вимагати визнання попереднього власника таким, що втратив право користування житлом, що є наслідком припинення права власності на житлове приміщення (п. З ч. 1 ст. 346 ЦК) із зняттям останнього з реєстрації. Усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом зняття особи з реєстраційного обліку залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (ст. ст. 71, 72, 116, 156 ЖК Української РСР; ст. 405 ЦК), а саме від вирішення однієї із таких вимог: про позбавлення права власності на жиле приміщення; про позбавлення права користування жилим приміщенням; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.
Відповідно до ч. 2 ст. 405 Цивільного кодексу України, член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Виходячи з положень ст. ст. 16, 391, 386 Цивільного кодексу України власник має право звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.
Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про визнання втратившим права користування житловим приміщенням.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», місце проживання - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік; місце перебування - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік.
Відповідно до ст. 7 вказаного закону, зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі: - заяви особи або її законного представника; - судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
Наявність судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права користування житловим приміщенням, у відповідності до ст.7 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" є підставою для подальшого зняття відповідача з реєстрації в цій квартирі. Тому позивачу потрібно усунути перешкоди в користуванні житловим приміщенням шляхом визнання відповідача таким, що втратив право користування ним. В в'язку з чим позивач змушений звернутися до суду з цим позовом.
Нормами ст. 2, 3 ЦПК України встановлено, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, держави, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Таким чином, суд вважає позовні вимоги позивача обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню, а тому суд вважає за необхідне визнати ОСОБА_2 втратившим право користування житловим приміщенням та стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору.
Керуючись ст. ст. 317, 321, 383, 391, 405 Цивільного кодексу України, ст. ст. 41, 47 Конституції України, ст. ст. 12, 13, 76, 81, 141, 259 - 263, 280, 282 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: відділ формування та ведення реєстру територіальної громади Управління у сфері державної реєстрації Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради «про визнання особи такою, що втратила право користування житловою площею» - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 таким, що втратив право користування житловим приміщенням у 33/100 частин домоволодіння у будинку № 40 по вул. Великолукська в м. Дніпро.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 704,80 грн..
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом тридцяти днів не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.
Суддя
Бабушкінського районного суду
м. Дніпропетровська ОСОБА_3