про закриття провадження у справі
18 січня 2019 року 320/5981/18
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом гр. ОСОБА_1 до Ірпінської міської ради Київської області, третя особа: ОСОБА_2, про визнання протиправним та скасування рішення , -
До Київського окружного адміністративного суду звернулася гр. ОСОБА_1 з позовом до Ірпінської міської ради Київської області, третя особа: ОСОБА_2, про визнання протиправним та скасування рішення від 13.08.2018.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.11.2018 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
До Київського окружного адміністративного 11.01.2019 року надійшла заява представника відповідача про закриття провадження у даній справі, оскільки існує спір про право.
Позивачка надала суду заяву, в якій клопотання представника відповідача підтримала, просила закрити провадження у справі, оскільки даний спір не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, а також просила повернути їй судовий збір, а розгляд справи здійснювати за її відсутності.
Представник відповідача та третя особа надали суду заяви, в яких просили розглядати справу за їх відсутності.
Відповідно до ст. 194, 205 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.
Судом встановлено, що позивачка звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати незаконним та скасувати рішення Ірпінськолї міської ради від 13.08.2018 № 4233-57-VІІ «Про затвердження гр. ОСОБА_2 проекту землеустрою та передачу земельної ділянки у власність для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1», оскільки межі земельної ділянки переданої у власність третій особі порушують межі земельної ділянки, яка перебуває у її постійному користуванні.
Крім того, в матеріалах справи наявна інформація, що за гр. ОСОБА_2 14.09.2018 зареєстровано право власності на земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1.
Частинами 1, 2 ст. 55 Конституції України передбачено, що рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у справі "Zand v. Austria" від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з &?м;…&?і; питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів &lу;…&?т;". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
У рішенні від 20.07.2006 у справі "Сокуренко і Стригун проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
У пункті 3 ч. 1 ст. 4 КАС України міститься визначення, згідно якого адміністративний суд - це суд, до компетенції якого цим Кодексом віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ.
Отже, належним та компетентним судом у розумінні процесуального закону є суд, який розглядає та вирішує справу за позовною заявою, поданою із дотриманням правил територіальної, інстанційної та предметної підсудності.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивачка виходила з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.
Однак, на переконання суду, такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм права з огляду на нижченаведене.
Частиною 1 ст. 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Суд зазначає, що згідно позовної заяви та доданих до неї документів спірні правовідносини виникли саме у зв'язку з реалізацією позивачкою свого права користування земельною ділянкою.
Отже, даний спір не є публічно-правовим, а має вирішуватися судами за правилами Цивільного процесуального кодексу України.
Відповідно до правової позиції, викладеної у п. 21 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 № 3, спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб'єктом владних повноважень) як суб'єктом публічного права та суб'єктом приватного права - фізичною особою, в якому управлінські дії суб'єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної особи, не є публічно-правовим і розглядається у порядку цивільного судочинства, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб'єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження в справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Суд вважає, що клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі підлягає задоволенню, оскільки даний спір не підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.
Позивач у своїй заяві просить повернути їй судовий збір, сплачений нею за подання даного позову.
Згідно ч. 5 ст. 139 КАС України у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Як слідує з матеріалів справи, позивачкою сплачено судовий збір у розмірі 704, 80 грн. згідно квитанції від 08.11.2018 № 0.0.1179425104.1, а тому суд вважає за можливе у зв'язку із задоволенням клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі повернути їй судовий збір у розмірі 704, 80 грн.
Відповідно до 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Керуючись ст.ст. 139, 143, 238 КАС України, суд, -
Клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі задовольнити.
Закрити провадження у справі за позовом гр. ОСОБА_1 до Ірпінської міської ради Київської області, третя особа: ОСОБА_2, про визнання протиправним та скасування рішення.
Повернути гр. ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.
Копію ухвали видати (надіслати) особам, які беруть участь у справі.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного ухвали.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Лапій С.М.