19 грудня 2018 року м.Житомир справа № 240/4949/18
категорія 3.5
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Черняхович І.Е.,
секретар судового засідання Кривенко Л.М.,
за участю: позивача фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2,
представника відповідача Горбовського О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Житомирській області про визнання дій протиправними, скасування постанови №ЖИ/33ЖТ2806/83/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 02.10.2018,
встановив:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1, позивач) звернулась до суду з позовом до Управління Держпраці у Житомирській області (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправними дії начальника Управління Держпраці у Житомирській області Сечіна Сергія Миколайовича щодо винесення постанови про накладення штрафу уповноваженими особами № ЖИ/33ЖТ2806/83/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 02.10.2018;
- скасувати постанову Управління Держпраці у Житомирській області про накладення штрафу уповноваженими особами № ЖИ/33ЖТ2806/83/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 02.10.2018.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що під час здійснення заходу державного контролю позивачем було порушено норми чинного законодавства та безпідставно проведено перевірку у формі невиїзного інспектування замість зазначеного в направленні та наказі Управління Держпраці у Житомирській області інспекційного відвідування. Крім того позивач вказує, що висновки, зазначені в акті перевірки щодо порушення законодавства в частині допущення до роботи працівників без укладення трудового договору та наявності прихованих трудових відносин з громадянами ОСОБА_5 та ОСОБА_6 не відповідають фактичним обставинам, оскільки вказані особи виконували роботи за договорами цивільно-правового характеру, що не заборонено законом. Натомість, відповідач при винесенні оскаржуваної постанови керувався лише припущеннями, не надавши жодної оцінки змісту укладених між позивачем та вищезазначеними особами цивільно-правових договорів щодо надання послуг з керування та обслуговування транспортних засобів, з безпідставною вказівкою на ознаки трудових відносин (процесу праці) згідно яких вбачає підміну трудових відносин цивільно-правовими. Такі помилкові висновки перевіряючих призвели до прийняття постанови № ЖИ/33ЖТ2806/83/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 02.10.2018 про накладення на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штрафу. З метою захисту порушеного права позивач звернулась з вказаним позовом до суду.
Ухвалою від 24 жовтня 2018 року відкрито загальне позовне провадження в даній адміністративній справі та призначено підготовче судове засідання на 19 листопада 2018 року.
14 листопада 2018 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого Управління Держпраці у Житомирській області заперечує щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування своїх доводів відповідач зазначив, що за результатами проведення заходу з питань додержання ФОП ОСОБА_1 законодавства про працю було зафіксовано порушення ст.24 КЗпПУ в частині фактичного допуску до роботи працівників без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника, та повідомлення територіального органу ДФС про прийняття працівника на роботу. Під час проведення перевірки було виявлено, що у позивача на підставі цивільно-правових угод працюють ОСОБА_5 та ОСОБА_6 Водночас, відповідач зазначив, що правовідносини позивача із вказаними громадянами мають ознаки трудових відносин, оскільки: у вказаних договорах про надання послуг зазначений процес праці, а не кінцевий результат; працівники виконують вказівки керівництва щодо послідовності виконання робіт; сума винагороди сплачується в почасовій тарифікації, зокрема, за кожну годину надання послуг, а процес виконання зазначених в договорі робіт носить постійний характер. На думку відповідача, укладення цивільно-правових договорів між позивачем та вказаними особами є, насамперед, підміною та навмисним приховуванням трудових відносин. З огляду на зазначене відповідач вважає, що постанова Управління Держпраці у Житомирській області № ЖИ/33ЖТ2806/83/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 02.10.2018 про накладення штрафу на позивача за порушення законодавства про працю є правомірно, а тому позов є безпідставним (а.с.80-83).
В судовому засіданні 19 листопада 2018 року протокольною ухвалою було задоволено клопотання позивача та клопотання відповідача та викликано в якості свідків: ОСОБА_5, ОСОБА_6 та головного державного інспектора відділу з питань додержання законодавства про Управління Держпраці у Житомирській області ОСОБА_7, у зв'язку з чим оголошено перерву. Наступне судове засідання у справі було призначено на 03 грудня 2018 року.
03 грудня 2018 року позивачем до відділу документального забезпечення суду було подано відповідь на відзив, в якому позивач вказала, що 21 листопада 2018 року Житомирським апеляційним адміністративним судом було винесено постанову у справі №285/35/18, якою постанову Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 09.10.2018 про визнання ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 41 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу було скасовано та закрито провадження у справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення. З огляду на зазначене позивач вважає, що у відповідача відсутні правові підстави для застосування щодо неї фінансової санкції, передбаченої ч. 2 с. 265 КЗпП (а.с.146-151).
В судове засідання 03 грудня 2018 року з'явилися представники сторін та свідки. Протокольною ухвалою закінчено підготовче провадження у справі та розпочато розгляд справи по суті. Заслухавши пояснення представників сторін, допитавши свідків, в судовому засіданні було оголошено перерву, наступне засідання по справі було призначено на 19 грудня 2018 року.
19 грудня 2018 року до суду з'явились позивач та її представник, а також представник відповідача. Після дослідження наявних у матеріалах справи доказів було проведено судові дебати, під час яких позивач та її представник підтримали заявлені позовні вимоги та просили задовольнити позов у повному обсязі. Натомість, представник відповідача просив відмовити в задоволенні позову з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.
Суд, розглянувши позовну заяву та відзив на неї, з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними у матеріалах справи та дослідженими доказами, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Встановлено, що на підставі наказу Управління Держпраці у Житомирській області від 04.09.2018 № 1525 та направлення на перевірку від 04.09.2018 №1411/04, за інформацією Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 27.08.2018 № 10850/05-03, посадовими особами Управління Держпраці у Житомирській області у період з 10.09.2018 по 11.09.2018 проведено позаплановий захід державного контролю у формі невиїзного інспектування з питань додержання законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 інспекційного відвідування (а.с.33). В свою чергу суд звертає увагу, що відповідно до направлення на перевірку від 04.09.2018 №1411/04, посадові особи Управління Держпраці у Житомирській області направлялися до позивача для проведення позапланового заходу державного контролю щодо дотримання вимог законодавчих та нормативно-правових актів у формі інспекційного відвідування.
Результати перевірки були оформлені актом невиїзного інспектування №ЖТ2806/83/АВ від 11.09.2018 (а.с.34-44).
Вказаною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог чинного законодавства про працю, а саме: вимог ст.24 КЗпП України в частині фактичного допуску до роботи працівників без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу. Порушення встановлено відносно громадян ОСОБА_6 та ОСОБА_5
На підставі встановленого порушення головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно правових актів Управління Держпраці у Житомирській області ОСОБА_7 було внесено припис №ЖТ2806/83/АВ/П від 19.09.2018 з вимогою у строк до 30.10.2018 усунути порушення вимог ст.24 КЗпП України та письмово проінформувати про це Управління (а.с.50-51).
Крім того, на підставі акту невиїзного інспектування фізичної особи, яка використовує найману працю № ЖТ2806/83/АВ від 11.09.2018, постановою Управління Держпраці у Житомирській області від 02.10.2018 № ЖИ133ЖТ2806/83/АВ/П/ПТ/ТД-ФС на фізичну особу підприємця ОСОБА_1 за порушення вимог ст.24 КЗпП України в частині фактичного допуску до роботи працівників без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, було накладено штраф у розмірі 223380 грн. (а.с.63-65).
Вважаючи постанову про накладення штрафу протиправною, позивач звернувся до суду за захистом порушеного права.
Перевіряючи дії відповідача та спірну постанову на відповідність вимогам ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 259 КЗпП України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96 затверджено Положення про Державну службу України з питань праці" (далі - Положення № 96).
Пунктом 1 Положення № 96 визначено, що Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
Відповідно до п. 7 Положення № 96, Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Підпунктом 6 пункту 4 Положення № 96 визначено, що Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.
Пункт 1 Положення про Головне управління (Управління) Державної служби України з питань праці в області, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 27 березня 2015 року № 340, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 квітня 2015 року за № 438/26883 (далі - Положення № 340), передбачає, що Головне управління (Управління) Державної служби України з питань праці в області (далі - Управління Держпраці) є територіальним органом Державної служби України з питань праці, що їй підпорядковується. Голови обласних державних адміністрацій координують діяльність Управлінь Держпраці і сприяють їм у виконанні покладених на них завдань. Повноваження Управлінь Держпраці поширюються на територію відповідної області.
Пунктом 2 Положення № 340 визначено, що Управління Держпраці у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами Міністра соціальної політики, іншими актами законодавства України, а також цим Положенням.
Згідно підпункту 5 пункту 4 Положення № 340 управління Держпраці відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.
Постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 № 295 затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі- Порядок №295). Цей порядок визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об'єкт відвідування).
Підстави для проведення інспекційного відвідування визначені пунктом п'ятим Порядку № 295, серед який є, зокрема, і інформація Пенсійного фонду України та його територіальних органів про працівників, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року. За результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.
Як вже було встановлено судом, на підставі наказу Управління Держпраці у Житомирській області від 04.09.2018 № 1525 та направлення на перевірку від 04.09.2018 №1411/04 посадовими особами Управління Держпраці у Житомирській області повинен був проведений позаплановий захід державного контролю щодо дотримання вимог законодавчих та нормативно-правових актів у формі інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1
Натомість, фактично був проведений позаплановий захід державного контролю щодо дотримання вимог законодавчих та нормативно-правових актів у формі невиїзного інспектування, про що було складено акт невиїзного інспектування фізичної особи, яка використовує найману працю № ЖТ2806/83/АВ від 11.09.2018.
Щодо проведення перевірки у формі невиїзного інспектування, а не у формі інспекційного відвідування, як це було передбачено в наказі та направленні, допитана в судовому засіданні в якості свідка головний державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, зайнятість та інших нормативно правових актів Управління Держпраці у Житомирській області ОСОБА_7, яка проводила невиїзне інспектування, пояснила, що за адресою, зазначеною в реєстрі, ФОП ОСОБА_1 не проживає, а тому за її згодою було вирішено проводити невиїзне інспектування. Крім того, свідок повідомила, що на виконання п. 15 Порядоку №295, начальник Управління Держпраці у Житомирській області в усній формі (в телефонній розмові) надав згоду на проведення у ФОП ОСОБА_1 перевірки у формі невиїзного інспектування, замість інспекційного відвідування, передбаченого наказом Управління Держпраці у Житомирській області від 04.09.2018 № 1525.
З даного приводу суд зазначає, що відповідно до п. 15 Порядку № 295 за рішенням керівника органу контролю або його заступника, погодженим з об'єктом відвідування, інспектори праці за наявності підстав, визначених підпунктами 1, 4-7 пункту 5 цього Порядку, можуть проводити невиїзні інспектування у приміщенні відповідного органу контролю на підставі документів та пояснень, наданих об'єктом відвідування.
З аналізу вищезазначеної норми вбачається, що такий захід державного контролю щодо дотримання вимог законодавчих та нормативно-правових актів як невиїзне інспектування може бути проведений лише за наявності відповідного рішення керівника органу контролю або його заступника про проведення невиїзного інспектування у приміщенні відповідного органу контролю. При чому таке рішення повинно бути погодженим з об'єктом відвідування.
Відповідно до пункту 9 Положення № 340 Управління Держпраці очолює начальник, який призначається на посаду та звільняється з посади Головою Державної служби України з питань праці за погодженням з Міністром соціальної політики України та головою відповідної обласної державної адміністрації. Пунктом 11 Положення № 340 передбачено, що начальник Управління Держпраці підписує накази Управління Держпраці. Таким чином, рішенням керівника органу контролю про проведення невиїзного інспектування у приміщенні відповідного органу контролю, в розумінні Положення №340, є відповідний наказ начальник Управління Держпраці.
Водночас, як було безспірно встановлено судом на підставі показаннь свідка ОСОБА_7, рішення начальника Управління Держпраці у Житомирській області про проведення невиїзного інспектування ФОП ОСОБА_1 було прийнято в усній формі, про що головного державного інспектора ОСОБА_7 було повідомлено в телефонній розмові. У контексті наведеного суд приходить до висновку, що дії відповідача з приводу проведення позапланового заходу державного контролю щодо дотримання ФОП ОСОБА_1 вимог законодавчих та нормативно-правових актів у формі невиїзного інспектування, замість передбаченого наказом Управління Держпраці у Житомирській області від 04.09.2018 №1525 інспекційного відвідування, вчинені з порушенням п. 15 Порядку №295, оскільки відповідного наказу про проведення невиїзного інспектування у ФОП ОСОБА_1 начальником Управління Держпраці у Житомирській області не приймалось.
Відповідно до п. 19, 20 Порядку № 295, акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником.
Припис є обов'язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об'єктом відвідування порушень законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування або невиїзного інспектування. У приписі зазначається строк для усунення виявлених порушень. (п.23, 24)
Заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування (п. 29 Порядку № 295).
Механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених ч.2 ст. 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою ст. 53 Закону України "Про зайнятість населення" (далі - штрафи) визначає порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року № 509 (далі - Порядок №509).
Пунктом 2 Порядку № 509 передбачено, що штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).
Штрафи можуть бути накладені на підставі акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади.
Відповідно до п. 3, 4, 5 Порядку № 509 передбачено, що уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі - справа).
Справа розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд.
У разі надходження від суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якого порушено справу, обґрунтованого клопотання про відкладення її розгляду, строк розгляду справи може бути продовжений уповноваженою посадовою особою, але не більше ніж на 10 днів.
Згідно з п. 6 Порядку № 509 про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб'єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.
З матеріалів справи вбачається, що 19.09.2018 року Управлінням Держпраці в Житомирській області було складено повідомлення, яким фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 було повідомлено, що розгляд справи про накладення штрафу за порушення законодавства про працю, яке вона здійснила (акт № ЖТ2806/83АВ від 11.09.2018) відбудеться о 10:00 02 жовтня 2018 року (а.с.66). Вищезазначене повідомлення було надіслано позивачу рекомендованим листом 19 вересня 2018 року, що підтверджується наявним у матеріалах справи фіскальним чеком ПАТ "Укрпошта" (а.с.67).
На підставі зазначеного, суд приходить до висновку, що Управлінням праці у Житомирській області було належним чином повідомлено ФОП ОСОБА_1 про розгляд справи про накладення штрафу, оскільки таке повідомлення відповідно до норм п. 6 Порядку № 509 було надіслано позивачу рекомендованим листом за дванадцять днів до дати розгляду справи. З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що доводи позивача про те, що її було неналежним чином повідомлено про розгляд справи про накладення штрафу, оскільки вищезазначене повідомлення вона отримала лише 10 жовтня 2018 року, є безпідставними та відхиляються судом.
Відповідно до п. 7 Порядку № 509 справа розглядається за участю представника суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.
Як вже було встановлено судом, за результатами розгляду справи про накладення штрафу та на підставі акту невиїзного інспектування фізичної особи, яка використовує найману працю № ЖТ2806/83/АВ від 11.09.2018, Управління Держпраці у Житомирській області було прийнято постанову від 02.10.2018 № ЖИ133ЖТ2806/83/АВ/П/ПТ/ТД-ФС, якою на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 за порушення вимог ст.24 КЗпП України в частині фактичного допуску до роботи працівників без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, було накладено штраф у розмірі 223380 грн. (а.с.63-65).
Суд не погоджується з доводами контролюючого органу щодо порушення позивачем ст.24 КЗпП України в частині фактичного допуску до роботи працівників без укладення трудового договору, враховуючи наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін..
За приписами статті 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання такої форми є обов'язковим: при організованому наборі працівників; при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; при укладенні контракту; у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); при укладенні трудового договору з фізичною особою; в інших випадках, передбачених законодавством України.
Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Водночас, цивільно-правовий договір - це угода між сторонами: громадянином і організацією (підприємством, тощо) на виконання першим певної роботи (а саме: договір підряду, договір про надання послуг тощо), предметом якого є надання певного результату праці. Порядок укладання договорів підряду (на виконання певних робіт) регулюється главою 61 Цивільного кодексу України.
Згідно статті 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт. Вказані відносини вимогами законодавства про працю не регулюються.
Сторони цивільно-правової угоди укладають договір в письмовій формі згідно з вимогами статті 208 ЦК України. Такі угоди застосовуються для виконання конкретної роботи, що спрямована на одержання результатів праці, і у разі досягнення зазначеної мети вважаються виконаними і дія їх припиняється
Статтею 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно приписів ст. 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Основною ознакою, що відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.
Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.
З аналізу наведених норм вбачається, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.
Така правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 04.07.2018 №820/1432/17 (провадження №К/9901/15518/18)
З наявних у матеріалах справи цивільно-правових договорів про надання послуг, укладених між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_5 та між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_6 вбачається, що предметом договорів є комплекс послуг з керування та обслуговування транспортного засобу. В договорах зазначена винагорода за виконану роботу, термін дії договору. Відповідно до актів виконаних робіт, що містяться в матеріалах даної адміністративної справи, визначено вартість наданих послуг (а.с. 89-131).
Суд відмічає, що однією з відмінностей між зазначеними договорами є те, що за трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації, тощо.
В судовому засіданні 03 грудня 2018 були допитані у якості свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6, а також головний державний інспектор Управління Держпраці у Житомирській області ОСОБА_7
Свідок ОСОБА_7 пояснила, що за інформацією ГУ ПФУ в Житомирській області на підприємстві позивача двоє працівників виконують більше року певні роботи. Оскільки за адресою зазначеною в реєстрі позивач не проживала, було вирішено проводити невиїзне інспектування. В свою чергу, 11.09.2018 позивач з'явилась до Управління Держпраці в Житомирській області та надала всі необхідні для перевірки документи. Однак, пояснення у працівників ОСОБА_5 та ОСОБА_6 перевіряючи не брали, оскільки були обмежені часом. Натомість, розглянувши надані позивачем цивільно-правові договори про надання послуг, було зроблено висновок, що вони містять ознаки трудових відносин, оскільки в зазначена фіксована (погодинна) сума винагороди, предметом договорів є праця, а не кінцевий результат, до того ж особи, з якими укладались договори підпорядковувались третім особам. З огляду на зазначене, було складено акт про порушення позивачем вимог ст.24 КЗпП України в частині фактичного допуску до роботи працівників без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу та прийнято постанову про накладення штрафу.
Свідок ОСОБА_5 пояснив суду, що протягом декількох років на підставі цивільно-правового договору надавав позивачу послуги з керування та обслуговування, в тому числі й ремонту вантажного автомобіля «КАМАЗ». При цьому вказав, що оплата наданих ним послуг була погодинною, вартість однієї години наданих ним послуг оговорювався під час укладання договорів. Розрахунок за виконану роботу здійснювався після підписання акту виконаних робіт. Також свідок повідомив, що при здійснення даних робіт не притримувався будь-якого графіку роботи.
Свідок ОСОБА_6 зазначив, що між ним та ФОП ОСОБА_1 неодноразово укладались цивільно-правові договори про надання послуг на підставі яких він надавав послуги з керування вантажним автомобілем, доставляв та забирав автомобіль на інші підприємства, яким позивач здавав його в оренду. Під час перебування автомобіля в оренді третіх осіб, керування транспортним засобом він не здійснював. Крім того, зазначив, що оплата наданих ним послуг здійснювалась в кінці кожного місяця після підписання акту виконаних робіт та була погодинною, тобто залежала від кількості часу під час якого свідок надавав свої послуги.
З огляду на досліджені судом письмові докази, враховуючи показання свідків, судом безспірно встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_6 виконували у позивача роботи за цивільно-правовими договорами про надання послуг. Крім того, вказані працівники не мають визначеного графіку роботи та робочого місця, в журналі про прихід на роботу не розписувались, до штатного розпису не внесені. Відсутні також і посадові інструкції. Не вносились і відповідні записи до трудових книжок вказаних працівників. Під час надання послуг вони не підпорядковувались правилам внутрішнього трудового розпорядку, самостійно організовували свою роботу і виконували її на власний ризик. Після підписання актів виконаних робіт їм було сплачено кошти. Послуги надавались на умовах цивільно-правового договору. Вищезазначені факти визнаються сторонами, спір щодо них відсутній. Відповідно до частині 1 статті 78 КАС України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Крім того, з наявної у матеріалах справи постанови Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2018 у справі № 285/35/18 про притягнення ФОП ОСОБА_1 на підставі протоколу Управління Дердпраці в Житомирській області про адміністративне правопорушення від 19.09.2018 №ЖТ2806/83/АВ/П/ПТ до адміністративної відповідальность за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 41 КУпАП вбачається, що зазначеною постановою було скасовано постанову Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 09.10.2018 про визнання ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 41 КУпАП та накладення на неї адміністративного стягнення у вигляді штрафу, а також було закрито провадження у справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, зазначеною постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 21.11.2018 у справі № 285/35/18 встановлено відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 41 КУпАП -фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), допуск до роботи іноземця або особи без громадянства та осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, на умовах трудового договору (контракту) без дозволу на застосування праці іноземця або особи без громадянства.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що докази, які б давали суду підстави дійти висновку, що дійсно мало місце порушення позивачем ст.24 КЗпП, у матеріалах справи відсутні.
Відтак, в ході розгляду справи спростовано висновки акту перевірки стосовно порушення позивачем вимог ст.24 КЗпП України, з огляду на що прийнята на його підставі спірна постанова є протиправною та підлягає скасуванню. Протилежного відповідачем суду не доведено.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що оскільки відповідачем в ході розгляду справи не доведено факт порушення позивачем вимог ст.24 КЗпП України, тому позовна вимога про визнання протиправною та скасування постанови Управління Держпраці у Житомирській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЖИ/33ЖТ2806/83/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 02.10.2018 - є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 1ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з наявних у матеріалах справи платіжних доручень № 164 від 12.10.2018 та № 165 від 12.10.2018 (а.с.4-5) фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 під час звернення з даним позовом до суду було сплачено судовий збір у розмірі 3995,81 грн., який підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 258-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
вирішив:
Позов задовольнити.
Визнати протиправними дії начальника Управління Держпраці у Житомирській області Сечіна Сергія Миколайовича щодо винесення постанови №ЖИ/33ЖТ2806/83/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 02.10.2018.
Визнати протиправною та скасувати постанову №ЖИ/33ЖТ2806/83/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 02.10.2018 про накладення штрафу уповноваженими особами.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Житомирській області (10008, Житомирська обл. м. Житомир, вул. Шевченка, 180А. Код ЄДРПОУ 39790560) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1. Ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у сумі 3995,81 грн. (три тисячі дев'ятсот дев'яносто п'ять гривень 81 коп).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.Е.Черняхович
Повне судове рішення складене 18 січня 2019 року