21 січня 2019 року м. Житомир справа №0640/4484/18
категорія 10.2.4
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Попової О. Г., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання неправомірною відмову, зобов'язання провести перерахунок пенсії,
встановив:
1. До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області , в якому просить:
- визнати неправомірною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у проведенні ОСОБА_1 перерахунку пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії починаючи з 01 червня 2015 року, врахувавши в розрахунок, з якого призначається пенсія: три матеріальні допомоги, надбавку за роботу в нічний час, разову премію та винагороду за участь в АТО відповідно до наданої довідки №9/777/29/01-2018 від 25.05.2018 та виплатити недоплачену з 01 червня 2015 року пенсію;
- визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо встановлення ОСОБА_1 основного розміру пенсії 59% грошового забезпечення;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області встановити позивачу основний розмір пенсії 64% грошового забезпечення;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України здійснити перерахунок та виплату з 01.06.2015 позивачу пенсійного забезпечення з врахуванням основного розміру пенсії 64% грошового забезпечення.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивачу при призначенні пенсії було невірно визначено основного розміру пенсії (відсоток від суми грошового забезпечення), а також протиправно не включив до розміру грошового забезпечення, з якого призначається пенсія, усіх додаткових видів грошового забезпечення, які попередньо виплачувались позивачу. Вказує, що неодноразового звертався до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявами щодо проведення перерахунку пенсії, однак відповідач протиправно відмовляє у проведенні такого перерахунку.
2. Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2018 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження із проведенням підготовчого засідання та викликом (повідомленням) учасників справи. Підготовче засідання призначено на 03 грудня 2018 року о 10:40.
3. В підготовче засідання призначене на 03 грудня 2018 року о 10:40 позивач не прибув, у зв'язку з чим підготовче засідання було відкладено на 17 грудня 2018 року о 12:20 (а.с. 62).
4. 04 грудня 2018 року до відділу документального забезпечення суду у строк та в порядку, визначеному статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) надійшов відзив на позовну заяву вих. №14685/08 від 29 листопада 2018 року (а.с. 65-68).
В прохальній частині відзиву представником відповідача заявлено клопотання щодо звільнення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від сплати судових витрат.
Суд наголошує, що Законом України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII (далі - Закон №2147-VIII), зокрема, внесено зміни до Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI та виключено пункти 18 - 20 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір".
Враховуючи вищевикладене, законодавчо встановлені підстави для звільнення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від сплати судових витрат, зокрема, у випадку їх розподілу в порядку статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.
Щодо викладеного у прохальній частині відзиву клопотання про залишення позовної заяви в частині позовних вимог без розгляду суд наголошує, що відповідачем в порушення вимог статей 166, 167 КАС України клопотання про залишення позовної заяви без розгляду не викладено окремим письмовим документом із дотриманням вимог, визначених статтею 167 КАС України.
Суд звертає увагу, що відповідно до частин другої статті 240 КАС України заява про залишення позову без розгляду може бути подана лише до початку розгляду справи по суті.
Представник відповідача до початку розгляду справи по суті оформлене належним чином та викладене окремим письмовим документом клопотання про залишення позовної заяви без розгляду не подав. Із клопотанням про поновлення процесуального строку для подання клопотання про залишення позовної заяви без розгляду представник відповідача також не звертався.
Крім того, викладення у відзиві на адміністративний позов заяв та клопотань не передбачено чинними нормами процесуального законодавства та суперечить статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд наголошує, що систематичне подання представником Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області заяв по суті спору із порушеннями вимог КАС України є неналежним виконанням стороною у справі своїх процесуальних обов'язків.
Суд також звертає увагу відповідача, що подальше недотримання суб'єктом владних повноважень норм процесуального законодавства при поданні відзиву на адміністративний позов, інших заяв по суті справи та клопотань може мати наслідком застосування судом положень частини другої статті 167 КАС України в частині повернення таких заяв по суті справи та інших клопотань без розгляду, а також є підставою для застосування заходів процесуального примусу в порядку статті 145 КАС України.
5. 07 грудня 2018 року до відділу документального забезпечення суду надійшло клопотання ОСОБА_1 від 06 грудня 2018 року про розгляд справи без участі позивача (а.с. 73).
6. В підготовче засідання, призначене на 17 грудня 2018 року о 12:20 прибув представник відповідача. Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2018 року закрито підготовче провадження у справі, призначити справу до судового розгляду по суті у порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) учасників справи (а.с. 75-76).
Положеннями частини третьої статті 44 КАС України визначено, що учасники справи мають право, зокрема: подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.
Частиною четвертою статті 159 КАС України встановлено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Позивач станом на 21 січня 2019 року правом на подання відповіді на відзив, передбаченим статтею 163 КАС України, не скористався.
Згідно з частиною четвертою статті 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Відповідно до частини другої статті 193 КАС України суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.
Частиною п'ятою статті 250 КАС України встановлено, що датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
7. Відповідно до змісту позовної заяви, позивач заявлені вимоги обґрунтовує тим, що при призначенні пенсії ОСОБА_1 було невірно визначено основний розмір пенсії ОСОБА_1, а саме: відповідний відсоток грошового забезпечення. Також вказує, що відповідач протиправно не включив до розміру грошового забезпечення, з якого призначається пенсія, усіх додаткових видів грошового забезпечення, які попередньо виплачувались позивачу.
Наголошує, що неодноразового звертався до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявами щодо проведення перерахунку пенсії, однак відповідач протиправно відмовляє у проведенні належного перерахунку пенсії, посилаючись на те, що перерахунок пенсії ОСОБА_1 вже було проведено, а правові підстави для здійснення нового перерахунку відсутні.
8. Яз встановлено зі змісту відзиву на позовну заяву, Головне управління Пенсійного фонду України у Житомирській області позовні вимоги не визнає та просить відмовити у їх задоволенні за безпідставністю. Вказує, що основний розмір пенсії ОСОБА_1 визначено у відповідності до статті 13 "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та правові підстави для збільшення відповідного відсотку сум грошового забезпечення відсутні.
Щодо доводів позивача в частині не врахування при призначенні пенсії додаткових видів грошового забезпечення, відповідач вказує, що позивачем при призначенні пенсії відповідних документів на підтвердження факту отримання додаткових видів грошового забезпечення (та сплати із вказаних сум відповідних внесків на загальнообов'язкове державне соціальне (пенсійне) страхування) не надавалися, а тому і правомірно не були включені при призначенні пенсії позивачу.
Враховуючи вищевикладене, наголошує, що Головне управління Пенсійного фонду України у Житомирській області при проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
9. Наказом Управління Міністерства внутрішніх справ України у Житомирській області від 28 травня 2015 року №134 о/с майора міліції ОСОБА_1 (НОМЕР_2), начальника штабу Баранівського РВ УМВС України в Житомирській області з 31 травня 2015 року звільнено у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік) за пунктом 64 "б" (через хворобу).
10. ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Житомирській області та отримує пенсію за вислугою років у відповідності до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Так, відповідно до повідомлення про призначення пенсії вих. №753/03-23 від 15 червня 2015 року, позивачу з 01 червня 2015 року призначено пенсію за вислугу років. При обчисленні пенсії, зокрема, враховано наступне грошове забезпечення: середньомісячна сума додаткових видів грошового забезпечення за 24 місяці - 2420,14 грн. основний розмір пенсії - 59% грошового забезпечення (а.с. 27).
11. Встановлено та не заперечується сторонами, що позивач неодноразово звертався до Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області із заявами про проведення перерахунку пенсії.
Так, відповідач листом вих. №К-2730 від 01 червня 2018 року повідомив позивачу, що на виконання вимог статті 63 України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року №2262-XII та Постанови Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" від 21 лютого 2018 року №103, позивачу проведено перерахунок пенсії з 01 січня 2016 року, виплата якої проведено з 01 січня 2018 року у порядку, визначеному Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 (а.с. 28 та зворот).
12. ОСОБА_1 також звертався до Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області із заявою про проведення перерахунку пенсії, відповідно до змісту якої просив провести перерахунок пенсії з 01 червня 2015 року із врахуванням до грошового забезпечення, з якого призначається пенсія, три матеріальних допомоги, надбавку за роботу в нічний час, відповідно до наданої довідки УМВС України в Житомирській області та виплатити недоплачену з 01 червня 2015 року пенсію (а.с. 31).
13. Головне управління Пенсійного фонду України у Житомирській області листом вих. № К-3345 від 26 липня 2018 року повідомило позивачу, що його звернення щодо перерахунку пенсії розглянуте. Так, грошове забезпечення для обчислення пенсії було визначене відповідно до грошового атестату №8 від 03 червня 2015 року та довідки про додаткові види грошового забезпечення №5087 від 04 квітня 2015 року і становило 3 938,89 грн, в тому числі: 2 420,14 грн - середньомісячна сума додаткових видів грошового забезпечення, яка включає надбавку за виконання особливо важливих завдань, щомісячна премія.
Пенсія була призначена у відповідності до вимог чинного законодавства та з врахуванням усіх додаткових видів грошового забезпечення, які були зазначені у поданих позивачем документах, а тому доводи щодо вини органів Пенсійного фонду України щодо неврахування деяких видів грошового забезпечення є безпідставними. Зазначено, до довідка про виплату позивачу матеріальної допомоги, винагороди за участь в АТО, разової премії, надбавки за нічний час, на сплати з них єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у матеріалах справи відсутня. Враховуючи вищевикладене, підстави для проведення перерахунку пенсії з 01 червня 2015 року у урахуванням додаткових видів грошового забезпечення, відсутні (а.с. 29 та зворот).
Не погоджуючись із наданою відмовою та вважаючи її протиправною, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.
14. У відповідності до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Статтею 19 Основного Закону встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною третьою статті 46 Конституції України визначено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно з статтею 55 Основного Закону кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Пунктом шостим частини першої статті 92 Конституції України визначено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
15. Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію визначаються Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-XII (зі змінами та доповненнями, далі - Закон №2262-XII).
У преамбулі Закону №2262-XII закріплено, що держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Положеннями пункту "а" статті 13 Закону №2262-XII (в редакції, чинній на момент призначення пенсії позивачу) визначено, що пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.
Відповідно до частини третьої статті 43 Закону №2262-XII пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Положеннями статті 63 Закону №2262-XII визначено, що перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.
Перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських.
Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
16. Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-XII затверджено Постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. N 393" від 13 лютого 2008 року №45 (далі - Порядок №45).
Згідно пунктів 1, 5 Порядку №45 пенсій проводиться у разі прийняття рішень Кабінетом Міністрів України про зміну хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом, або у зв'язку із введенням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством.
17. Пунктом першим Постанови Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" від 21 лютого 2018 року №103 (далі - Постанова №103) врегульовано перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон) до 01 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 01 березня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704.
18. Грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб визначено Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 (в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваної відмови, далі - Постанова №704).
Пунктом 9 Постанови №704 визнано такими, що втратили чинність, постанови Кабінету Міністрів України згідно з переліком, що додається. Так, згідно Переліку постанов Кабінету Міністрів України, що втратили чинність, затвердженого Постановою №704, втратили чинність: Постанова Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" від 09 березня 2006 року №268; Постанова Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 07 листопада 2007 року №1294; Постанова Кабінету Міністрів України "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій" від 22 вересня 2010 року №889; Постанова Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 р. № 889" від 13 квітня 2011 року №393.
19. У Рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 20.10.2011 у справі "Рисовський проти України" суд підкреслив особливу важливість принципу належного урядування. Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (Беєлер проти Італії, Онер'їлдіз проти Туреччини, Megadat.com S.r.l. проти Молдови, Москаль проти Польщі).
Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії" від 20.05.2010, "Тошкуце та інші проти Румунії" від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси ("Онер'їлдіз проти Туреччини" та "Беєлер проти Італії").
Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків ("Лелас проти Хорватії").
Як зазначив ЄСПЛ у рішенні від 06 вересня 1978 року у справі "Класс та інші проти Німеччини", "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури".
Відповідно до судової практики ЄСПЛ (Olsson v. Sweden (no. 1), 24 March 1988, Series A no. 130), запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців. Обсяг таких повноважень суб'єкта владних повноважень повинен мати чіткі межі застосування. Рішення органу влади має бути визнано протиправним у разі, коли істотність порушення процедури потягнуло його неправильність. Аналогічний підхід має бути застосований і в разі, коли має місце протиправна бездіяльність органу влади щодо неприйняття відповідного рішення у відносинах, коли обставини свідчать про наявність всіх підстав для його прийняття.
20. Надаючи оцінку спірним правовідносинам та перевіряючи оскаржувану відмову у перерахунку на відповідність частини другої статті 2 КАС України, суд зазначає наступне.
Так, обґрунтування протиправності оскаржуваної відмови позивач посилається на те, що позивачу при призначенні пенсії в порушення пункту "а" статті 13 Закону №2262-XII (в редакції, чинній на момент призначення пенсії позивачу) було невірно визначено основного розміру пенсії, а саме: відсоток від суми грошового забезпечення.
Суд критично ставиться до доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву щодо розповсюдження пункту "а" статті 13 Закону №2262-XII виключно на звільнених з органів внутрішніх справ поліцейських.
Відповідно до наказу Управління Міністерства внутрішніх справ України у Житомирській області від 28 травня 2015 року №134 о/с майора міліції ОСОБА_1 (НОМЕР_2), начальника штабу Баранівського РВ УМВС України в Житомирській області з 31 травня 2015 року звільнено у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік) за пунктом 64 "б" (через хворобу). Вислуга років на день звільнення становить: календарна - 22 роки 08 місяців,00 днів, у пільговому обчисленні - 23 роки, 09 місяців, 24 дні (а.с. 26).
Вказані твердження щодо звільнення позивача за станом здоров'я також узгоджуються із наявним у матеріалах справи свідоцтвом про хворобу №169/18 (а.с. 30 та зворот).
Враховуючи вищевикладене та положення пункту "а" статті 13 №2262-XII, суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів позивача в частині наявності правових підстав для визначення основного розміру пенсії ОСОБА_1 як 64% сум грошового забезпечення.
Здійснивши системний аналіз норм законодавства та наявних у матеріалах справи доказів, суд погоджується із доводами позивача в частині протиправності дій Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо встановлення ОСОБА_1 основного розміру пенсії 59% грошового забезпечення, а тому позовні вимоги у вказаній частині підлягають задоволенню.
21. Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477-IV, рішення Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" ЄСПЛ зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
Так, у справі "Салах Шейх проти Нідерландів" ЄСПЛ вказав, що ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
Відповідно до рішення ЄСПЛ від 17 липня 2008 року у справі "Каіч та інші проти Хорватії" для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Держава несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема, через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2018 року у справі №815/1048/16 зазначив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України, статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII правові висновки Верховного Суду є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права та враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Враховуючи встановлені судом обставини справи та керуючись повноваженнями, наданими частиною другою статті 245 КАС України, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області встановити ОСОБА_1 основний розмір пенсії у розмірі 64% грошового забезпечення та здійснити з 01 червня 2015 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсійного забезпечення з врахуванням основного розміру пенсії як 64% грошового забезпечення, з вирахуванням раніше виплачених сум.
Покладення такого обов'язку на відповідача не є перебиранням функції іншого суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта та зобов'язанням його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу, з огляду на обов'язковість ефективного механізму захисту порушеного права.
22. Щодо позовних вимог в частині не включення до грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, додаткових видів грошового забезпечення, суд зазначає наступне.
Відповідно до змісту позовної заяви, позивач наголошує, що відповідач протиправно не включив до розміру грошового забезпечення, з якого призначається пенсія, усіх додаткових видів грошового забезпечення, які попередньо виплачувались позивачу, зокрема: три матеріальних допомоги, надбавку за роботу в нічний час, відповідно до наданої довідки УМВС України в Житомирській області.
Суд звертає увагу, що Головне управління Пенсійного фонду України у Житомирській області листом вих. № К-3345 від 26 липня 2018 року повідомило позивачу, що грошове забезпечення для обчислення пенсії було визначене відповідно до грошового атестату №8 від 03 червня 2015 року та довідки про додаткові види грошового забезпечення №5087 від 04 квітня 2015 року і становило 3 938,89 грн, в тому числі: 2 420,14 грн - середньомісячна сума додаткових видів грошового забезпечення, яка включає надбавку за виконання особливо важливих завдань, щомісячна премія. Пенсія була призначена у відповідності до вимог чинного законодавства та з врахуванням усіх додаткових видів грошового забезпечення, які були зазначені у поданих позивачем документах, а тому доводи щодо вини органів Пенсійного фонду України щодо неврахування деяких видів грошового забезпечення є безпідставними. Відповідачем також підкреслено, що довідка про виплату позивачу матеріальної допомоги, винагороди за участь в АТО, разової премії, надбавки за нічний час, на сплати з них єдиного внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у матеріалах пенсійної справи відсутня. (а.с. 29 та зворот).
Суд критично ставиться до доданих позивачем до позовної заяви документів та зазначає, що вказані документи не були долучені до заяви про призначення пенсії, а тому не були розглянуті відповідачем і не могли бути враховані при призначенні пенсії позивачу.
Доказів подання позивачем до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області додаткових документів, а саме: довідки відділу фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку УМВС України в Житомирській області №9/777/29/01-2018 від 25 травня 2018 року, матеріали справи не містять.
Здійснивши системний аналіз наявних у матеріалах справи доказів, суд наголошує, що надані позивачем документи на підтвердження наявності підстав для призначення (перерахунку) пенсії із врахуванням додаткових видів грошового забезпечення до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області не подавалися, а тому не могли бути враховані як при призначенні пенсії, так і при розгляді заяв про перерахунок пенсії.
Доказів надання вказаних документів до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, матеріали справи також не містять.
Суд також звертає увагу, що позивач не був позбавлений можливості надати усі підтверджуючі документи до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області після одержання спірної відмови у загальному порядку.
Надання до суду доказів, які попередньо не надавалися суб'єкту владних повноважень та не могли бути покладені в основу оскаржуваної відмови, за своєю юридичною природою є неналежним способом захисту порушеного права, а надані суду документи не можуть вважатися належними та допустимими доказами на підтвердження протиправності оскаржуваного рішення.
Здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства та наявних у матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку, що позивачем обрано невірний спосіб захисту порушеного права, яке суб'єктом владних повноважень порушено не було, а тому позовні вимоги у вказаній частині є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
23. Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства та наявних у матеріалах справи доказів, суд зазначає, що Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо встановлення ОСОБА_1 основного розміру пенсії 59% грошового забезпечення вчинені з порушенням частини другої статті 19 Конституції України та не відповідають вимогам частини другої статті 2 КАС України.
24. Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідачем в порушення частини другої статті 77 КАС України не доведено, а позивачем та наявною у матеріалах справи сукупністю належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів спростовано протиправність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо встановлення ОСОБА_1 основного розміру пенсії 59% грошового забезпечення, а тому позовні вимоги ОСОБА_1 є підлягають частковому задоволенню.
25. Зважаючи відсутність документально підтверджених судових витрат по сплаті судового збору, питання про їх розподіл судом не вирішується.
Керуючись статтями 2, 77, 90, 139, 159, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1. РНОКПП: НОМЕР_1) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, 7, м. Житомир, 10003. ЄДРПОУ: 13559341) про визнання неправомірною відмову, зобов'язання провести перерахунок пенсії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо встановлення ОСОБА_1 основного розміру пенсії 59% грошового забезпечення
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області встановити ОСОБА_1 основний розмір пенсії у розмірі 64% грошового забезпечення та здійснити з 01 червня 2015 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсійного забезпечення з врахуванням основного розміру пенсії як 64% грошового забезпечення, з вирахуванням раніше виплачених сум.
У решті позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду складено у повному обсязі: 21 січня 2019 року.
Суддя О.Г. Попова