18 січня 2019 року м. Житомир справа № 240/5820/18
категорія 10.3
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Черняхович І.Е., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання призначити та виплатити одноразову грошову допомогу,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправним і скасувати рішення Міністерства оборони України про відмову йому у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності ІІІ групи з 22.03.2018 внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби із захистом Батьківщини, оформлене протоколом від 15.03.2018 № 696;
- зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити йому одноразову грошову допомогу у зв'язку з встановленням інвалідності ІІІ групи у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом станом на 01.01.2018.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що відповідно до висновку Житомирської обласної медико-соціальної експертної комісії №2 йому з 21.01.2015 було встановлено ІІІ групу інвалідності у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з проходженням військової служби. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 позивачу була виплачена одноразова грошова допомога в розмірі 85260,00 гривень. Водночас, 23 березня 2018 року Житомирською обласною медико-соціальною експертною комісією №2 було проведено повторний огляд, за результатами якого йому було встановлено ІІІ групу інвалідності, яка настала внаслідок захворювання так, пов'язаного із захистом Батьківщини. У зв'язку із зміною причини інвалідності позивач звернувся до Міністерства оборони України із заявою про виплату йому, як інваліду ІІІ групи, інвалідність, якого настала внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини, одноразової грошової допомоги відповідно до ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Однак, рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформленим протоколом від 15.06.2018 №60 позивачу було відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги, у зв'язку з тим, що причину інвалідності було змінено понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності.
Вважаючи, що дії відповідача є протиправними, та що його право на отримання одноразової грошової допомоги як інваліду ІІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини, виникло з моменту встановлення йому цієї групи інвалідності, тобто з 15.03.2018 та не залежить від первинного встановлення такої інвалідності, позивач звернувся з даним позовом до суду за захистом свого порушеного права.
Ухвалою суду від 14 грудня 2018 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.
Копію вищезазначеної ухвали з доданим до неї адміністративним позовом Міністерство оборони України отримало 21 грудня 2018 року, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, що повернулось на адресу суду (а.с.24).
14 січня 2019 року до суду надійшов відзив Міністерства оборони України на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому представник відповідача заперечує проти заявлених позовних вимог, вважає їх безпідставними, а тому просить відмовити в задоволені позову в повному обсязі. В підтвердження такої позиції зазначає, що позивач вперше визнаний особою з інвалідністю 3 групи з 21.01.2015 (причина - захворювання пов'язані з проходженням військової служби), внаслідок повторного огляду підтверджено 3 групу інвалідності з 20.01.2016 (причина - захворювання пов'язані з проходженням військової служби), внаслідок ще одного повторного огляду підтверджено 3 групу інвалідності з 15.03.2018 (причина - захворювання, пов'язане із захистом Батьківщини). Таким чином, зміни групи інвалідності не відбулося, а причина інвалідності встановлена позивачу 21.01.2015 була змінена 15.03.2018, тобто понад дворічний термін, а тому з огляду на положення ст. 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та п. 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, представник відповідача зазначає, що права на виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 не має (а.с. 25-28).
Розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження відповідно до вимог ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 в період з 19 травня 2014 року по 05 вересня 2014 року безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпечення її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення анти терористичної операції на території Донецької та Луганської областей, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією довідки Військової частини - Польова пошта НОМЕР_1 від 15.05.2015 №3742 (а.с.13).
Відповідно до довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією від 21 січня 2015 року серії 12 ААА № 078964, ОСОБА_1 , починаючи з 21.01.2015 було встановлено третю групу інвалідності у зв'язку з захворюванням так, пов'язаним з проходженням військової служби. Групу інвалідності було встановлено на строк до 01 лютого 2016 року, а дата чергового переогляду 21 січня 2016 року (а.с.18)
Зі змісту протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 15.06.2018 №60 вбачається та не заперечується позивачем у позовній заяві, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 ОСОБА_1 була виплачена одноразова грошова допомога у розмірі 70-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, у сумі 85260,00 гривень.
20 січня 2016 року позивачу було проведено повторний огляд МСЕК та за результатами якого, йому починаючи з 20.01.2016 на строк до 01.02.2019 було встановлено третю групу інвалідності у зв'язку з захворюванням так, пов'язаним з проходженням військової служби, що підтверджується довідкою до акту огляду медико-соціальною експертною комісією від 20 січня 2016 року серії 12 ААА № 218881 (а.с.18). Датою чергового переогляду було визначено 20 січня 2019 року.
Однак, з довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією від 23 березня 2018 року серії 12 ААБ № 100561 вбачається, що ОСОБА_1 , починаючи з 15.03.2018 було встановлено третю групу інвалідності у зв'язку з захворюванням так, пов'язаним із захистом Батьківщини. Групу інвалідності було встановлено на строк до 01 лютого 2019 року (а.с.18). У зв'язку з встановленням третьої групи інвалідності, внаслідок захворювання так, пов'язаного із захистом Батьківщини, позивач звернувся до Міністерства оборони України із заявою щодо отримання ним одноразової грошової допомоги.
15 червня 2018 року комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийнято рішення, яке оформлене протоколом від 15.06.2018 №60, про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги, у зв'язку з тим, що згідно з пунктом четвертим статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та пунктом 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності доплата до одноразової грошової допомоги здійснюється за умови, якщо зміна відбулася протягом двох років після первинного встановлення інвалідності, а ОСОБА_1 причину інвалідності було змінено понад дворічний термін. (а.с.17)
Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно положень статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Відповідно до статті 41 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII), який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни.
Згідно з частиною першою статті 3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" дія даного Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісті.
Частиною першою статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Тобто, вищевказаний Закон пов'язує право на отримання одноразової допомоги з настанням певних обставин, а саме: у разі загибелі, у разі встановлення інвалідності, у разі встановлення ступеня втрати працездатності.
Відповідно до частини другої статті 16 Закону № 2011- ХІІ встановлено вичерпний перелік підстав, за наявності яких призначається і виплачується одноразова грошова допомога, зокрема, відповідно до пункту 5 одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби.
Разом з цим, частиною четвертої статті 16-3 цього Закону (в редакції Закону яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.
Окрім того, суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві. (далі - Порядок № 975).
Згідно з пунктом 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Право на отримання одноразової грошової допомоги безпосередньо пов'язане з датою встановлення інвалідності та, відповідно, визначається положенням законодавства, яке було чинним саме на той момент, та встановлювало, зокрема, порядок отримання та розмір такої допомоги.
З огляду на зазначене, до правовідносин з приводу визначення у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги, у зв'язку з встановленням йому ІІІ групи інвалідності у зв'язку з захворюванням, пов'язаним із захистом Батьківщини, застосуванню підлягають положення законодавства чинні станом на 15.03.2018 (дату встановлення йому цієї інвалідності).
Згідно з пунктом 8 Порядку № 975 (в редакції чинній саном на 15.03.2018) якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
У разі повторного встановлення (зміни) групи інвалідності, причин її виникнення або ступеня втрати працездатності понад дворічний строк після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється.
З огляду на викладене, нормами статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку № 975 передбачено право військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі у випадку встановлення (зміни) під час повторного огляду згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії іншої причин виникнення інвалідності, за умови, що зміна причини виникнення інвалідності відбулася протягом двох років після первинного встановлення інвалідності.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 за наслідками первинного огляду з 21 січня 2015 було встановлено ІІІ групу інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, у зв'язку з чим позивачу була виплачена одноразова грошова допомога в розмірі 85260,00 гривень. Таким чином, позивач скористався своїм правом на отримання одноразової допомоги у випадку встановлення інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, передбаченим статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
З 15 березня 2018 року позивачу, за наслідками повторного огляду, було встановлено ІІІ групу інвалідності, внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини, тобто зміна причин виникнення інвалідності сталася після спливу дворічного терміну, з моменту встановлення йому 21 січня 2015 року ІІІ групи інвалідності, внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби.
Відповідно пункту 21.1 розділу 21 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 17 листопада 2008 р. за № 1109/15800 у разі коли під час медичного огляду військовослужбовців встановлено діагноз, ВЛК встановлює причинний зв'язок захворювання, травми, контузії, каліцтва, поранення (далі - Положення № 402).
Згідно з підпунктом "д" пункту 21.5 розділу 21 Положення № 402 постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях: "Захворювання (поранення, контузія, каліцтво, травма), ТАК, пов'язане з проходженням військової служби" - якщо воно виникло в період служби у військових частинах та установах, які не входять до складу діючої армії, або коли захворювання, що виникло до військової служби, у період служби досягло такого розвитку, який обмежує придатність або призводить до непридатності (у тому числі тимчасової) до військової служби, служби з військової спеціальності.
У такому самому формулюванні приймаються постанови при медичному огляді військовослужбовців за результатами поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних ними в період проходження військової служби, коли документи про обставини їх одержання на момент медичного огляду відсутні.
Відповідно до підпункту "ґ"пункту 21.5 розділу 21 Положення № 402 постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях "Захворювання, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини", якщо воно виникло в період служби у військових частинах та установах, що входять до складу діючої армії, або коли захворювання, яке виникло до цього, у період служби у військових частинах і установах, які входять до складу діючої армії, досягло такого розвитку, що обмежує придатність або призводить до непридатності (у тому числі й тимчасової) до військової служби.
Постанова в такому формулюванні приймається щодо військовослужбовців, які брали участь у бойових діях, зазначених у підпункті "а" цього пункту.
Зазначена постанова приймається також при хронічних повільно прогресуючих захворюваннях за наявності медичних документів, виданих у перші десять років після вибуття військовослужбовця з діючої армії або пізніше, але за даними за зазначені десять років, якщо вони дозволяють віднести або підтверджують початок захворювання на період перебування в діючій армії.
Таким чином, ОСОБА_1 з 15 березня 2018 року було встановлено іншу причин виникнення інвалідності, і така зміна причини інвалідності відбулася понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності.
Оскільки законодавство допускає можливість виплати грошової допомоги у разі встановлення військовослужбовцю іншої причини виникнення інвалідності, однак право на отримання такої допомоги обмежено законодавцем дворічним строком з моменту первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, тому суд відхиляє доводи позивача, що він набув відповідне право, оскільки між встановленням ІІІ групи інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби та встановленням ІІІ групу інвалідності, внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини минуло більше 2-х років.
За таких обставин суд вважає, що оскільки зміна причини виникнення інвалідності відбулась після спливу дворічного строку, визначеного пунктом 4 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та пунктом 8 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, рішення відповідача щодо відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги позивачу є правомірним, а тому відсутні правові підстави для зобов'язання відповідача призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу, як інваліду ІІІ групи, внаслідок захворювання, пов'язаного із захистом Батьківщини, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом станом на 01.01.2018.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
В даному випадку відповідачем доведено правомірність дій щодо відмови позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги. З огляду на викладене, приймаючи рішення про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги, суд дійшов висновку, що відповідач діяв відповідно до вимог чинного законодавства, в зв'язку з чим підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246, 255, 257, 258, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
вирішив:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Міністерства оборони України (пр-т Повітрофлотський, 6, м.Київ, 03168; код ЄДРПОУ 00034022) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання призначити та виплатити одноразову грошову допомогу - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.Е.Черняхович