м. Вінниця
21 січня 2019 р. Справа № 120/4496/18-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Чернюк Алли Юріївни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, АДРЕСА_1)
до: Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 13322403, адреса: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, Вінницька область, 21100)
про: визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, в якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 року по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити розрахунок та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії, нарахованої на підставі постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 18.10.2017 року в справі № 127/19672/17 та постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23.11.2018 року в справі № 127/19672/17 за період з 01.01.2016 року по день фактичної виплати донарахованої частини.
Крім того, просив встановити судовий контроль за виконанням Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області судового рішення, зобов'язавши його подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В обґрунтування заявленого позову позивач зазначає, що відповідач на виконання постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 18.10.2017 року в справі № 127/19672/17 та постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23.11.2018 року в справі № 127/19672/17 здійснив перерахунок пенсії позивача починаючи з 01.01.2016 року та здійснив її виплату - 27.12.2017 року. Посилаючись на порядок проведення компенсації втрати грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою КМУ від 21.02.2001 року №159, 15.11.2018 року ОСОБА_1 звернувся до Пенсійного фонду із заявою у якій просив розрахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії. Разом із тим, 30.11.2018 року листом №2426/Р-12 відповідач відмовив позивачу у проведенні нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії. Не погоджуючись із вказаними діями позивач звернувся до суду з даним позовом
Відповідно до ухвали від 12.12.2018 року про відкриття провадження розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи (у письмовому провадженні).
У встановлений судом строк відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому останній просив відмовити у задоволенні позову. Зокрема зазначив, що статтями 1,2 Закону №2050 визначено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати. Компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Зазначив, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи) та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру. Оскільки пенсія в новому розмірі за кожен місяць не була нарахована, а обрахована на виконання рішення суду одноразово та виплачена в тому ж місяці, ця сума не є недоотриманою пенсією.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов до висновку про задоволення позову, з наступних підстав.
Судом встановлено, що в грудні 2017 року Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області на виконання постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 18.10.2017 року в справі № 127/19672/17 та постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23.11.2018 року в справі № 127/19672/17, проведено перерахунок пенсії позивачу відповідно до довідки №14315 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії.
15.11.2018 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою, в якій просив нарахувати та виплатити йому компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії на підставі Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати", "Порядку проведення компенсації громадянам втрати грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати", затвердженого постановою КМУ від 21.02.2001 року №159.
Листом від 30.11.2018 року за №2426/Р-12 йому було відмовлено у задоволенні такої заяви, з посиланням на вчасне нарахування та виплату пенсії, а отже відсутність правових підстав для такої компенсації. Також зазначено, що проведення розрахунку компенсації втрати частини доходів не було предметом судового розгляду справи № 127/19672/17.
Не погоджуючись з даними діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 159 (далі - Порядок № 159).
Згідно зі статтями 1, 2 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Із наведеного вбачається, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).
Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", статтею 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та Порядком № 159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - пенсійним органом) добровільно чи на виконання судового рішення.
Згідно з пунктом 2 Порядку № 159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).
Із аналізу наведених положень слідує, що основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону №2050-ІІІ та Порядком компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
Вказані висновки щодо застосування норм права, узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 20.02.2018 по справі № 522/5664/17, та повинні застосовуватись до спірних правовідносин на виконання ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і ч. 5 ст. 242 КАС України.
Що ж до посилань відповідача, відображених у відзиві, на те, що сума перерахованої та сплаченої на виконання судового рішення пенсії носить разовий характер і не підпадає під визначення доходів передбачених Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" за порушення строків виплати яких сплачується компенсація, то суд зазначає, що відповідно до Розрахунку на доплату виплату, утримання) пенсії по ОСОБА_1 за період січня 2016 року - грудень 2017 року Пенсійним фондом проведено помісячний розрахунок доплати до пенсії.
Таким чином, оскільки тривале не нарахування пенсії за минулі періоди сталося з вини відповідача, зокрема призначення позивачу заниженого розміру пенсії, а фактична виплата заборгованості проведена лише у грудні 2017 року, суд вважає, що позивач має право на компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з несвоєчасним отриманням щомісячних пенсійних виплат, донарахованих і виплачених йому на підставі рішення суду.
Аналогічного висновку також дійшов Вінницький апеляційний адміністративний суд в постанові від 30.08.2018 року у справі № 802/1199/18-а.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Згідно пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі Стреч проти Сполучного Королівства ("Stretch - United Kingdom" № 44277/98).
У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого "права власності" (пункт 74 рішення Європейського суду з прав людини "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини"). Суд робить висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися "активом": вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є "активом", на який може розраховувати громадянин як на свою власність ("Von Maltzan and Others v. Germany" № 71916/01, № 71917/01 та № 10260/02).
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що позивачем доведено правомірність пред'явленого позову, а відповідачем доводи позовної заяви не були спростовані, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо вимоги позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до ч. 1 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Отже, встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд першої чи апеляційної інстанції може під час прийняття постанови у справі. Тобто, питання щодо зобов'язання відповідача подати такий звіт вирішується судом під час постановлення судового рішення.
Слід також зауважити, що відповідно до ч. 1 ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Водночас, встановлення строку на подачу звіту про виконання судового рішення є правом суду, який ухвалив судове рішення, а не його обов'язком.
Таким чином, суд доходить висновку про відсутність підстав для встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, оскільки таке є обов'язковим до виконання в силу вимог чинного законодавства України.
Згідно ст. 139 КАС України судові витрати стягненню не підлягають.
Керуючись ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 13322403, адреса: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, Вінницька область, 21100) щодо відмови ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, АДРЕСА_1) у нарахуванні та виплаті компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 року по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 13322403, адреса: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, Вінницька область, 21100) здійснити розрахунок та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, АДРЕСА_1) компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії, нарахованої на підставі постанови Вінницького міського суду Вінницької області від 18.10.2017 року в справі № 127/19672/17 та постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 23.11.2018 року в справі № 127/19672/17 за період з 01.01.2016 року по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, АДРЕСА_1)
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ 13322403, адреса: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, Вінницька область, 21100)
Повний текст рішення виготовлено: 21.01.2019 року
Суддя Чернюк Алла Юріївна