ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
16 січня 2019 року м. ОдесаСправа № 915/310/18
м. Одеса, проспект Шевченка, 29, зал судових засідань Південно-західного апеляційного господарського суду №1
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:
головуючого судді Савицького Я.Ф.,
суддів Колоколова С.І.,
Разюк Г.П.
секретар судового засідання - Селиверстова М.В.
за участю представників учасників судового процесу:
від позивача: Вдовиченко М.І., за ордером;
від відповідача: не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Катрін Біо"
на рішення Господарського суду Миколаївської області
від 11 липня 2018 року (повний текст складено 18 липня 2018 року)
у справі № 915/310/18
за позовом Приватного підприємства "Катрін Біо"
до відповідача Приватного підприємства "Фарм Сервіс"
про стягнення заборгованості (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог №03/05/юр від 29.05.2018) в розмірі 348935,02 грн., з якої: 200000,00 грн. заборгованості по поверненню попередньої оплати, 69910,03 грн. штрафу за відмову поставки товару на умовах договору, 66309,16 грн. пені за затримку поставки товару, 11684,82 грн. пені за затримку повернення грошових коштів, 1031,01 грн. - сума відсотків за користування чужими грошовими коштами, -
суддя суду першої інстанції: Семенчук Н.О.
час та місце винесення рішення: 11.07.2018р., м. Миколаїв, вул. Адміральська, 22, Господарський суд Миколаївської області
Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.
В судовому засіданні 16.01.2019р. відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
У квітні 2018 року Приватне підприємство "Катрін Біо" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою, якою (з урахування заяви про зменшення позовних вимог) просить стягнути з Приватного підприємства "Фарм Сервіс" заборгованості в розмірі 348 935,02 грн. з якої: 200 000,00 грн. - заборгованості по поверненню попередньої оплати, 69 910,03 грн. - штрафу за відмову поставки товару на умовах договору, 66 309,16 грн. - пеня за затримку поставки товару, 11 684,82 грн. - пеня за затримку повернення грошових коштів, 1 031,01 грн. - сума процентів за користування чужими грошовими коштами.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що між сторонами був укладений договір №17052017 від 17.05.2017р., згідно якого відповідач зобов'язувався передати позивачу зерно гречки органічної за кількістю, якістю та у строки, визначені договором, а позивач оплатити товар на умовах передбачених договором. Строк поставки товару - до 01 листопада 2017 року. Позивач сплатив відповідачу 448 000,00 грн. попередньої оплати за договором. Відповідач товар належної якості відповідно до умов договору та у строки визначені договором позивачу не поставив. Позивач письмово відмовився від прийняття товару, оскільки якісні показники товару не відповідали умовам договору і просив повернути 448000,00 грн. попередньої оплати протягом 3 робочих днів з дати отримання такої відмови. Позивач зазначає, що в порушення п.7.3 договору відповідач свої зобов'язання не виконав протягом 28 лютого - 02 березня 2018 року і не перерахував позивачу 448 000,00 грн., які були перераховані останнім як попередня оплата за договором. При цьому, в заяві про зменшення позовних вимог від 01.06.2018р. позивач зазначив про часткове повернення відповідачем попередньої оплати за договором №17052017 від 17.05.2017р. у розмірі 248000,00 грн.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 11.07.2018р. по справі №915/310/18 (суддя Семенчук Н.О.) позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача: 200 000,00 грн. - заборгованості по поверненню попередньої оплати, 11 684,82 грн. - пені за затримку повернення грошових коштів, 3192,76 грн. судового збору та 11 708,95 грн. витрат на професійно правничу допомогу, в решті позову відмовлено.
У вказаному рішенні суд першої інстанції встановив, що позивачем виконані зобов'язання зі здійснення попередньої оплати товару за ціною, визначеною у договорі, однак відповідач обумовлений договором товар не поставив. Відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача 200 000,00 грн. попередньої оплати є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Місцевий господарський суд вказав, що позовна вимога про стягнення з відповідача пені за затримку повернення коштів у розмірі 11 684,82 грн. за період з 03.03.2018р. по 30.03.2018р. є обґрунтованою.
Крім того, судом відмовлено у стягненні з ПП "Фарм Сервіс" 69 910,25 грн. штрафу за відмову поставки товару, оскільки позивачем в порушення ст.73, 74, 76, 77 ГПК України не надано доказів в підтвердження обставин відмови відповідача від поставки товару в кількості та на умовах визначених договором.
Також, суд першої інстанції визнав безпідставною позовну вимогу про стягнення з відповідача пені за затримку поставки товару в розмірі 66309,16 грн. за період з 01.11.2017р. по 27.02.2018р., оскільки позивач ставить вимоги саме щодо повернення попередньої оплати, а не вимагає поставки сплаченого товару, відтак, нарахування пені відповідно до п.7.7 договору за затримку поставки товару є безпідставними, оскільки у відповідача відсутній обов'язок з поставки товару та в листі про відмову від отримання товару і повернення коштів позивачем не пред'являлись вимоги відповідачу про сплату пені згідно п.7.7 договору за затримку поставки товару.
Серед іншого, судом відмовлено позивачу у задоволенні позовної вимоги щодо стягнення з відповідача на підставі ст.625 ЦК України 1 031,01 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, так як, по-перше, сторони у договорі не погодили розмір процентів за користування чужими грошовими коштами не встановлено, по-друге, між відповідачем та позивачем відсутнє грошове зобов'язання для застосування положень ст. 625 ЦК України.
Суд першої інстанції встановив, що позивачем надано належні докази в підтвердження його витрат на оплату послуг адвоката, отже, враховуючи, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, суд прийшов до висновку, що судові витрати слід покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Приватне підприємство "Катрін Біо" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій позивач просить рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.07.2018р. по справі №915/310/18 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 69910,03 грн. штрафу за відмову поставки товару на умовах договору, 66309,16 грн. пені за затримку поставки товару та 1031,01 грн. суми процентів за користування чужими грошовими коштами та ухвалити нове рішення у цій частині, яким вказані позовні вимоги задовольнити.
Звертаючись з апеляційною скаргою скаржник зазначає, що позивачем надано належні докази, що підтверджують відмову відповідача від поставки товару належної якості згідно з умовами договору і судом безпідставно відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача штрафу за відмову поставки товару у розмірі 69 910,25 грн.
Також апелянт вказує, що суд, відмовляючи у задоволенні вимог про стягнення з відповідача пені за затримку поставки товару в розмірі 66309,16 грн., порушив ст. 236 ГПК України. Скаржник зазначає, що заявлена позовна вимога є правомірною, так як з 01.11.2017р. по 27.02.2018р. залишалось невиконаним зобов'язання відповідача з поставки товару.
Крім того, на думку апелянта, незаконною є відмова у задоволенні судом позовної вимоги про стягнення з відповідача 3% на підставі ст. ст.625 ЦК України, оскільки після відмови позивача від поставки товару і встановлення строку відповідачу для повернення коштів, перерахованих позивачем як попередня оплата, між сторонами виникають грошові зобов'язання та відповідальність за їх невиконання відповідно до договору і закону.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 21.08.2018р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства Катрін Біо на рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.07.2018 року у справі №915/310/18.
Відповідно до ухвали Одеського апеляційного господарського суду від 28.08.2018р. призначено справу №915/310/18 до розгляду на 04.10.2018р.
Указом Президента України № 454/2017 від 29.12.2017 "Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах" ліквідовано Одеський апеляційний господарський суд та утворено Південно-західний апеляційний господарський суд.
Згідно з ч. 6 ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.
03.10.2018 в газеті "Голос України" опубліковано повідомлення про початок роботи Південного-західного апеляційного господарського суду.
На виконання положень абз. 2 ч. 6 ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ч. 5 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України, матеріали справи №915/310/18 передані до Південно-західного апеляційного господарського суду.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України за результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом від 19.10.2018р., для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Савицького Я.Ф., суддів Колоколова С.І., Принцевської Н.М.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.10.2018р. прийнято справу № 915/310/18 до провадження та розпочато апеляційний розгляд справи колегією суддів Південно-західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Савицького Я.Ф., суддів Колоколова С.І., Принцевської Н.М. з початку, справу призначено до розгляду на 21.11.2018р.
Згідно з ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.11.2018р. у судовому засіданні оголошено перерву до 19.12.2018р.
21.11.2018р. від Приватного підприємства "Катрін Біо" до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документів, які підтверджують суму витрат, понесених позивачем у зв'язку з розглядом господарської справи №915/310/18 у Південно-західному апеляційному господарському суді, яким позивач просить врахувати їх під час розподілу судових витрат.
Відповідно до розпорядження в.о. керівника апарату суду від 18.02.2018р. №48 та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.12.2018р. апеляційну скаргу Приватного підприємства "Катрін Біо" передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Савицького Я.Ф., суддів Колоколова С.І., Разюк Г.П. у зв'язку з перебуванням у відрядженні судді Принцевської Н.М.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.12.2018р. справу № 915/310/18 прийнято до провадження зміненим складом суду.
У судовому засіданні 19.12.2018р. оголошено перерву до 16.01.2019р.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, що вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення від 20.12.2018р.
У судовому засіданні 16.01.2019р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Згідно зі ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги Приватного підприємства "Катрін Біо", заслухавши представника позивача, колегія суддів встановила.
Як вбачається з матеріалів справи, 17.05.2017р. між Приватним підприємством «Катрін Біо» (покупець, позивач) та Приватним підприємством «Фарм Сервіс» (продавець, відповідач) укладено договір №17052017 (далі - договір), відповідно до умов якого, продавець зобов'язується поставити та передати у власність, а покупець прийняти та оплатити зерно гречки органічне на умовах передбачених даним договором (п.1.1 договору).
Відповідно до п. 2.1 договору кількість товару складає орієнтовно 44,00 тони +/-10% та залежить від фактично зібраного врожаю. Кількість товару визначається під час навантаження автотранспорту (п.2.2 договору).
Згідно п.2.3 договору якість товару, що постачається, повинна відповідати наступним вимогам та мати наступні показники:
- вологість не більше 13,0%;
- смітна домішка до 1%;
- перебільшення залишків пестицидів не допускається (згідно з органічним виробництвом);
- перебільшення залишків важких металів не допускається (згідно з органічним виробництвом);
- без ГМО;
- товар повинен бути належної товарної якості, не мати стороннього запаху та смаку;
- у товарі мають бути відсутні живі чи мертві комахи, карантинні бур'яни, дурман звичайний;
- інші якісні показники згідно таблиці.
Пунктом 2.4 договору погоджено, що товар повинен бути виробленим згідно правил ЄС 834/2007 і 889/2008 ЄС органічного виробництва. Якість товару визначається згідно результатів аналізу, проведеного лабораторією Jena Foods GmbH, Німеччина за рахунок покупця. Лабораторія для дослідження погоджується з ТОВ «Органік Стандарт» (організація, що сертифікує продавця як органічного виробника), та може бути змінена за вказівкою останнього (п.2.6 договору).
За положеннями п. 2.7 договору у випадку, якщо при прийманні товару було виявлено розходження між фактичними показниками якості товару та показниками якості, зазначеними в п.2.3 Розділу 2 «Кількість та якість», а також, якщо терміни поставки товару не відповідають термінам визначеним в п.п.4.1 цього договору, покупець має право відмовитися від приймання партії такого товару.
Згідно з п. 3.1 договору, ціна товару з ПДВ складає 510,00 євро, оплачується в гривні по курсу Національного Банку України на день відвантаження за одну метричну тону за умови відповідності якості товару показникам зазначеним в п.п.2.3 цього договору.
Пунктом 3.2 сторони погодили, що визначення ціни одиниці товару та загальної вартості товару, придбаного на умовах цього Договору та додатків до нього, проводяться сторонами в національній валюті України (гривнях), виходячи з офіційного курсу гривні до Євро згідно НБУ, встановленому Національним Банком України в день оплати товару відповідно до договору. Для визначення курсу НБУ України сторони використовують дані, розміщені на сайті http://www.bank.gov.ua/control/uk/curmetal/detail/currency?period=daily, якщо інші джерела визначення курсу іноземних валют не зазначені в додатках до даного договору.
Відповідно до п. 4.1 договору продавець здійснює поставку товару в повному обсязі в строк до 01 листопада 2017 року.
За положеннями п. 5.1 договору покупець перераховує на рахунок продавця суму - 150 000,00 грн. протягом 7 календарних днів від дати підписання договору. Решту суми покупець зобов'язується оплатити за фактично завантажений товар у транспортний засіб покупця до моменту його відправлення з місця завантаження. Право власності на товар переходить до покупця з моменту навантаження на автомобіль покупця у відповідності з оплаченою кількістю товару (п.5.2 договору).
Пунктом 5.4 Договору визначено, що сплачена сума у розмірі 150 000,00 грн. зараховується як попередня оплата за товар, та складає еквівалент 5 200,00 євро. Зазначена сума першочергово зараховується у сплату за товар.
Відповідно до п.6.1 договору, після виявлення невідповідності якісних та/або кількісних характеристик товару визначених у п.п.2.1 та п.п.2.3 цього договору або порушення строків визначених у п.4.1, покупець повинен надіслати претензію або рекламацію продавцю у письмовому вигляді будь - яким засобом зв'язку протягом 30 днів з моменту прийняття товару покупцем. Датою прийняття товару вважається дата виписки видаткової накладної на окрему партію товару.
Пунктом 7.2 договору, визначено, що всі витрати, пов'язані з поставкою товару неналежної якості, включаючи та не обмежуючись витратами щодо залучення інспекторів державних та інших установ України та простою автотранспорту - компенсувати за рахунок продавця.
Згідно з п. 10.4 договору договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, що випливають з даного договору.
Матеріали справи свідчать, що позивач на виконання умов договору перерахував на рахунок відповідача попередню оплату протягом 7 календарних днів від дати підписання договору у розмірі 150 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №297 від 22.05.2017р.
Позивач зазначає, що після збирання врожаю на початку жовтня 2017 року, керівник позивача разом з керівником відповідача портативним вологоміром зерна WILE-65 (показники: вологість і температура зерна) встановили, що показник вологості зібраного зерна гречки становить 16,8%, що перевищує показник вологості зазначений в договорі більше як на 3,8%.
На прохання відповідача, який мав намір провести роботи по приведенню якісних показників товару у відповідність умовам договору (додаткове досушування товару), позивач, маючи господарський інтерес в отриманні товару, в жовтні 2017 року перерахував на рахунок відповідача попередню оплату за гречку у розмірі 160 000,00 грн. (90 000,00 грн. + 70 000,00 грн.), що підтверджується платіжним дорученням №475 від 04.10.2017 на суму 90 000,00 грн., платіжним дорученням №516 від 27.10.2017 на суму 70 000,00 грн., банківськими виписками.
Як вбачається з матеріалів справи, з метою перевірки товару на відповідність умовам договору, позивач замовив випробування зразка товару в Вінницькій філії ДУ «Держгрунтохорона».
За результатами випробувань, які проводилися 03.11.2017р. - 06.11.2017р. був складений протокол випробувань №103 К від 06.11.2017р., відповідно до якого вологість товару склала 16,9%.
Надалі, позивач, маючи господарський інтерес в отриманні товару, на прохання відповідача, який мав намір провести роботи по приведенню якісних показників товару у відповідність умовам договору, перерахував на рахунок відповідача попередню оплату за гречку у розмірі 138 000,00 грн. (56 000,00 грн. + 32 000,00 грн. + 50 000,00), що підтверджується платіжним дорученням №535 від 14.11.2017 на суму 56000,00 грн. (а.с.31), банківською випискою (а.с.32), платіжним дорученням №549 від 22.11.2017 на суму 32 000,00 грн. (а.с.33), банківською випискою (а.с.34), платіжним дорученням №583 від 15.12.2017 на суму 50 000,00 грн. (а.с.35), банківською випискою (а.с.36).
Таким чином, загальна сума попередньої оплати, яку позивач перерахував на рахунок відповідача складає 448 000,00 грн. (150 000,00 грн. + 90 000,00 грн. + 70 000,00 грн. + 56 000,00 грн., 32 000,00 грн. + 50 000,00 грн.
Відповідно до п.4.4 договору, до моменту переходу права власності на товар, який визначений у п.5.2 договору, товар знаходиться на зберіганні на складських приміщеннях продавця та повинен бути навантажений на автотранспорт покупця за його першою вимогою у загальній кількості (вазі), що передбачена п.2.1 договору та у відповідності з оплаченою кількістю товару. Продавець несе повну відповідальність за збереження товару на складських приміщеннях до моменту навантаження на автотранспорт покупця (п.4.5 договору).
Згідно з п. 4.6 договору, місце завантаження - вул. Л. Українки 1-А, с. Ягодинка, Житомирська область.
Позивач вказує, що керівник позивача неодноразово звертався до керівника відповідача щодо приведення показників якості товару до вимог, встановлених в договорі, безпосередньо приїздив на місцезнаходження товару - склад відповідача за адресою вул. Лесі Українки, 1-А, с. Ягодинка, Хорошівського р-ну, Житомирської обл.
Так, 18.01.2018 керівниками позивача та керівником відповідача було проведено відбір зразків зерна гречки, яке мало поставлятись на адресу ПП «Катрін Біо» згідно договору, про що складено відповідний Акт відбору зразків (а.с.38).
Відповідно до Акту від 18.01.2018 зерно гречки відібране та запаковане у три сейф пакети за номерами № 1140333, 1140340, 1140339 . Один сейф пакет зберігається у ПП "Катрін Біо", другий знаходиться на зберіганні у ПП "Фарм Сервіс", третій сейф пакет направляється для визначення якісних показників у акредитовану лабораторію на території України. Сторони погоджуються, що результати лабораторії є офіційними та висновок лабораторії є невід'ємною частиною договору №17052017 від 17.05.2017р.
Як вбачається з протоколу випробувань Вінницької філії ДУ «Держгрунтохорона» №10 від 22.01.2018, відповідач не покращив якісні показники товару, зокрема показники вологості склали 18%, показники сміттєвої домішки склали 1,69%, що перевищує показники, які встановлені п.2.3 договору (а.с.39,40).
Згідно з п. 7.1 договору покупець має право відмовитися від приймання товару, якщо якість товару не відповідає вимогам, зазначеним в п.2.3, 2.4, 2.5 Розділу 2 «Кількість та якість товару», та/або якщо поставку товару здійснено пізніше термінів, зазначених в п.4.1 Розділу 4 «Строки та умови поставки».
Відповідно до п. 7.3 договору, у разі відмови покупця прийняти товар з обґрунтованих причин, зазначених в п.7.1 договору, продавець зобов'язаний перерахувати кошти, сплачені йому покупцем за товар, на протязі трьох робочих днів з моменту відмови покупця від прийняття товару.
У зв'язку з невідповідністю якісних показників зерна гречки умовам договору та відповідно до пунктів 7.1, 7.3. договору, позивач 20.02.2018р. надіслав на адресу ПП "Фарм Сервіс" лист про відмову від отримання товару та повернення грошових коштів у розмірі 448 000 грн., перерахованих позивачем, на протязі трьох робочих днів з дати отримання цього листа на розрахунковий рахунок ПП "Катрін Біо".
Вказаний лист був отриманий відповідачем 27.02.2018р., про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.46). Протягом трьох робочих днів з дати отримання цього листа ПП "Фарм Сервіс" не перерахувало позивачу грошові кошти у розмірі 448 000 грн.
Вказані обставини стали підставою звернення ПП "Катрін Біо" з відповідним позовом до господарського суду.
Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.
Звертаючи з апеляційною скаргою, ПП "Катрін Біо" не погодилось з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову щодо стягнення з ПП "Фарм Сервіс" 69 910,03 грн. - штрафу за відмову поставки товару на умовах договору, 66 309,16 грн. - пені за затримку поставки товару та 1 031,01 грн. - сума процентів за користування чужими грошовими коштами.
Щодо позовної вимоги про стягнення 1 031,01 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до положень ст. 11 ЦК України рішення суду може бути підставою виникнення цивільних прав та обов'язків у випадках, установлених актами цивільного законодавства, тобто за наявності прямої вказівки про це в законі.
За загальним правилом судове рішення забезпечує примусове виконання зобов'язання, яке виникло з підстав, що існували до винесення судового рішення, але не породжує таке зобов'язання, крім випадків, коли положення норм чинного законодавства пов'язують виникнення зобов'язання саме з набранням законної сили рішенням суду.
Положеннями ст. 625 ЦК встановлено відповідальність за порушення грошового зобов'язання. Визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.
Оскільки у цій справі право на повернення грошових коштів виникло у кредитора до звернення до суду внаслідок порушення боржником обов'язку передати кредиторові відповідний товар, це право не становить зміст основного зобов'язання. Грошовим є зобов'язання, що передбачає передачу грошей як предмета договору або їх сплату як ціни договору.
Зобов'язання поставити товар не набуває характеру грошового внаслідок ухвалення судового рішення про повернення/стягнення коштів за його невиконання.
За таких обставин застосування позивачем частини другої статті 625 ЦК України щодо нарахування до стягнення з відповідача суми трьох процентів річних є помилковим, оскільки стягнення з постачальника суми попередньої оплати, перерахованої за договором поставки, не вважається грошовим зобов'язанням у розумінні статті 625 ЦК України.
Частиною 3 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено спосіб захисту покупця товару, який здійснив попередню оплату, від неналежного виконання зобов'язань з боку продавця, відповідно до якої на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 Цивільного кодексу України від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.
За приписами ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Договором поставки від 17.05.2017р. №17052017 розмір таких процентів встановлено не було.
Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.10.2018р. у справі №923/1151/17.
З урахуванням викладеного, судова колегія приходить до висновку про обґрунтованість відмови у задоволенні вказаної позовної вимоги судом першої інстанції.
Стосовно позовної вимоги про стягнення з відповідача 66 309,16 грн. пені за затримку поставки товару, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у її задоволенні, оскільки позивачем ставиться вимога щодо повернення попередньої оплати, а не поставки сплаченого товару, з огляду на що нарахування пені на підставі п.7.7 договору за затримку поставки товару є безпідставним, оскільки у відповідача відсутній обов'язок з поставки товару.
Щодо позовної вимоги про стягнення з ПП "Фарм Сервіс" 69 910,03 грн. штрафу за відмову поставки товару на умовах договору, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п. 7.4 договору у разі відмови продавця поставити товар у кількості та на умовах, визначених цим договором після його підписання, продавець зобов'язаний сплатити покупцю штраф в розмірі 10 % вартості недопоставленого товару.
Апеляційний господарський суд зазначає, що матеріалами справи підтверджується відмова ПП "Фарм Сервіс" поставити товар такої якості, яка передбачена умовами договору, що, зокрема, підтверджується протоколом випробувань №103 К від 06.11.2017р., відповідно до якого вологість товару склала 16,9% та протоколом випробувань Вінницької філії ДУ «Держгрунтохорона» №10 від 22.01.2018, відповідно до якого показники вологості склали 18%.
За таких обставин, апеляційний господарський суд приходить до висновку про обґрунтованість заявленої позовної вимоги щодо стягнення 69 910,03 грн. штрафу за відмову поставки товару на умовах договору.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків господарського суду попередньої інстанції, суд апеляційної інстанції ураховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин даної справи, колегія суддів вважає доводи викладені скаржником в апеляційній скарзі частково обґрунтованими. За таких обставин колегія суддів зазначає про наявність законних підстав для часткового задоволення вимог апеляційної скарги.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, внаслідок чого рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню.
З огляду на те, що позовна заява підлягає частковому задоволенню, судові витрати в порядку ст. 129 ГПК України покладаються пропорційно до задоволених позовних вимог.
Під час розгляду справи судом апеляційної інстанції від представника апелянта надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документів, які підтверджують суму витрат, понесених позивачем у зв'язку з розглядом господарської справи №915/310/18 у Південно-західному апеляційному господарському суді, яким позивач просить врахувати їх під час розподілу судових витрат.
За положеннями ч. 1 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Частиною 2 ст. 126 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Крім того, п.2 ч. 2 ст.126 ГПК України встановлено, що розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до п.1 ч.2 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Згідно з ч. ч. 4, 5 ст. 129 ГПК Кодексу, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Згідно з ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
За положеннями ч.3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Як вбачається з договору про надання правової допомоги №02/02/Ю від 15.02.2018р. (далі - Договір №02/02/Ю), укладеного між Приватним підприємством «Катрін Біо» (далі - клієнт) та адвокатом Вдовиченко Марією Іванівною (далі - адвокат), клієнт доручає, а адвокат приймає доручення про надання правової допомоги визначені у п. 1.1 вказаного Договору.
У відповідності до п.1.2 Договору №02/02/Ю, відповідно з домовленістю сторін клієнт доручає, а адвокат приймає на себе обов'язки підготувати в інтересах клієнта в установленому законом порядку документи для подання та подати позовну заяву про стягнення заборгованості з Приватного підприємства «Фарм Сервіс» до Господарського суду Миколаївської області, здійснювати представництво замовника на підставі ордера про надання правової допомоги або довіреності в судових і інших державних органах та перед третіми особами, здійснювати надання інших видів правової допомоги в обсягах та на умовах даного договору.
Згідно п.1.3 Договору №02/02/Ю, клієнт зобов'язується прийняти виконані роботи (надані послуги) та оплатити їх на умовах даного Договору.
Пунктом 3.1 Договору №02/02/Ю визначено, що вартість наданої правової допомоги за даним Договором визначається в актах прийому - передачі виконаних робіт (наданих послуг), які складаються і підписуються сторонами по мірі надання послуг за договором з урахуванням обсягу наданої правової допомоги і консультацій.
Розрахунок вартості гонорару наводиться в Акті виконаних робіт (наданих послуг).
На виконання договору про надання правової допомоги №02/02/Ю від 15.02.2018р., адвокатом Вдовиченко М.І. видано ордер серія ВН №047483 від 29.10.2018р., на підставі якого здійснювалось представництво позивача у справі 915/310/18 в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до Акту прийому - передачі наданих послуг (виконаних робіт) та понесених фактичних витрат №б/н від 21.11.2018 р. вартість надання правової допомоги в межах дії договору погоджена сторонами та складає 6780,00 грн.
Платіжним дорученням №916 від 02.10.2018р. підтверджується перерахунок клієнтом на поточний рахунок адвоката 5500,00 грн. на виконання умов договору про надання правової допомоги №02/02/Ю від 15.02.2018р.
Відповідно до п.6.5 постанови Пленуму ВГСУ від 21.02.2013р. № 7, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.
Колегія суддів зазначає, що позивачем надано належні докази в підтвердження його витрат на оплату послуг адвоката, а саме: договір про надання правової допомоги №02/02/Ю від 15.02.2018, акт прийому - передачі наданих послуг (виконаних робіт) та понесених фактичних витрат №б/н від 21.11.2018 р., платіжне доручення №916 від 02.10.2018р. про сплату 5500,00 грн., а також наданий детальний розрахунок суми судових витрат.
Приймаючи до уваги часткове задоволення вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що судові витрати, з урахуванням положень ст. 129 ГПК України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 277, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Катрін Біо" задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Миколаївської області від 11.07.2018р. по справі №915/310/18 частково скасувати, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:
« Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Приватного підприємства "Фарм Сервіс" (вул. Радянська, буд. 20, с. Софіївка, Первомайський район, Миколаївська область, 55253, відомості про розрахункові рахунки відсутні, код ЄДРПОУ 39254550) на користь Приватного підприємства "Катрін Біо"(вул. Хмельницьке шосе, 23, офіс 333, м. Вінниця, 21036; адреса для листування: а/я 268, вул. Соборна, 8, м. Вінниця, 21050, поточний рахунок 26002000003369 в АТ «Укрексімбанк» м. Київ, МФО 322313, код ЄДРПОУ 39819830) 200 000,00 грн. - заборгованості по поверненню попередньої оплати, 69 910,03 грн. - штрафу за відмову поставки товару на умовах договору, 11 684,82 грн. - пені за затримку повернення грошових коштів, 4 223,86 грн. судового збору та 15 490,37 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
В решті позовних вимог відмовити».
Стягнути з Приватного підприємства "Фарм Сервіс" (вул. Радянська, буд. 20, с. Софіївка, Первомайський район, Миколаївська область, 55253, відомості про розрахункові рахунки відсутні, код ЄДРПОУ 39254550) на користь Приватного підприємства "Катрін Біо"(вул. Хмельницьке шосе, 23, офіс 333, м. Вінниця, 21036; адреса для листування: а/я 268, вул. Соборна, 8, м. Вінниця, 21050, поточний рахунок 26002000003369 в АТ «Укрексімбанк» м. Київ, МФО 322313, код ЄДРПОУ 39819830) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1571,86 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3451,02 грн.
Доручити Господарському суду Миколаївської області видати відповідні накази.
Постанова відповідно до вимог ст. 284 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у 20-денний строк.
Повний текст постанови підписаний 21.01.2019р.
Головуючий суддя Савицький Я.Ф.
Суддя Колоколов С.І.
Суддя Разюк Г.П.