ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 49089 м. Дніпро, вул. Академіка Янгеля, 4, (веб адреса сторінки на офіційному веб -порталі судової влади України в мережі Інтернет - http://adm.dp.court.gov.ua)
17 жовтня 2018 року Справа № 187/820/18
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Жукової Є.О.
розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою Єлизаветівської сільської ради (Центральна площа 9, с.Єлизаветівка, Дніпропетровська обл., 51831) до Петриківської районної Державної адміністратиції Петриківського району (пр-т Петра Калнишевського 69, смт.Петриківка, Дніпропетровська обл., 51800) про скасування розпорядження голови Петриківської районної державної адміністрації від 09.01.2005 року №2-р-05, -
Супровідним листом від 11.07.2018 р. за №187/820/18/3794/2018 Петриківського районного суду Дніпропетровської області було направлено на адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду адміністративну справу №187/820/19 (провадження №2а-/0187/15/18) на 16 арк.; копія позовної заяви з додатками на 11 арк.
27.07.2018 р. вищевказану справу розподілено судді Жуковій Є.О.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.07.2018 р. було прийнято до провадження адміністративну справу №187/820/18 за позовною заявою Єлизаветівської сільської ради( Центральна площа 9, с.Єлизаветівка, Дніпропетровська обл., 51831) до Петриківської районної Державної адміністратиції Петриківського району(пр-т Петра Калнишевського 69, смт.Петриківка, Дніпропетровська обл., 51800) про скасування розпорядження голови Петриківської районної державної адміністрації від 09.01.2005 року №2-р-05. Ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.
Позовні вимоги обґрунтовано наступним.
20.06.2018 р. сільською радою отримано завірену копію Розпорядження голови Петриківської районної державної адміністрації від 09.01.2005 року №2-р-05, яким передано громадянину ОСОБА_1 в оренду строком на 49 років земельну ділянку площею 3,7 га пасовищ для сінокосіння і вмпасання худоби із земель державного запасу, розташовану на землях Єлизаветівської сільської ради.
При цьому, в обгрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що на підставі даного розпорядження, 11.01.2005 р. був укладений договір оренди землі між Петриківською районною державною адміністрацією Петриківського району та гр.ОСОБА_1
На підставі п.8 зазначеного вище договору оренди зазначено, що орендна плата сплачується на рахунок Єлизаветівської сільської ради.
Позивач в обгрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що дане розпорядження голови Петриківської районної державної адміністрації №2-р-05 підписано останнім 09.01.2005 р. у вихідний день - неділю.
Так, позивач зазначає, що відповідног до ст.71 КЗпП України, робота у вихідні дні забороняється. Залучення працівників до роботи у вихідні дні проводиться за письмовим наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.
Відтак, позивач зазначає, що оскаржуване розпорядження голови Петриківської районної державної адміністрації від 09.01.2005 року №2-р-05 підписано Петриківською районною Державною адміністратицією Петриківського району всупереч заборони КЗпП України.
На підставі викладеного вище, позивач вважає оскаржуване розпорядження голови Петриківської районної державної адміністрації від 09.01.2005 року №2-р-05 протиправним, та таким, що підлягає скасуванню.
В підготовче судове засідання, призначене на 17.10.2018 р. з'явився повноважний представник позивача, відповідач до зали судового засідання свого представника не направив, відомості про вручення судової повістки в матеріалах справи наявні, причини неявки невідомі.
При цьому суд зазначає, що повноважним представником відповідача шляхом електронного зв'язку було направлено на адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду відзив на позовну заяву від 10.10.2018 р. вх.№7155-ел, в якому зазначено наступне.
Між Петриківською районною державною адміністрацією та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 3, 7 га пасовищ - для сінокосіння та випасання худоби, що розташована за межами населеного пункту на території Єлизаветівської сільської ради, який зареєстровано у Дніпропетровській регіональній філії Центру ДЗК від 03.02.2005 року за №040502300016.
В обгрунтування поданого відзиву, повноважним представником позивача зазначено, що договір було укладено до внесення змін до ЗК України, а саме: з 01.01.2013 р. вступив в силу ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих акті України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», яким законодавець вніс зміни до ЗК України, зокрема до ст.122 ЗК України.
З цього часу повноваження щодо земель сільськогосподарського призначення перейшли до центрального органу виконавчої влади з питань призначення перейшли до центрального органу виконавчої влади з питань земельних русурсів у галізі земельних відносин та його територіальних органів, які передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визнакчених ч.8 ст.122 ЗК України у власність або у користування для всіх потреб.
Повноважний представник відповідача зазначає, що відповідно до ст.18-1 ЗУ «Про місцеве самоврядування», визначені відносини організації місцевого самоврядування із судами загальної юрисдиеції.
Відтак, орган місцнвого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертались до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.
З позовних вимог не цілком зрозуміло, для реалізації яких саме повноважень та забезпечення яких функцій Єлізаветівська сільська рада виступає позивачем у даній справі.
Як зазначає повноважний представник відповідача, у поданому позові зазначено, що оскаржуване розпорядження стосується податкових відносин між позивачем, відповідачем та ОСОБА_1, як орендарем земельної ділянки.
На підставі викладеного вище, повноважний представник відповідача вважає, що до участі в розгляді даної справи необхідно зулучити Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області та ОСОБА_1, як зацікавлених осіб з тих причин, що саме їх прав стосується оскаржуване розпорядження.
При цьому, позивачем поставлено за мету скасувати розпорядження голови Петриківської райдержадміністрації від 09.01.2005 р. №2-р-05 «Про надання земель в оренду», що послугує й припиненню договору оренди або ж визнання його недійсним, укладеного з ОСОБА_1
При цьому повноважний представник відповідача у поданому відзиві зазначає, що останньому невідомо про обставини, які слугували для прийняття оскаржуваного розпорядження саме 09.01.2005 року і що це був вихідний день, та невідомо чи мав повноваження голова Петриківської райдержадміністрації приймати розпорядження саме в цей день - 09.01.2005 р.
На підставі викладеного вище, повноважний представник відповідача просить суд у задоволенні пред'явлених позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити позов в повному обсязі за викладених у ньому підстав.
При цьому, суд зазначає, що 17.10.2018 р. повноважним представником позивача під час судового розгляду справи було подано пояснення до позовної заяви, в якому зазначено наступне.
Оскаржуване розпорядження голови Петриківської РДА є складовим елементом розпорядчих та бюджетних взаємовідносин між місцевою державною адміністрацією, що розпоряджається землями сільської ради за межами населеного пункту, суб'єкта орендних відносин, що виявив бажання взяти в користування земельну дялянку для власних потреь та сільської ради, що здійснює реалізацію Земельного та Бюджетного кодексу України з утримання обов'язкових платежів за користування земельною ділянкою.
Однак, як зазначає повноважний представник позивача, у зв'язку з очевидним порушенням процедури за якою прийнято оскаржуване розпорядження - позивач, керуючись нормою ст.19 Конституції України не зобов'язаний його визнавати та виконуввати делеговані державною адміністрацією повноваження щодо утримання обов'язкових платежів за користування земельною ділянкою.
Водночас у поданих поясненнях зазначено, що у відповідності до ст.16, ст.21, ст.71 ЗУ «Про місцеве самоврядування» позивач не може планувати та наповнювати місцевий бюджет на підставі незаконних розпоряджень голови районної адміністрації.
Відтак, позивач звернувся до суду щодо скасування незаконного розпорядження місцевої державної адміністрації яким обмежено право територіальної громади на виконання делегованих повноважень щодо планування та утримання бюджетних платежів на законних підставах.
В судовому засіданні судом було поставлено на розгляд питання щодо можливості переходу до розгляду справи по суті за доказами, які наявні у матеріалах справи.
Повноважний представник позивача не заперечувала щодо переходу до розгляду справи по суті. У зв'язку з неявкою в судове засідання, призначене на 17.10.2018 р., повноважного представника відповідача, думка останнього щодо переходу до розгляду справи по суті суду не відома.
Водночас суд зазначає, що повноважним представником позивача було подано клопотання про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.
Таким чином, враховуючи зазначене вище, суд закрив підготовче провадження та перейшов до розгляду зазначеної справи по суті, застосувавши принцип процесуальної економії та у відповідності до ст.ст.192 - 211, 217, 224 - 228 КАС України безпосередньо 17.10.2018 року.
При цьому, у відповідності до ч.9 ст.205 КАС України, а також зважаючи на строки розгляду адміністративної справи, встановлені ст.193 КАС України, суд розглянув дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі доказами.
Дослідивши в судовому засіданні докази, наявні в матеріалах справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
09.01.2005 р. головою Петриківської районної державної адміністрації винесено розпорядженням від 09.01.2005 року №2-р-05 «Про надання земель в оренду», відповідно до тексту якого надано громадянину ОСОБА_1 в оренду строком на 49 років до 29.12.2053 року земельну ділянку загальною площею 3,7 га та пасовищ для сінокосіння і випасання худоби із земель державного земельного запасу, розташовану на території Єлизаветівської сільської ради. Після встановлення меж земельної дялянки в натурі укласти з громадянином ОСОБА_1 договір оренди на земельну діляну з визначенням умов землекористування. Встановити орендну плату за використання землі в розмірі 30 гривень за 1 га на рік. Громадянину ОСОБА_1 приступити до використання земельної ділянки без укладеного договору оренди земельної ділянки і його реєстрації в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі забороняється.
Встановлено орендну плату за використання землі в розмірі 30 гривень за 1 га на рік. Громадянину ОСОБА_1 приступити до використання земельної ділянки без укладеного договору оренди земельної ділянки і його реєстрації в книзі записів дердавної реєстрації договорів оренди землі забороняється. Відповідальність за збереження межових знаків покласти на землекористувача. Кооринацію роботи з виконання даного розпорядження покладено на відділ земельних ресурсів /Морозов/, контроль - на першого заступника голови райдержадміністрації Охотника А.Г.
В матеріалах справи містяться відомості, що 19.06.018 р. сільським головою М.І. Голосним було направлено на адресу Голови Петриківської районної державної адміністрації Столбченко А.А. запит від 19.06.2018 р. №257 (вх.№1534/0/341-18 від 20.06.2018 р.) з проханням надати копію розпорядження голови Петриківської районної державної адміністрації від 09.01.2005 р. №2-р-05 щодо передачі громадянину ОСОБА_1 в оренду строком на 49 років земельної ділянки площею 3,7 га пасовищ; надати вичерпну інформацію чи був 09.01.2005 р. робочим днем; які посадові особи були викликані на роботу 09.01.2005 р., з метою і на підставі яких розпорядчих документів; які посадові особи були викликані на роботу 09.01.2005 р., з якою метою і на підставі яких розпорядчих документів.
Головою Петриківської районної державної адміністрації Дніпропетровської області було направлено на адресу Голови Єлизаветівської сільської ради Голосному М.І. відповідь за запит (вих.№01-22-1250/0/342-18 від 20.06.2018 р.), в якій зазначено, що останньому надається копія розпорядження голови Петриківської райдержадміністрації від 09.01.2005 р. №2-р-05 «Про надання земель в оренду».
Даним розпорядженням громадянину ОСОБА_1 передана в оренду земельна ділянка загальною площею 3,7 га пасовищ строком на 49 років, яка знаходиться на території Єлизаветівської сільської ради. Інформація щодо інших питань зазначених в даному запиті райдержадміністрації відсутня.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.8 Статуту Територіальної громади села Єлизаветівка Петриківського району Дніпропетровської області, затвердженого рішенням сільської ради №801-45/VI від 03грудня 2013 року , місцеве самосврядування здійснюється територіальною громадою села в межах прав. Наданих їй Конституцією та законами України як безпосередньо, так і через сільську раду та її виконавчі органи. Систему місцевого самоврядування села складають: територіальна громада села; сільська рада; сільський голова; виконавчий комітет сільської ради; органи самоорганізації населення.
Відповідно до виписки з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серія ААВ №263256, керівником Єлизаветівської сільської ради є Голосний Максим Ігоревич.
Правовідносини сторін, що виникають у сфері організації, повноваження та порядок діяльності місцевих державних адміністрацій, визначення систем та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засад організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування регулюються нормами Конституції України, ЗУ «Про місцеві державні адміністрації», ЗУ «Про місцеве самоврядування», тощо.
Відповідно до ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Статтями 61, 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Відповідно до ст. ст. 6, 13 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення, а також кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинено особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до п.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Оцінивши надані сторонами у справі докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, відповідно до ст.86 КАС України, та надавши відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів заявника в світлі висновку, викладеного в пункті 25 Рішення Європейського Суду з прав людини «Проніна проти України» (заява №63566/00, Страсбург 18 липня 2006 року), суд приходить до висновку про можливість винесення законного і обєктивного рішення у справі з урахуванням всіх обставин, наведених вище.
При цьому, суд зауважує, що п.1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
Стаття 2 КАС України зазначає, що основними завданнями (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне зясування всіх обставин у справі; 5) обовязковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.
Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ч.3 ст.2 КАС України, є принцип верховенства права, який відповідно до ст.6 КАС України, полягає в наступному: суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ст. ст.8, 9 КАС України усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом, а розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За змістом частин 4 ст. 9 КАС України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; зясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів. Суд прийшов до висновку, що поданих сторонами доказів достатньо для встановлення обставин справи та для ухвалення судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд згідно ст. 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.
Відповідно до ст.3 ЗУ «Про місцеві державні адміністарації», місцеві державні адміністрації діють на засадах: відповідальності перед людиною і державою за свою діяльність; верховенства права; законності; пріоритетності прав людини; гласності; поєднання державних і місцевих інтересів.
Відповідно до ст.7 ЗУ «Про місцеві державні адміністарації», правовий статус місцевих державних адміністрацій встановлюється Конституцією України, цим Законом та іншими законами України.
Місцеві державні адміністрації у своїй діяльності керуються Конституцією України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, органів виконавчої влади вищого рівня, а районні державні адміністрації в Автономній Республіці Крим - також рішеннями та постановами Верховної Ради Автономної Республіки Крим, рішеннями Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їх повноважень.
Відповідно до ст.17 ЗУ «Про місцеві державні адміністрації», місцева державна адміністрація:
1) розробляє проекти програм соціально-економічного розвитку і подає їх на затвердження відповідній раді, забезпечує їх виконання, звітує перед відповідною радою про їх виконання;
2) забезпечує ефективне використання природних, трудових і фінансових ресурсів;
3) складає необхідні для управління соціально-економічним розвитком відповідної території баланси трудових, матеріально-фінансових та інших ресурсів, місцевих будівельних матеріалів, палива; визначає необхідний рівень обслуговування населення відповідно до нормативів мінімальних соціальних потреб; проводить розрахунок коштів та визначає обсяг послуг, необхідних для забезпечення передбаченого законодавством рівня мінімальних соціальних потреб;
4) подає раді висновки щодо доцільності розміщення на відповідній території нових підприємств та інших об'єктів незалежно від форм власності;
5) вносить за погодженням з відповідними органами місцевого самоврядування пропозиції про створення спеціальних (вільних) економічних зон, зміну статусу та території цих зон;
6) розглядає та приймає рішення за пропозиціями органів місцевого самоврядування щодо проектів планів та заходів підприємств, установ, організацій, розташованих на відповідній території;
7) розробляє пропозиції щодо фінансово-економічного обгрунтування обсягів продукції, що підлягає продажу для державних потреб за рахунок державного бюджету; на пропозиції органів місцевого самоврядування формує обсяги продукції, що поставляється для місцевих потреб за рахунок коштів бюджетів місцевого самоврядування та інших джерел фінансування;
8) розробляє та вносить пропозиції до проектів державних цільових програм, а також довгострокових прогнозів та проектів індикативних планів розвитку відповідних галузей народного господарства, їх фінансово-економічного забезпечення.
Відповідно до ст.43 ЗУ «Про місцеві державні адміністарації», розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами, скасовуються Президентом України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.
Відповідно до ст.50 ЗУ «Про місцеві державні адміністарації», розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, акти інших посадових осіб, які призначаються ними, можуть бути оскаржені в судовому порядку відповідно до закону.
Відповідно до ст.18 ЗУ «Про місцеві державні адміністарації», місцева державна адміністрація:
1) складає, схвалює і подає на розгляд ради прогноз відповідного бюджету, складає і подає на затвердження ради проект відповідного бюджету та забезпечує його виконання; звітує перед відповідною радою про його виконання;
2) подає в установленому порядку до органів виконавчої влади вищого рівня фінансові показники і пропозиції до проекту Державного бюджету України, пропозиції щодо обсягу коштів Державного бюджету України для їх розподілу між територіальними громадами, розмірів дотацій і субсидій, дані про зміни складу об'єктів, що підлягають бюджетному фінансуванню, баланс фінансових ресурсів для врахування їх при визначенні розмірів субвенцій, а також для бюджетного вирівнювання виходячи із забезпеченості мінімальних соціальних потреб;
3) отримує від усіх суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності інформацію, передбачену актами законодавства для складання і виконання бюджету;
4) здійснює фінансування підприємств, установ та організацій освіти, культури, науки, охорони здоров'я, фізичної культури і спорту, соціального захисту населення, переданих у встановленому законом порядку в управління місцевій державній адміністрації вищими органами державної та виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад, а також заходів, пов'язаних із розвитком житлово-комунального господарства, благоустроєм та шляховим будівництвом, охороною довкілля та громадського порядку, інших заходів, передбачених законодавством;
5) у спільних інтересах територіальних громад об'єднує на договірній основі бюджетні кошти з коштами підприємств, установ, організацій та населення для будівництва, розширення, реконструкції, ремонту та утримання виробничих підприємств, транспорту, мереж тепло-, водо-, газо-, енергозабезпечення, шляхів, зв'язку, служб з обслуговування населення, закладів охорони здоров'я, торгівлі, освіти, культури, соціального забезпечення житлово-комунальних об'єктів, в тому числі їх придбання для задоволення потреб населення та фінансує здійснення цих заходів;
6) здійснює в установленому порядку регулювання інвестиційної діяльності;
7) визначає і встановлює норми споживання у сфері житлово-комунальних послуг, здійснює контроль за їх дотриманням.
Здійснивши системний аналіз наведених вище норм чинного законодавства України та надаючи оцінку доводам сторін викладених в заявленій позовній заяві та відзиві до неї, суд виходить з наступного.
Суд критично ставиться до позиції позивача, викладеної в позовній заяві та стосовно наданих письмових пояснень у даній справі, в розумінні ст.ст. 73, 74 КАС України, щодо протиправності оскаржуваного розпорядження голови Петриківської районної державної адміністрації від 09.01.2005 року №2-р-05
Як вбачається з наданих до суду копій документів, а саме: запиту Сільського голови Єлизаветівської сільської ради Петриківського району Дніпропетровської області Голосного М.І. від 19.06.2018 р. №257 щодо розпорядження голови РДА; відповіді Голови райдержадміністрації від 20.06.2018 р. вих.№01-22-1250/0/342-18 останні не підтверджують факт протиправності сформованого розпорядження Голови Петриківської районної державної адміністрації від 09.01.2005 року №2-р-05.
Доводи позивача, що на підставі оскаржуваного розпорядження 11.01.2005 р. був укладений договір оренди землі між Петриківською районною Державною адміністратицією Петриківського району та громадянином ОСОБА_1, пунктом 8 якого зазначено, що орендна плата сплачується на рахунок Єлизаветівської сільської ради не підтвердженні останнім будь-якими належними та допустимими доказами у відповідності до до норм ст.ст. 73, 74 КАС України, окільки матеріали справи не містять копії відповідного договору оренди.
При цьому суд зазначає, що стосовно позиції позивача наведеної в обгрунтування позовної заяви, що розпорядження голови Петриківської районної державної адміністрації №2-р-05 підписано останнім 09.01.2005 р. у вихідний день - неділю, суд зазначає наступне.
В наданій відповіді Голови райдержадміністрації від 20.06.2018 р. вих.№01-22-1250/0/342-18 на запит Голови Єлизаветівської сільської ради Голосному М.І. від 19.06.2018 р. №257 зазначено, що інформація стосовно того чи було 09.01.2005 р. робочим днем в райдержадміністрації відсутня.
Відтак, суд зазначає, що повноважним представником позивача під час судового розгляду справи не було доведено позицію останнього, доказова база якої покладена в основу позовної заяви.
Зазначене вище має наслідком, що оскаржуване розпорядження голови Петриківської районної державної адміністрації від 09.01.2005 року №2-р-05 прийняте відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; своєчасно, що виключає як протиправний характер оскаржуваного розпорядження, так і наявність у суду правових підстав для задоволення позовних вимог в межах правового поля в спосіб захисту права, обраний позивачем.
Щодо посилань повноважного представника відповідача зазначених у відзиві на позовну заяву від 10.10.2018 р. вх.№7155-ел, що до участі в розгляді справи необхідно залучити Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області та громадянина ОСОБА_1, як заінтересованих осіб з тих причин, що саме їх стосується оскаржуване розпорядження, суд зазначає наступне.
Відповідачем у даній справі не було зазначено, яким саме чином на права чи обов'язки зазначених вище осіб може вплинути рішення суду у даній справі.
Крім того, відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судовчинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Будь-яких належних та допустимих доказів в розуміні ст.ст. 73-76 КАС України позивачем-суб'єкта владних повноважень - Єлизаветівською сільською радою, які б свідчили про порушення прав, свобод та інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин внаслідок винесення оскаржуваного розпорядження з боку іншого суб'єкта владних повноважень - Петриківської районної державної адміністрації Петриківського району позивачем до суду надано не було.
Також, диспозицією ст.53 КАС України чітко визначається, що Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, державні органи, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатись до адміністративного суду із позовними заявами в інтересах інших осіб і брати участь у цих справах лише у випадках, встановлених законом.
Аналіз змісту ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» свідчить, що надається визнання місцевого самоврядування в Україні (ст.2) як гарантованого державною права та реальної здатності територіальних громад - жителів села чи добровільних об'єднань у сільську громаду жителів кількох сіл, селиш, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України та визначає, що місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і чекрез сільські, селищні, місцеві ради та їх виконавчі органи, а також через районі та області ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад, селищ, міст.
Відповідно до змісту ст.5 наведеного Закону України, сільські ради входять до системи місцевого самоврядування, а відповідно до ст.10 вказаного закону - сільські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією та іншими законами.
Відповідно до ст.18-1 зазначеного закону, орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.
При цьому, як свідчать матеріали зазначеної справи, будь-якими належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст.73-76 КАС України, Єлизаветівською сільською радою не було доведено та обгрунтовано звернення до суду із заявленим позовом саме з метою реалізації її повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.
Відтак, суд вважає за необхідне у задоволенні позовної заяви Єлизаветівської сільської ради (Центральна площа 9, с.Єлизаветівка, Дніпропетровська обл., 51831) до Петриківської районної Державної адміністратиції Петриківського району (пр-т Петра Калнишевського 69, смт.Петриківка, Дніпропетровська обл., 51800) про скасування розпорядження голови Петриківської районної державної адміністрації від 09.01.2005 року №2-р-05 - відмовити.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд враховуючи відмову в задоволенні позовної заяви Єлизаветівської сільської ради (Центральна площа 9, с.Єлизаветівка, Дніпропетровська обл., 51831) до Петриківської районної Державної адміністратиції Петриківського району (пр-т Петра Калнишевського 69, смт.Петриківка, Дніпропетровська обл., 51800) про скасування розпорядження голови Петриківської районної державної адміністрації від 09.01.2005 року №2-р-05 приходить до висновку про відсутність підстав для розподілу судових витрат.
Керуючись ст.ст.242-244, 246, 250, 254, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовної заяви Єлизаветівської сільської ради (Центральна площа 9, с.Єлизаветівка, Дніпропетровська обл., 51831) до Петриківської районної Державної адміністратиції Петриківського району (пр-т Петра Калнишевського 69, смт.Петриківка, Дніпропетровська обл., 51800) про скасування розпорядження голови Петриківської районної державної адміністрації від 09.01.2005 року №2-р-05 - відмовити у повному обсязі.
Розподіл судових витрат не здійснювати.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та у строки, встановлені ст.295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Є.О. Жукова