17 січня 2019 року ЛуцькСправа № 140/2702/18
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Волдінера Ф. А.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Луцького міського центру зайнятості до Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області про визнання неправомірними дій, визнання незаконною та скасування постанови,
Луцький міський центр зайнятості (далі - ЛМЦЗ, позивач) звернувся з позовом до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області, в якому просить: 1) визнати неправомірними дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області Турчинського В. Є. вчинені в межах виконавчого провадження №55270495 щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 03.12.2018 року; 2) визнати незаконною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області Турчинського В. Є. про стягнення виконавчого збору від 03.12.2018 року в межах виконавчого провадження №55270495.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 08.01.2019 відкрито провадження у справі та ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження у судовому засіданні з повідомленням сторін, з урахуванням § 2 глави 11 розділу ІІ Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (а. с. 1).
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 14.01.2019 було допущено заміну у справі первинного відповідача - відділ примусового виконання рішень Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області на належного - Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області (далі - УДВСГТУЮ у Волинській області, відповідач) (а. с. 36).
Позовні вимоги обґрунтовані наступним.
На виконанні у Відділі примусового виконання рішень УДВСГТУЮ у Волинській області перебуває ухвала Господарського суду Волинської області від 07.11.2016 у справі №903/644/16 в частині зобов'язання ЛМЦЗ передати Луцькій міській раді приміщення по вул. Ярощука, 2 в м. Луцьку Волинської області.
На виконання вказаного рішення суду 29.11.2017 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень УДВСГТУЮ у Волинській області було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 55270495.
10.12.2018 на адресу позивача надійшла постанова головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень УДВСГТУЮ у Волинській області від 03.12.2018 ВП № 55270495 про стягнення виконавчого збору.
Позивач не погоджується із оскаржуваною постановою про стягнення виконавчого збору від 30.11.2018 з тих підстав, що до норм Закону України «Про виконавче провадження» обов'язковими умовами стягнення виконавчого збору є фактичне виконання судового рішення та вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішення.
Станом на момент звернення до суду з позовом приміщення по вул. Ярощука, 2 в м. Луцьку Волинської області позивачем передано не було, отже рішення суду залишається невиконаним, а тому позивач вважає, що державний виконавець не мав права на стягнення виконавчого збору.
В поданому до суду відзиві від 10.01.2019 (а. с. 28-30) відповідач позов не визнав, обґрунтовуючи свою позицію тим, що постанова від 29.11.2017 ВП № 55270495 про відкриття виконавчого провадження та постанова від 26.04.2018 ВП № 55270495 про накладення штрафу оскаржувались ЛМЦЗ в судовому порядку, однак відповідними судовими рішеннями, що набрали законної сили вказані постанови були залишенні в силі і є чинними на момент розгляду даної справи.
Також звертає увагу суду, що у постанові від 29.11.2017 ВП № 55270495 про відкриття виконавчого провадження зазначено, що боржнику необхідно виконати рішення суду протягом 10 робочих днів, а також про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 12800 грн. як визначено абзацом другим частини 5 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до частини 8 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження. Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору.
Приписами статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» визначено чіткі підстави коли виконавчий збір не стягується. Жодна з передбачених підстав не поширюється на спірні правовідносини, а тому, оскільки рішення суду на момент розгляду справи не виконано, у державного виконавця були всі підстави для стягнення виконавчого збору.
До судового засідання, призначеного на 15:00 17.01.2019, від представників сторін надійшли клопотання про розгляд справи за їх відсутності (а. с. 42, 44).
З урахуванням приписів частини третьої статті 194, частини четвертої статті 229 КАС України, судовий розгляд справи проведено в порядку письмового провадження, без фіксування судового засідання технічними засобами.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено наступні фактичні обставини справи, що не заперечуються учасниками.
Ухвалою Господарського суду Волинської області від 07.11.2016 було затверджено мирову угоду, якою, серед іншого, було встановлено зобов'язання ЛМЦЗ передати Луцькій міській раді приміщення по вул. Ярощука, 2 в м. Луцьку Волинської області протягом одного року з дня набрання чинності цією мировою угодою (а. с. 7, 8).
29.11.2017 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень УДВСГТУЮ у Волинській області було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 55270495 (далі - постанова від 29.11.2017 ВП № 55270495) про зобов'язання ЛМЦЗ передати Луцькій міській раді приміщення по вул. Ярощука, 2 в м. Луцьку Волинської області. В пункті 2 резолютивної частини постанови зазначено, що боржнику (ЛМЦЗ) необхідно виконати рішення суду протягом 10 робочих днів; пунктом 3 визначено стягнути з боржника виконавчий збір у розмірі 12800 грн. (а. с. 10).
26.04.2018 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень УДВСГТУЮ у Волинській області було винесено постанову ВП № 55270495 про накладення штрафу (далі - постанова від 26.04.2018 ВП № 55270495) за невиконання рішення суду (а. с. 11).
Вказані постанови були оскаржені ЛМЦЗ в судовому порядку, однак рішеннями Рівненського апеляційного господарського суду від 20.03.2018 та Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.11.2018 були залишенні в силі, а відтак на момент розгляду даної справи є чинними.
03.12.2018 головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень УДВСГТУЮ у Волинській області було винесено постанову ВП № 55270495 про стягнення виконавчого збору (а. с. 9), дії щодо винесення якої, а також сама постанова є предметом оскарження у даній справі.
Рішення Господарського суду Волинської області від 07.11.2016, невиконання якого стало підставою для відкриття виконавчого провадження, на момент розгляду справи не виконано.
При вирішенні даного спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.
Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно із частиною першою статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
За приписами частин другої, четвертої статті 372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
Як передбачено частиною першою статті 373 КАС України, виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Загальні засади стягнення виконавчого збору визначено статтею 27 Закону № 1404.
Відповідно до частини першої вказаної статті, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Частиною четвертої тієї ж статті в редакції чинній станом на 29.11.2017 (дата винесення постанови від 29.11.2017 ВП № 55270495 було встановлено, що виконавчий збір перераховується до Державного бюджету України протягом трьох робочих днів з дня надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.
Відповідно до частини третьої статті 40 Закону №1404 у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Із вказаними приписами Закону №1404 кореспондуються положення частини восьмої розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженій наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (далі - Інструкція № 512/5) в редакції чинній на момент винесення постанови від 29.11.2017 ВП № 55270495, якими було встановлено, що стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону. Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження. Якщо рішення про стягнення коштів було виконано боржником частково до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, виконавчий збір стягується з суми, яка не була сплачена боржником до відкриття виконавчого провадження. У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1 - 4, 6, 7 і 9 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яка підлягає виконанню в порядку, встановленому Законом.
Аналіз зазначених норм у сукупності дає підстави для висновків, що стягнення виконавчого збору відповідно до чинної на момент винесення постанови від 29.11.2017 ВП № 55270495 редакції Закону №1404 відбувалось безпосередньо в процесі примусового виконання рішення без винесення відповідної постанови. Підставою для винесення постанови про стягнення виконавчого збору було повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1-4, 6, 7 і 9 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто.
При винесенні постанови від 29.11.2017 ВП № 55270495 державним виконавцем було дотримано вказаної процедури та порядку стягнення виконавчого збору.
Однак, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» від 03.07.2018 № 2475-VIII, який набрав чинності 28.08.2018 (далі - Закон № 2475) було внесено зміни до ряду законодавчих актів України, в тому числі до Закону №1404.
Зокрема Законом № 2475 було викладено частину четверту статті 27 Закону №1404 в наступній редакції: «державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). За виконавчими документами про стягнення аліментів за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців, державний виконавець нараховує виконавчий збір із заборгованості зі сплати аліментів. У подальшому державний виконавець зобов'язаний нараховувати виконавчий збір щомісяця у розмірі, визначеному частиною другою цієї статті, залежно від розміру простроченого щомісячного аліментного платежу. Постанова про стягнення виконавчого збору за виконавчими документами про стягнення аліментів виноситься державним виконавцем після погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі або у разі повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження на підставі розрахунку про його нарахування. Стягнутий виконавчий збір перераховується до Державного бюджету України протягом трьох робочих днів з дня надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби». Ця редакція є чинна і на момент винесення рішення у даній справі.
Наказом Міністерства юстиції України від 21.03.2018 № 855/5 у редакції наказу Міністерства юстиції України від 02.08.2018 № 2522/5 було приведено у відповідність до Закону №1404 і положення частини восьмої розділу ІІІ Інструкції № 512/5, відповідно до яких про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження; виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору; постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження.
Відтак, з набранням чинності Законом № 512/5 змінилось правове регулювання порядку стягнення виконавчого збору.
Відповідно до чинної редакції статті 27 Закону №1404, державний виконавець зобов'язаний винести окремим документом постанову про стягнення виконавчого збору, при цьому таку постанову належить виносити одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження.
Згідно з вимогами статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, конституційною нормою в імперативному порядку закріплено обов'язок суб'єкта владних повноважень діяти лише у спосіб визначений Конституцією України та законами України, що в свою чергу свідчить про відсутність в суб'єкта владних повноважень при здійсненні ним публічно-владних управлінських функцій диспозитивних повноважень діяти в інший, відмінний від визначеного Конституцією України та законами України, спосіб.
Системний аналіз вказаних нормативно-правових актів дає підстави суду дійти висновків про те, що стягнення виконавчого збору в межах виконавчих проваджень, які були відкриті до набрання чинності Законом № 512/5 (28.08.2018), має здійснюватися у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 55270495 про зобов'язання ЛМЦЗ передати Луцькій міській раді приміщення по вул. Ярощука, 2 в м. Луцьку Волинської області, була винесена 29.11.2017, а постанова ВП № 55270495 про стягнення виконавчого збору винесена 03.12.2018, тобто після набрання чинності змін до Закону №1404, якими, зокрема, було встановлено чітке правило щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що головний державний виконавець Відділу примусового виконання рішень УДВСГТУЮ у Волинській області при винесенні оскаржуваної постанови діяв всупереч вимогам Закону №1404, а відтак його дії є неправомірними, а постанова від 03.12.2018 ВП № 55270495 про стягнення виконавчого збору є протиправною та підлягає скасуванню.
Відповідно до частини другої статті 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Тобто, при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача судовий збір не стягується.
Водночас, згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи, що у спірних правовідносинах щодо передачі майна згідно рішення Господарського суду Волинської області позивач виступає не як суб'єкт владних повноважень, тому судові витрати позивача у вигляді сплаченого згідно із платіжним дорученням від 20.12.2018 № 1693 та квитанції №11 від 04.01.2019 судового збору в сумі 3524,00 грн. (а. с. 21, 22) підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області.
Керуючись статтями КАС України на підставі Конституції України, Закону України «Про виконавче провадження», суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати противними дії головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області Турчинського В. Є. вчинені в межах виконавчого провадження №55270495 щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 03.12.2018 року.
Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області Турчинського В. Є. про стягнення виконавчого збору від 03.12.2018 року в межах виконавчого провадження №55270495.
Стягнути на користь Луцького міського центру зайнятості (43025, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Ярощука, будинок 2, код ЄДРПОУ 13352315) за рахунок бюджетних асигнувань Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області (04021, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Володимирська, будинок 1, код ЄДРПОУ 34827061) судовий збір в розмірі 3524 (три тисячі п'ятсот двадцять чотири) гривні.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя Ф.А. Волдінер