Постанова
Іменем України
15 січня 2019 року
м. Київ
справа № 645/5881/15-к
провадження № 51-4888 км 18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , в режимі відеоконференції засуджених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_8 , який діє в інтересах засудженого ОСОБА_6 , на вирок Фрунзенського районного суду міста Харкова від 14 серпня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 16 лютого 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016200230000260, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, котрий народився м. Харкові, зареєстрованого на АДРЕСА_1 , проживаючого на АДРЕСА_2 , раніше не судимого;
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, котрий народився м. Харкові, зареєстрованого на АДРЕСА_3 , проживаючого на АДРЕСА_4 , раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Фрунзенського районного суду міста Харкова від 14 серпня 2017 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 365 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 2 роки.
Цим вироком також засуджено ОСОБА_7 , судові рішення щодо якого у касаційному порядку не оскаржено.
Згідно з вироком ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні працівником правоохоронного органу умисних дій, які явно виходять за межі наданих йому прав чи повноважень, що завдали істотної шкоди охоронюваним законом правам, інтересам окремих громадян, державним інтересам, що супроводжувались насильством, застосуванням спеціальних засобів, болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями, за відсутності ознак катування.
Як встановлено судом, ОСОБА_6 , обіймаючи посаду командира відділення спеціального батальйону судової міліції «Грифон» ГУ МВС України в Харківській області, маючи спеціальне звання прапорщик міліції, 03 грудня 2008 року приблизно о 17.45, перебуваючи на добовому чергуванні у торговому центрі «Таргет», що на пр. Московському, 257 у м. Харкові, здійснюючи охорону громадського порядку, будучи представником влади, в порушення вимог ст. 3, ст. 5, ст. 11, ст. 12, ст. 13, ст. 14 Закону України «Про міліцію», ст. 7 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України», п. 2.1 Функціональних обов'язків нарядів судової міліції, які забезпечують охорону громадського порядку в приміщенні супермаркету «Таргет», діючи умисно, спільно з міліціонером спеціального батальйону судової міліції «Грифон» ГУ МВС України в Харківській області сержантом міліції ОСОБА_7 , з метою проведення особистого огляду ОСОБА_9 через підозру у викраденні останнім товару з торгового залу супермаркету, розуміючи протиправність своїх дій, перевищуючи свої службові повноваження, із застосуванням фізичної сили затягли ОСОБА_9 до закритої роздягальні торгового центру, нанесли йому удари по голові та тулубу, заподіявши середнього ступеню тяжкості тілесні ушкодження, а також незаконно застосували щодо потерпілого спеціальний засіб - наручники, позбавивши ОСОБА_9 можливості вільного пересування та порушивши право на повагу до його гідності, свободу та особисту недоторканість, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам потерпілого та державним інтересам.
Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 16 лютого 2018 року вирок місцевого суду залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі з доповненнями захисник ОСОБА_8 , посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить вирок місцевого суду та ухвалу суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_6 скасувати, а кримінальне провадження закрити на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК. Вважає, що в матеріалах кримінального провадження відсутні достатні докази для доведення винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочину, за який його засуджено. Вказує на неконкретність формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним за ч. 2 ст. 365 КК. Крім того, посилається на неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. В порушення вимог ст. 419 КПК вказані обставини не отримали належної оцінки суду апеляційної інстанції, який необґрунтовано залишив вирок суду першої інстанції без зміни.
Позиції учасників судового провадження
У письмовому запереченні на касаційну скаргу потерпілий ОСОБА_9 вказав на законність і обґрунтованість судових рішень щодо ОСОБА_6 та просив залишити їх без зміни.
В судовому засіданні засуджений ОСОБА_6 підтримав касаційну скаргу свого захисника.
Засуджений ОСОБА_7 вважав, що касаційна скарга захисника ОСОБА_8 в інтересах засудженого ОСОБА_6 підлягає задоволенню.
Прокурор ОСОБА_5 заперечив проти задоволення касаційної скарги.
Мотиви Суду
За змістом статтей 433, 438 КПК суд касаційної інстанції є судом права, а не факту, а тому перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
Натомість зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.
Залишаючи без задоволення апеляційні скарги захисників ОСОБА_10 та ОСОБА_8 у частині невідповідності висновків місцевого суду фактичним обставинам кримінального провадження, апеляційний суд в ухвалі навів докладні мотиви прийнятого рішення і не встановив істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б перешкодили суду першої інстанції повно і всебічно розглянути справу та дати правильну юридичну оцінку вчиненому.
За встановлених місцевим судом фактичних обставин кримінального провадження дії ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 365 КК кваліфіковано правильно.
В основу вироку суд обґрунтовано поклав показання потерпілого ОСОБА_9 , про обставини вчинення ОСОБА_6 і ОСОБА_7 неправомірних дій щодо нього, показання свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , а також дані протоколів слідчих дій та висновки судових експертиз.
Згідно цих доказів під час затримання ОСОБА_9 за підозрою у вчиненні дрібної крадіжки ОСОБА_6 і ОСОБА_7 явно вийшли за межі наданих їм повноважень, перевищили міру, необхідну для виконання покладених на міліцію обов'язків. Нехтуючи вимогами закону про те, що у разі неможливості уникнути застосування фізичної сили можливість завдання шкоди здоров'ю правопорушника повинна зводитись до мінімуму, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 , не зважаючи на незначну суспільну небезпечність правопорушення, у вчиненні якого підозрювався ОСОБА_9 , силоміць затягнули його до приміщення роздягальні, зачинили там та, діючи умисно, без об'єктивних на те підстав, завдали останньому середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, а також застосували щодо ОСОБА_9 наручники в обстановці, яка не вимагала їх застосування, чим принизили особисту гідність ОСОБА_9 , завдавши істотної шкоди правам потерпілого та інтересам держави.
Досліджені в судовому засіданні та покладені в основу обвинувального вироку докази є логічними, послідовними, узгоджуються між собою та не викликають сумнівів у їх правдивості. Об'єктивних підстав сумніватися у достовірності та допустимості цих доказів, у тому числі і показань допитаних в судовому засіданні свідків, які були очевидцями події злочину, у суду не було.
Перевіривши докази кримінального провадження, надавши їм належну оцінку, суд обґрунтовано визнав їх достатніми для доведення винуватості ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК, а тому правильно постановив обвинувальний вирок.
Кваліфікація судом вчиненого діяння за ч. 2 ст. 365 КК узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року (справа № 301/2178/13-к), відповідно до якого об'єктивна сторона цього злочину вичерпується самим фактом вчинення дій, які явно виходять за межі наданих працівнику правоохоронного органу прав чи повноважень, і містять принаймні одну з ознак, визначених у ч. 2 ст. 365 КК. При цьому матеріальне вираження істотної шкоди, завданої злочином охоронюваним законом правам, інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам, в даному випадку не вимагається.
Доводи касаційної скарги про відсутність у вироку формулювання обвинувачення за ч. 2 ст. 365 КК, визнаного судом доведеним, є безпідставними. Як убачається зі змісту вироку, зазначене у ньому формулювання обвинувачення відповідає диспозиції ч. 2 ст. 365 КК та містить всі ознаки вказаного злочину.
Вирок суду є законним, обґрунтованим та відповідає вимогам ст. 374 КПК.
Перевіривши вирок в апеляційному порядку, апеляційний суд дав належну оцінку викладеним в апеляційних скаргах сторони захисту доводам, у тому числі і тим, на які захисник ОСОБА_8 послався у своїй касаційній скарзі, та обґрунтовано визнав їх неспроможними.
Ухвала апеляційного суду достатньо вмотивована та відповідає вимогам ст. 419 КПК.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б підставою для скасування судових рішень щодо ОСОБА_6 , не встановлено.
За таких обставин, касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 434, 436, 441, 442 КПК, суд
ухвалив:
Вирок Фрунзенського районного суду міста Харкова від 14 серпня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Харківської області від 16 лютого 2018 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника - без задоволення.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3