Ухвала
11 січня 2019 року
м. Київ
справа № 752/10399/17
провадження № 61-47995ск18
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Черняк Ю. В. розглянув касаційну скаргу Державного підприємства «Завод 410 ЦА» на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 04 травня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2018 року у справі за заявою ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Завод 410 ЦА», треті особи: Первинна організація профспілки авіабудівників України на Державному підприємстві «Завод 410 ЦА», Державний концерн «Укроборонпром», про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Завод 410 ЦА», треті особи: Первинна організація профспілки авіабудівників України на Державному підприємстві «Завод 410 ЦА», Державний концерн «Укроборонпром», про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 14 липня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано незаконним наказ Державного підприємства «Завод 410 ЦА» від 11 травня 2017 року № 94/о про звільнення ОСОБА_1
Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника директора технічного з питань експлуатації будівель та споруд Державного підприємства «Завод 410 ЦА».
Стягнуто з Державного підприємства «Завод 410 ЦА» на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі 120 026 грн 43 коп.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києві від 01 серпня 2017 року виправлено описку, допущену у резолютивній частині рішення Голосіївського районного суду м. Києві від 14 липня 2017 року, вважаючи вірним написання назви посади, на яку необхідно поновити ОСОБА_1, як «заступник директора технічного з експлуатації будівель та споруд», замість «заступника директора технічного з питань експлуатації будівель та споруд».
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 07 листопада 2017 року рішення Голосіївського районного суду м. Києві від 14 липня 2017 року в частині вирішення позовних вимог про поновлення на роботі змінено, поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника технічного директора з питань експлуатації будівель та споруд у Державному підприємстві «Завод 410 ЦА» з 12 травня 2017 року.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 14 липня 2017 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення.
Стягнуто з Державного підприємства «Завод 410 ЦА» на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 12 травня 2017 року до 14 липня 2017 року у розмірі 19 206 грн 88 коп. Визначена сума середнього заробітку підлягає стягненню за вирахуванням суми прибуткового податку та інших обов'язкових платежів.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
У іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Рішення в частині стягнення середнього заробітку за один місяць підлягає негайному виконанню.
У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про стягнення з Державного підприємства «Завод 410 ЦА» на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення Голосіївського районного суду м. Києві від 14 липня 2017 року, за період з 15 липня 2017 року до 26 вересня 2017 року, у розмірі 74 710 грн 36 коп.
У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із уточненням до заяви від 26 вересня 2017 року, у якій просив стягнути з Державного підприємства «Завод 410 ЦА» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення Голосіївського районного суду м. Києві від 14 липня 2017 року, за період з 15 липня 2017 року до 26 грудня 2017 року, у розмірі 140 502 грн 40 коп.
В судовому засіданні ОСОБА_1 збільшив вимоги заяви та просив стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу на день постановлення ухвали у розмірі 245 631 грн 65 коп.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 04 травня 2018 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2018 року, заяву ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з Державного підприємства «Завод 410 ЦА» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі у розмірі 88 613 грн 56 коп.
У грудні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга з Державного підприємства «Завод 410 ЦА» на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 04 травня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2018 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах.
За правилом пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2018 року - 1 762 грн.
Ціна позову у даній справі становить 245 631 грн 65 коп., яка станом на 01 січня 2018 року не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 762*500=881 000).
Враховуючи, що положення статті 19 ЦПК України в структурі законодавчого акту розташовані серед Загальних положень цього Кодексу, суд вправі відносити справу до категорії малозначних на будь-якій стадії її розгляду. При цьому, за змістом пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України, справи є малозначними в силу притаманних їм властивостей, виходячи з ціни пред'явленого позову та його предмета, без необхідності ухвалення окремого судового рішення щодо віднесення зазначеної справи до відповідної категорії.
Додатково Верховним Судом враховано, що судове рішення постановлено судом апеляційної інстанції після набрання чинності Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», тобто після 15 грудня 2017 року.
У касаційній скарзі зазначено, що дана справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики, а справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для Державного підприємства «Завод 410 ЦА».
За змістом підпунктів а), в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах підлягають касаційному оскарженню, якщо касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; судові рішення у малозначних справах підлягають касаційному оскарженню, якщо справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Посилаючись на наявність зазначеної обставини, Державним підприємством «Завод 410 ЦА», разом з тим, не додано до касаційної скарги доказів, які б її підтверджували, а сама по собі вказівка про це в касаційній скарзі не свідчить про те, що є підстави для розгляду справи по суті в суді касаційної інстанції.
Відповідно до Рекомендації № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, рекомендовано державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключають з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих прав, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад, справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягнення таких цілей.
Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії), згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
З урахуванням викладеного, оскільки оскаржувані заявником ухвала Голосіївського районного суду м. Києва від 04 травня 2018 року та постанова Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2018 року ухвалені у малозначній справі, то вони не підлягають касаційному оскарженню і у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державного підприємства «Завод 410 ЦА» на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 04 травня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2018 року.
Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами повернути особі, яка подавала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Ю. В. Черняк