Справа № 314/5258/18
Провадження № 2/314/276/2019
(заочне)
08.01.2019 року м.Вільнянськ
Вільнянський районний суд Запорізької області в складі судді Мануйлової Н.Ю., секретар судового засідання Рясна А.В., розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу №314/5258/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу дійсним
ОСОБА_1 звернулася до Вільнянського районного суду Запорізької області з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, в якому просить визнати дійсним договір купівлі-продажу будинку, зареєстрований 20.03.1997 на Товарній Біржі «Смарагд-Південь». Позов обґрунтовує тим, що 20.03.1997 на Херсонській Товарній Біржі «Смарагд-Південь» між позивачем і відповідачами було укладено договір купівлі-продажу № 56 будинку № 79 по вулиці Грязнова в с. Біляївка Вільнянського району Запорізької області. Право власності на цей будинок було зареєстровано у Запорізькому бюро технічної інвентаризації. Будинок продано за 2593 грн.. На виконання договору відповідачі того ж дня звільнили будинок, передали позивачеві ключі від нього та технічний паспорт. З цього часу позивач постійно і відкрито користується цим будинком, але не може продати його, оскільки договір купівлі-продажу нотаріально не посвідчено.
Позивач надала до суду заяву про розгляд справи без її участі, проти винесення заочного рішення не заперечує.
Відповідачі про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, в судове засідання не з'явилися, причин неявки суду не повідомили.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи. За згодою позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи.
Судом встановлено, що 20.03.1997 на Херсонській Товарній Біржі «Смарагд-Південь» між позивачем і відповідачами було укладено договір купівлі-продажу № 56 будинку № 79 по вулиці Грязнова в с. Біляївка Вільнянського району Запорізької області (а. с. 7). Договір купівлі-продажу вказаного будинку було зареєстрованого Товарною Біржею «Смарагд-Південь». Відповідно до реєстраційного свідоцтва право власності на цей будинок було зареєстровано у Запорізькому бюро технічної інвентаризації на підставі вказаного договору купівлі-продажу, про що зроблено запис у реєстрову книгу за № 5 р № 142 (а. с. 8).
На даний час ОСОБА_1 не може продати вказаний вище будинок, оскільки договір купівлі-продажу нотаріально не посвідчено.
Згідно п.4 Прикінцевих і перехідних положень Цивільного кодексу України 2003 р., що набрав чинності 01.09.2004 р., цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.
Таким чином, на правовідносини пов'язані з укладенням вищевказаного договору поширюється дія норм Цивільного кодексу України в редакції 1963 р., чинний на час їх виникнення.
Відповідно до ст. 224 ЦК України в редакції 1963 р. за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 227 ЦК (в редакції 1963 року) договір купівлі-продажу житлового будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією із сторін є громадянин.
Згідно із ст.15 ЗУ «Про товарні біржі», який діяв на час укладення договору купівлі-продажу, угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню. Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.
Реєстрація Запорізьким міжміським бюро технічної інвентаризації за позивачем права власності на спірний будинок на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого біржею, а не нотаріусом, станом на 1997 р. не суперечила чинному законодавству. Правила державної реєстрації об'єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, затверджені наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству № 56 від 13.12.1995 р., зареєстровані в Міністерстві юстиції України 19.01.1996 р. за № 31, передбачали договори купівлі-продажу, зареєстровані біржею, як підставу для державної реєстрації права власності.
Відповідно до п.5 ст. 3 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою. На підставі цього Закону реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень здійснюється лише в разі вчинення правочинів щодо нерухомого майна, а також за заявою власника ( володільця) нерухомого майна.
Оскільки покупець повністю виконав умови договору купівлі-продажу будинку, сплатив за придбане майно, договір, у відповідності з вимогами ч.2 ст. 227 ЦК України в редакції 1963 р., зареєстрований в ЗМБТІ у передбаченому законом порядку, угода купівлі-продажу з підстав недотримання нотаріальної форми судом не визнавалася недійсною, позивач на підставі ст. ст. 128,153 ЦК України в редакції 1963 р. і ст. 49 ЗУ «Про власність» набув право власності на спірний будинок і правомірно володіє нею.
Відповідно до положень ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Оскільки договір купівлі-продажу житлового будинку не посвідчений нотаріально, позивач позбавлений можливості розпоряджатися своєю власністю.
Відповідно до ст. 293 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 законні, обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Керуючись ст. ст. 10, 60, 209, 212-218 ЦПК України, ст. ст. 316,317,319,321, 392 ЦК України,, суд -
Позов ОСОБА_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, до ОСОБА_2, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_3, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_4, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_4, про визнання договору купівлі-продажу дійсним задовольнити.
Визнати дійсним договір купівлі-продажу №56 будинку №79 по вулиці Грязнова в с.Біляївка Вільнянського району Запорізької області, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, зареєстрований 20 березня 1997 року на Товарній Біржі «Смарагд-Південь».
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду через Вільнянський районний суд Запорізької області. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частину другій статті 358 ЦПК України.
Повний текст рішення складено 17.01.2019.
Суддя Наталія Юріївна Мануйлова
17.01.2019