Постанова
Іменем України
10 січня 2019 року
м. Київ
справа № 591/785/18
провадження № 61-46913св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_4, яка діє у власних інтересах та інтересах малолітнього сина ОСОБА_5,
відповідачі (позивачі за зустрічними позовом): ОСОБА_6, ОСОБА_7,
третя особа - Служба у справах дітей Сумської міської ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4, яка діє у власних інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_5, на рішення Зарічного районного суду міста Суми від 08 серпня 2018 року у складі судді Грищенко О. В. та постанову апеляційного суду Сумської області від
09 жовтня 2018 року у складі колегії суддів: Левченко Т. А., Кононенко О. Ю., Хвостика С. Г.,
У лютому 2018 року ОСОБА_4, яка діє у власних інтересах та в інтересах малолітнього сина ОСОБА_5, звернулась до суду з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа ? Служба у справах дітей Сумської міської ради, в якому просила визнати за ОСОБА_5 право власності на однокімнатну квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею
36,42 кв.м, житловою площею 19,0 кв.м; визнати за нею право власності на 1/4 частину паєнакопичення вказаної кооперативної квартири, що в грошовому еквіваленті становить 2 853,00 грн; визнати за ОСОБА_5 право власності на 2/16 квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_7, загальною площею 49,08 кв.м, житловою площею 30,5 кв.м., визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/16 частину вказаної квартири.
Позовні вимоги ОСОБА_8, яка діє у власних інтересах та в інтересах малолітнього сина ОСОБА_5, мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_9. Після його смерті відкрилася спадщина на належне йому майно. Спадкоємцями першої черги, які прийняли спадщину є його дружина - ОСОБА_4, син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, донька - ОСОБА_6 та мати - ОСОБА_10, яка відмовилася від права на спадщину на користь малолітнього сина померлого ОСОБА_5
За життя ОСОБА_9 належала однокімнатна кооперативна квартира за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 36,42 кв.м, житловою площею 19,00 кв.м, вартість якої повністю сплачено в лютому 1998 року, проте право власності у встановленому порядку ОСОБА_9 за життя не зареєстрував. Крім того, спадкодавцю на праві спільної часткової власності належала 1/4 частина двокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_7.
09 лютого 2018 року приватним нотаріусом Бурбикою Т. А. прийнято постанову про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину на вказані квартири у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно. Вказані обставини змусили позивача звернутися до суду з даним позовом про визнання права власності на спадкове майно.
Частки квартири АДРЕСА_7 мають бути розподілені наступним чином: ОСОБА_4 - 1/16 частка; ОСОБА_5 - 2/16 частки, ОСОБА_6 - 1/16 частка.
Стосовно квартири АДРЕСА_1 позивач вважає, що лише ОСОБА_5, який на день відкриття спадщини проживав у вказаній квартирі та рішенням голови правління ЖБК-94 від
30 квітня 2018 року був прийнятий до членів кооперативу, має право на отримання у власність даної кооперативної квартири, а вона має право на 1/4 частину паєнакопичення на суму 2 853,00 грн, як спадкоємець
ОСОБА_9
У березні 2018 року ОСОБА_6, ОСОБА_7 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_5 в особі його законного представника
ОСОБА_4, третя особа ? Служба у справах дітей Сумської міської ради, в якому просять визнати квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 36,42 кв.м, житловою площею 19,0 кв.м, об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_7 та ОСОБА_9, що помер ІНФОРМАЦІЯ_3, визнавши за ОСОБА_7 право власності на 1/2 частину даної квартири; визнати за ОСОБА_6 право власності на 1/8 частину вказаної квартири в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_9
Зустрічні позовні вимоги мотивовано тим, що 28 листопада 1987 року
ОСОБА_9 уклав шлюб зі ОСОБА_7, який розірвано рішенням Зарічного районного суду міста Суми від 09 січня 2008 року.
ОСОБА_9 був членом ЖБК-94 та йому належала квартира за адресою: АДРЕСА_1, повний внесок за яку сплачено в лютому 1998 року. Пайові внески за спірну квартиру сплачувались під час перебування ОСОБА_7 та ОСОБА_9 в шлюбі, а тому вона є об'єктом права спільної сумісної власності та ОСОБА_7 має право на 1/2 частину квартири. Вирішити питання про реєстрацію права власності на квартиру неможливо, оскільки ОСОБА_7 не є членом ЖБК-94, її колишній чоловік ОСОБА_9 помер та за життя не встиг оформити право власності на спірну квартиру.
Враховуючи пред'явлений первісний позов, в якому позивач претендує на визнання права власності на всю квартиру, а не на її половину, тобто право власності ОСОБА_7 оспорюється у зв'язку з чим вона не має іншої можливості захистити своє право власності, аніж звернутися до суду з позовною заявою.
Інша 1/2 частина спірної квартири є спадковим майном ОСОБА_9 та розподіляється між спадкоємцями першої черги, до яких відноситься і
ОСОБА_6
Рішенням Зарічного районного суду міста Суми від 08 серпня 2018 року, з урахуванням ухвали Зарічного районного суду міста Суми від 16 серпня
2018 року про виправлення описки, позовні вимоги ОСОБА_4, яка діє у власних інтересах та в інтересах малолітнього сина ОСОБА_5 задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/16 частину квартири за адресою: АДРЕСА_7, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3.
Визнано за ОСОБА_5 право власності на 1/8 частину квартири за адресою: АДРЕСА_7, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3.
Визнано за ОСОБА_5 право власності на 1/4 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_9, який помер
ІНФОРМАЦІЯ_3.
У задоволенні іншої частини позовних вимог щодо визнання права власності за ОСОБА_5 на іншу частку квартири за адресою: АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_9, а також щодо визнання за ОСОБА_4 права власності на 1/4 частину паєнакопичення вказаної квартири в розмірі
2 853,00 грн відмовлено.
Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_6, ОСОБА_7 задоволено.
Визнано за ОСОБА_7 право власності на 1/2 частку в квартирі за адресою: АДРЕСА_1, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_9 та ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3.
Визнано за ОСОБА_6 право власності на 1/8 частину квартири за адресою АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3.
Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4, яка діє у власних інтересах та в інтересах малолітнього сина ОСОБА_5, та задовольняючи зустрічні позовні вимоги ОСОБА_6, ОСОБА_7, суд першої інстанції виходив з того, що в період перебування померлого ОСОБА_9 у зареєстрованому шлюбі зі ОСОБА_7, все майно, в тому числі грошові кошти, що були зароблені та витрачені в інтересах сім'ї, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, в тому числі й пайові внески за спірну кооперативну квартиру, відповідно ОСОБА_7 має право на виділ їй у власність 1/2 частки в праві спільної сумісної власності на дану квартиру, а інша 1/2 частка квартири, що належала ОСОБА_9, згідно першої черги спадкоємців за законом розподіляється між ними.
Постановою апеляційного суду Сумської області від 09 жовтня 2018 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_12 залишено без задоволення.
Рішення Зарічного районного суду міста Суми від 08 серпня 2018 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4, яка діє у власних інтересах та інтересах малолітнього сина ОСОБА_5, та в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_4 та ОСОБА_7 залишено без змін.
Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_12, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції.
05 листопада 2018 року ОСОБА_4, яка діє у власних інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_5, через засоби поштового зв?язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушенням норм процесуального права, просить:
- змінити рішення Зарічного районного суду міста Суми від 08 серпня
2018 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4, яка діє у власних інтересах та інтересах малолітнього сина ОСОБА_5, та визнати за ОСОБА_5 право власності на однокімнатну квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1;
- скасувати рішення Зарічного районного суду міста Суми від 08 серпня
2018 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 та ухвалити в цій частині нове рішення, яким визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину паєнакопичення однокімнатної квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, що в грошовому еквіваленті становить 2 853,00грн;
- скасувати рішення Зарічного районного суду міста Суми від 08 серпня
2018 року в частині задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні зустрічних позовних вимог;
- скасувати постанову апеляційного суду Сумської області від 09 жовтня
2018 року.
Аргументи касаційної скарги є аналогічними аргументам, наведеним в апеляційній скарзі.
Статтею 388 ЦПК України встановлено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
26 грудня 2018 року ОСОБА_6, ОСОБА_7 через засоби поштового зв'язку подали до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просять касаційну скаргу ОСОБА_4, яка діє у власних інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_5 залишити без задоволення, а рішення Зарічного районного суду міста Суми від 08 серпня 2018 року та постанову апеляційного суду Сумської області від 09 жовтня 2018 року залишити без змін.
У грудні 2018 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Рішення Зарічного районного суду міста Суми від 08 серпня 2018 року та постанова апеляційного суду Сумської області від 09 жовтня 2018 року оскаржуються в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4, яка діє у власних інтересах та інтересах малолітнього сина ОСОБА_5, та в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_4 та ОСОБА_7
В іншій частині рішення Зарічного районного суду міста Суми від 08 серпня 2018 року та постанова апеляційного суду Сумської області від 09 жовтня
2018 року не оскаржуються, а тому відповідно до положень статті 400 ЦПК України не перевіряються.
Оскаржувані судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4, яка діє у власних інтересах та інтересах малолітнього сина ОСОБА_5, та в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_4 та ОСОБА_7 ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а аргументи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій в цій частині не спростовують.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_9
Після його смерті відкрилася спадщина на належне йому майно, в тому числі на квартиру АДРЕСА_1. Крім того, спадкодавцю на праві спільної сумісної власності разом зі ОСОБА_6 та ОСОБА_7 належало 3/4 квартири АДРЕСА_7
21 серпня 2017 року приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу Бурбикою Т. А. заведена спадкова справа за № 22/2017 (в електронному реєстрі за № 61115484) після померлого ОСОБА_9
Спадкоємцями за даною спадковою справою є: ОСОБА_4; малолітній ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1; ОСОБА_6 ОСОБА_13 відмовилася від отримання спадщини за померлим ОСОБА_9 на користь ОСОБА_5 Інших заяв від інших спадкоємців на отримання або відмову від спадщини нотаріусом не зареєстровано та не отримано.
Постановою нотаріуса від 09 лютого 2018 року відмовлено ОСОБА_4 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно, а саме вказані вище квартири.
За змістом статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (стаття 1261 ЦК України).
За правилами статті 1267 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними. Спадкоємці за усною угодою між собою, якщо це стосується рухомого майна, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них. Спадкоємці за письмовою угодою між собою, посвідченою нотаріусом, якщо це стосується нерухомого майна або транспортних засобів, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них.
Відповідно до положень пункту 4 прикінцевих та перехідних положень ЦК України, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Згідно положень статті 112 ЦК Української РСР (який діяв на час набуття прав ОСОБА_9 на спірну квартиру) майно може належати на праві спільної власності двом або кільком громадянам.
Згідно зі статтею 15 Закону України «Про власність» (який діяв на час повної сплати пайового внеску за спірну квартиру) член ЖБК, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, надану йому в користування, набуває право власності на квартиру і вправі розпоряджатись нею на свій розсуд - продавати, заповідати, обмінювати.
Відповідно до роз'яснень, викладених у пункту 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», при вирішенні спорів про право власності на жилий будинок, на квартиру в житлово-будівельному або житловому кооперативі, на інші будівлі судам слід виходити з роз'яснень, які дані Пленумом Верховного Суду України у прийнятих ним постановах з цих питань. Крім цього, слід враховувати, що при повному внесені пайових внесків за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані члену житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, у особи, яка має право на частку в пайових внесках, виникає право власності на відповідну частку квартири, дачі, гаража чи іншої будівлі.
Статтями 22, 28, 29 Кодексу про шлюб та сім'ю України (який діяв на час сплати пайових внесків за спірну квартиру) передбачено, що майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування та розпорядження цим майном. Подружжя користується рівними правами на майно і в тому разі, якщо один з них був зайнятий веденням домашнього господарства, доглядав за дітьми або з інших поважних причин не мав самостійного заробітку. В разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.
Статтею 60 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Конструкція статті 22 Кодексу про шлюб та сім'ю України та статті 60 СК України, свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу.
Згідно статті 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.
Згідно положень статті 70 СК України, статті 372 ЦК України, який діяв на час розірвання шлюбу ОСОБА_9 та ОСОБА_7 частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Суди попередніх інстанцій на підставі належним чином оцінених доказів встановили, що у період з 27 листопада 1987 року по 05 лютого 2008 року - ОСОБА_9 перебував у зареєстрованому шлюбі зі ОСОБА_7 Від цього шлюбу є донька ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2.
На час смерті, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_9 перебував у зареєстрованому шлюбі зі ОСОБА_4, у період якого, ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився
син - ОСОБА_5. Померлий був зареєстрований разом з сином у квартирі АДРЕСА_1
Згідно довідки Житлово-будівельного кооперативу № 94 від 10 серпня
2017 року за № 29 ОСОБА_9 був членом даного ЖБК та йому належала однокімнатна кооперативна квартира АДРЕСА_1. Вступний внесок в сумі 2 000,00 грн сплачений повністю 16 березня 1993 року. Повна вартість квартири в сумі 11 414,00 грн сплачена повністю в лютому 1998 року.
Після смерті ОСОБА_9 за заявою його дружини ОСОБА_4 протоколом засідання уповноважених ЖБК-94 від 30 квітня 2018 року неповнолітнього сина померлого ОСОБА_9 - ОСОБА_5 прийнято до асоційованих членів даного кооперативу.
За таких обставин, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_7 має право власності на 1/2 частину спірної квартири, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя - ОСОБА_7 та померлого ОСОБА_9
Крім того, правильним є висновок судів попередніх інстанцій про те, що ОСОБА_4 має право отримати у спадщину відповідну частину спірної квартири, а не частину паєнакопичення, так як пайові внески були повністю сплачені за життя спадкодавця.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходячи з положень статей 1267, 1278 ЦК України, правильно визначив частки спадкоємців першої черги після смерті ОСОБА_9 на спадкове майно: 1/2 частку квартири АДРЕСА_1, та відповідно до заявлених вимог визнав за дітьми спадкодавця: дочкою - ОСОБА_6 право власності на 1/8 частину, та за сином
ОСОБА_5 на 1/4 частину спірної квартири в порядку спадкування за законом.
Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, якими у повному обсязі з'ясовані права та обов'язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до приписів статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення Зарічного районного суду міста Суми від 08 серпня 2018 року та постанову апеляційного суду Сумської області від 09 жовтня
2018 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4, яка діє у власних інтересах та інтересах малолітнього сина ОСОБА_5, та в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_4 та ОСОБА_7 - без змін, оскільки підстави для скасування судових рішень у цих частинах відсутні.
За змістом частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).
Ухвалою Верховного Суду від 28 листопада 2018 року зупинено дію рішення Зарічного районного суду міста Суми від 08 серпня 2018 року, яке залишено без змін постановою апеляційного суду Сумської області від 09 жовтня
2018 року, в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_6 та
ОСОБА_7 про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 до закінчення касаційного провадження.
Враховуючи те, що касаційна скарга ОСОБА_4, яка діє у власних інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_5, підлягає залишенню без задоволення, відповідно до положень частини третьої статті 436 ЦПК України Верховний Суд поновлює дію рішення Зарічного районного суду міста Суми від 08 серпня 2018 року, яке залишено без змін постановою апеляційного суду Сумської області від 09 жовтня 2018 року,.
Керуючись статтями 400, 401, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_4, яка діє у власних інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_5, залишити без задоволення.
Рішення Зарічного районного суду міста Суми від 08 серпня 2018 року та постанову апеляційного суду Сумської області від 09 жовтня 2018 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4, яка діє у власних інтересах та в інтересах малолітнього сина ОСОБА_5, до ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа ? Служба у справах дітей Сумської міської ради, про визнання права власності в порядку спадкування та в частині задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 в особі його законного представника ОСОБА_4, третя особа ? Служба у справах дітей Сумської міської ради, про визнання права власності на частку в спільному майні подружжя, визнання права власності в порядку спадкування залишити без змін.
Поновити діюрішення Зарічного районного суду міста Суми від 08 серпня
2018 року, яке залишено без змін постановою апеляційного суду Сумської області від 09 жовтня 2018 року.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: В. П. Курило
В. М.Коротун
М. Є.Червинська