Ухвала
17 січня 2019 року
м. Київ
справа № 662/951/18
провадження № 61-309ск19
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Кузнєцова В. О. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником ОСОБА_2, на постанову Херсонського апеляційного суду від 05 грудня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про відшкодування майнової шкоди,
У травні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) «Райффайзен Банк Аваль» про відшкодування майнової шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що вироком Чаплинського районного суду Херсонської області від 12 березня 2012 року встановлено, що 15 березня 2007 року касир ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» ОСОБА_4 прийняла від ОСОБА_1 25 000,00 грн для внесення згідно договору № 26356775128 на вклад «Вільні кошти» (з пролонгацією) на рахунок № 26356775128, однак не видала жодних підтверджуючих документів, а грошові кошти ОСОБА_1 привласнила. У березні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про відшкодування майнової шкоди, завданої працівниками банку, оскільки у кримінальній справівказане питання вирішено не було. Рішенням Новотроїцького районного суду Херсонської області від 20 травня 2015 року у задоволенні позову відмовлено. 22 травня 2017 року ухвалою Апеляційного суду Херсонської області вирок Чаплинського районного суду Херсонської області від 12 березня 2012 року в частині цивільних позовів скасовано. 07 листопада 2017 року Новотроїцький районний суд Херсонської області в порядку перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами ухвалив рішення, яким скасував рішення Новотроїцького районного суду Херсонської області від 20 травня 2015 року та ухвалив нове рішення, яким позовні вимоги задовольнив, стягнув з ПАТ «Райффайзен банк Аваль» на користь ОСОБА_1 майнову шкоду в сумі 125 125,00 грн. 20 березня 2018 року Апеляційний суд Херсонської області рішення Новотроїцького районного суду Херсонської області від 07 листопада 2017 року змінив, зменшивши суму відшкодування з 125 125,00 грн до 50 050,00 грн. Вказане судове рішення виконане ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» добровільно 03 травня 2018 року шляхом перерахування ОСОБА_1 50 050,00 грн.
Посилаючись на положення частини другої статті 1192 Цивільного кодексу України та те, що розмір збитків, які підлягають відшкодуванню потерпілому підлягають відшкодуванню банком у розмірі втраченого нею майна - грошових коштів з урахуванням встановленого індексу інфляції з моменту їх втрати, ОСОБА_1 вважає, що завдана їй шкода відшкодована частково. Урозрахунку розміру шкоди позивач зазначала, що інфляція з лютого 2007 року по травень 2018 року дорівнює 429,3%. Шкода, яка підлягає стягненню від знецінення 25 000,00 грн складає 107 325,00 грн, загальний розмір шкоди, який підлягає відшкодуванню становить 132 325,00 грн (25 000,00+107 325,00). Оскільки відшкодовано лише 50 050,00 грн, ОСОБА_1 просила стягнути з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на її користь 82 275,00 грн.
Рішенням Новотроїцького районного суду Херсонської області від 15 серпня 2018 року позов задоволено. Стягнуто з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»на користь ОСОБА_1 на відшкодування майнової шкоди 80 362,00 грн та понесені судові витрати в сумі 3 000,00 грн. Стягнуто з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в дохід держави судовий збір в сумі 803,62 грн.
Постановою Херсонського апеляційного суду від 05 грудня 2018 року рішення Новотроїцького районного суду Херсонської областівід 15 серпня 2018 року змінено, зменшено стягнуту з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на користь ОСОБА_1 суму майнової шкоди з 80 362,00 грн до 14 702,50 грн та суму судових витрат з 3 000,00 грн до 549,00 грн, а також змінено в частині стягнення з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» судового збору, зменшено стягнуту суму з 803,62 грн до 704,80 грн. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
У грудні 2018 року ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 звернулася до Верхового Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, обґрунтовуючи свою вимогу неправильним застосуванням судом норм матеріального права і порушенням норм процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з частиною четвертою статті 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
У відповідності до частини четвертої статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що спрощене позовне провадження застосовується для розгляду малозначних справ, крім справ передбачених частиною четвертою статті 274 ЦПК України.
Предметом позову у даній справі є відшкодування майнової шкоди.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Ціна позову у даній справі станом на 01 січня 2018 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 762,00 грн х 100 = 176 200,00 грн), а тому зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.
Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, чи визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд визнає за можливе, користуючись власними повноваженнями, визнати цю справу малозначною.
Касаційна скарга містить посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню,однак такі є необґрунтованими й не спростовують визначення цієї справи як малозначної.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
У відповідності до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Оскільки касаційна скарга подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, тому у відкритті касаційного провадження у даній справі слід відмовити.
На підставі викладеного та керуючись статтею 19, статтею 260, частиною четвертою статті 274, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, поданою представником ОСОБА_2, на постанову Херсонського апеляційного суду від 05 грудня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» про відшкодування майнової шкоди.
Копію ухвали, касаційну скаргу та додані до неї матеріали направити особі, яка подала скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя В. О. Кузнєцов