16 січня 2019 року
Київ
справа №826/16913/18
адміністративне провадження №К/9901/1252/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бевзенка В.М.,
суддів - Данилевич Н.А., Шарапи В.М.,
перевіривши касаційну скаргу Державної служби зайнятості (Центральний апарат)
на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.11.2018
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.12.2018
у справі № 826/16913/18
за позовом Державної служби зайнятості (Центральний апарат)
до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
установив:
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 28.09.2018 ВП№56412093 про накладення штрафу за виконавчим листом № 296/576/17, виданим Корольовським районним судом міста Житомира 17.04.2018; визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 10.10.2018 ВП№56412093 про накладення штрафу за виконавчим листом № 296/576/17, виданим Корольовським районним судом міста Житомира 17.04.2018; визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 16.10.2018 ВП №56412093 про закінчення виконавчого провадження за виконавчим листом №м296/576/17, виданим Корольовським районним судом міста Житомира 17.04.2018.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.11.2018 у справі № 826/16913/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.12.2018, у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, прийшов до висновку, що державним виконавцем у відповідності до вимог законодавства правомірно застосовано до позивача штраф за невиконання рішення суду, адже наявність поважних причин невиконання судового рішення у встановлені строки не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи. Крім того, суди попередніх інстанцій виходили з того, що оскільки позивачем не надано доказів виконання рішення суду та вимог виконавця, то винесення державним виконавцем постанов про накладення на боржника штрафу за невиконання рішення суду та направлення подання до правоохоронних органів про притягнення боржника до відповідальності в частині виконання рішення суду зобов'язального характеру може бути підставою для закінчення виконавчого провадження, а тому, постанова про закінчення виконавчого провадження є правомірною та такою, що відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження».
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивачем подано до Верховного Суду касаційну скаргу.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд прийшов до висновку про відмову у відкритті касаційного провадження.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням відповідає стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.
Згідно із пунктом 5 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Відповідно до частини третьої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених статтями 280, 281, 287, 288 цього Кодексу, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.
З матеріалів касаційної скарги вбачається, що в даній справі спір виник у відносинах з приводу рішення органу державної виконавчої служби.
За такого правового врегулювання та обставин справи, оскарження рішень судів попередніх інстанцій, прийнятих на підставі статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України, в касаційному порядку можливе лише у випадку, якщо розгляд такої скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики.
Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм.
Водночас аналіз ухвалених у цій справі судових рішень і доводів касаційної скарги не дає підстав для висновку, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики в такій категорії адміністративних справ, а тому підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
Керуючись статтями 248, 333 Кодексу адміністративного судочинства України,
ухвалив:
1. У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної служби зайнятості (Центральний апарат) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.11.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.12.2018 у справі № 826/16913/18 відмовити.
2. Копію даної ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й не оскаржується.
Суддя-доповідач В.М. Бевзенко
Судді Н.А. Данилевич
В.М. Шарапа