15 січня 2019 рокуЛьвів№ 857/2863/18
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Довгополова О.М.,
суддів Гудима Л.Я., Святецького В.В.,
з участю секретаря судового засідання Гром І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання перерахувати пенсію, -
суддя (судді) в суді першої інстанції - Гундяк В.Д.,
справу розглянуто за правилами спрощеного провадження,
місце ухвалення рішення - м. Івано-Франківськ,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, в якому просив суд про визнання відмови у перерахунку пенсії за вислугу років, виходячи із 73% відповідної суми грошового забезпечення протиправною та зобов'язання здійснити такий перерахунок пенсії починаючи з 01.01.2016 року та виплачувати її в подальшому.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2018 року позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії за вислугу років, виходячи з розміру 73% відповідної суми грошового забезпечення. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити перерахунок пенсії за вислугу років ОСОБА_1, виходячи з розміру 73% відповідної суми грошового забезпечення з 01.01.2016 року. В задоволені позову в іншій частині відмовлено.
Рішення мотивоване тим, що положення ст.13 Закону, на переконання суду, не можуть поширюватися на спірні правовідносини, які виникли з приводу перерахунку пенсії, так як дані відносини врегульовані ст.63 Закону, яка є спеціальною нормою в даному випадку і підлягає до застосування при проведенні перерахунку пенсії позивачу. Жодних посилань ні на ст.13 Закону, ні на ст.63 Закону урядові постанови не містять.
Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що позивач просить застосувати при обчисленні пенсії нове грошове забезпечення, встановлене з 01.01.2016 року і норму Закону № 2262-ХІІ, яка діяла на час призначення його пенсії, що, на думку скаржника, стане порушенням норми ст.58 Конституції України, так як права позивача не були звужені даним перерахунком, а такий навпаки призвів до збільшення розміру пенсії.
Відзиву на апеляційну скаргу від позивача не надходило.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 308 КАС України).
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 як колишньому працівнику органів внутрішніх справ призначена та виплачується пенсія за вислугою років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб".
Відповідно до наявного в матеріалах справи та дослідженого судом в якості письмового доказу копії протоколу за пенсійною справою №00-6234 від 27.11.2017 року основний розмір пенсії ОСОБА_1 становив 73 % грошового забезпечення (а.с.15).
В травні 2018 року органом Пенсійного фонду України проведено перерахунок призначеної пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" за № 103 від 21.02.2018 року та постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" за № 704 від 30.08.2017 року.
При цьому, як вбачається з позовної заяви, листа ГУ ПФУ в Івано-Франківській області за №955/П-15 від 04.06.2018 року, на підставі вищевказаних Постанов КМУ та з урахуванням положень частини другої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" в редакції, на час проведення перерахунку, позивачу з 01.01.2016 року виплачується пенсія в основному розмірі 70% від грошового забезпечення.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції і вважає його таким, що відповідає правильно застосованим нормам матеріального та процесуального права з огляду на наступне.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із того, що відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року № 2262-XII (в редакції чинній на час призначення позивачу пенсії) пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення. Загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процент.
Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року № 3668-VI внесено зміни до частини 2 статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 9 квітня 1992 року № 2262-XII, яким встановлено, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 80 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.
Законом України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27 березня 2014 року № 1166-VII внесено зміни у частину другу статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». згідно яких цифри « 80» замінено цифрами «70».
Як встановлено судом, відповідно до положень вищевказаної статті Закону, в редакції на момент перерахунку пенсії позивачу, максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а положення частини другої статті 13 Закону щодо визначення максимального розміру пенсії за вислугу років 80 % відповідних сум грошового забезпечення втратили чинність у зв'язку з внесенням змін до редакції цієї статті.
Враховуючи наведене, колегія суддів прийшла до висновку, що оскільки призначення та перерахунок пенсії є різними за змістом та механізмом процедурами їх проведення, внесені зміни до частини 2 статті 13 Закону Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 80 відсотків, а потім 70 відсотків грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, отже при перерахунку пенсії відповідним категоріям військовослужбовців має застосовуватись норма, що визначає розмір грошового забезпечення у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.
Оцінивши подані сторонами докази в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови провести розрахунок призначеної ОСОБА_1 пенсії в розмірі 73 відсотки суми грошового забезпечення є протиправною та про необхідність зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії за вислугу років, виходячи із 73% відповідної суми грошового забезпечення починаючи з 01.01.2016 року.
Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те , що позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача здійснювати нарахування та виплату вказаної пенсії у подальшому є передчасними та задоволенню не підлягають з огляду на те, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин. Кодекс адміністративного судочинства України не встановлює можливості захисту порушених прав та інтересів осіб на майбутнє, а судове рішення не повинно містити приписів, що прогнозують можливі порушення з боку відповідача та про зобов'язання відповідача вчинити чи утриматись від вчинення певних дій на майбутнє,
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не дають підстав стверджувати про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Керуючись ст. ст. 308, 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. ст. 316, 321, 322, ч. 1 ст. 325 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області залишити без задоволення.
Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2018 року у справі № 0940/1573/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання перерахувати пенсію - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених в статті 328 КАС України, протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя О. М. Довгополов
судді В. В. Святецький
Л. Я. Гудим
Повне судове рішення складено 17.01.2019 р.