Україна
Донецький окружний адміністративний суд
17 січня 2019 р. Справа№200/14166/18-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Христофорова А.Б., розглянувши у (спрощеному) письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (місце реєстрації проживання: АДРЕСА_1) до Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фону України Донецької області (місце знаходження: Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру, буд. 35) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, місце реєстрації: АДРЕСА_1), звернувся до суду з позовною заявою до Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42172734, місцезнаходження: Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру, 35) про визнання бездіяльності протиправною щодо припинення виплати пенсії з 01 січня 2018 року, зобов'язання поновити нарахування та виплату пенсії, починаючи з 1 січня 2018 року.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2018 року відкрито провадження по справі.
Ухвалою суду від 17 січня 2019 року справу прийнято до провадження суддею Христофоровим А.Б.
Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що він є пенсіонером по втраті годувальника, зареєстрован на території, підконтрольній Україні, перебуває на обліку у відповідача, проте станом на подання позовної заяви виплата пенсії зупинена. Крім того, позивач зазначає, що згідно інформації відповідача виплата пенсії позивачеві була призупинена до з'ясування, у зв'язку з відсутністю у позивача довідки внутрішньо переміщеної особи.
В установлений судом строк відповідачем через відділ документообігу та архівної роботи Донецького окружного адміністративного суду були надані заперечення на адміністративний позов позивача, в якому відповідач заперечив проти задоволення заявлених вимог позивача. Свою позицію відповідач вмотивовував тим, що виплата пенсії позивачу була призупинена згідно з даними Управління праці та соціального захисту населення.
Відповідач зазначив, що позивач є пенсіонером за віком та знаходиться на обліку в Бахмутсько-Лиманському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області. З січня 2018 року виплата пенсії призупинена, оскільки позивачу раніше виплачувались кошти на рахунок, відкритий в установі ПАТ «Приватбанк», а починаючи з 01 липня 2016 року виплата соціальних виплат за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, коштів Пенсійного фонду уКраїни фондів загальнообов'язкового державнго соціального страхування, що призначені внутрішньо переміщеним особам, здійснюються через рахунки та мережу установ і пристроїв Публічнго акціонерного товариства «Державний ощадний банк України».
Відповідач зазначив, що після надання заяви пор виплату пенсії на поточний рахунок, відкритий в АТ «Ощадбанк», буде поновлено виплату пенсії з місця її припинення.
З'ясовуючи те чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, є громадянином України, про що свідчить паспорт громадянина України серії НОМЕР_2, виданого Калінінським РВ ДМУ УМВС України в Донецькій області 24 лютого 1999 року, має реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.
З 5 жовтня 2016 року зареєстровано місце поживання позивача за адресою АДРЕСА_1.
Листом від 05 жовтня 2016 року за № 07/22-0885 Управлінням соціального захисту населення Краснолиманської міської ради повідомлено, що ОСОБА_1є. знятий з обліку в Єдиній інформаційній базі даних осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення АТО 05.10.2018 року у зв'язку з тим, що він зареєстрував постійне місце реєстрації: АДРЕСА_1.
З січня 2018 року позивачу припинено виплату пенсії, відповідно до довідки про розмір призначеної і фактично отриманої пенсії від 17 січня 2019 року.
Отже, як вбачається зі змісту позовної заяви та відзиву на позов, спірними питанням у справі є правомірність припинення виплати пенсії позивачеві.
Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходив з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разу втрати годувальника.
Статтею 92 Конституції України визначено коло питань (суспільних відносин), які можуть бути врегульовані виключно законами України, зокрема, права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основні обов'язки громадянина, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення, засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства, виховання, освіти, культури і охорони здоров'я, екологічної безпеки. Вища юридична сила закону полягає також у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України.
Згідно з частиною 3 статті 113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України. Таким чином, підзаконні нормативно-правові акти не можуть змінювати в бік звуження права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.
Згідно з положеннями статті 4 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, одним з видів загальнообов'язкового державного соціального страхування є пенсійне страхування. При цьому відносини, що виникають за цим видом соціального страхування, регулюються законами, прийнятими відповідно до цих Основ. Разом з цим, положення частини першої статті 27 Основ передбачають, що виплати та надання соціальних послуг, на які має право застрахована особа за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, може бути припинено: якщо виплати призначено на підставі документів, що містять неправдиві відомості, якщо страховий випадок стався внаслідок дії особи, за яку настає кримінальна відповідальність, якщо страховий випадок стався внаслідок умисної дії особи, внаслідок невиконання застрахованою особою своїх обов'язків щодо загальнообов'язкового державного соціального страхування, в інших випадках, передбачених законами.
Відповідно до статті 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.
Порядок припинення та поновлення виплати пенсії визначений нормами статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Так, згідно з положеннями частини першої зазначеною статті виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості, на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, у разі смерті пенсіонера, у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд, в інших випадках, передбачених законом.
Судом встановлено, підтверджено наявними матеріалами справи та не спростовано відповідачем, що всупереч зазначеним вимогам чинного законодавства, відповідного рішення про припинення виплати пенсії позивачу управлінням не приймалось.
Аналізуючи норми статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» слід звернути увагу, що визначені законодавством підстави припинення виплати пенсії не є вичерпними. Проте, суд зауважує, що зі змісту наведеної норми законодавства вбачається, що "інші випадки" для припинення виплати пенсії повинні також бути передбачені саме законом. Ознакою, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є критерій регулювання найбільш важливих суспільних відносин.
Враховуючи наведені норми, суд дійшов висновку про порушення відповідачем вимог частини 1 статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки з січня 2018 року позивачеві припинено виплату пенсії за відсутності законодавчо встановлених підстав.
Право на отримання пенсії є конституційною гарантією. Суми пенсії є власністю позивача, оскільки з його заробітної плати протягом трудової діяльності здійснювалися утримання (страхові внески) з метою подальшої їх виплати у вигляді пенсії при досягненні особою пенсійного віку та набуття страхового трудового стажу.
Відповідно до статті 1 Конвенції, Статті 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Париж, 20.III.1952) передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, положення Статті 14 Конвенції якою визначено, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.
Оцінюючи спірні правовідносини, суд застосовує положення Конституції України, згідно яких в Україні як соціальній, правовій державі людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (статті 1, 3 Конституції України). Право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел (частина друга статті 46 Основного Закону України) і забезпечується частиною другою статті 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, виконанням трудових обов'язків і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається міст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.
Стаття 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» регулює правовідносини, що виникають під час виплати пенсії за минулий час:
нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми недотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії;
нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач протиправно припинив виплату пенсії позивачу.
08.06.2016 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", пунктом 1 якої затверджено Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання /перебування.
Згідно з пунктом 2 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання /перебування:
Контроль за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам здійснюють структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення) шляхом відвідування не рідше ніж одного разу на шість місяців фактичного місця проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи, про що складається акт обстеження матеріально-побутових умов сім'ї за формою, встановленою Мінсоцполітики. Якщо в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб є інформація щодо проходження особою фізичної ідентифікації в публічному акціонерному товаристві "Державний ощадний банк України", чергова перевірка у відповідному періоді не проводиться.
Тобто, за цим Порядком однією з умов отримання пенсії, є проходження ідентифікації у ПАТ "Державний ощадний банк України", однак, зазначений Порядок стосується внутрішньо перемішених осіб та до спірних правовідносин зазначений Порядок не застосовується.
Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку виплати пенсії та грошової допомоги через поточні рахунки в банках" № 1596 від 30.08.1999 року, виплата пенсій та грошової допомоги відповідно до цього Порядку здійснюється за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання одержувачів в населених пунктах у межах України, в яких функціонують вибрані одержувачами уповноважені банки, їх відокремлені підрозділи (філії, відділення, представництва тощо).
Тобто слід розмежовувати виплату пенсії громадянам України, які за своїм волевиявленням здійснили зміну місця фактичного проживання в межах України та громадян, які набули статусу внутрішньо переміщеної особи.
Відповідно до п.6 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їх поточні рахунки у банках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1596 від 30.08.1999 року, одержувачі самостійно вибирають уповноважений банк для відкриття поточного рахунку.
Заява про виплату пенсії або грошової допомоги може бути прийнята органом Пенсійного фонду від установи уповноваженого банку, що також, передбачено пунктом 10 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках.
Заяви приймаються за умови пред'явлення паспорта громадянина України або іншого документа, що посвідчує особу і підтверджує її вік, та документа, визначеного законодавством, для з'ясування місця її проживання, і реєструються в установленому порядку.
Як вбачається із наданих судом доказів та не заперечується відповідачем, позивач ОСОБА_1 здійснив зміну місця фактичного проживання в межах України, зареєструвався та постійно проживає на підконтрольній українській владі території, а саме за адресою: : АДРЕСА_1.
Таким чином, враховуючи вищевикладене в сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для виплати позивачу пенсії за віком на банківський рахунок, вказаний пенсіонером.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 17 грудня 2018 року позивача звільнено від сплати судового збору.
Керуючись статтями 2-17, 42-47, 72-77, 90, 94, 121, 122, 132, 133, 139, 143, 159-164, 168, 171, 173, 175, 179-181, 183, 192-194, 199, 205, 224, 241-246, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 (місце реєстрації проживання: АДРЕСА_1, РНОКПП: НОМЕР_1) до Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фону України Донецької області (місце знаходження: Донецька область, м. Бахмут, вул. Миру, буд. 35, код ЄДРПОУ: 42172734) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії- задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Бахмутсько-Лиманського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, яка полягає у невиплаті пенсії ОСОБА_1 з січня 2018 року.
Зобов'язати Бахмутсько-Лиманського об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області поновити пенсійні виплати ОСОБА_1 з січня 2018 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Христофоров А.Б.