15 січня 2019 року м. Житомир справа № 240/5329/18
категорія 12.3
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Черноліхова С.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати йому індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 20.09.2018, тобто дату звільнення;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 20.09.2018 з урахуванням базового місяця та сум індексації згідно довідки №1328 від 25.09.2018 виданої Військовою частиною НОМЕР_2 .
Аргументуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що на день звільнення з військової служби не отримав у повному обсязі кошти, на які мав право, за час проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 , зокрема не була йому виплачена індексація грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по день звільнення (20.09.2018). Зазначив, що звернувся до відповідача із заявою про нарахування та виплату йому індексації грошового забезпечення, у відповідь отримав лист №3682 від 09.11.2018 зі змісту якого вбачається, що підстави для нарахування індексації за вказаний період відсутні. Вважає дії відповідача протиправними та такими, що не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 15.11.2018 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов.
29.11.2018 до суду представником відповідача подано відзив на позов №19/158 від 29.11.2018. В обґрунтування якого вказано, що вимоги ОСОБА_1 є безпідставними та задоволенню не підлягають, у зв'язку із тим, що відповідно до ст. 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ здійснюють фактичні видатки на грошове забезпечення лише у межах фонду грошового забезпечення. Зокрема зазначив, що статтею 5 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" передбачено, що проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Окрім того, представником відповідача було наголошено, що позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 з 29.08.2017. Відповідно, безпідставною є вимога позивача щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення з 01.01.2016. При цьому зазначивши, що Військова частина НОМЕР_1 взагалі є неналежним відповідачем у справі, як розпорядник коштів другого рівня, у зв'язку із чим, просив замінити відповідача на належного.
У подальшому, у зв'язку із витребуванням додаткових доказів у справі, а саме: довідки про виплату індексації з грошового забезпечення позивачу у період проходження військової служби позивачем у Військовій частині НОМЕР_1 , ухвалою суду від 17.12.2018 адміністративну справу № 240/5329/18 призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні з викликом осіб, які беруть участь у справі на 15.01.2019.
Відповідно до ухвали судді від 15.01.2019, у задоволенні клопотання представника відповідача про заміну неналежної сторони у справі відмовлено.
15.01.2019 позивач до суду не прибув, подав клопотання про розгляд справи без його участі (а.с.44).
Представники відповідача до суду з'явилися, додатково подавши відзив на адміністративний позов (вхідним номером 760/19) зі змісту якого вбачається, що довідку про виплату індексації з грошового забезпечення позивачу у період проходження військової служби позивачем у Військовій частині НОМЕР_1 не можливо, оскільки звернення до відповідача із позовною заявою є безпідставним, так як Військова частина НОМЕР_1 є розпорядником коштів другого рівня, тобто неналежним відповідачем у справі. Разом з тим подав клопотання від 15.01.2019 про розгляд справи у письмовому провадженні.
Враховуючи, клопотання сторін розгляд даної справи здійснюється у відповідності до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Встановлено, що ОСОБА_1 призначено наказом командува ча Високомобільних десантних військ Збройних Сил України (по особовому складу) №45 від 27 липня 2017 року на посаду офіцера відділення пунктів управління командного центру штабу командування Високомобільних десантних військ Збройних Сил України, який прибув з Військової частини НОМЕР_2 смт. Тетерівка Житомирської області та з 29 серп ня 2017 року зараховано до списків особового складу частини на всі види забезпечення.
Наказом № 26 від 06.09.2018 тимчасово виконуючого обов'язки начальника управління персоналу штабу командування Десантно-штурмових військ Збройних Сил України був звільнений з військової служби у запас за пунктом «к» (які проходять військову службу за контрактом, дію якого продовжено понад встановлені строки на період до закінчення особливого періоду або до оголошення демобілізації, та які вислужили не менше 18 місяців з дати продовження дії контракту, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду).
Відповідно до наказу командира Військової частини НОМЕР_1 № 220 від 20.09.2018 виключений зі списків особового складу в/ч НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення.
У зв'язку із неотриманням індексації грошового забезпечення, 08.10.2018 ОСОБА_1 звернувся до в/ч НОМЕР_1 із заявою про нарахування та виплату йому індексації за період 01.01.2016 по 20.09.2018 (а.с.12).
Відповідач листом №3682 від 09.11.2018 повідомив позивача, що при звільнення з військової служби його розраховано у повному обсязі, а підстави для нарахування та виплати індексації за період з 01.01.2016 по 20.09.2018 відсутні. Разом з тим пояснивши, що відповідно до роз'яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України №248/1485 від 26.03.2018 в межах наявного фінансового ресурсу, можливості виплатити індексацію грошового забезпечення військовослужбовцям у січня 2016 - лютому 2018 року у Міністерства оборони України не було, у зв'язку із чим нарахування та виплата у цей період не здійснювалася. При цьому зазначив, що згідно роз'яснення Міністерства соціальної політики України №78/0/66-17 від 08.08.2017 механізм нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за попередні періоди не передбачено.
Позивач, вважаючи дії відповідача щодо невиплати йому індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 20.09.2018 протиправними та такими, що суперечать вимогам законів України та порушують його конституційні права, звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам та перевіряючи дії відповідача на відповідність ч.2 ст.2 КАС України та наявність права у позивача на проведення індексації його доходів, суд зазначає наступне.
Відповідно до абз. 2 частини 4 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-XII від 20 грудня 1991 року (далі - Закон № 2011-XII) встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Частинами 2, 3 ст. 9 Закону № 2011-XII визначено, що до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця та підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Преамбулою Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 №1282-XII (далі - Закон №1282-XII) встановлено, що цей Закон визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.
Приписами статті 1 Закону № 1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення трудових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Відтак, як підтверджується матеріалами справи і не заперечується сторонами, позивач звернувся до відповідача із заявою про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 20.09.2018, у відповідь отримав лист №3682 від 09.11.2018, зі змісту якого слідує, що індексація позивачу за вказаний період не нараховувалася та не виплачувалась.
Частиною 1 ст. 2 Закону № 1282-XII, який визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України, передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів (ст.9 Закону №1282-XII).
Положеннями ст. 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" №2017-III від 05 жовтня 2000 року визначено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі ст.19 цього Закону є обов'язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, з наступними змінами та доповненнями (далі - Порядок № 1078).
Пунктом 6 Порядку № 1078, визначено, що виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: 1) підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів;
2) підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету;
3) об'єднання громадян підвищують розміри оплати праці за рахунок власних коштів;
4) індексація допомоги по безробіттю, що надається відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, проводиться за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття;
5) індексація стипендій особам, які навчаються, проводиться за рахунок джерел, з яких вони сплачуються;
6) індексація розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, проводиться за рахунок коштів платника аліментів;
7) індексація сум відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також сум, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, проводиться за рахунок джерел, з яких вони сплачуються.
У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговості його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Аналіз вищевикладених норм дає підстави вважати, що основною метою індексації грошових доходів населення є забезпечення достатнього життєвого рівня населення України за рахунок відшкодування подорожчання споживчих товарів і послуг.
Положеннями статті 4 Закону №1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Статтею 6 Закону №1282-XII передбачено, що у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до абзацу 8 пункту 4 Порядку №1078 у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.
Відповідно до пункту 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу.
Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Крім того на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов'язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації, при цьому базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації слід вважати підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру.
У зв'язку із чим, вказані відповідачем обставини не позбавляють його обов'язку провести ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби у в/ч НОМЕР_1 .
Щодо періоду за який повинна бути нарахована та виплачена індексація позивачу Військовою частиною НОМЕР_1 , суд зазначає наступне.
Відтак, з прохальної частини позовної заяви ОСОБА_1 просить нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 до дня звільнення (виключення зі списків особового складу - 20.09.2018).
Однак, як видно з наявного у матеріалах справи наказу командира Військової частини НОМЕР_1 №94 від 29.08.2017 року позивача, який прибув з Військової частини НОМЕР_2 , зараховано до списків особового складу на посаду офіцера відділення пунктів управління командного центру штабу командування Високомобільних десантних військ Збройних Сил України лише з 29 серп ня 2017 року (а.с. 31).
Таким чином, позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 (відповідач у справі) не з 01.01.2016 року, а з 29.08.2017 до 20.09.2018 (день виключення зі списків особового складу).
Отже, як вже зазначалося, позивачу за період проходження військової служби у в/ч НОМЕР_1 індексація грошового забезпечення не нараховувалась та не виплачувалась, що свідчить не про протиправність дій відповідача, а про протиправну бездіяльність, оскільки будь-які дії стосовно вказаних виплат не вчинялися.
На підставі викладеного, суд вбачає підстави для задоволення позовних вимог у частині визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 29.08.2017 по 20.09.2018.
Крім того, не підлягає задоволенню вимога позивача, щодо зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення з урахуванням суми індексації згідно довідки Військової частини НОМЕР_2 №1328 від 25.09.2018, оскільки до вказаної частини відсутні позовні вимоги, більш того означена військова частина не є відповідачем у даній справі.
З огляду на вказане, суд вважає безпідставними позовгі вимоги ОСОБА_1 щодо зобов'язування відповідача нарахувати індексацію грошового забезпечення з урахуванням довідки Військової частини НОМЕР_2 №1328 від 25.09.2018.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України
Отже, порушене право ОСОБА_1 підлягає судовому захисту шляхом визнання протиправною бездіяльності в/ч НОМЕР_1 щодо не виплати йому індексації грошового забезпечення за період з 29.08.2017 по 20.09.2018 (день виключення зі списків особового складу).
Разом з тим, оскільки індексація грошового забезпечення не була проведена у встановлений Законом №1282-XII строк, що є порушенням права позивача, тому суд вважає за необхідне зобов'язати в/ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за вказаний період.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, відповідачем, в порушення ч.2 ст. 77 КАС України, не доведено правомірність невиплати позивачу індексації грошового забезпечення у період з 29.08.2017 по 20.09.2018, а тому його позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Питання про розподіл судових витрат судом не вирішується, оскільки у відповідності до п.1 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" позивач у даній адміністративній справі звільнений від їх сплати.
Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246 КАС України,
вирішив:
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 29.08.2017 по 20.09.2018.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) індексацію грошового забезпечення за період з 29.08.2017 по 20.09.2018.
У решті позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку визначеному ст.255 КАС України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 295-296 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його складення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.В. Черноліхов