Єдиний унікальний номер 243/1793/18 Номер провадження 22-ц/804/155/19
Головуючий у 1-ій інстанції Сидоренко І.О. Єдиний унікальний номер 243/1793/18
Доповідач Папоян В.В. Номер провадження 22-ц/804/155/19
15 січня 2019 року Донецький апеляційний суд в складі:
судді-доповідача Папоян В.В.
суддів Гапонова А.В., Новікової Г.В.,
за участю секретаря Сергєєвої К.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бахмуті Донецької області за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 10 жовтня 2018 року цивільну справу № 243/1793/18 за позовом ОСОБА_3 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 про захист прав споживачів (головуючий у 1 інстанції суддя Сидоренко І.О., повний текст рішення складено 12 жовтня 2018 року)
У березні 2018 року позивач звернулася до суду з даним позовом, в обґрунтування якого зазначила, що 25 серпня 2017 року між нею та відповідачем було укладено договір № DQ 3982. Відповідно до якого відповідач зобов'язався встановити 4 ПХВ вікна в будинку по АДРЕСА_1 загальною вартістю 12251,00 грн.
На виконання умов договору нею було сплачено відповідачу 12000,00 грн. Однак після укладення договору вона з'ясувала, що указані в замовленні вікна не відповідають її вимогам, а запропонована відповідачем ціна є необґрунтованою. Тому, 29 серпня 2017 року вона звернулася до відповідача з заявою про розірвання договору, але відповідач відмовився розірвати договір та 22 вересня 2017 року на виконання договору їй привезли конструкції чотирьох вікон. Доставлені вікна не відповідали розмірам віконних отворах в будинку. Вона заперечувала щодо встановлення вікон, але працівники відповідача її умовили та встановили два вікна. Нею відповідачу було запропоновано замінити два вікна, які не були встановлені та вирішити даний спір добровільно, але відповідач відмовляється.
Зазначає, що їй, як споживачу послуг відповідача, завдано матеріальну шкоду, яка полягає в безпідставному отриманні вартості двох вікон, та моральну шкоду, яка полягає в тому, що діями відповідача їй завдано душевні страждання, що вплинуло на стан її самопочуття. Посилаючись на Закон України «Про захист прав споживачів», просила стягнути з відповідача на її користь 6818,41 грн. на відшкодування завданої матеріальної шкоди та 30000,00 грн. на відшкодування завданої їй моральної шкоди
Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 10 жовтня 2018 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, позивач надала апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на незаконність рішення суду та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування вимог позивач зазначив доводи, аналогічні доводам, викладеним у позовній заяві. Вважає, що суд першої інстанції не дав належної оцінки висновку будівельно-технічної експертизи №851, який підтверджує, що фактичні розміри пластикових вікон, доставлені відповідачем, не співпадають з розмірами віконних прорізів, що є безспірним доказом наявності істотних недоліків виконання відповідачем її замовлення. Зазначає, що відповідно до ч.1, 4 ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець допустив наявні істотні недоліки.
Представником відповідача до суду апеляційної інстанції надано письмове пояснення, в якому останній заперечує проти доводів апеляційної скарги, та просив рішення суду залишити без змін.
Особи які приймають участь по справі у судове засідання апеляційного суду не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. За ч.2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін з таких підстав.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи, суд правильно встановив правовідносини, які склалися між сторонами і надав їм належну оцінку.
Спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України, Законом України «Про захист прав споживачів».
Відповідно до ст.ст. 627, 628 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно з вимогами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 525 ЦК України закріплена недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом
При розгляді справи судом було встановлено, що 25 серпня 2017 року між позивачем ОСОБА_3 та відповідачем фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 укладений договір № DQ3982 відповідно до якого ОСОБА_3 (замовник) та ФЛП ОСОБА_4 (виконавець) домовились, що замовник доручає, а виконавець зобов'язується організувати роботи по виготовленню та передачі у власність ПВХ конструкцій за розцінками виконавця, а замовник зобов'язується оплатити та прийняти готові вироби відповідно до умов договору.
Договір укладено у простій письмовій формі в двох екземплярах, по одному для кожної зі сторін. Укладеним між сторонами договором визначено усі істотні умови, у тому числі технічні характеристики, порядок та строки передачі товару.
Відповідно до п 3.1 Договору замовник зобов'язується сплатити вартість виробів, що складає 12251,00 грн. На виконання умов договору позивачем було сплачено відповідачу 12000,00 грн., решта суми на час розгляду справи не сплачена, що сторонами по справі не оспорюється.
Відповідно до п. 3.2 Договору, після виконання пункту 3.1, виконавець зобов'язується передати у власність замовника вироби 14-34 робочих днів з моменту укладення Договору.
В п. 3.9 Договору зазначено, що зобов'язання виконавця за договором вважаються виконаними в повному обсязі після підписання замовником акта прийому - передачі виробів.
Згідно з п. 3.10 замовник підписує акт - прийому передачі виробів або надає мотивовану відмову від підписання з зазначенням недоліків. У випадку не підписання замовником акта прийому - передачі та не надання мотивованої відмови, виконавець має право не передавати вироби у власність замовника.
Відповідно до п. 7.6 Договору замовник повідомлений про неможливість розірвання договору відповідно до доповнення № 3 до Постанови КМУ від 19.03.1994 року № 172, затвердженого Переліку товарів належної якості, не підлягаючих обміну чи поверненню, враховуючи вимоги ст. 184 ЦК України є річчю, визначеною індивідуальними ознаками, незамінною.
29.08.2017 року позивач звернулася до відповідача з заявою про розірвання договору у зв'язку з хворобою матері та завищеною вартістю товару.
05 вересня 2017 року відповідачем надана відповідь на заяву позивача, відповідно до якої ОСОБА_4 вважає заяву позивача безпідставною та посилаючись на ст. 525 ЦК України не погоджується на розірвання договору.
Як видно з акту прийому - передачі метало пластикових конструкцій від 22.09.2017 року позивач ОСОБА_5 отримала від ФОП ОСОБА_6 замовлення відповідно до договору DQ3982. При цьому претензій до конструкцій позивач не мала, що підтверджується її особистим підписом в акті прийому-передачі.
За таких обставин, відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що позивачем не доведено порушення її прав з боку відповідача при виконанні умов Договору DQ3982 від 25 серпня 2017 року, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Апеляційний суд не приймає до уваги доводи апеляційної скарги щодо неналежної якості наданого товару оскільки вони спростовуються матеріалами справи.
Відповідно до п.3.3 укладеного між сторонами договору перед придбанням вищезазначеної продукції замовник зобов'язаний самостійно ознайомиться зі споживчими якостями товарів та послуг, які надаються йому виконавцем у вигляді нормативних документів фірми-виробника у відповідності до ст.. 18 Закону України «Про захист прав споживача»
Відповідно до додатку № 1 до договору від 25.08.2017 року, який підписано особисто позивачем, замовник ознайомлений із споживчими властивостями товарів і послуг, що надаються виконавцем. Підписанням цього документу замовник підтверджує, що їй у повній мірі надана інформація про товари, умови оплати та доставки.
Апеляційний суд не приймає до уваги посилання позивача на висновки будівельно-технічної експертизи № 851 за результатами проведення будівельно-технічного дослідження від 21 травня 2018 року, як на підставу її вимог, оскільки згідно висновку фактичні розміри пластикових віконних блоків крайнього правого та середнього співпадають з розмірами зазначеними в договорі, індивідуальний номер заказу № 3982. Різниця між пластиковим вікном та віконним прорізом становить: першого вікна - 45 мм та 40 мм, другого вікна - 50 мм та 40 мм.
Доводи позивача щодо невідповідності виготовлених вікон віконним прорізам, що не приймаються до уваги, оскільки відповідно до підписаної сторонами по справі технічної документації, схемі конструкції і розміру вікон обумовлено технічні параметри та розмір замовленої продукції. Та зазначено, що з конфігурацією та комплектацією замовлення замовник погоджується, розміри зняті у її присутності. На схемі позивач власним підписом підтвердила узгодження розмірів кожного з чотирьох замовлених вікон.
Таким чином, з матеріалів справи убачається, що заміри вікон проводилися у присутності позивача, вона особисто підписала схеми конструкцій і розмірів кожного з чотирьох замовлених вікон, як при їх кресленні за її місцем мешкання працівником відповідача, так роздруковані креслення на комп'ютері безпосередньо на робочому місці відповідача. При цьому, будучи письмово повідомленою про відповідальність замовника за правильність розмірів, конфігурації і комплектації замовлення, ніяких зауважень з приводу невідповідності конструкцій вікон її замовленню не висловлювала.
Апеляційний суд не приймає до уваги доводи щодо наявності підстав для розірвання договору оскільки відповідно до ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Частинами 1, 4 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов'язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим. Якщо значну частину обсягу послуги чи робіт (понад сімдесят відсотків загального обсягу) вже було виконано, споживач має право розірвати договір лише стосовно частини послуги або робіт, що залишилася. За наявності у роботі (послузі) істотних недоліків споживач має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.
Відповідно до пункту 12 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» істотний недолік - недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, виник з вини виробника (продавця, виконавця), після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин і при цьому наділений хоча б однією з нижченаведених ознак: а) він взагалі не може бути усунутий; б) його усунення потребує понад чотирнадцять календарних днів; в) він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором. Тобто, тільки сукупність чотирьох обов'язкових ознак недоліку надає підстави вважати його істотним недоліком із усіма правовими наслідками щодо задоволення вимог споживачів.
З висновку будівельно-технічної експертизи № 851 за результатами проведення будівльно-технічного дослідження від 21 травня 2018 року не вбачається, що зазначені недоліки є істотними у розумінні ЗУ «Про захист прав споживачів».
З урахуванням загальних положень відшкодування школи під час вирішення спорів за ст.ст. 116, 1167 ЦК України про відшкодування шкоди доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв'язок між протиправною дією та негативними наслідками. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди. При цьому в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою, проте позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наведених нею обставин.
Отже, оскільки відповідач повністю виконав своє зобов'язання за укладеним договором, організував роботу по виготовленню ПВХ конструкцій відповідно до розміру та конфігурацій, замовлених позивачем та засвідчених її підписом, та передав їх позивачу у власність, а позивач оплатила вартість замовлення майже в повному обсязі, то судом не встановлено порушень договору, які могли б бути підставною для стягнення матеріальної та моральної шкоди з відповідача.
Решта доводів апеляційної скарги не спростовують правильність правових висновків суду, є фактично тотожними доводам позовної заяви, та були предметом розгляд у суді першої інстанції.
Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив правовідносини, які склалися між сторонами, повно, всебічно і об'єктивно перевірив доводи і заперечення сторін, встановленим фактам і доказам дав правильну правову оцінку і дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог. Рішення суду першої інстанції винесено з додержання вимог матеріального та процесуального права і відсутні підстави для його скасування.
Керуючись статтями 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 10 жовтня 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Верховного Суду.
Судді: В.В. Папоян
А.В. Гапонов
Г.В. Новікова