Житомирський апеляційний суд
Справа №278/350/18 Головуючий у 1-й інст. Зубчук І. В.
Категорія 6 Доповідач Шевчук А. М.
09 січня 2019 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючої судді Шевчук А.М.,
суддів: Талько О.Б., Коломієць О.С.,
з участю секретаря судового засідання Пеклін Л.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі
цивільну справу №278/350/18 за позовом ОСОБА_1 до Сінгурівської сільської ради Житомирського району Житомирської області, третя особа: Управління державного архітектурно-будівельного контролю у Житомирській області, про визнання права власності на самочинне будівництво
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 07 листопада 2018 року, яке ухвалене під головуванням судді Зубчук І.В. у м. Житомирі,
У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Сінгурівської сільської ради Житомирського району Житомирської області. Просив визнати за ним право власності на самочинно прибудований до квартири санвузол загальною площею 8 кв.м, а також самочинно побудовані гараж під літерою «В» загальною площею 48,8 кв.м і погріб під літерою «Пг» загальною площею 18,7 кв.м та самовільно прибудований до сараю під літерою «Б» - сарай під літерою «Г» загальною площею 25,7 кв.м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2. Свої вимоги обґрунтовував тим, що є власником квартири НОМЕР_1 та земельної ділянки загальною площею 0,0350 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, які розташовані за вищевказаною адресою. Перелічені об'єкти (санвузол, гараж, погріб та сарай) побудував без отримання відповідних дозволів у 1997-2011 роках. Самовільно збудовані споруди відповідають вимогам державних будівельних норм. Також встановлено їх надійну та безпечну експлуатацію. Отримав 22 грудня 2017 року технічний паспорт на зведені споруди з відмітками про самочинне будівництво.
Ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 29 березня 2018 року, до участі у справі залучено Управління державного архітектурно-будівельного контролю у Житомирській області, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог (а.с.48).
Рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 07 листопада 2018 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що він не звертався до компетентних органів із заявою про прийняття об'єктів до експлуатації, оскільки відділом регіонального розвитку, містобудування та архітектури Житомирської районної державної адміністрації Житомирської області його повідомлено про неможливість надання містобудівних умов і обмежень. Окрім того відсутній механізм узаконення самовільно виконаної у 1997-2011 роках реконструкції квартири. Вважає, що звернення до суду із позовом про визнання за ним права власності на самочинно збудовані об'єкти є єдино можливим способом захисту його права.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить до висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.
Із матеріалів справи вбачається та судом установлено, що відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 27 жовтня 2006 року, виданого комунальним підприємством «Агроводсервіс» Житомирської районної ради, ОСОБА_1 та членам його сім'ї: ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 належить на праві спільної сумісної власності квартира АДРЕСА_1 (а.с.7).
Державним актом на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2, виданим 03 жовтня 2008 року, підтверджується набуття ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку площею 0,0350 га з кадастровим номером НОМЕР_3 та цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.15). Акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010820900473.
Відповідно до положень частин першої, другої та п'ятої ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Відповідно до роз'яснень, що надані у п.27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)», розташовані на земельній ділянці поряд із житловим будинком господарсько-побутові будівлі й споруди: сараї, гаражі, літні кухні тощо відповідно до положень статей 186,381 ЦК є приналежністю головної речі (будинку). У зв'язку із цим положення частини п'ятої статті 376 ЦК України не є підставою для визнання за власником такого житлового будинку самостійного права власності на самочинно побудовані господарсько-побутові будівлі й споруди.
Прийняття в експлуатацію таких об'єктів нерухомості має здійснюватися органами державного архітектурно-будівельного контролю.
Позивач визнає ту обставина, що санвузол площею 8 кв.м, гараж - 48,8 кв.м, погріб - 18,7 кв.м та сарай - 25,7 кв.м є самочинно побудованими спорудами. Відповідно до технічного паспорту, який виготовлений КП «Житомирське обласне міжміське БТІ» на замовлення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 22 грудня 2017 року, гараж побудований у 1998 році, погріб - у 2 000 році, а сарай - у 2011 році (а.с.18). У постанові Управління державної архітектурно-будівельної інспекції України у Житомирській області від 15 грудня 2017 року принаймні зазначається, що ванна кімната прибудована у 2007 році. Із технічного паспорту також вбачається, що санвузол прибудований до квартири, а сарай - до сараю під літерою «Б», що на три квартири або господарства. Гараж та погріб прибудовані один до одного та розташовані окремо.
Із документів, що надані до матеріалів справи, не видається можливим ідентифікувати знаходження всіх прибудованих об'єктів на земельній ділянці, що належить на праві власності позивачу. Окрім того, у матеріалах справи також міститься заява позивача до Сінгурівської сільської ради від 26 січня 2018 року про надання йому дозволу на оформлення права користування земельною ділянкою, орієнтовною площею 0,006 га для ведення особистого селянського господарства в с. Вишневе (а.с.38), а у постанові Управління державної архітектурно-будівельної інспекції України у Житомирській області від 15 грудня 2017 року зазначається, що правовстановлюючі документи на земельну ділянку та частину господарської будівлі у позивача відсутні (а.с.68).
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції про те, що позивач не звертався до компетентних державних органів про прийняття самочинно прибудованих та збудованих об'єктів до експлуатації. Так, листом від 10 січня 2018 року позивач звертався до Житомирської районної державної адміністрації, але для отримання копії викопіювання з топографо-геодезичного плану (а.с.9), довідкою відділу регіонального розвитку, містобудування та архітектури Житомирської РДА від 25 січня 2018 рок №01-11/26 позивачу відмовлено у наданні містобудівних умов і обмежень на оформлення реконструкції житлового будинку за рахунок прибудов до кватири (а.с.20), листом від 05 квітня 2018 року позивач звертався до Головного управління Держпродспоживслужби в Житомирській області за погодженням самовільно виконаних будівельних робіт по реконструкції квартири за рахунок прибудови санвузла і веранди та самовільного будівництва гаража та сараю (а.с.84), листом від 05 квітня 2018 року - до Управління ДСНС України у Житомирській області за погодженням набудованого. Такі органи не уповноважені приймати самочинне будівництво до експлуатації та з таким проханням позивач не звертався.
Притягнення позивача до адміністративної відповідальності не є достатньою підставою для визнанням за ним у судовому порядку права власності на самочинно збудовані об'єкти.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що у рішенні суду не зазначено третю особу, не відповідає дійсності, оскільки вказано, що представник третьої особи у судове засідання не з'явився.
Доводи апеляційної скарги щодо належного оформлення копії судового рішення не свідчать про порушення прав позивача, оскільки останній допущений до апеляційного оскарження і таке право ним реалізоване. Сама по собі обставина належного оформлення копії рішення не тягне скасування цього рішення та не свідчить про обмеження процесуальних прав.
Окрім того, позивачем не доведено й тих обставин, що у разі задоволення позову не будуть порушені права співвласників квартири НОМЕР_1 та мешканців інших квартир будинку.
Разом із тим, суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, зайво послався на те, що положення статті 376 ЦК України не передбачають такого способу захисту порушеного права, як визнання права на введення в експлуатацію самочинно побудованої прибудови. У даній справі заявлені вимоги не про визнання права на введення в експлуатацію самочинно побудованої прибудови, а про визнання права власності на самочинне будівництво, що відповідає способу захисту, передбаченому чинним законодавством. Отже у відповідності до положень ст.376 ЦПК України суд апеляційної інстанції змінює рішення суду першої інстанції, виключаючи із його мотивувальної частини посилання на неналежний спосіб захисту порушеного права. В решті рішення залишається без змін, оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374,376,381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 07 листопада 2018 року змінити, виключивши із його мотивувальної частини посилання на те, що положення статті 376 ЦК України не передбачають такого способу захисту порушеного права, як визнання права на введення в експлуатацію самочинно побудованої прибудови.
У решті рішення залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуюча Судді:
Повний текст постанови складений 14 січня 2019 року.