печерський районний суд міста києва
Справа № 757/55827/18-к
15.01.2019 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
за участю прокурора - ОСОБА_3 ,
потерпілого - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження за обвинуваченням
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, з професійно-технічною освітою, розлученого, інваліда ІІІ групи загального захворювання, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 185 КК України,
ОСОБА_5 31.10.2018 року, приблизно 22:30 год. перебуваючи у дворі будинку № 14 на вулиці М. Бойчука в м. Києві, побачив раніше не відомий йому автомобіль марки ВАЗ 21063, бежевого кольору, державні номерні знаки НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_6 , де через вікно салону автомобіля побачив автопрогравач, після чого у ОСОБА_5 виник злочинний умисел на таємне викрадення чужого майна, яке знаходилося у вказаному автомобілі, реалізуючи який, діючи умисно, переслідуючи корисливу мету, задля власного збагачення скориставшись тим, що за його діями ніхто з оточуючих не спостерігає, за допомогою викрутки, яку мав із собою, пошкодив замок правих пасажирських дверей, після чого сів до салону автомобіля та почав намагатися витягнути автопрогравач марки «PROLOGY», моделі МСЕ-525U, чорного кольору, вартістю 800 грн., із місця призначеного для нього.
Однак довести до кінця ОСОБА_5 свій злочинний умисел не зміг, з причин, що не залежали від його волі так як не вчинив усіх дій, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, оскільки його дії було викрито власником автомобіля ОСОБА_4 та в подальшому затримано.
Своїми умисними діями, у разі доведення злочину до кінця, ОСОБА_5 міг би спричинити потерпілому ОСОБА_4 матеріальну шкоду у розмірі 800 грн.
Умисні дії ОСОБА_5 , які виразились у не закінченому замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), не доведеному до кінця з причин, що не залежали від його волі, не вчинивши всіх дій, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 185 КК України.
09.11.2018 року між потерпілим ОСОБА_4 та підозрюваним ОСОБА_5 в порядку, передбаченому ст. 468, 469 та 471 КПК України, укладено угоду про примирення.
Згідно з даною угодою, потерпілий ОСОБА_4 та підозрюваний ОСОБА_5 дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій підозрюваного за ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 185 КК України, ОСОБА_5 повністю визнав свою вину в обсязі пред'явленого обвинувачення. Також, сторонами угоди визначено узгоджене ними покарання, яке ОСОБА_5 повинен понести за вчинене кримінальне правопорушення, а саме: за ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 185 КК України у виді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто в сумі 850 грн.
Розглядаючи в порядку ч. 2 ст. 474, ч. 5 ст. 474 КПК України питання про можливість затвердження угоди про примирення суд виходить з наступного.
Згідно п.1 ч.3 ст.314 КПК України при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.
Відповідно до положень ст. 468, 469 КПК України у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення може бути укладена угода про примирення між потерпілим та обвинуваченим.
Так, злочин, у вчиненні якого обвинувачений ОСОБА_5 визнав себе винним, відповідно до ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості.
Обвинувачений ОСОБА_5 та потерпілий ОСОБА_4 , кожний окремо, просили затвердити угоду про примирення та призначити узгоджену в ній міру покарання, при цьому ОСОБА_5 повністю визнав себе винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 185 КК України за викладених в обвинувальному акті обставин.
Прокурор не заперечував, щодо затвердження угоди.
Суд, шляхом заслуховування пояснень сторін кримінального провадження, переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, при цьому судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_5 та потерпілий ОСОБА_4 повністю усвідомлюють зміст угоди про примирення, цілком розуміють свої права, визначені п. 1 ч. 5 ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені п. 1, п. 2 ч. 1 ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК України.
Враховуючи викладене, оскільки умови угоди про примирення між потерпілим ОСОБА_4 та підозрюваним ОСОБА_5 відповідають вимогам КПК та КК України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для затвердження цієї угоди.
Цивільний позов не заявлений.
Судові витрати по справі відсутні.
Питання, щодо речових доказів вирішити у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 369, 373, 374, 469, 471, 475 КПК України, суд,
Затвердити угоду від 09.11.2018 року між потерпілим ОСОБА_4 та підозрюваним ОСОБА_5 про примирення.
ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 185 КК України, і призначити узгоджене сторонами покарання у виді штрафу у розмірі 50 (п'ятдесят) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) грн.
Речові докази:
- зв'язка ключів у кількості 4-х шт., які передані на відповідальне зберігання ОСОБА_5 - залишити ОСОБА_5 за належністю;
- паперова карта м. Києва, яка передана на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_4 - залишити потерпілому ОСОБА_4 за належністю;
- предмет схожий на викрутку, розміром 13 см. та ліхтарик чорного кольору, розміром 15 см., які зберігаються в камері речових доказів Печерського УП ГУНП у м. Києві - знищити.
Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Київського апеляційного суду, через Печерський районний суд м. Києва, шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Обмеження права оскарження даного вироку визначені ч. 1 ст. 473 Кримінального процесуального кодексу України.
Суддя ОСОБА_1