проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"10" січня 2019 р. Справа № 922/2047/18
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Шевель О.В., суддя Пуль О.А. , суддя Фоміна В.О.
за участю секретаря судового засідання Кладька А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Державного підприємства "Харківський завод шампанських вин" вх. №1035 Х/2 на рішення господарського суду Харківської області від 01.10.2018 (рішення ухвалено суддею Яризьком В.О. у приміщенні господарського суду Харківської області, повне рішення складено 02.10.2018) у справі № 922/2047/18
за позовом Фізичної особи-підприємця Зінькова Дмитра Олександровича, м.Харків,
до Державного підприємства "Харківський завод шампанських вин", м.Харків,
про стягнення 180000,00 грн.
Фізична особа - підприємець Зіньков Дмитро Олександрович звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Державного підприємства «Харківський завод шампанських вин» про стягнення 180000,00 грн. за договором від 31.08.2015, про надання правової допомоги та юридично - консультативних послуг.
Рішенням господарського суду Харківської області від 01.10.2018 позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 180000,00 грн. заборгованості, 2700,00 грн. судового збору.
Суд першої інстанції зазначив, що позивачем надано правової допомоги та юридично-консультативних послуг на загальну суму 360000,00 грн., відповідач взяті на себе зобов'язання за договором належним чином не виконав, за отримані послуги розрахувався частково на суму 180000,00 грн., таким чином, сума заборгованості відповідача перед позивачем за спірним договором становить 180000,00 грн., яка до теперішнього часу не сплачена; відповідачем вказаних обставин не спростовано.
Відповідач із рішенням не погодився, подав до Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та змінити рішення, відмовивши у задоволенні позовних вимог ФОП Зінькова Д.О.
Апелянт зазначає, що позивачем не було надано жодного звіту в порядку п.3.2.4 укладеного між сторонами договору, не наведено жодних розрахунків, які відповідали б вимогам Постанови Кабінету Міністрів України "Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних, адміністративних та господарських справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави" №590 від 27.04.2006, не підтверджено фактичне надання послуг; позивач посилається на термін "абонентське обслуговування", при цьому не розкриваючи його суті та не вказуючи, яким чином регулюються відносини, пов'язані з абонентським обслуговуванням.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.12.2018 відкрито провадження за вищевказаною скаргою, призначено її розгляд на 10.01.2019.
27.12.2018 позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що між сторонами було укладено договір від 31.08.2015 про надання правової допомоги та юридично-консультативних послуг, який передбачає абонентське обслуговування ДП «Харківський завод шампанських вин» та включає надання консультацій - як усних, так і письмових; послуги виконавцем надавалися кожного місяця протягом дії цього договору, що підтверджується актами про надання послуг (з найменуванням послуг); виконання договору підтверджується підписаними актами про надання послуг, позивач також стверджує, що він не зобов'язаний надавати розрахунки щодо наданих послуг, адже договором визначена фіксована сума оплати послуг щомісячно. Позивач вказує, що відповідач не звертався до нього із запитом про надання звіту в порядку п. 3.2.4 договору, стосовно виконаної роботи. Позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
У судовому засіданні 10.01.2019 представник відповідача підтримав апеляційну скаргу та викладені в ній доводи, просив її задовольнити та скасувати оскаржуване рішення і відмовити у задоволенні позову.
Представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення господарського суду Харківської області без змін.
Також у судовому засіданні 10.01.2019 представник відповідача заявив усне клопотання про надання йому додаткового часу, необхідного, щоб надати суду для огляду оригінали документів на підтвердження направлення позивачеві письмового запиту стосовно виконаних послуг, а також - для ознайомлення з відзивом позивача на апеляційну скаргу, який, за твердженням апелянта, ДП "Харківський завод шампанських вин" не отримувало.
Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів відмовляє в його задоволенні з наступних підстав.
В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 ГПК України, зокрема, надано достатньо часу для ознайомлення з матеріалами справи. Окрім того, позивач надав до відзиву на апеляційну скаргу належні докази (зокрема, оригінал опису вкладення до цінного листа), з яких вбачається, що копію відзиву було направлено ним на адресу ДП "Харківський завод шампанських вин" ще 22.12.2018 - тобто відповідач (яким не доведено факту неотримання вказаного відзиву) мав достатньо часу для ознайомлення з його змістом. Викладені у відзиві доводи були також оголошені представником позивача в судовому засіданні, отже, представник відповідача мав змогу висловити відповідні заперечення у разі їх наявності.
Щодо посилань представника відповідача на необхідність забезпечення йому можливості надати суду оригінал (належним чином засвідчену копію) листа від 10.09.2018, колегія суддів зазначає, що даний учасник процесу, всупереч вимогам ч.3 ст.269 ГПК України, не довів неможливості подання відповідних доказів до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
За таких обставин колегія суддів, дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін у судовому засіданні, дійшла висновку про закінчення розгляду апеляційної скарги в даному судовому засіданні.
Відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі у відповідності до приписів ч.1 ст.210 ГПК України.
Присутні в судовому засіданні представники сторін погодилися з тим, що судом досліджено всі докази, які надано до справи у відповідності до ст.74 ГПК України та які стосуються меж апеляційного розгляду справи.
У відповідності до вимог ст.282 ГПК України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає, що встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини даної справи є наступними.
31.08.2015 між Державним підприємством "Харківський завод шампанських вин" (замовник) та Фізичною особою-підприємцем Зіньковим Дмитром Олександровичем (виконавець) укладено договір про надання правової допомоги та юридично-консультативних послуг (далі - договір, т.1 а.с. 14-16) строком дії до 31.08.2016.
Відповідно до умов договору, а саме п. 1.1., замовник доручив, а виконавець зобов'язався: надати замовнику інформаційно-консультативну допомогу по юридичним питанням з приводу господарської діяльності відповідача, які включають в себе надання усних та письмових консультацій; готувати заяви, позовні заяви, скарги, звернення, складати будь-які процесуальні документи, передбачені чинним законодавством України, складати апеляційні та касаційні скарги в інтересах замовника, здійснювати представництво інтересів замовника у судах загальної юрисдикції, господарських судах, адміністративних судах на всій території України у всіх судових інстанціях, а також давати письмові та усні консультації стосовно змін у законодавстві України, будь-які правові та юридично-консультативні послуги, не заборонені діючим законодавством України, а замовник зобов'язався прийняти вказані послуги та сплатити за ці послуги, сплатити судові витрати (судовий збір та інш.), які виникають при поданні позовів, апеляційних та касаційних скарг.
Відповідно до п.2.1. договору, відповідач сплачує позивачу 30000,00 грн. шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача до 30 числа щомісяця, незалежно від об'єму та кількості наданих послуг за місяць.
Пунктом 3.1.1. договору сторони погодили, що оплата за надані послуги здійснюється після складання акту надання послуг.
На виконання умов договору позивач протягом вересня 2015 року - серпня 2016 року надав відповідачу правову допомогу та юридично-консультативні послуги, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами: щомісячно складеними актами про надання послуг за період з вересня 2015 року по серпень 2016 року (т.1 а.с. 17 - 66).
Акти про надання послуг підписані з боку відповідача без будь-яких зауважень та заперечень - із вказівкою, що замовник претензій щодо якості та строків надання послуг відповідно до договору немає.
В кожному з актів, підписаних обома сторонами, зафіксовано об'єм наданих позивачем відповідачеві послуг за відповідні місяці з наведенням їх детального переліку та зазначенням їх вартості відповідно до п.2.1 договору - 30000,00 грн. Отже, з даних актів (у кількості 12 штук) вбачається, що позивачем надано правової допомоги та юридично-консультативних послуг на загальну суму 360000,00 грн.
17.08.2016 позивач направив відповідачеві лист-повідомлення, в якому зокрема зазначив, що строк дії договору, який закінчується 31.08.2016, не буде продовжуватися, відповідно, з 01.09.2016 ФОП Зіньковим Д.О. буде припинено надання правової допомоги за договором від 31.08.2015. Належним чином засвідчену копію вказаного листа з доказами його направлення відповідачеві долучено до матеріалів справи (т.1 а.с. 72, 73).
Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджено сторонами в ході апеляційного провадження, відповідач взяті на себе зобов'язання за договором виконав несвоєчасно та не в повному обсязі, а саме, у червні 2018 року сплатив коштів на суму 180000,00 грн., що підтверджується копіями банківських виписок (т.1 а.с. 67-71).
Таким чином, не сплачена до теперішнього часу сума заборгованості відповідача перед позивачем за спірним договором становить 180000,00 грн., у зв'язку з чим ФОП Зіньков Д.О. звернувся до господарського суду Харківської області з позовом у даній справі, який було задоволено місцевим господарським судом - з наведених вище підстав.
Надаючи оцінку аргументам місцевого господарського суду у відповідності до підпункту б) пункту 3 частини 1 статті 282 ГПК України, з урахуванням меж апеляційного перегляду у відповідності до вищенаведених приписів ст.269 ГПК України, колегія суддів зазначає, що з висновками суду першої інстанції слід погодитися з огляду на наступне.
Укладений між сторонами договір, як вбачається з його змісту, є договором про надання послуг, а відтак правовідносини сторін підпадають під регулювання відповідних норм Цивільного кодексу України.
Стаття 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Частиною 1 ст.530 ЦК кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідач в апеляційній скарзі стверджує, що у нього немає підстав для оплати послуг, адже позивач не надав, відповідно до п. 3.2.4. договору, звіт про виконану роботу за письмовим або усним запитом замовника терміном 7 днів з дня отримання запиту.
Стосовно вказаного аргументу колегія суддів зазначає, що умовами п.3.2.4 договору дійсно передбачено, що виконавець зобов'язаний надавати звіт про виконану роботу за письмовим або усним запитом замовника у термін 7 днів з дня отримання запиту.
Проте зі змісту цього та інших пунктів договору не вбачається, що ненадання такого звіту виконавцем є обставиною, що звільняє замовника від оплати отриманих послуг - за наявності підписаних обома сторонами актів, які були складені в порядку п. 3.1.1. договору і відповідно до вказаного пункту є підставою для оплати вказаних послуг.
Відповідачем також не надано належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів у розумінні ст. 76 - 79 ГПК України на підтвердження факту звернення до позивача з письмовим або усним запитом про надання звіту. Незасвідчена копія листа від 10.09.2018 (т.2 а.с. 113), додана до апеляційної скарги, не може бути визнана таким доказом, оскільки не відповідає вимогам ч.3 ст. 91 ГПК України щодо обов'язку учасників справи подавати письмові докази в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Відповідач також надав суду апеляційної інстанції роздруківку з сайту Укрпошти про відстеження поштового відправлення, проте з неї не вбачається, що позивач отримав даний лист. Колегія суддів також зазначає, що за відсутності опису вкладення до поштового відправлення неможливо ідентифікувати, що відповідачем було відправлено позивачу саме даний лист.
Чинним законодавством не визначено конкретних вимог щодо форми чи змісту повідомлення та способу його направлення. Отже направлення листа простою поштою без опису вкладення не є порушенням вимог закону. Разом з тим, при надісланні листа від 10.09.2018 простою кореспонденцією відповідач повинен був усвідомлювати, що бере у зв'язку з цим на себе певний ризик ускладнення чи й неможливості доведення виконання ним направлення відповідного листа адресатові, якщо останній заперечуватиме факт його отримання. Даний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у Постанові від 06.03.2018 у справі № 915/482/17.
Окрім того, вищезазначений лист, на який посилається відповідач, датовано 10.09.2018 - тоді як дія договору закінчилася 31.08.2015. Відповідно, навіть у разі направлення такого листа відповідачем та отримання його позивачем у останнього відсутні підстави для надання відповіді.
Отже, вищенаведені посилання відповідача на направлення позивачеві письмового запиту та неотримання від нього звіту про виконану роботу не можуть бути підставою для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення - з огляду на їх необґрунтованість.
Відповідач в апеляційній скарзі посилається на те, що судом першої інстанції не було взято до уваги та не застосовано норми матеріального права, а саме Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», та вважає, що дані правовідносини в частині оплати послуг регулюються саме цим законом.
Проте колегія суддів вважає вказані посилання безпідставними з огляду на наступне.
Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» врегульовано основні аспекти діяльності цього правозахисного інституту. Зокрема, в Законі встановлено порядок набуття права на зайняття адвокатською діяльністю, встановлено організаційні форми її здійснення, професійні права адвоката і його обов'язки, передбачено гарантії адвокатської діяльності, визначено поняття адвокатської таємниці, вирішено питання про притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності і визначено систему органів, уповноважених видавати і анулювати свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, врегульовано відносини адвокатури.
Колегія суддів зазначає, що Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» регулює діяльність саме адвоката як суб'єкта, який надає юридичні послуги. Водночас даний Закон окремо не регулює порядок надання юридичних послуг особою, яка не є адвокатом, або відносини, пов'язані з наданням юридичних послуг.
З матеріалів справи вбачається та сторонами підтверджено, що Зіньков Дмитро Олександрович не був адвокатом на момент дії договору від 31.08.2015. Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань одним з видів діяльності Зінькова Д.О. є вид №: « 69.10 - діяльність у сфері права».
Зайняття даним видом діяльності не передбачає обов'язкової наявності статусу адвоката, а тому твердження відповідача про застосування Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та Постанови Кабінету Міністрів України №590 від 27.04.2006 "Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних, адміністративних та господарських справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави" до спірних правовідносин є такими, що позбавлені юридичного обґрунтування і є наслідком довільного тлумачення відповідачем норм чинного законодавства.
Окрім того, як було встановлено вище, укладений між сторонами договір є договором про надання послуг, а відтак правовідносини сторін підпадають під регулювання відповідних норм Цивільного кодексу України.
Частиною 1 ст.627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Отже, шляхом підписання договору відповідач погодився з викладеними в ньому умовами, у тому числі, і стосовно вартості послуг. В подальшому відповідне волевиявлення Державного підприємства "Харківський завод шампанських вин" було додатково підтверджено підписанням даним підприємством актів про надання послуг та частковою оплатою їх вартості.
За таких обставин, посилання відповідача на незгоду з умовами договору в ході судового розгляду справи не можуть бути визнані належними аргументами та підставами для звільнення Державного підприємства "Харківський завод шампанських вин" від передбаченого договором та законом обов'язку щодо оплати отриманих послуг.
Відповідач у суді першої інстанції посилався на те, що договір від 31.08.2015 про надання правової допомоги та юридично-консультативних послуг укладався за часів керування ДП "Харківський завод шампанських вин" ОСОБА_2, тоді як на теперішній час директором відповідача є Гриценко Є.М., а відтак відповідач не знає, чи дійсно виконувались позивачем зазначені ним послуги і саме чи дійсно підготовлені позовні заяви, відзиви, заяви, клопотання та інше, на що вказує позивач. Також відповідач зазначив про відсутність у позивача працівників. В ході апеляційного провадження вказані аргументи ДП "Харківський завод шампанських вин" не наводилися.
Колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні надав відповідну правову оцінку вищезазначеним твердженням відповідача та дійшов обґрунтованого висновку про те, що наявні в матеріалах справи акти про надання послуг підтверджують належне виконання позивачем своїх зобов'язань за спірним договором, підписані з боку відповідача без будь-яких зауважень та заперечень, окрім того, позивачем до матеріалів справи надано документи, що підтверджують виконання вказаних в актах послуг (копії позовних заяв, апеляційних скарг, які були складені працівниками ФОП Зіньков Д.О., копії ухвал та рішення судів, де зазначені прізвища представників ДП "Харківський завод шампанських вин", які є працівниками ФОП Зінькова Д.О.); відповідачем в обґрунтування своїх заперечень не надано жодного доказу, який би спростовував факт належного виконання позивачем умов договору; в матеріалах справи також відсутні докази, які б свідчили про відсутність належних повноважень у директора ОСОБА_2 на підписання спірного договору, а також докази визнання укладеного між сторонами договору недійсним з підстав, визначених законом.
Також, як уже зазначалося, сторони під час укладання договору погодили умови здійснення відповідачем оплати, а саме - відповідач зобов'язався сплачувати 30000,00 грн. шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача до 30 числа щомісяця, незалежно від об'єму робіт та кількості наданих послуг за місяць.
З урахуванням викладеного вище, колегія суддів зазначає, що в ході апеляційного провадження відповідачем не наведено обставин, які могли б бути підставою для задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваного рішення та відмови у позові.
За результатами апеляційного перегляду рішення місцевого господарського суду колегією суддів також не було встановлено наявності неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права в розумінні ч.2 ст.277 ГПК України або порушення норм процесуального права, які згідно з ч.3 цієї ж норми є обов'язковою підставою для скасування судового рішення.
Відповідно до ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 13, 269, п.1 ч.1 ст.275, ст.276, ст.282 ГПК України,
Апеляційну скаргу Державного підприємства "Харківський завод шампанських вин" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 01.10.2018 у справі №922/2047/18 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 15.01.2019
Головуючий суддя О.В. Шевель
Суддя О.А. Пуль
Суддя В.О. Фоміна