Справа № 362/7056/18
Провадження № 2/362/1127/19
12.12.2018 року cуддя Васильківського міськрайонного суду Київської області Лебідь-Гавенко Г.М. розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до відділу примусового виконання рішень управляння державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області, третя особа: ОСОБА_2, ОСОБА_3 про скасування запису з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна про обтяження, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати запис з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна про обтяження № 26871609 від 03 липня 2018 року, який було зроблено о 14:06:34, Відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області щодо житлового будинку з господарсько-побутовими будівлями під номером АДРЕСА_1.
Перевіривши позовну заяву й додані до неї матеріали, приходжу до висновку про те, що вона підлягає залишенню без руху, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 2 Цивільного процесуального кодексу України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільний справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною 1 ст. 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст. 175 ЦПК України, позовна заява подається до суду в письмовій формі, з додержанням вимог ст.ст.175-177 ЦПК України.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити: повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти.
В порушення цих вимог позовна заява не містить ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України відповідача та третьої особи.
Відповідно до п. 4 та п. 5 ч 3ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них та виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Стаття 60 Закону України «Про виконавче провадження» № 606 від 21.04.1999 року вказує, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Таким чином, підставою звернення з позовом про зняття арешту з майна в порядку цивільного провадження є факт порушення цивільного права особи (права власності) та наявність у позивача підстав вважати, що майно, на яке накладено арешт, належить саме йому. Такий позов заявляється одночасно з заявленням вимог про визнання права власності на майно.
Відповідно до Аналізу практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України Верховного Суду України, застосовуючи передбачений п. 1 ст. 2, ст. 16 ЦК спосіб захисту цивільного права чи інтересу у справах за позовом про зняття арешту з майна деякі суди не враховують положень ст. 60 Закону України від 21 квітня 1999 року N 606-XIV "Про виконавче провадження" і роз'яснень п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 серпня 1976 року № 4 "Про судову практику в справах про виключення майна з опису" (зі змінами), що ці вимоги мають ґрунтуватися на праві власності або володіння, і тому задовольняють їх без визнання права власності на спірне майно або за позовами не власників або володільців (кредиторів, що не є заставодержателями, в інших зобов'язаннях).
У таких випадках повинні застосовуватись інші відповідні способи судового захисту (наприклад, оскарження постанови державного виконавця про арешт майна згідно зі ст. 447 ЦПК, припинення дії, яка порушує право, на підставі п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК).
Дії державного виконавця чи органів державної виконавчої служби при виконанні рішень судів підлягають оскарженню шляхом подання скарги в порядку ст. 447 ЦПК України, або в порядку, передбаченому ст. 287 КАС України шляхом звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом.
Пункт 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 серпня 1976 року № 4 "Про судову практику в справах про виключення майна з опису" вказує, що за правилами, встановленими для розгляду позовів про виключення майна з опису, розглядаються вимоги громадян і організацій, що ґрунтуються на праві власності на описане майно або на праві володіння ним.
Відповідачами в справі суд притягує боржника, особу, в інтересах якої накладено арешт на майно, і в необхідних випадках - особу, якій передано майно, якщо воно було реалізоване.
У тих випадках, коли опис проводився для забезпечення конфіскації чи стягнення майна на користь держави, як відповідач притягується відповідна державна податкова інспекція.
Отже в залежності від того в межах виконання якого рішення суду або з інших підстав накладено арешт на майно залежить і підсудність та порядок заявлення вимог про скасування такого арешту.
При цьому позивачем заявлено вимогу про скасування запису Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, що взагалі не відноситься до компетенції суду, тому позивачу необхідно уточнити позовні вимоги.
Відповідно до ч.1 ст.185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом десяти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
З урахуванням викладеного та керуючись ст. ст. 2, 175-177, 185, 260 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до відділу примусового виконання рішень управляння державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області, третя особа: ОСОБА_2, ОСОБА_3 про скасування запису з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна про обтяження - залишити без руху та надати строк для усунення зазначених недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали.
Роз'яснити, що у разі не усунення недоліків у встановлений в ухвалі строк, позовна заява буде вважатись неподаною та повертається позивачеві.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Лебідь-Гавенко Г.М.