Справа № 127/7951/18
Провадження № 22-ц/801/61/2019
Категорія: 47
Головуючий у суді 1-ї інстанції Ганкіна І. А.
Доповідач:Копаничук С. Г.
10 січня 2019 рокуСправа № 127/7951/18м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
Головуючого : Копаничук С.Г.
Суддів: Оніщука В.В., Денишенко Т.О.
при секретарі Богацькій А.М.
за участю представника відповідача ОСОБА_3
учасники справи
позивач: ОСОБА_4
відповідачі: Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області, Вороновицька селищна рада Вінницького району Вінницької області
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Вінницького районного суду від 29.10.2018 року, ухваленого о 10 год. 00 хв. в приміщенні Вінницького районного суду суддею Ганкіною І.А., у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, Вороновицької селищної ради Вінницького району Вінницької області про визнання права власності за набувальною давністю, -
06.04.2018 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, Вороновицької селищної ради Вінницького району Вінницької області про визнання права власності за набувальною давністю.
Зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла його тітка ОСОБА_5. Після її смерті відкрилась спадщина до складу якої увійшла земельна ділянка площею 2,75 га, що розташована на території Вороновицької селищної ради Вінницького району Вінницької області, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Він є племінником ОСОБА_5 Інших спадкоємців немає. Вказує, що мав намір оформити спадщину після смерті тітки, однак в державній нотаріальній конторі йому повідомили, що відповідно до ст. 530 ЦК України в редакції 1963 року, яка була чинною на час відкриття спадщини, племінники не можуть бути спадкоємцями після смерті тітки, дядька. Крім того, державний акт на право власності на земельну ділянку містить дату видачі 14.03.2001 року, тобто його було видано вже після смерті спадкодавиці.
12.01.2018 року, з метою отримання правовстановлюючого документу на земельну ділянку, він звернувся до Вороновицької селищної ради із відповідною заявою. У відповідь на дане звернення, Вороновицька селищна рада повідомила його, що згідно з планом існуючого використання земель Вороновицької селищної ради Вінницького району вказана земельна ділянка № НОМЕР_1, площею 2,75 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, знаходиться за межами населеного пункту смт. Вороновиця. При цьому, Вороновицька селищна рада повідомила йому, що згідно із ч. 4 ст. 122 ЗК України, Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених ч. 8 цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб. Відповідно до чого Вороновицька селищна рада зазначила, що порушене питання у його заяві не входить до її повноважень та скерувала подану ним заяву за належністю до відповідного органу - Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області. В той же час, отримавши його заяву, Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області надало відповідь від 07.03.2018 р. за № Ц-153/0-336/6-18, в якій повідомило його, що враховуючи постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 07.06.2017 р. № 1102/02-31, право на земельну частку (пай) може бути відновлено в судовому порядку. Посилаючись на те, що з часу відкриття спадщини він обробляє дану земельну ділянку, добросовісно отримав в користування вказану земельну ділянку, оскільки більш як 16 років підряд безперервно володіє і користується нею, просив визнати за ним право власності на вказану земельну ділянку за набувальною давністю та передати цю земельну ділянку йому у власність.
Рішенням Вінницького районного суду від 29.10.2018 року в задоволенні позову ОСОБА_4 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, Вороновицької селищної ради Вінницького району про визнання права власності за набувальною давністю - відмовлено. Судові витрати по справі - залишено за позивачем..
В апеляційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права ,просив вказане рішення скасувати ,а позов задовольнити. Зазначив, що суд вірно встановив обставини справи, разом з цим, помилково відмовив у задоволенні позову на підставі того, що до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2019 року, не допускається також відчуження земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва шляхом передачі у власність та визнання за громадянами права власності на таку земельну ділянку за набувальною давністю.
Вважає, що на дані правовідносини не поширюється положення п.15 Перехідних положень ЗК України, на які посилався суд, оскільки відповідно до ч.4 ст.344 ЦК України, право власності за набувальною давністю на нерухоме майно набувається за рішенням суду.
У відзиві на апеляційну скаргу Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області вважає доводи останньої безпідставними ,такими ,що не ґрунтуються на діючих нормах права, а рішення вважає законним і обґрунтованим. Зазначає, що належним відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади.
Крім того, вказує, що у позивача відсутні належні докази, які підтверджують те, що він протягом 15 років добросовісно, відкрито та безперервно користувався земельною ділянкою, яка належала ОСОБА_5 Згідно довідок Вороновицької селищної ради, які досліджувалися судом першої інстанції вбачається, що позивач обробляє лише присадибну ділянку біля будинку, а не ділянку яку бажає отримати за набувальною давністю.
ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 року, правовстановлюючого документу при житті на земельну ділянку № НОМЕР_1, площею 2,75 гектарів в межах згідно з планом, що розташована на території Вороновицької селищної ради Вінницького району з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, не мала, відповідно їй належить лише право на земельну частку (пай).
У відповіді на відзив ОСОБА_4 вважає доводи відзиву безпідставними, свої позовні вимоги законними та обґрунтованим, просив їх задовольнити.
Згідно ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду 1 вирішення справи.
Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги ,позовних вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції . Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідача, учасників справи, перевіривши матеріали справи, рішення суду в межах доводів і вимог апеляційної скарги , заявлених позовних вимог та підстав позову ,суд апеляційної інстанції вважає що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального 1з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказане рішення цим вимогам відповідає.
З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року в смт. Вороновиця, Вінницького району Вінницької області померла ОСОБА_5.
Після її смерті відкрилась спадщина на належне їй майно, в тому числі й на земельну ділянку № НОМЕР_1, площею 2,75 гектарів в межах згідно з планом, що розташована на території Вороновицької селищної ради, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно Державного акта на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право власності на землю за № НОМЕР_1, виданого 14 березня 2001 року на підставі рішення 16 сесії 3 скликання Вороновицької селищної Ради народних депутатів від 03 березня 2001 року, що підтверджується його ксерокопією.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 є рідним племінником померлої ОСОБА_5, здійснив її похорон за власний рахунок та після її смерті вступив у володіння спадковим майном, а саме: обробляє присадибну ділянку біля будинку, у нього на руках знаходиться державний акт на право власності на землю, який належав ОСОБА_5
Згідно ксерокопії постанови Вінницької районної державної нотаріальної контори про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 1102/02-31 від 07.06.2017 року, ОСОБА_4 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщини за законом після смерті 27 січня 2001 року ОСОБА_5 у зв'язку з тим, що ним документально не було підтверджено родинні відносини зі спадкодавицею, а саме, що він є її племінником. Також, у зв'язку з тим, що відповідно до ст. 530 ЦК України в редакції 1963 року, яка була чинною на час відкриття спадщини, племінники не являлися спадкоємцями після смерті їх тітки, дядька. І, крім того, через те, що Державний акт на право власності на земельну ділянку видано 14 березня 2001 року, тобто після смерті спадкодавиці. Відповідно, згадана земельна ділянка (об'єкт нерухомого майна) не належала їй на праві власності на час відкриття спадщини, тому до складу спадщини не входить (а.с. 7).
Оскільки ОСОБА_5 правовстановлюючого документу при житті на земельну ділянку № НОМЕР_1, площею 2,75 гектарів з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, не мала, відповідно їй належить лише право на земельну частку (пай).
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2019 року, не допускається також відчуження земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва шляхом передачі у власність та визнання за громадянами права власності на таку земельну ділянку за набувальною давністю..
Апеляційний суд погоджується з висновком суду.
Згідно з ч. 1 ст. 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
Відповідно до п. а) ч. 3 ст. 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.
Згідно п. б) ч. 15 розділу X «Перехідних положень» ЗК України до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2019 року, не допускається: купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб, а також крім зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок з метою їх надання інвесторам - учасникам угод про розподіл продукції для здійснення діяльності за такими угодами.
Як вбачається з матеріалів справи, питання про визнання права власності за набувальною давністю ставиться позивачем щодо земель сільськогосподарського призначення, що не заперечується іншими учасниками справи.
Враховуючи викладене, враховуючи те, що до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2019 року, не допускається відчуження земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва шляхом передачі у власність та визнання за громадянами права власності на таку земельну ділянку за набувальною давністю, висновок суду про відмову у задоволенні позову є законним та обґрунтованим
З урахуванням наведеного доводи апеляційної скарги є безпідставними й на законність оскаржуваного рішення не впливають.
Отже колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, суд ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до ст. 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.
Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись ст. 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення .
Рішення Вінницького районного суду від 29.10.2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду на протязі тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Головуючий: Копаничук С.Г.
Судді: Оніщук В.В.
Денишенко Т.О.
Згідно з оригіналом:
Суддя: Копаничук С.Г.