Справа № 640/22285/18
н/п 2-а/640/85/19
11 січня 2019 року Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Ніколаєнко І.В.,
за участю секретаря Газіна О.С.,
представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідача Бєлової А.М.,
розглянувши в відкритомусудовому засіданні в м. Харкові адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції Національної поліції в Харківській області про визнання дій протиправними, стягнення шкоди, зобов'язання вчинити дії, -
Позивач звернувся до суду з позовом, яким просить визнати протиправною бездіяльність УПП ДПП НП України в Харківській області щодо неповернення посвідчення. Зобов'язати УПП ДПП НП України в Харківській області повернути посвідчення водія ОСОБА_3 Стягнути на користь позивача матеріальну шкоду в розмірі 22338,0 грн. з Державного бюджету України та судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 28.11.2017 року в приміщенні УПП в м. Харкові в нього було тимчасово вилучено посвідчення водія НОМЕР_1/ ВРЄ-6 в м. Богодухів/ 14.07.2008, після чого інспектором було складено протокол про адміністративне правопорушення серії БР № 224777 за ст. 124 КУпАП. При розгляді адміністративної справи у Жовтневому суді м. Харкова було заявлено клопотання про призначення автотехнічної експертизи. До теперішнього часу справа про адміністративне правопорушення Жовтневим районним судом м. Харкова не розглянута. Зазначає про те, що протягом 2018 року позивач та його представник неодноразово звертались до відповідача з заявами та адвокатським запитом щодо повернення посвідчення водія у зв'язку з закінченням тримісячного строку. Вказує про те, що особисто 01.06.2018 року звертався до Управління патрульної поліції з відповідною заявою про повернення йому вилученого посвідчення водія, про що свідчить відмітка про прийняття відповідної заяви 01.06.2018 року. Після чого до Управління патрульної поліції зверталась адвокат з адвокатським запитом та клопотанням про ознайомлення з матеріалами адміністративної справи. Під час ознайомлення вже в суді з матеріалами адміністративної справи посвідчення водія в матеріалах справи відсутнє. Також відсутні документи про передачу до суду його оригіналу чи копії. З аналізу норм КУпАП вбачається, що вилучене посвідчення водія підлягає поверненню після закінчення тримісячного строку його тимчасового вилучення, у випадках, якщо судом не прийнято рішення щодо позбавлення водія права керування транспортним засобом або якщо справа про адміністративне правопорушення не розглянута у встановлений законом строк. Посилається на те, що порушено права позивача щодо керування транспортними засобами, права на вільне переміщення територією України та обмеження його права на працю, оскільки заробляв собі на життя тим, що здійснював за цивільними договорами перевезення продукції. Визначаючи розмір матеріальних збитків позивач вказує, що незаконними діями відповідача, йому спричинено матеріальні збитки, які вираховуються відповідно до розміру мінімальної заробітної плати, з дня вилучення посвідчення водія. Враховуючи розмір мінімальної заробітної плати, встановлений Законом України "Про Державний бюджет на 2018 рік", а саме 3723,00 грн., а також неповернення посвідчення водія протягом шести місяців, сума матеріальних збитків, яка підлягає стягненню на користь позивача становить 22338,00 грн.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 15.11.2018 року справу передано на розгляд до Київського районного суду м. Харкова.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 05.12.2018 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 22.12.2018 року відкрито провадження по справі.
Представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі, позов просила задовольнити в повному обсязі. Посилалась на те, що в ході судового розгляду представником відповідача не надано суду доказів вжиття заході реагування за заявою позивача про повернення посвідчення водія. Додатково пояснила, що у зв'язку з крайньої необхідністю, викликаною необхідністю доставлення дружини до пологового будинку, позивач був вимушений сісти за кермо автомобіля, під час чого останнього було зупинено працівниками поліції. Посилалась на те, що 09.01.2019 року позивачу було повернуто посвідчення водія, у зв'язку з чим, відмовилась від частини вимог щодо зобов'язання відповідача повернути посвідчення водія. Просила стягнути з відповідача понесені позивачем судові витрати по сплаті послуг адвоката в розмірі 10000,00 грн. та судового збору.
Представник відповідача позов не визнала, в його задоволенні просила відмовити в повному обсязі. Відповідно до поданого до суду відзиву на позовну заяву посилалась на те, що Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції не погоджується з вказаним позовом, вважає його безпідставним, необґрунтованим, а викладені доводи такими, що вводять суд в оману. Посилаються на те, що 01.12.2017 року за вих. № 8576Д, складений відносно ОСОБА_3 адміністративний матеріал за ст. 124 КУпАП, відповідно до вимог ст. 221 КУпАП, направлений на розгляд до Жовтневого районного суду м. Харкова. Станом на сьогоднішній день рішення по суті не прийнято. Зазначать про те, що 01.06.2018 року від ОСОБА_3 до управління патрульної поліції в Харківській області надійшла заява, в якій він просив повернути вилучене в нього посвідчення водія. На що співробітником управління було здійснено позивачу телефонний дзвінок та повідомлено про те, що в будь-який зручний для нього час, в робочі дні та часи, він може під'їхати до Управління та отримати своє посвідчення водія. Більше інших повторних заяв з вимогою повергнення вилученого посвідчення від позивача до УПП не надходило. Будь-яких перешкод щодо повернення тимчасово вилученого посвідчення водія позивачеві Управлінням не здійснювалось та відповідні заходи не вживались. За для отримання посвідчення позивачу необхідно було особисто приїхати до Управління патрульної поліції в Харківській області, оскільки оригінал документу (оригінал посвідчення водія) поштою не направляється, а видається особисто громадянину під його підпис. Посилаються на те, що позивачем не надано доказів в обґрунтування ігнорування його законних вимог. Позивач особисто за отриманням вилученого посвідчення до Управління патрульної поліції в Харківській області ДПП не приїжджав. На даний час немає підстав для задоволення позовних вимог щодо визнання дій відповідача протиправними. Питання про розподіл судових витрат просила залишити без задоволення, оскільки в задоволенні позову заперечують в повному обсязі.
Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, надані сторонами в обґрунтування вимог та заперечень, дійшов висновку про наступне.
В ході судового розгляду встановлені наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відносно позивача ОСОБА_3 28.11.2017 року інспектором УПП в м. Харкові складено протокол про адміністративне правопорушення серії БР № 224777 за ст. 124 КУпАП. Відповідно до вказаного протоколу зазначено про те, що тимчасово вилучено посвідчення водія НОМЕР_1 /ВРЕР № 6 м. Богодухів/ 14.07.2008 р., та видано тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом.
Відповідно до вимог ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу проводиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Приписами ст. 265-1 КУпАП встановлено, що у разі наявності підстав вважати, що водієм вчинено порушення, за яке відповідно до цього Кодексу може бути накладено адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, працівник уповноваженого підрозділу тимчасово вилучає посвідчення водія до набрання законної сили постановою у справі про адміністративне правопорушення, але не більше ніж на три місяці з моменту такого вилучення, і видає тимчасовий дозвіл на право керування транспортними засобами. Про тимчасове вилучення посвідчення водія робиться запис у протоколі про адміністративне правопорушення.
Після закінчення тримісячного строку тимчасового вилучення посвідчення водія, у випадках, якщо судом не прийнято рішення щодо позбавлення водія права керування транспортним засобом або якщо справа про адміністративне правопорушення не розглянута у встановлений законом строк, особа має право звернутися за отриманням вилученого документа. Таке звернення особи є обов'язковим для його виконання незалежно від стадії вирішення справи про адміністративне правопорушення.
За подання такого звернення та повернення особі тимчасово вилученого посвідчення водія не може стягуватися плата.
Порядок тимчасового вилучення посвідчення водія визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 10 розділу XI Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі № 1395 від 07.11.2015 р. - після закінчення тримісячного строку тимчасового вилучення посвідчення водія у випадку, якщо судом не прийнято рішення щодо позбавлення водія права керування транспортним засобом або якщо справу про адміністративне правопорушення не розглянуто у встановлений законом строк, особа має право звернутися за отриманням вилученого документа до підрозділу поліції за місцем розгляду справи про адміністративне правопорушення відповідно до статті 276 КУпАП. Після закінчення тримісячного строку, якщо особа не звернулася за отриманням вилученого документа, таке посвідчення водія зберігається в підрозділі поліції до надходження постанови суду, яка набрала законної сили. З дати надходження такої постанови посвідчення водія протягом трьох днів надсилається до територіального органу з надання сервісних послуг МВС за місцем проживання особи.
З пояснень представника позивача та відповідача вбачається, що адміністративний матеріал за ст. 124 КУпАП відносно позивача ОСОБА_3 направлений на розгляд до Жовтневого районного суду м. Харкова для прийняття рішення по суті, станом на сьогоднішній день рішення по суті не прийнято.
З наявної в матеріалах справи заяви ОСОБА_3 від 01.06.2018 року вбачається, що останній звертався з заявою до Департаменту ПП МВС України, відповідно до якої просив повернути йому посвідчення, яке було вилучено за вищезазначеним протоколом.
Вказана заява прийнята інспектором роти № 1 батальйону № 4 УПП в Харківській області ДПП лейтенантом поліції ОСОБА_5 01.06.2018 року, що також визнано та не заперечувалось представником відповідача.
Посилання представника відповідача з приводу того, що позивач в подальшому з заявами про повернення посвідчення водія не звертався не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду.
Так, 21.09.2018 року представником ОСОБА_3 - адвокатом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Харківській області було подано адвокатський запит, відповідно до якого просила повідомити коли буде повернуто посвідчення водія ОСОБА_3
Відповідно до наданої адвокату ОСОБА_1 відповіді Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції в Харківській області від 27.09.2018 р. за № 4570у/41/14/02.2018 щодо повернення посвідчення водія ОСОБА_3, яке було вилучене 28.11.2018 при складанні відносно останнього протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП, повідомлено про те, що тимчасово вилучене посвідчення повертається, відповідно до п. 6 постанови КМУ від 17.12.2008 р. № 1086 "Про затвердження Порядку тимчасового вилучення посвідчення водія на транспортний засіб та його повернення", за заявою водія у разі, коли суд не прийняв у тримісячний строк рішення про позбавлення водія права керування транспортним засобом або не розглянув у встановлений законом строк справу про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ч. 3 ст. 15 Закону України "Про звернення громадян" встановлено, що відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Приписами ч. 1 ст. 20 Закону України "Про звернення громадян" закріплено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
Представником відповідача до суду не надано доказів на підтвердження надання позивачу письмової відповіді на його заяву від 01.06.2018 року щодо повернення посвідчення водія, та не надано доказів реагування на заяву позивача.
Посилання представника відповідача щодо телефонного інформування позивача про можливість отримання посвідчення водія в будь-який зручний для нього час в робочі дні та час, - не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду та не відповідають вимогам Закону України "Про звернення громадян" в частині надання відповіді за підписом відповідної особи.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене суд, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо неповернення посвідчення водія.
З приводу вимог позивача щодо стягнення на його користь матеріальної шкоди в розмірі 22338,00 грн. суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Згідно з п. 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення - публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов'язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов'язаних з реалізацією публічної влади.
З огляду на положення статей 2 та 19 ЦПК України, статті 2 КАС України не вважається публічно-правовим і розглядається у порядку цивільного судочинства спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування та суб'єктом приватного права - фізичною особою, в якому фізична особа звернулася до суду за захистом права не публічного, а цивільного, зокрема права на відшкодування завданої шкоди. У такому випадку це спір про цивільне право, хоч в спорі й бере участь суб'єкт публічного права.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 238 КАС України встановлено, що суд закриває провадження по справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача про відшкодування шкоди не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, у зв'язку з чим провадження по справі в цій частині підлягає закриттю.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Приписами ч.ч. 1, 2 ст. 134 КАС України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Між позивачем ОСОБА_3 та адвокатом ОСОБА_1 16.11.2017 року укладено договір про надання правової допомоги № 34, відповідно до п. 4.1. якого юридичну допомогу, що надається адвокатом, клієнт оплачує в гривнях, прийнятним для клієнта способом (готівкою чи безготівково) шляхом сплати суми, що дорівнює розміру гонорару за окремою домовленістю.
Відповідно до акту виконаних робіт/наданих послуг від 12.11.2018 ОСОБА_3 в рахунок оплати гонорару адвоката ОСОБА_1 сплачено 10000,00 грн.
Приписами ч. 4 ст. 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 5 ст. 134 КАС України закріплено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Чинним законодавством, ч. 6 ст. 134 КАС України, закріплено, що у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат, відповідно до ч. 7 ст. 134 КАС України, покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до наявних в матеріалах документів, а саме: ордеру, копії свідоцтва про права на заняття адвокатською діяльністю, копії договору про надання правової допомоги, - судом встановлено, що представник позивача є адвокатом.
В наданому до суду оригіналі акту виконаних робіт/наданих послуг від 12.11.2018 р. зазначено опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідачем клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката заявлено не було. Так само, не було доведено не співмірність витрат на оплату правничої допомоги, а тому, суд стягує з відповідача на користь позивача витрати на оплату послуг адвоката в повному обсязі.
Відповідно до квитанцій № ПН306738 від 12.11.2018 р. та №ПН306739 від 12.11.2018 року позивачем при зверненні до суду з вказаним позовом було сплачено судовий збір в розмірі 704,80 грн. за кожною з них.
Приписами ч. 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
Подана до суду заява містить дві вимоги з яких: одна - майнового характеру про відшкодування матеріальної шкоди, друга - немайнового характеру про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії.
Враховуючи те, що суд дійшов висновку про закриття провадження в частині вимог про відшкодування матеріальної шкоди, сплачений судовий збір за цією вимогою в сумі 704,80 грн. підлягає поверненню позивачу.
Так, відповідно до приписів п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Щодо розподілу судових витрат в частині стягнення судового збору за іншою вимогою, суд керується положеннями ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 5, 8, 9, 12, 77, 241-243, 246, 268, 269, 286 КАС України, ст.ст. 7, 265-1 КУпАП, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_3 до Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції Національної поліції в Харківській області - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції Національної поліції України в Харківській області щодо неповернення посвідчення водія ОСОБА_3.
Провадження по справі в частині вимог про стягнення на користь ОСОБА_3 матеріальної шкоди в розмірі 22338,00 грн. з Державного бюджету України - закрити.
Стягнути з Управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції Національної поліції в Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень судові витрати в розмірі витрат на правову допомогу в розмірі 10000,00 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 704,80 грн., а загалом 10704,80 грн.
Повернути ОСОБА_3 з державного бюджету судовий збір в розмірі 704,80 грн. у зв'язку з закриттям провадження по справі в частині позовних вимог.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Суддя І.В. Ніколаєнко