У Х В А Л А Справа № 200/12422/17
Провадження № 1-кс/200/7356/17
05 вересня 2017 року м. Дніпро
Слідчий суддя Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 ,
розглянувши у судовому засіданні у приміщенні суду у м. Дніпрі скаргу захисника ОСОБА_2 про зобов'язання слідчого вчинити дії, -
27 липня 2017 року до суду надійшла скарга захисника підозрюваного ОСОБА_3 - ОСОБА_2 , у якій він прохає визнати незаконною бездіяльність старшої слідчої СУ ГУ НП України у Дніпропетровській області ОСОБА_4 щодо невиконання вимог ч. 3 ст. 278 КПК України; звільнити ОСОБА_3 , який утримується в умовах комунального закладу «Дніпропетровська обласна клінічна лікарня ім.. І.І. Мечнікова».
Підставами для задоволення скарги вказав те, що у провадженні СУ ГУ НП України у Дніпропетровській області знаходиться кримінальна справа № 12017040000000945, яка відкрита 24 липня 2017 року за фактом конфлікту між двома групами осіб із застосуванням вогнепальної зброї, внаслідок чого загинуло дві особи, а ОСОБА_3 отримав вогнепальне поранення, за ознаками складу злочину, передбаченого п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України. У цей день, о 20 годині 15 хвилині, ОСОБА_3 фактично було затримано працівниками поліції, які обмежували його вільне пересування, фізично контролювали його дії та не допускали до нього інших людей, але протокол про його затримання у порядку ст. 208 КПК України, виписано лише 25 липня 2017 року, де датою затримання вказано 03 годину 54 хвилину 25 липня 2017 року, що не відповідає дійсності, тому що відповідно до вимог ст. 209 КПК України, особа є затриманою з того моменту, коли вона силою або через підкорення наказу змушена залишатися поряд із уповноваженою службовою особою чи у приміщенні, яке визначено уповноваженою особою, тобто з 20 години 15 хвилини 24 липня 2017 року. 25 липня 2017 року, о 23 годині 45 хвилині, слідча ОСОБА_4 повідомила ОСОБА_3 про підозру у вчиненні злочину, передбаченого п. 1 ч. 2 ст. 155 КК України. Ця підозра вручена з грубим порушенням вимог ч. 2 ст. 278 КПК України, згідно з якою письмове повідомлення про підозру затриманій особі вручається не пізніше 24 годин з моменту її затримання. Відповідно до вимог ч. 3 ст. 278 КПК України, якщо особі не вручено повідомлення про підозру після 24 годин з моменту її затримання, ця особа підлягає негайному звільненню. Не дивлячись на те, що ОСОБА_3 , як особа, що фактично затримана 24 липня 2017 року о 20 годині 15 хвилині, підлягає негайному звільненню, його, у порушення вимог ст. 29 Конституції України, яка гарантує кожному право на недоторканість та вимог ч. 3 ст. 278 КПК України, слідча ОСОБА_4 негайно не звільнила його. Відповідно до вимог ч. 3 ст. 206 КПК України, слідчий суддя зобов'язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається затримана особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших підстав для позбавлення свободи затриманої особи. Через те, що ОСОБА_3 слід негайно звільнити, що не здійснила і не збирається здійснити слідча ОСОБА_4 , спираючись на норми ст.ст. 303-307 КПК України, вважає, що має право на задоволення скарги.
У судове засідання захисник не з'явився, надав письмову заяву про розгляд скарги за його відсутності, якою свою скаргу підтримав, прохав задовольнити.
Слідчий та прокурор належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, однак до суду не з'явилися, письмових заяв та клопотань суду не надали. З цих підстав скаргу, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 306 КПК України, розглянуто за відсутності слідчого та прокурора, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального пристрою, винесено ухвалу.
Відповідно до вимог ч.ч. 1, 3 ст. 26 КПК України, яка має назву диспозитивність, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачений цим Кодексом; слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом. Згідно з вимогами ч.ч. 1-3 ст. 206 КПК України,слідчий суддя, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якої зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи; якщо слідчий суддя отримує відомості про позбавлення свободи особи за відсутності судового рішення або не звільнення з під варти після внесення застави, він має право постановити ухвалу про доставку до суду особи, яка тримається під вартою, для з'ясування причин позбавлення свободи; слідчий суддя зобов'язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади, де під вартою тримається ця особа, не надасть судове рішення, що набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення свободи особи. Нормою ч. 4 цієї статті встановлено, що якщо до моменту доставлення такої особи до слідчого судді прокурор, слідчий звернеться із клопотанням про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя зобов'язаний забезпечити проведення у найкоротший строк розгляду цього клопотання. Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого або прокурора (процесуальні дії), яка полягає у нездійсненні ним тих процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, підозрюваним, його захисником чи законним представником. Згідно з вимогами ч. 2 ст. 307 КПК України, за наслідками розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування постановлюється ухвала, якою може бути скасовано рішення слідчого чи прокурора, зобов'язано припинити дію, зобов'язано вчинити певну дію, відмовлено у задоволенні скарги. Відповідно до вимог ч. 3 цієї статті, ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого чи прокурора не може бути оскаржена, окрім ухвали про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження.
Розглянувши скаргу та вивчивши надані до неї додатки, вважаю, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Так, нормою ч. 2 ст. 307 КПК України встановлено наступні повноваження слідчого судді, які він може вчинити за наслідками розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування: скасування рішення слідчого чи прокурора, зобов'язання припинити дію, зобов'язання вчинити певну дію, відмова у задоволенні скарги. Таким чином, слідчий суддя не має повноважень на визнання законною чи незаконною бездіяльності чи дій слідчої. Повноваження на визнання незаконними чи протиправними дій суб'єкта владних повноважень, яким є слідчий, має лише адміністративний суд. З цих підстав скарга в частині визнання незаконною бездіяльності старшої слідчої СУ ГУ НП України у Дніпропетровській області ОСОБА_4 щодо невиконання нею вимог ч. 3 ст. 278 КПК України щодо негайного звільнення з-під варти затриманого ОСОБА_3 не підлягає задоволенню через відсутність у слідчого судді відповідних повноважень.
Через те, що ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська у липні 2017 року ОСОБА_3 вже обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою по повідомленій йому 25 липня 2017 року підозрі у вчиненні злочину, передбаченого п. 1 ч. 2 ст. 155 КК України, підстави для його негайного звільнення з-під варти, а відтак і для задоволення скарги, відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 26, 183, 206, 208, 211, 303-309, 369, 371-372, 395 КПК України, -
У задоволенні скарги захисника ОСОБА_2 про зобов'язання слідчого вчинити дії - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1