У Х В А Л А Справа № 200/5676/16-к
Провадження № 1-кс/200/3397/16
08 квітня 2016 року м. Дніпропетровськ
Слідчий суддя Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю потерпілої ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Дніпропетровську скаргу ОСОБА_3 на постанову про закриття кримінального провадження, -
31 березня 2016 року до суду зі скаргою звернулася потерпіла ОСОБА_3 , у якій прохає скасувати постанову старшого слідчого СУ ГУ НП України у Дніпропетровській області ОСОБА_4 від 23 листопада 2015 року про закриття кримінального провадження № 12015040000000880.
Підстави для задоволення скарги вказала наступні. Так, постановою ст. слідчого СУ ГУ НП України у Дніпропетровській області ОСОБА_4 від 23 листопада 2015 року кримінальне провадження № 12015040000000880 закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, за відсутністю у діях ОСОБА_5 ознак складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. Постанову вважає передчасною з наступних підстав. При проведенні огляду місця події порушено вимоги чинного КПК України, так як при цьому з цього місця не вилучено уламки частин автомобілю, не вказано параметри їх розташування на дорожньому покритті стосовно місця знаходження доньки та її взуття, до ліній, що розмежовують смуги руху; свідомо не вказано місця зіткнення автомашини з донькою; не складено окремого протоколу огляду транспортного засобу для оцінки його технічного стану, хоча ДТП відбулося зі смертельними наслідками. Слідчий безпідставно зробив висновок про те, що донька перетинала проїжджу частину дороги у невстановленому місці, так як дорога має лише дві смуги для руху в обох напрямках, загальною шириною 7,2 метри; вона була вдягнена у спортивну кофту, яка на зовнішній стороні рукава має три світлі смуги, що повертають світло, по 7 мм кожна. У ході розслідування справи слідчим не дано оцінки різниці у показаннях свідків, що призвело до невірного відтворення механізму ДТП. Так, є розходження між показаннями свідків ОСОБА_5 та його пасажира ОСОБА_6 . З показань ОСОБА_6 випливає, що гальмування ОСОБА_5 розпочав після наїзду на пішохода - її доньку, а при огляді місця ДТП слідів гальмування взагалі не зафіксовано. Таким чином, слідчим не з'ясовано, чому водій ОСОБА_5 не застосував екстреного гальмування, яке повинен був здійснити у вказаній ситуації, а застосував плавне гальмування, внаслідок чого і відбуло ДТП. Протокол проведення слідчого експерименту сфальсифіковано, так як вказано, що він проводився 14 листопада 2015 року, тоді, як фактично він проводився 14 жовтня 2015 року. Все відбувалося зі слів ОСОБА_5 , а не зі слів очевидиці ДТП та свідка ОСОБА_6 , а її дані слідчий взагалі відмовився вносити до протоколу. Слідчим не вірно вирахувано відстань, на якій рухався від краю дорожнього покриття ОСОБА_5 . Під час відтворення слідчим порушено методику визначення відстані загальної видимості, видимості дороги, так як для цього визначення не використовувався ні світлоповертаючий предмет, ні білого кольору аркуш паперу. Обороти двигуна слід було підтримувати на такому рівні, на якому він працює при русі автомобіля на тій швидкості, на якій водій вчинив наїзд на її доньку. Статистом було запрошено особу чоловічої статі, яка за своєю статурою та віком (30-35 років) не могла так швидко рухатись, як рухалась її покійна донька, що спотворило наслідки відтворення, а відтак, і експертний висновок. Вказані невірні, поверхові і необ'єктивні дії слідчого призвели до невірного визначення відстані та самого моменту, коли на дорозі для водія ОСОБА_5 з'явилася перешкода в русі у вигляді її доньки, і, як наслідок, до невірних висновків, прийнятих за наслідками розслідування, у вигляді відсутності у діях водія ОСОБА_5 ознак складу злочину.
Копію постанови про закриття кримінального провадження вона отримала лише у відповідь на свою скаргу до начальника ГУ НП України у Дніпропетровській області, 13 березня 2016 року. Спираючись на норми ст.ст. 303-307 КПК України, вважає, що має право на задоволення скарги у повному обсязі.
У судовому засіданні потерпіла свою скаргу підтримала, пояснення надала аналогічні її тексту. Додатково пояснила, що вважає дії слідчого із закриття провадження такими, що вчинені з виправданням ОСОБА_5 у вчиненні наїзду на її доньку.
Слідчий заперечував проти задоволення скарги з тих підстав, що проведеним досудовим розслідуванням, що ґрунтується і на експертних дослідженнях, які у нього не викликають сумнівів, встановлено, що дії ОСОБА_5 не знаходяться у причинному зв'язку із ДТП. Докази у вигляді проведених по справі експертиз, вважає належними та допустимими, так як їх отримано у встановленому законодавством порядку. По справі робився слідчий експеримент і в основу вихідних даних, які надавалися для дослідження експертам, покладено, крім даних, отриманих при огляді місця ДТП, і ті дані, які здобуті під час проведення слідчого експерименту. Вважає, що причиною ДПТ стала поведінка самого потерпілої ОСОБА_7 , яка, перед переходом проїжджої частини дороги, порушила вимоги низки пунктів Правил дорожнього руху, так як не впевнилася у відсутності автотранспорту перед тим, як почала перетинати дорогу, та перебігала її, а не переходила. По справі досліджено всі докази, які мають істотне значення, а тому підстав для висновку про наявність вини ОСОБА_5 у вчиненні ДТП, внаслідок якого загинула ОСОБА_7 , немає.
Прокурор у судове засідання не з'явився, письмових заяв та клопотань суду не надав. З цих підстав, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 306 КПК України, справу розглянуто за його відсутності.
Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 303 КПК України, потерпілим може бути оскаржено до суду рішення слідчого про закриття кримінального провадження. Згідно з вимогами ч. 2 ст. 307 КПК України, за наслідками розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування постановлюється ухвала, якою може бути скасовано рішення слідчого чи прокурора, зобов'язано припинити дію, зобов'язано вчинити певну дію, відмовлено у задоволенні скарги. Нормою ч. 3 цієї статті встановлено, що ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого чи прокурора не може бути оскаржена, окрім ухвали про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження.
Розглянувши скаргу, заслухавши пояснення скаржниці, слідчого та дослідивши надані до скарги додатки, приходжу до висновку про те, що вона підлягає задоволенню.
Так, у судовому засіданні встановлено, що постановою старшого слідчого СУ ГУ НП України у Дніпропетровській області ОСОБА_4 від 23 листопада 2015 року, кримінальне провадження № 12015040000000880, яке було відкрито 13 вересня 2015 року, за фактом вчинення у цей день, ОСОБА_5 наїзду на ОСОБА_7 , внаслідок чого настала її смерть, закрито за відсутністю у діях ОСОБА_5 ознак складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. Підставами для провадження вказано висновок проведеної по кримінальній справі судової автотехнічної експертизи, згідно з якою, у заданій слідчим дорожньо-транспортній ситуації, при заданих постановою слідчого вихідних даних, у діях ОСОБА_5 порушення вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху не вбачається, оскільки він не порушив вимог Правил дорожнього руху і тому його дії не знаходяться у причинному зв'язку із ДТП.
Не ставлячи під сумнів правомірність висновку проведеної по справі судово-автотехнічної та інших експертиз, вважаю висновок слідчого про відсутність у діях ОСОБА_5 ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, є передчасним. Передчасним він є з тих підстав, що задані слідчим експерту дані, як щодо швидкості руху, так і щодо дорожньої обстановки під час вчинення ДТП, узяті ним в основному зі слів самого ОСОБА_5 . Ці обставини належним чином не перевірялися на їх об'єктивність, ні слідчим, ні експертним шляхом. Зокрема, у показаннях ОСОБА_5 та свідка ОСОБА_8 , який разом із потерпілою 13 вересня 2015 року йшов додому по краю проїжджої частини дороги, є суттєві розходження, які не проаналізовано слідчим. ОСОБА_5 стверджує, що на шляху його руху раптово з'явилися двоє осіб, які при цьому активно жестикулювали руками. Він одразу почав гальмувати і через секунду вчинив наїзд на дівчину. Де дівся інший пішохід, він не бачив. При допиті ОСОБА_8 показав, що у цей вечір ОСОБА_7 весь час була засмучена, плакала, знаходилася з ним поряд. Додому вони йшли разом, але він випереджав її приблизно на 5 метрів. Коли він перебіг проїжджу частину дороги, почув якийсь хлопок, після якого почав шукати ОСОБА_7 , але так і не знайшов, пішов додому. Наступного дня взнав від свого знайомого ОСОБА_9 про те, що ОСОБА_7 збили на дорозі. При таких обставинах, слідчий повинен був обов'язково провести зводини віч-на-віч між ОСОБА_5 та ОСОБА_8 , між ОСОБА_6 , як очевидицею ДТП, та ОСОБА_8 . Виходячи з того, що ОСОБА_8 йшов разом з ОСОБА_7 (відстань у 5 метрів, яка, з його слів, їх розділяла, не є такою, щоб він, якщо не має серйозних вад слуху та зору, не почув звуку наїзду та не побачив тіла непритомної ОСОБА_7 на дорожньому покритті), його показання, як і показання ОСОБА_5 , слід поставити під сумнів та через це ретельно перевірити. Невідомо, з якого джерела слідчим взято дані про те, що потерпіла ОСОБА_7 перебігала, а не переходила дорогу. Вона перетинала її під прямим кутом стосовно краю проїжджої частини, яка має одну смугу руху у одному напрямку. За таких обставин не можна вважати порушенням ОСОБА_7 підпункту б пункту 14.4 Правил дорожнього руху, що забороняє раптово виходити та вибігати на проїжджу частину дороги. Відсутність у матеріалах справи об'єктивних даних про джерело встановлення способу перетинання ОСОБА_7 проїжджої частини дороги, дозволяє дійти до висновку, що і з цих підстав також, досудове розслідування проведено неповно. При неповному проведенні досудового слідства погодитись із висновком про відсутність у діях ОСОБА_5 ознак складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, неможливо.
Внаслідок неповного проведення досудового слідства постанова про закриття кримінального провадження підлягає скасуванню. При проведенні додаткового розслідування слід повторно ретельно допитати про обставини вчинення ДТП ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_8 ; обов'язково провести одночасний допит (зводини віч-на-віч) між ОСОБА_5 та ОСОБА_8 , між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , а також провести одночасний допит цих осіб з потерпілою ОСОБА_3 ; провести слідчий експеримент із ОСОБА_8 , за наслідками якого вирішити питання про проведення додаткової чи комісійної судово-автотехнічної експертизи; дати правову оцінку діям ОСОБА_5 з приводу дотримання ним вимог Правил дорожнього руху у вигляді руху по середині смуг дороги у той час, коли була вільна крайня права, та причинно-наслідкового зв'язку такого руху у вигляді вчинення ДТП за участю ОСОБА_7 ; оцінити те, що одяг ОСОБА_7 , у якому вона перебувала на час вчинення ДТП, має на рукавах по три світлі смуги, що можливо відображають світло; встановити джерело даних про те, що ОСОБА_7 саме перебігала, а не переходила дорогу, перевіривши дійсність цього факту; виконати і інші слідчі дії, у вчиненні яких може виникнути потреба, для встановлення істини по справі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 214, 303, 307, 309, 369, 371-372 КПК України, -
Скаргу на постанову про закриття кримінального провадження - задовольнити.
Постанову старшого слідчого СУ ГУ НП України у Дніпропетровській області ОСОБА_4 від 23 листопада 2015 року про закриття кримінального провадження № 12015040000000880 - скасувати.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчій суддя ОСОБА_1