12 грудня 2018 року
м. Київ
Справа № 810/1701/16
Провадження № 11-1130апп18
ВеликаПалата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Золотнікова О. С.,
суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Гудими Д. А., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Саприкіної І. В., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
розглянула в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Кей-колект» на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2017 року (судді Мацедонська В. Е., Кучма А. Ю., Лічевецький І. О.) у справі № 810/1701/16 за позовом ОСОБА_3 до державного реєстратора прав на нерухоме майно - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни (далі - Нотаріус), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Служба у справах дітей та сім'ї Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ТОВ «Кей-колект», Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області, Публічне акціонерне товариство (далі - ПАТ) «УкрСиббанк», про визнання протиправними та скасування рішень і
У травні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Нотаріуса, в якому з урахуванням заяви про зміну підстав позову просив визнати протиправними та скасувати рішення відповідача: від 30 березня 2016 року, індексний номер 14020293, про державну реєстрацію за ТОВ «Кей-колект» права приватної власності на будинок АДРЕСА_1 (далі - спірний будинок); від 05 квітня 2016 року, індексний номер 14020293, про державну реєстрацію за ТОВ «Кей-колект» права власності на спірний будинок.
На обґрунтування позову ОСОБА_3 зазначив, що оскаржувані рішення прийнято відповідачем за відсутності документів, необхідних для проведення реєстраційних дій, чим порушено вимоги Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Також вказані рішення Нотаріуса порушують права позивача як власника спірного будинку.
Київський окружний адміністративний суд постановою від 02 листопада 2016 року в задоволенні позову відмовив.
Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 10 квітня 2017 року апеляційну скаргу позивача задовольнив: рішення суду першої інстанції скасував та прийняв нове - про задоволення позову.
Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції, ТОВ «Кей-колект» подало касаційну скаргу, на обґрунтування якої зазначило, що спірні правовідносини пов'язані з невиконанням, на думку позивача, умов цивільно-правової угоди, цей спір не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин і має вирішуватися за правилами Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). На підставі викладеного скаржник просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та прийняти нову - про закриття провадження в адміністративній справі.
Суддя Вищого адміністративного суду України ухвалою від 09 червня 2017 року відкрив касаційне провадження в цій справі.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У березні 2018 року вказану касаційну скаргу було передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 20 вересня 2018 року передав цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини шостої статті 346 КАС України, а саме у зв'язку з тим, що учасник справи оскаржує рішення суду апеляційної інстанції з підстав порушення правил предметної юрисдикції.
Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 04 жовтня 2018 року прийняла та призначила цю справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику учасників справи згідно з пунктом 1 частини першої статті 345 КАС України.
Відзиви (заперечення) на касаційну скаргу не надійшли.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та наведені в касаційній скарзі доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для її задоволення.
Суди попередніх інстанцій установили, що 27 грудня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «Укрсиббанк» (далі - Банк) та ОСОБА_3 укладено договір про надання споживчого кредиту № 112795050000 (далі - кредитний договір), відповідно до якого Банк надав ОСОБА_3 кредит (грошові кошти) в іноземній валюті на суму 262 тис. 430 доларів США.
На забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між Банком та позивачем укладено договір іпотеки від 27 грудня 2007 року № 74560/5602, згідно з яким іпотекодавець (позивач) передав іпотекодержателю (Банку) в іпотеку нерухоме майно, а саме спірний будинок.
12 грудня 2011 року Банк і ТОВ «Кей-колект» уклали договір факторингу № 1, за умовами якого Банк передав, а ТОВ «Кей-колект» прийняло на платній основі права вимоги щодо погашення заборгованості на підставі кредитних договорів та договорів забезпечення.
На підставі договору факторингу Банк і ТОВ «Кей-колект» уклали договір відступлення прав вимоги за договором іпотеки, укладеним між Банком та позивачем.
30 березня 2016 року ТОВ «Кей-Колект» звернулося до Нотаріуса із заявою про державну реєстрацію за товариством права власності на предмет іпотеки - житловий будинок.
Відповідач як державний реєстратор прийняв рішення від 05 квітня 2016 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 29100137, яким вирішив провести державну реєстрацію права власності на спірний будинок за ТОВ «Кей-колект», відкрити розділ у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційну справу.
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 05 квітня 2016 року № 56664583 Нотаріусом 30 березня 2016 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис № 14020293 про право власності за ТОВ «Кей-колект» на об'єкт нерухомого майна - спірний будинок.
Не погодившись із такими рішеннями відповідача, позивач звернувся до адміністративного суду з відповідним позовом.
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини в касаційній скарзі під сумнів не ставляться.
Вирішуючи справу по суті заявлених позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.
Проте такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного рішення) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
На підставі пункту 7 частини першої статті 3 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно із частиною другою статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України (у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
За правилами пункту 1 частини першої статті 15 ЦПК України (у редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного судового рішення) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
Ураховуючи те, що позовні вимоги у справі заявлено на поновлення порушеного цивільного права позивача, спірні правовідносини пов'язані з невиконанням умов цивільно-правових договорів (кредитного та іпотечного), на момент звернення до суду право власності на спірну квартиру перейшло до третьої особи у справі, Велика Палата Верховного Суду, незважаючи на участь у спорі суб'єкта владних повноважень, дійшла висновку про те, що цей спір не є публічно-правовим, а має вирішуватися судами за правилами ЦПК України.
Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних відносинах викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 та 17 квітня 2018 року (справи № 11-96апп18 (№ 826/366/16) та № 11-192апп18 (№ 815/6956/15) відповідно).
При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі з обов'язком суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.
За нормами частини третьої статті 3 КАС України (тут і далі - у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
На підставі пункту 5 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині.
За правилами частини першої статті 354 КАС України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов'язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.
Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій розглянули справу з порушенням правил юрисдикції адміністративних судів, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про скасування постановлених у справі судових рішень із закриттям провадження в адміністративній справі.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 354, 356, 359 КАС України, Велика Палата Верховного Суду
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-колект» задовольнити.
2. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2016 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2017 року скасувати, а провадження у справі закрити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О. С. Золотніков
Судді: Н. О. Антонюк Н. П. Лященко
С. В. Бакуліна О. Б. Прокопенко
В. В. Британчук Л. І. Рогач
Д. А. Гудима І. В. Саприкіна
О. Р. Кібенко О. М. Ситнік
В. С. Князєв В. Ю. Уркевич
Л. М. Лобойко О. Г. Яновська