ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua _____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
08 січня 2019 року м.Харків Справа № 913/542/18
Провадження №14/913/542/18
Господарський суд Луганської області у складі головуючого судді Лісовицького Є.А.
за участю секретаря судового засідання Рвачова О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровська енерго - металургійна компанія", м. Дніпро
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Ровенькиантрацит", м.Сєвєродонецьк Луганської області
про стягнення 112234 грн. 76 коп.
У засіданні брали участь:
від позивача - представник не прибув;
від відповідача - представник не прибув.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровська енерго - металургійна компанія" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Луганської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Ровенькиантрацит" (далі - відповідач) заборгованість за договором поставки №384-РА-УМТС від 08.06.2016 в загальному розмірі 112234 грн. 76 коп., з яких: 88010 грн. 40 коп. - основний борг, 4400 грн. 50 коп. - пеня, 4369 грн. 00 коп. - 3% річних, 15454 грн. 86 коп. - інфляційні втрати.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №384-РА-УМТС від 08.06.2016 в частині оплати товару в сумі 88010 грн. 40 коп. У зв'язку з наведеним, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача суму основного боргу в розмірі 88010 грн. 40 коп., пеню в сумі 4400 грн. 50 коп., 3% річних в сумі 4369 грн. 00 коп. та інфляційні втрати в сумі 15454 грн. 86 коп.
Ухвалою Господарського суду Луганської області від 07.11.2018 відкрито провадження у справі №913/542/18. Суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 03.12.2018 о 10 год. 20 хв.
Ухвалою суду від 03.12.2018 підготовче засідання відкладено на 17.12.2018 о 10 год. 20 хв.
Ухвалою Господарського суду Луганської області від 17.12.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 08.01.2018.
Сторони правом на участь своїх повноважних представників у судовому засіданні не скористалися, хоча про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлено наступне.
08.06.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Ровенькиантрацит» (покупець за договором, відповідач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпровська енерго - металургійна компанія» (постачальник за договором, позивач у справі) укладено договір поставки №384-РА-УМТС.
За умовами вказаного договору, в порядку та на умовах, які визначені договором, постачальник зобов'язується поставити у власність покупця продукцію та/ чи обладнання виробничо - технічного призначення в асортименті, кількості, в строки, за ціною та з якісними характеристиками, узгодженими сторонами в договорі та специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору (п.1.1 договору).
Пунктом 4.1 договору встановлено, що поставка продукції здійснюється партіями в асортименті, кількості, за цінами, з якісними характеристиками та в строки, які узгоджені сторонами в специфікаціях до договору.
Умови поставки продукції - DDP, відповідно «Інкотермс - 2010», з урахуванням умов та застережень, які містяться в договорі та/чи у відповідних специфікаціях до договору (п.4.2. договору).
Пунктом 4.7 договору встановлено, що датою поставки вважається дата, яка зазначена представником покупця на відповідних товаросупровідних документах, наданих постачальником.
Відповідно до п.4.8. договору зобов'язання постачальника вважається виконаним з моменту передачі продукції в розпорядження покупця в узгоджене місце призначення поставки в належній якості, комплектності, асортименті, кількості, в терміни, з якісними характеристиками, узгодженими сторонами в договорі і специфікаціях до договору. Зобов'язання покупця вважаються виконаними з моменту оплати поставленої продукції.
Пунктом 5.1. договору сторони погодили, що загальна сума договору визначається загальною сумою всіх специфікацій, які є невід'ємною частиною договору. У разі відхилення кількості фактично поставленої продукції від узгодженого до постачання кількості, загальна вартість договору змінюється пропорційно кількості фактично поставленої продукції з розрахунку її ціни, зазначеної у відповідних специфікаціях до договору. Толеранс (відхилення за кількістю) поставки продукції становить, якщо інше не обумовлено сторонами у відповідних специфікаціях до договору. У будь-якому випадку, загальна орієнтовна сума договору не повинна перевищувати 1000000 грн. 00 коп. (Один мільйон гривень) з ПДВ на дату укладення договору.
Сума договору може бути збільшена шляхом підписання сторонами відповідного додаткової угоди після отримання дозволу уповноваженої на те органу управління покупця.
Відповідно до п.5.2. договору ціна за продукцію, що поставляється встановлюється сторонами у відповідних специфікаціях до договору.
Пунктом 6.8. договору сторони узгодили, що у разі несвоєчасної оплати продукції, покупець, на письмову вимогу постачальника сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені, в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення оплати від вартості своєчасно не оплаченої продукції, однак не більше 5% від вартості своєчасно неоплаченої продукції.
Відповідно до п.8.1. договору, договір вступає в силу з 08.06.2016 за умови його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін. Сторони дійшли згоди, що в разі належного виконання обома сторонами своїх зобов'язань, термін дії договору встановлюється до 31.12.2016 включно.
Сторонами, також було укладено протокол розбіжностей до договору поставки №384-РА-УМТС від 08.06.2016.
Також, на виконання умов договору, сторонами підписана Специфікація від 18.11.2016 до договору поставки №384-РА-УМТС від 08.06.2016.
Пунктом 2. специфікації, умови поставки, місце призначення поставки: DDP «Інкотермс 2010» місце поставки склад покупця м.Павлоград, вул..Тернівська, 5.
Відповідно до п.5. специфікації, розрахунки за продукцію, що поставляється постачальником по специфікації до договору, здійснюються покупцем шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 5 (п'яти) робочих днів з 30 календарного дня з дати поставки продукції.
Так, на виконання умов договору позивачем була здійснена поставка відповідної продукції за видатковою накладною №5 від 13.01.2017 на суму 88 010 грн. 40 коп.
Оскільки відповідачем, в добровільному порядку заборгованість за поставлений товар здійснена не була, позивач звернувся до суду із даним позовом, за яким окрім основного боргу в сумі 88010 грн. 40 коп., також просить стягнути пеню в сумі 4400 грн. 50 коп., 3% річних в сумі 4369 грн. 00 коп. та інфляційні нарахування в сумі 15454 грн. 86 коп.
Оцінивши матеріали справи та доводи сторін у їх сукупності, суд прийшов до наступного.
У відповідності з п. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Враховуючи правову природу укладеного між сторонами договору №384-РА-УМТС від 08.06.2016, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з договору поставки та купівлі-продажу.
Загальні положення про купівлю-продаж визначені главою 54 ЦК України.
Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За умовами договору №384-РА-УМТС від 08.06.2016 датою поставки вважається дата, вказана представником покупця на товаросупровідних документах.
На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу відповідний товар за видатковою накладною №5 від 13.01.2017 на загальну суму 88010 грн. 40 коп..
Відповідно до частини першої статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі - продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Слід також зазначити, що відповідно до Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну від 24.05.1999р. №88 із наступними змінами та доповненнями, первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Згідно з п.2.13 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку керівником підприємства, установи затверджується перелік осіб, які мають право давати дозвіл (підписувати первинні документи) на здійснення господарської операції, пов'язаної з відпуском (витрачанням), придбанням товарно-матеріальних цінностей, нематеріальних активів та іншого майна.
Відповідальність за своєчасне і якісне складання документів, передачу їх у встановлені графіком документообігу терміни для відображення у бухгалтерському обліку, за достовірність даних, наведених у документах, несуть особи, які склали і підписали ці документи.
Керівник підприємства, установи забезпечує фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій, що були проведені, у первинних документах та виконання всіма підрозділами, службами і працівниками правомірних вимог головного бухгалтера щодо порядку оформлення та подання для обліку відомостей і документів.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи повинні мати такі обов'язкові реквізити (назву документа, дату і місце складання, назву підприємства від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Належним доказом фактичного передання товару є накладна, видаткова накладна тощо, яка містить підпис уповноваженої особи про отримання товару, та довіреність уповноваженої особи на отримання товару, яка є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) на отримання товару.
Тобто, в даному випадку відповідна продукція фактично була поставлена позивачем та прийнята відповідачем у обсягах та строки визначені позивачем за накладними, що підтверджується і підписом уповноваженої особи покупця - Газашвілі Г.Є. (на підставі довіреності №52 від 11.01.2017) проставленого на відповідній видатковій накладній №5 від 13.01.2017.
При цьому, відсутність дати поставки зазначеної, саме, покупцем у видатковій накладній №5 від 13.01.2017 не спростовує факт поставки відповідної продукції саме 13.01.2017.
За доводами та розрахунками позивача, відповідачем оплата поставленої продукції здійснена взагалі не була, у зв'язку з чим залишилась заборгованість в сумі 88010 грн. 40 коп.
Виходячи з наведеного, слід зазначити, що матеріалами справи та встановленими фактичними обставинами підтверджено, що відповідачем оплата поставленої та прийнятої продукції здійснена не була, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в сумі 88010 грн. 40 коп. є обґрунтованими, та такими, що слід задовольнити.
Також, позивачем до стягнення заявлена пеня в сумі 4400 грн. 50 коп., розрахунок якої, зокрема наведений у позовній заяві.
Як свідчить наданий позивачем розрахунок, нарахування пені здійснювалося відповідно до п.6.8 договору, а саме: не більше 5 % від вартості своєчасно не оплаченої продукції (88010,40 *5%= 4400,50).
В той же час, відповідачем за відзивом на позовну заяву від 20.11.2018 заявлено клопотання про застосування спеціальної позовної давності до вимог щодо стягнення пені.
Відтак, відповідачем зазначено, що у відповідності до умов договору, строк оплати за продукцію, отриману по видатковій накладній від 18.11.2016, наступив 20.02.2017. Оскільки на цю дату, оплата за продукцію не була здійснена, позивач з 20.02.2017 довідався про порушення свого права на отримання оплати за поставлену по видатковій накладній від 18.11.2016 продукцію.
Спеціальна позовна давність до вимог про стягнення пені за порушення строків оплати по цій видатковій накладній починається з 21.02.2017.
Відповідно до розрахунку суми позовних вимог, пеня позивачем розрахована за період з 20.02.2017 по 21.08.2017, тобто нарахування пені позивачем здійснено поза межами річного строку позовної давності.
Дослідивши заявлене відповідачем клопотання про застосування спеціальної позовної давності, суд дійшов до наступного.
За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України).
Одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню. Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено ч. 3 ст. 549 ЦК України, ч. 6 ст. 231, ч. 6 ст. 232 ГК України.
За приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.
Сторони у договорі поставки № 384-РА-УМТС від 08.06.2016 період нарахування пені та позовну давність до вимог про стягнення пені не збільшили, тому до правовідносин сторін слід застосовувати положення, зокрема п.1 ч.2 ст.258 ЦК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що відповідна продукція була поставлена відповідачу за видатковою накладною №5 від 13.01.2017.
Відповідно до п.5 специфікації від 18.11.2016 до договору, розрахунки за продукцію здійснюється протягом п'яти робочих днів з тридцятого календарного дня з дати поставки відповідної продукції.
З урахуванням викладеного, строк оплати за поставлену продукцію настав 17.02.2017 (за видатковою накладною №5 від 13.01.2017).
Оскільки тривалість строку позовної давності для стягнення пені становить один рік, тому обчислення позовної давності за видатковою накладною №5 від 13.01.2017 становить - 21.02.2018.
Проте, відповідачем у клопотанні про застосування позовної давності невірно розраховано спеціальну позовну давність.
Відтак, відповідачем зазначено, що оскільки позивач звернувся до суду з позовом 17.10.12018, то період стягнення з відповідача суми пені складає - з 17.10.2017 по 17.10.2018 за видатковою накладною від 18.11.2016.
Однак, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно поштового штампу на конверті позовна заява була відправлена позивачем до Господарського суду Луганської області 01.11.2018, оскільки тривалість строку позовної давності для стягнення неустойки (штрафу, пені) становить один рік, тому сума неустойки нарахована до 01.11.2017 стягненню не підлягає у зв'язку із спливом позовної давності.
Оскільки відповідачем заявлено клопотання в порядку ст. 267 ЦК України, суд задовольняє клопотання і застосовує позовну давність до вимог позивача про стягнення пені.
За цих обставин, вимоги щодо стягнення пені за договором поставки №384/РА-УМТС від 08.06.2016 в сумі 4400 грн. 50 коп. задоволенню не підлягають у зв'язку із пропуском позовної давності.
Щодо стягнення з відповідача інфляційних нарахувань та 3% річних слід зазначити наступне.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.
Згідно п. 3.2 Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначено, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р.
Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних нарахувань за допомогою «Юридичної інформаційно - пошукової системи Законодавство», зазначає, що позивачем при розрахунку були допущена помилка, а саме не вірно зазначена сума основного боргу - 88010 грн. 00 коп., замість вірної - 88010 грн. 40 коп.
З урахуванням викладеного, сума інфляційних нарахувань складає - 15454 грн. 93 коп.
Оскільки право збільшення позовних вимог відповідно до Господарського процесуального кодексу України належить виключно позивачу, за таких обставин суд розглядає вимоги позивача про стягнення інфляційних нарахувань за договором в розмірі 15454 грн. 86 коп.
В той же час, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за допомогою «Юридичної інформаційно - пошукової системи Законодавство», зазначає, що позивачем при розрахунку були допущена помилка, а саме не вірно зазначена сума основного боргу - 88010 грн. 00 коп., замість вірної - 88010 грн. 40 коп.
З урахуванням викладеного, сума 3% річних складає - 4369 грн. 17 коп.
Оскільки право збільшення позовних вимог відповідно до Господарського процесуального кодексу України належить виключно позивачу, за таких обставин суд розглядає вимоги позивача про стягнення інфляційних нарахувань за договором в розмірі 4369 грн. 00 коп.
Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
У відповідності з приписами ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Виходячи з наведеного, позов слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача борг в сумі 88010 грн. 40 коп., 3% річних в сумі 4369 грн. 00 коп., інфляційні нарахування в сумі 15454 грн. 86 коп. (всього 107834 грн. 26 коп.). В решті вимог слід відмовити.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, у разі часткового задоволення позову покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у сумі 1692 грн. 92 коп.
З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 129, 233,238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровська енерго - металургійна компанія» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Ровенькиантрацит» про стягнення 112234 грн. 76 коп. задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК «Ровенькиантрацит», (93400, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, проспект Гвардійський, будинок 30/1, код ЄДРПОУ 37713861) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровська енерго - металургійна компанія» (49083, м.Дніпро, проспект Слобожанський, будинок 35, офіс 800-808, код ЄДРПОУ 30809232), основний борг в сумі 88010 грн. 40 коп., 3% річних в сумі 4369 грн. 00 коп., інфляційні нарахування в сумі 15454 грн. 86 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 1692 грн. 92 коп. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. В решті вимог слід відмовити.
Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено - 11 січня 2019 року.
Суддя Є.А.Лісовицький