про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
08 січня 2019 року м. Київ № 320/6913/18
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві позовну заяву гр. ОСОБА_1 до Вишгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про оскарження бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Богуславського районного суду Київської області звернувся гр. ОСОБА_1 з позовом до Вишгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо перерахунку та стягнення недоплаченої позивачу пенсії відповідно до постанови Іванківського районного суду Київської області від 16.05.2011 у справі № 2-а-4862/2011,
- зобов'язати відповідача надати довідку про нарахування та суму заборгованості по виплаті позивачу пенсії згідно вказаного судового рішення,
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії згідно вказаного судового рішення.
Згідно ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність, має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником), відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу, належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними), немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали, суд дійшов висновку, що даний позов не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства у зв'язку з наступним.
Повноваження адміністративних судів щодо розгляду справ адміністративної юрисдикції, порядок звернення до адміністративних судів і порядок здійснення адміністративного судочинства визначаються Кодексом адміністративного судочинства України.
Згідно п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому:
- хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або
- хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або
- хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи;
Також згідно ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, обов'язковою вимогою для визначення підсудності справи до адміністративної юрисдикції є участь у спорі в якості однієї із сторін суб'єкта владних повноважень та наявність публічно-правового спору між сторонами.
При цьому, зі змісту позовної заяви та додатків до неї слідує, що спір між позивачем та органом Пенсійного фонду України щодо перерахунку та виплати пенсії вирішено постановою Іванківського районного суду Київської області від 16.05.2011 у справі № 2-а-4862/2011.
Згідно ст. 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Частиною 4 ст. 372 КАС України визначено, що примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Зі змісту позовної заяви слідує, що позивач звернувся до суду не з метою вирішення наявного публічно-правового спору між ним та відповідачем, зокрема, щодо порушення вимог закону про нарахування та виплату пенсії, а з метою визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо невиконання постанови Іванківського районного суду Київської області від 16.05.2011 у справі № 2-а-4862/2011 та зобов'язання останнього виконати вказане судове рішення.
Оскільки позивачем не заявлено позовних вимог щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності відповідача щодо перерахунку та виплати пенсії, дані правовідносини за своєю суттю не мають обов'язкових ознак публічно-правового спору, а стосуються саме виконання постанови Іванківського районного суду Київської області від 16.05.2011 у справі № 2-а-4862/2011.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.
У п. 24 рішення в справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20 липня 2006 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Крім того, ЄСПЛ у справі «Занд проти Австрії» від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, здійснює судовий розгляд на підставі практики, яка не передбачена законом.
Оскільки правовідносини, які мають місце на даний час між позивачем та органом Пенсійного фонду не мають ознак публічно-правового спору, суд приходить до висновку, що даний спір не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Отже, позивачу слід відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі.
При цьому, на виконання вимог ч. 6 ст. 170 КАС України, суд зазначає, що процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах, визначені розділом IV КАС України.
Статтею 383 КАС України передбачено можливість визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду.
Даною нормою передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 4, 19, 170, 171 КАС України, суд -
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом гр. ОСОБА_1 до Вишгородського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про оскарження бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії.
Роз'яснити позивачеві, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.
Копію ухвали разом з матеріалами позовної заяви надіслати позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Лапій С.М.