справа №2а-6353/09/1370
12 лютого 2010 року, 15 год. 25 хв. м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого-судді Кравчука В.М.
за участю секретаря судового засідання Ганачівської Л.Ю.,
представника позивача Таряника В.О.,
представника відповідача Овчарука В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова до Відкритого акціонерного товариства «Мікроприлад» про стягнення заборгованості, -
Управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про стягнення з ВАТ «Мікроприлад» 116 427,68 грн. заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за Списком № 1 та Списком № 2.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідач зареєстрований як платник збору на загальнообов'язкове пенсійне страхування; зобов'язаний відшкодовувати фактичні витрати Пенсійного фонду України на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених на пільгових умовах за Списком № 1 та Списком № 2 відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», незалежно від часу їх призначення, до досягнення працівниками пенсійного віку, встановленого ст. 26 цього Закону, а саме: для чоловіків - до 60 років, для жінок - до 55 років. Зазначені витрати покриваються підприємствами, на яких набуто пільговий стаж.
Представник позивача у зв'язку з отриманням додаткових доказів по даній справі, уточнив позовні вимоги в частині зменшення суми, що підлягає стягненню з відповідача, оскільки таким пенсіонерам як ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, призначено пільгові пенсії за ст. 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а не згідно з п.п. «а», «б-з» ст.13 цього ж Закону. Просить стягнути з ВАТ «Мікроприлад» 87 641,87 грн. за період з 01.01.2005 р. по 30.06.2009 р. В судовому засіданні підтримав уточнені позовні вимоги, просить їх задовольнити.
Відповідач проти позову заперечує, вважає вимоги Пенсійного Фонду про відшкодування підприємством фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій безпідставними. В обґрунтування заперечень пояснює, що особи, яким призначено пенсії за Списком № 1 працювали неповний робочий день (7 год.), а робочі місця осіб, яким призначено пенсію за Списком № 2, взагалі не були атестовані. Вважає, що вказані обставини впливають на умови призначення пільгової пенсії відповідно до ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за Списком № 1 та Списком № 2. Покликається також на те, що позивачем не дотримано вимог Порядку призначення пенсій за рахунок коштів підприємств та організацій окремим категоріям працівників за результатами атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2007р. № 937, оскільки ВАТ «Мікроприлад» не давало гарантійного листа про перерахування коштів Управлінню для покриття витрат на виплату пенсій та не авансувало таких витрат. Вимоги позивача вважає необґрунтованими.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані суду докази, Суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
ВАТ «Мікроприлад» є правонаступником ВО «Мікроприлад», що встановлено рішеннями попередніх судових інстанцій (постанова господарського суду Львівської області від 29.11.-08.12.2005 р.; постанова Львівського апеляційного господарського суду від 09.08.2007 р.; ухвала Вищого адміністративного суду України від 16.09.2009 р.). Вказані вище судові рішення набрали законної сили. Встановлено, що ВАТ «Мікроприлад» відповідно до Статуту товариства (нова редакція), затвердженого загальними зборами ВАТ «Мікроприлад» 25.03.2000 р. та зареєстрованого відділом реєстрації та ліцензування Департаменту економічної політики та ресурсів Львівської міської ради 14.12.2000 р. № 1130-Л., є правонаступником ВАТ «Львівський завод електровимірювальних приладів», яке в свою чергу створено на підставі наказу Регіонального відділення фонду державного майна України по Львівській області № 1956 від 31.07.1996 р. відповідно до рішення Регіонального відділення фонду державного майна України по Львівській області від 15.02.1996 р. № 246 шляхом перетворення з Львівського державного заводу електровимірювальних приладів, який в свою чергу входив до складу ВО «Мікроприлад» як складова частина. Встановивши правонаступництво ВАТ «Мікроприлад», суди дійшли висновку, що ВАТ «Мікроприлад» є належним платником збору на державне пенсійне страхування у вигляді відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій, виплачуваних працівникам ВО «Мікроприлад». Зазначені обставини є преюдиційними і відповідно до частини 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказуванню не підлягають.
Відповідач - ВАТ «Мікроприлад», перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного Фонду України в Личаківському районі м. Львова як платник збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відповідно до наданих відповідачем довідок, що уточнюють особливий характер роботи Управлінням Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова було призначено та виплачено пенсії на пільгових умовах таким працівникам відповідача:
- за Списком № 1, призначених відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» - ОСОБА_7 (довідка від 23.06.1997р., рішення про призначення пенсії від 31.10.1997р.), ОСОБА_8 (довідка від 22.07.1995р., рішення про призначення пенсії від 05.10.1995р.), ОСОБА_3 (довідка від 17.04.2002р., рішення про призначення пенсії від 18.04.2002р.), ОСОБА_9 (довідка від 26.11.1997р., рішення про призначення пенсії від 19.12.1997р.), ОСОБА_10 (довідка від 26.02.1997р., рішення про призначення пенсії від 08.05.1997р., ОСОБА_11 (довідка від 02.09.1997р., рішення про призначення пенсії від 09.12.1997р.), ОСОБА_12 (довідка від 17.02.1998р., рішення про призначення пенсії від 09.03.1998р.);
- призначених відповідно до ст. 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення» - ОСОБА_5 (довідка від 17.11.1998р., рішення про призначення пенсії від 23.11.1998 р., ОСОБА_6 (довідка від 25.07.2001 р., рішення про призначення пенсії від 02.08.2001р.), ОСОБА_13 (довідка від 18.12.1998 р., рішення про призначення пенсії від 31.12.1998 р.);
- за Списком № 2, призначених відповідно до п. «б-з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» - ОСОБА_14 (довідка від 03.04.2000 р., рішення про призначення пенсії від 11.07.2000 р., ОСОБА_15 (довідка від 20.03.2003р., рішення про призначення пенсії від 14.01.2003 р.), ОСОБА_16 (довідка від 08.12.1999 р., рішення про призначення пенсії від 20.01.2000 р.), ОСОБА_17 (довідка від 16.06.2003 р., рішення про призначення пенсії від 17.01.2007 р.), ОСОБА_18 (довідка від 30.07.2007р., рішення про призначення пенсії від 10.08.2007 р.).
Відповідач не заперечує, що зазначені вище особи були його працівниками, працювали на роботах, які дають право на одержання пільгової пенсії та не заперечує фактичних обставин, які зазначені в довідках, що уточнюють особливий характер роботи. Водночас, відповідач вважає, що виплати були здійснені позивачем всупереч вимог чинного законодавства, а тому такі відшкодуванню ним не підлягають. При цьому покликається на те, що професії таких працівників, як ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_10, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, дійсно відносяться до Списку № 1 професій і посад, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, однак, ці особи працювали неповний робочий день, а саме 7 годин. Щодо таких працівників, як ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, то робочі місця цих осіб взагалі не були атестовані.
Позивач направляв відповідачеві повідомлення з розрахунком розміру сум до відшкодування, проте відповідач витрат позивача - Управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова на виплату та доставку пенсій працівникам відповідача - ВАТ «Мікроприлад» за період з січня 2005 р. по червень 2009 року, призначених відповідно до п. «а» та «б-з» ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” від 05.11.1991 року не провів. Правильність розрахунку суми зобов'язань відповідачем не оспорюється, оскільки він заперечує правові підстави нарахування, а не його розмір.
Оцінюючи встановлені фактичні обставини, доводи та міркування, правовідносини сторін та підстави позову, Суд враховує таке:
Відповідно до ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:
а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам;
б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Пунктом 2 Прикінцевих положень Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення". У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.
Порядок відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, встановлено розділом 6 Інструкції Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663 (надалі - Інструкція ).
Пунктом 6.1 зазначеної Інструкції встановлено, що відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в таких розмірах, зокрема, для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції (крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку), - також 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абзацу першого частини 2 Прикінцевих положень Закону застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Розмір сум до відшкодування на поточний рік витрат Пенсійного фонду України на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, визначається у повідомленнях, які формуються працівниками Пенсійного фонду України, а підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду визначену у повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах (п.п. 6.4, 6.8 п. 6 Інструкції).
Як вбачається з матеріалів справи, Управлінням Пенсійного Фонду України в Личаківському районі м. Львова призначено пільгові пенсії на підставі п. «а», «б-з» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а частині працівників на підставі ст. 100 цього ж Закону.
Відповідно до п.7.1 Інструкції фактичні витрати на виплату пенсій за віком на пільгових умовах, особам, які мають стаж, що дає право на призначення цих пенсій на декількох підприємствах, покриваються цими підприємствами пропорційно стажу роботи. При цьому стаж роботи на останньому підприємстві враховується для визначення частки в повному розмірі, а з попередніх місць роботи осіб він додається до стажу, необхідного для призначення пенсії на пільгових умовах.
Документом, який засвідчує пільговий стаж працівника і надає право на призначення пенсії на пільгових умовах, є Довідка, що уточнює особливий характер роботи або умови праці, необхідні для призначення пільгової пенсії. Такі довідки були видані ВАТ «Мікроприлад» щодо наступних працівників: ОСОБА_9, ОСОБА_14, ОСОБА_19, ОСОБА_6, ОСОБА_13, ОСОБА_5, ОСОБА_7, ОСОБА_18, ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_17, ОСОБА_12, ОСОБА_11А, ОСОБА_10 Вказані довідки завірені печатками Львівського заводу електровимірювальних приладів та ВАТ «Мікроприлад».
З тексту довідок вбачається, що працівники, відносно яких вони видані, працювали повний робочий день. Зазначені відомості внесені до довідок самим відповідачем, що не заперечується його представником. Дана обставина підтверджує роботу на умовах повного робочого дня.
Водночас, відповідач покликається на наказ «Про результати атестації робочих місць дільниці нормальних елементів» від 28.12.1995 р. № 268, згідно якого тривалість робочого дня працівників, професії і посади яких атестовані і дають право на пільгове забезпечення за Списком № 1, становить 7 годин.
Оцінюючи покликання відповідача Суд виходить з положень частини 2 статті 51 Кодексу законів про працю України, яка передбачає скорочену тривалість робочого часу для працівників, зайнятих на роботах з шкідливими умовами праці, - не більше як 36 годин на тиждень. Перелік виробництв, цехів, професій і посад з шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого дня, затверджується в порядку, встановленому законодавством.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 р., № 163 затверджено «Перелік виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, робота в яких дає право на скорочену тривалість робочого тижня". Як вбачається з наявних у справі документів, працівники відповідача працювали за професіями зі шкідливими умовами праці, що надає їм право на скорочену тривалість робочого часу. За умови п'ятиденного робочого тижня, денна тривалість скороченого робочого часу становить 7 годин, що і було визначено в наказі відповідача «Про результати атестації робочих місць дільниці нормальних елементів» від 28.12.1995 р. № 268. З урахуванням наведеного, Суд дійшов висновку, що скорочена тривалість робочого часу є повним робочим днем для працівників, зайнятих на роботах з шкідливими умовами праці.
Відповідно до ст. 56 Кодексу законів про працю України за угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом може встановлюватись як при прийнятті на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень. Відповідач не представив суду угод або наказів про встановлення зазначеним працівникам неповного робочого часу, а отже й не довів, що працівники працювали на умовах неповного робочого дня.
Оцінюючи твердження відповідача про те, що робочі місця осіб, яким призначені пільгові пенсії за Списком № 2, не атестовані взагалі, Суд звертає увагу на те, що з довідок, що уточнюють особливий характер роботи та умови праці, необхідних для призначення пільгової пенсії та виписок з трудових книжок вбачається, що ОСОБА_14, ОСОБА_17І, ОСОБА_18 та ОСОБА_15 працювали на посаді гальваніка, ОСОБА_16- маляра. Окрім того, в матеріалах справи наявний наказ ВАТ «Мікроприлад» від 22.11.1999 р. № 93 «Про затвердження результатів атестації робочих місць за умовами праці» та повідомлення відповідача, адресоване Управлінню соціального захисту населення Личаківського району м.Львова, що підтверджують атестацію робочих місць за умовами праці по таких професіях, зокрема, таких професій, як гальванік та маляр. Дійсність наказу відповідачем не заперечується, а відповідно свідчить про проведення атестації відповідних робочих місць.
В наказі відсутні відомості про те, що зазначені атестовані робочі місця атестуються саме за Списком № 2. Однак інші докази, наявні в матеріалах справи, підтверджують належність вказаних професій до Списку № 2. Зокрема, в Довідках, що уточнюють особливий характер роботи та умови праці, необхідних для призначення пільгової пенсії, виданих відносно вказаних осіб, відповідач вказує, що займана професія належить до Списку № 2. З протоколів та подань, що є в пенсійних справах, теж вбачається, що пенсія таким особам призначена за Списком № 2. Таким чином, твердження відповідача по відсутність атестації робочих місць ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, яким призначена пільгова пенсія за Списком № 2, спростовується матеріалами справи.
В обґрунтування безпідставності та незаконності вимог позивача, ВАТ «Мікроприлад» покликається на «Порядок призначення пенсій за рахунок коштів підприємств та організацій окремим категоріям працівників за результатами атестації робочих місць за умовами праці», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2007 р. № 937, відповідно до п.6 якого рішення про призначення пільгової пенсії приймається відповідним управлінням Пенсійного фонду на підставі гарантійного листа підприємства про перерахування коштів на рахунок зазначеного управління для покриття, пов'язаних з виплатою пенсій.
Суд вважає посилання відповідача на вказаний Порядок необґрунтованим з огляду на те, що такий затверджений в 2007 році, тобто після того як згадуваним вище працівникам відповідача (усім, окрім ОСОБА_18Г.) Управлінням Пенсійного Фонду України в Личаківському районі м. Львова була призначена пільгова пенсія за Списком № 1 та № 2, а тому цей нормативний акт на правовідносини, що виникли між сторонами не поширюється.
Окрім того, у преамбулі Постанови Кабінету Міністрів України від 18.07.2007 р. № 937 зазначено, що вона прийнята відповідно до підпункту 2 пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Водночас, у підпункті 2 пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції, що діяла на 09.07.2007 року, на час призначення пенсії ОСОБА_18Г.) передбачено, що окремим категоріям працівників залежно від умов праці за результатами атестації робочих місць можуть призначатися пенсії за рахунок коштів підприємств та організацій, бюджетних коштів та цільових фондів, але не раніше ніж за 5 років до досягнення віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
За змістом п. 6 Порядку призначення пенсій за рахунок коштів підприємств та організацій окремим категоріям працівників за результатами атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.2007 р. № 937, гарантійний лист підприємства про перерахування коштів для покриття витрат, пов'язаних з виплатою пенсій, є умовою прийняття рішення про призначення пенсій. Рішення про призначення пенсії ОСОБА_18 було прийняте 10.08.2007р. на підставі довідки ВАТ «Мікроприлад» від 30.07.2007р. В подальшому рішення про призначення пенсії за рахунок коштів підприємства не оспорювалося. Відтак, Суд вважає, що відсутність гарантійного листа не може бути підставою для невиконання зобов'язань щодо виплати пенсій особі, якій її призначено.
Заперечення відповідача про те, що відповідно до п. 7 вищезгаданого Порядку виплата пільгової пенсії здійснюється після надходження у повному обсязі коштів від підприємства, організації до органу, що призначає пенсію, Суд не вважає підставою для відмови у позові. Відповідно до ст. 8 Закону України «Про пенсійне забезпечення» виплата пенсій здійснюється з коштів Пенсійного фонду України. Фінансування витрат на виплату пенсій провадиться по всій території України щомісячно незалежно від надходжень коштів та соціально-економічного стану конкретних регіонів за рахунок перерозподілу коштів Пенсійного фонду України в межах країни. Зазначене положення стосується усіх видів пенсій. Таким чином, Пенсійний фонд зобов'язаний виплачувати пенсії незалежно від надходжень коштів від підприємств. Відтак, відсутність надходжень коштів з боку відповідача не є підставою для припинення виплати пенсій.
Таким чином, наявними у справі доказами спростовуються доводи та заперечення відповідача про відсутність необхідних умов по конкретних особах пенсіонерів про призначення їм пенсії на пільгових умовах за Списком № 1 та Списком № 2, передбачених ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а, відповідно, й обов'язку ВАТ «Мікроприлад» з відшкодування Пенсійному фонду України витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до п. «а» та «б-з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Відповідно до п 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.2007 р. № 1261 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра праці та соціальної політики. У п. 15 передбачено, що Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, управління в районах, містах і районах у містах.
Управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова є органом Пенсійного фонду України, а тому стягнення несплачених (чи несвоєчасно сплачених) сум витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, що підлягають сплаті у відповідності до п.2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», належить до повноважень Управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова.
Враховуючи те, що окремим працівникам відповідача виплачені і призначені пенсії по ст. 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення», витрати яких не підлягають відшкодуванню, а також те, що відповідач доказів на спростування наведених позивачем вимог щодо відшкодування підприємством фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій призначених за Списком № 1 та № 1 не представив, Суд вважає доведеним, що заборгованість відповідача на момент розгляду справи становить 87 641,87 грн.
За таких обставин Суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а позов слід задовольнити.
Судові витрати у справі відсутні, а тому розподілу між сторонами не підлягають.
Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163 КАС України, Суд -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Мікроприлад» (м. Львів, вул. Ніщинського, 35, ідентифікаційний код 23887224) на користь Управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова (м. Львів, вул. Б.Хмельницького, буд. 116, ідентифікаційний код 2047514) 87641,87 гривень .
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до апеляційного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом 10 днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасована, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 17 лютого 2010 року о 17:00.
Суддя В.М.Кравчук