2-а-654/10 ПОСТАНОВА
16.02.2010 року Ленінський районний суд м. Вінниці
в складі: головуючого судді: Зайцева А.Ю.
при секретарі: Мартинюк Т.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці і соціального захисту населення в Замостянському районі м. Вінниці, Головного управління праці і соціального захисту населення Вінницької міської ради про визнання дій неправомірними, зобов'язання нарахувати недоплату одноразової компенсації та щорічної допомоги, стягнути недоплату, -
В суд звернувся ОСОБА_1 з позовом до Управління праці і соціального захисту населення в Замостянському районі м. Вінниці, Головного управління праці і соціального захисту населення Вінницької міської ради про визнання дій неправомірними, зобов'язання нарахувати недоплату одноразової компенсації та щорічної допомоги, стягнути недоплату.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач є ліквідатором на ЧАЕС 1-ї категорії. 04.07.2008 року йому встановлено 3-ю групу інвалідності. Одразу позивачу було виплачено одноразову компенсацію за шкоду заподіяну здоров'ю, однак в розмірі передбаченому Постановою КМУ № 836 від 26.07.1996 року в сумі 189,60 гривень, а не в розмірі встановленому законом - 30 мінімальних заробітних плат, і за його підрахунком розмір недоплати становить 15465,60 гривень. Також вказує, що йому має бути виплачена відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської кататстрофи», щорічна допомога на оздоровлення в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, а виплачено лише по 90 гривень за 2008-2009 роки і тому недоплата склала 4300 гривень. Тому звернувся з позовом до суду в якому просить поновити строк звернення до суду, визнати неправомірними дії відповідачів по нарахуванню та виплаті одноразової компенсації та щорічної допомоги на оздоровлення у занижених розмірах, збов'язати Управління праці і соціального захисту населення в Замостянському районі м. Вінниці нарахувати одноразову компенсацію в розмірі 15465,60гривень та щорічну грошову допомогу на оздоровлення за 2008-2009 роки в сумі 4300 гривень, стягнути з Головного управління праці і соціального захисту населення Вінницької міської ради вказані суми недоплати.
В судовому засіданні позивач підтримав вимоги позову, просив їх задовольнити, надавши пояснення аналогічні з викладеними у позові.
Представники Головного управління праці і соціального захисту населення Вінницької міської ради та Управління праці і соціального захисту населення в Замостянському районі м. Вінниці в судовому засіданні позов не визнали, вказавши, що діяли в межах наданих повноважень та здійснили виплату компенсації та допомоги у розмірах встановлених Кабінетом Міністрів України і позивач пропустив строк звернення до суду, який просили застосувати та відмовити у задоволенні позову.
Вислухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Позивач ОСОБА_1 є постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ї категорії, про що йому видане відповідне посвідчення серії НОМЕР_1 від 17.07.2008 року. Також він, згідно посвідчення серії НОМЕР_2 від 10.11.2008 року є інвалідом ІІІ групи з 04.07.2008 року.
Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської кататстрофи», інвалідам ІІІ груп щорічно виплачується грошова допомога на оздоровлення в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат.
Судом встановлено, що позивачу виплати одноразової компесації та грошової допомоги на оздоровлення здійснювались в занижених розмірах, зокрема виплата грошової допомоги на оздоровлення здійснювалась у розмірах встановлених Кабінетом Міністрів України - 100 гривень на рік згідно Постанови КМ України від 12.07.2005 року № 562.
Виплата одноразової компесації та щорічної грошової допомоги на оздоровлення у розмірах визначених Кабінетом Міністрів України, на думку суду не є правомірним виходячи з наступного.
Відповідно до частини 3 статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Кабінет Міністрів України не уповноважений Законом № 796-XII зменшувати встановлені останнім конкретні розміри доплат, пенсій і компенсацій, зокрема допомоги на оздоровлення. Навпаки, у частині 1 статті 67 зазначеного Закону встановлено, що ці розміри підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.
У Законі № 796-XII викладено основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, оскільки відповідно до частини 1 статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
Пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження підзаконним актом змісту та обсягу права, наданого Законом № 796-XII, є безпідставним.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Здійснюючи нарахування та виплату позивачу у занижених розмірах одноразової компесації та грошової допомоги на оздоровлення, відповідачі не діяли у спосіб передбачений законом України, тобто не здійснювали виплату у розмірі визначеному законом, а здійснювали виплату у розмірі визначеному підзаконним нормативним актом, що є протиправним.
В постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», звернуто увагу, що оскільки Конституція України, як зазначено в її статті 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акту з точки зору його відповідності Конституції і в усіх необхідних випадках застосовувати Контитуцію як акт прямої дії.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007р. №6-рп було визнано такими, що не відповідають Конституції окремі положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», зокрема також положення, які звужують та обмежуть розмір виплати допомоги на оздоровлення.
При вирішенні даної конкретної справи, суд також керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Таким чином позовні вимоги в частині визнання неправомірними дій відповідачів по нарахуванню та виплаті позивачу у заниженому розмірі щорічної допомоги на оздоровлення, передбаченої ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської кататстрофи» за 2009 рік, є обгрунтованими та підлягають задоволенню.
Позовні вимоги в частині зобов'язання Управління праці і соціального захисту населення в Замостянському районі м. Вінниці нарахувати різницю недоплаченої допомоги на оздоровлення в певній сумі та зобов'язання Головне управління праці і соціального захисту населення Вінницької міської ради виплатити цю різницю в цій сумі не є обгрунтованими, оскільки ні позивач ні суд не є фахівцями в розрахунках пенсійних виплат, а тому в цій частині суд приймає іншу постанову на захист прав позивача із зобов'язанням Управління праці і соціального захисту населення в Замостянському районі м. Вінниці нарахувати позивачу щорічну грошову допомогу на оздоровлення відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2009 рік, а Головне управління праці і соціального захисту населення Вінницької міської ради виплатити її позивачу.
Позовні вимоги в частині визнання дій відповідачів по нарахуванню та виплаті одноразової компесації та грошової допомоги на оздоровлення за 2008 рік та зобов'язання нарахувати, стягнути недоплату за цей період задоволенню не підлягають виходячи з наступного.
Так, згідно з ч. 2 ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
В ч.1 ст. 100 КАС України визначено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Судом встановлено, що позивач отримав одноразову компесацію та грошову допомогу на оздоровлення за 2008 рік в занижених розмірах у 2008 році. В судовому засіданні позивач не надав доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду, а тому суд вважає, що позивачем пропущений строк звернення до суду встановлений ст. 99 КАС України в частині вимог по нарахуванню та стягненню одноразової компесації та грошової допомоги на оздоровлення за 2008 рік та про визнання неправомірними дій відповідачів в цій частині.
На підставі викладеного, ст. 8, 19, 22, 50 Конституції України, ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської кататстрофи» та керуючись ст.ст. 2, 8, 9, 17, 71, 99, 100, 158-163, 167 КАС України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії відповідачів по нарахуванню та виплаті ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення у заниженому розмірі.
Зобов'язати Управління праці і соціального захисту населення в Замостянському районі м. Вінниці нарахувати ОСОБА_1 щорічну грошову допомогу на оздоровлення відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2009 рік.
Зобов'язати Головне управління праці і соціального захисту населення Вінницької міської ради виплатити ОСОБА_1 різницю між нарахованою та виплаченою щорічною грошовою допомогою на оздоровлення відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2009 рік.
В задоволенні решти вимог позову відмовити.
Постанова суду набуває законної сили, якщо протягом десяти днів з дня її проголошення не було подано заяви про апеляційне оскарження постанови суду та після цього на протязі двадцяти днів апеляційної скарги.
Суддя: