21 січня 2010 року № 19233/09/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду
в складі: головуючого - Стародуба О.П.,
суддів - Шавеля Р.М., Пліша М.А.,
при секретарі судового засідання - Поворознику Д.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові в залі суду апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м.Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02 березня 2009 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м.Львова про зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 в листопаді 2008 року звернувся до суду із адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м.Львова про нарахування та виплату, передбаченого статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” підвищення до пенсії як дитині війни за 2007-2008 роки.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 02 березня 2009 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії (бездіяльність) відповідача щодо не виплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії відповідно до вимог ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та зобов»язано управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м.Львова нарахувати та виплатити з 09 липня по 31 грудня 2007 року та з 22 травня по 31 грудня 2008 року включно ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком на підставі положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
З таким рішенням суду не погодився відповідач, подав апеляційну скаргу, в якій покликається на неповне з»ясування судом обставин справи та порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить скасувати постанову суду першої інстанції і в задоволенні позовних вимог відмовити.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що Законом України “Про соціальний захист дітей війни” не передбачено, який саме орган та з яких коштів повинен здійснювати виплату підвищення пенсії дітям війни, а також, що законодавством не визначено, з якого саме розміру мінімальної пенсії за віком слід визначати розмір підвищення до пенсії дітям війни.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивачу як дитині війни відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист війни» пенсія повинна підвищуватись на 30% мінімальної пенсії за віком.
Вимоги щодо підвищення пенсії за 2007-2008 роки задоволено, оскільки положення Закону України «Про державний бюджет України» на 2007-2008 роки, якими було зупинено підвищення пенсії дітям війни у відповідні періоди, визнані неконституційними і втратили чинність з 09.07.2007р. та з 22.05.2008р. - часу ухвалення відповідних рішень Конституційним судом України.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується і вважає їх такими, що відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи.
Мотиви та доводи, наведені у апеляційній скарзі, висновки суду не спростовують і є безпідставними, оскільки чинним законодавством повноваження по нарахуванні та виплаті пенсій в Україні покладені саме на органи Пенсійного фонду, а відсутність бюджетного фінансування не може бути підставою невиконання відповідним суб'єктом владних повноважень покладених на нього обов'язків. В свою чергу реалізація особою права на отримання соціальних виплат не може бути поставлена у залежність від наявності відповідних бюджетних асигнувань.
Крім того, розмір мінімальної пенсії за віком, на 30% якої підвищується пенсія дітям війни, визначається відповідно до положень статті 62 Закону України «Про державний бюджет України» та статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду без змін.
Керуючись ст.ст.160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України,-
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м.Львова залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02 березня 2009 року по справі №2а-8466/08 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом одного місяця після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
ГОЛОВУЮЧИЙ: О.П. СТАРОДУБ
СУДДІ: Р.М. ШАВЕЛЬ
М.А. ПЛІШ
В повному обсязі ухвалу складено 26.01.2010 р.