Справа № 22-а-3475/08 Головуючий у 1 інстанції: Гришковець А.Л.
Суддя-доповідач: Літвіна Н.М.
26 січня 2010 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Літвіної Н.М.,
Суддів: Хрімлі О.Г.,
Федорової Г.Г.,
при секретарі: Овчіннікові А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради м. Житомира на постанову Овруцького районного суду Житомирської області від 14 січня 2009 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради м. Житомира про стягнення заборгованості, -
Позивач звернувся до адміністративного суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради м. Житомира про стягнення заборгованості за період з 01 серпня 2002 року по 31 жовтня 2008 року відповідно до ст. ст. 37, 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Постановою Овруцького районного суду Житомирської області від 14 січня 2009 року - позов задоволено частково. Стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради м. Житомира на користь позивача заборгованість по виплаті доплат до заробітної плати відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за період з 01 серпня 2002 року по 31 жовтня 2008 року у сумі 28 653, 94 грн.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач - Управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради м. Житомира, звернувся з апеляційною скаргою та просив суд скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.
Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши сторін, вважає, що апеляційна скарга Управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради м. Житомира підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, м. Канів, де проживає позивач, у відповідності до положень Постанови Кабінету Міністрів України № 106 від 23 липня 1991 року, віднесено до зони посиленого радіоекологічного контролю.
Також встановлено, що позивач працює та проживає у зоні посиленого радіоекологічного контролю.
Згідно з ч. 1 та 2 ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон) - громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в таких розмірах: у зоні безумовного (обов'язкового) відселення - три мінімальні заробітні плати; у зоні гарантованого добровільного відселення - дві мінімальні заробітні плати; у зоні посиленого радіоекологічного контролю - одна мінімальна заробітна плата. Пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на цих територіях, і стипендії студентам, які там навчаються, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті. Пенсіонерам, які працюють у зонах радіоактивного забруднення, оплата праці додатково підвищується на 25 процентів від розміру мінімальної заробітної плати.
Зі змісту вимог законів України про встановлення розмірів мінімальних заробітних плат на 2001 - 2005 роки не вбачається будь-яких обмежень щодо можливостей застосування розміру мінімальної заробітної плати з метою реалізації норми ст. ст. 37, 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Встановлений постановою КМУ N 836 у 1996 році розмір щорічної допомоги громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення та допомога громадянам, які працюють на території радіоактивного забруднення протягом тривалих років не змінювався і не відповідає розміру, встановленому іншими законами України.
Оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України в наступному будь-яких рішень із цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору, застосуванню підлягають саме ст. ст. 37, 39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та законодавство щодо розмірів мінімальних заробітних плат на 2001 - 2005 роки, а не постанова Кабінету Міністрів України "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 26 липня 1996 року N 836.
Отже, судом першої інстанції вірно встановленні обставини щодо зобов'язання відповідача провести позивачу виплату відповідно до ст. ст. 37, 39 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2001 - 2005 роки.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України - органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 9 КАС України - у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд дійшов правильного висновку, що при визначенні розміру даної доплати позивачеві, застосуванню підлягають норми Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» зупинено на 2006 рік дію ст. 37, ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.
Закон України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» в цій частині на відповідність Конституції та законів України не переглядався, а тому відповідачем була проведена виплата вказаної допомоги у повному обсязі в зв»язку з цим рішення в цій частині підлягає скасуванню.
Що стосується вимог позивача в частині перерахування доплат за 2007 рік, то колегія суддів зазначає наступне, щодо недопустимості зупинення положень Закону, Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік», як це визначено відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп.
Таким чином, перерахування вказаної доплати за 2007 рік повинно бути проведено саме з 09 липня 2007 року.
З приводу виплат вказаної доплати за 2008 рік колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року були внесені зміни до ст.ст. 37, 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яким було встановлено, що громадянам, які працюють на територіях радіоактивного забруднення, провадиться доплата в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Проте, рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення ст.67 розділу I, пунктів 2 - 4, 6 - 8, 10 - 18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20 - 22, 24 - 34, підпунктів 1 - 6, 8 - 12 пункту 35, пунктів 36 - 100 розділу II "Внесення змін до деяких законодавчих актів України" та пункту 3 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".
Отже, дане положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів» визнано неконституційними з 22 травня 2008 року, а тому підстав для зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу надбавку, до 22 травня 2008 року не має.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач питання про застосування строків позовної давності з приводу задоволення вказаних доплат не ставив, а тому колегія суддів не вбачає підстав для їх застосування.
Крім того, відповідно до ст.39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» вказана виплата носить характер доплати до заробітної плати.
А згідно до ч. 2 ст.2 Закону України «Про оплату праці» - додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати , надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України - у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що строки позовної давності до даного виду доплат не застосовується, а, отже, вимоги позивача підлягають задоволенню з 01 січня 2002 року.
Відповідно до ст. 202 КАС України - підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради м. Житомира - задовольнити частково.
Постанову Богунської районної ради м. Житомира на постанову Овруцького районного суду Житомирської області від 14 січня 2009 року - скасувати та винести нову.
Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради м. Житомира неправомірними.
Зобов»язати Управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради м. Житомира нарахувати та виплатити ОСОБА_3 заборгованість по доплаті відповідно до ст.ст. 37, 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01 січня 2002 року по 31 січня 2005 року, з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 жовтня 2008 року.
В іншій частині позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня складання в повному обсязі, тобто з 02 лютого 2010 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя:
Судді:
Повний текст постанови виготовлений 01 лютого 2010 року.