Справа № 22-а-3415/08 Головуючий у І інстанції Бабоїд О.М.
Суддя-доповідач Літвіна Н.М.
26 січня 2010 року Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Літвіної Н.М.,
суддів Хрімлі О.Г.,
Федорової Г.Г.,
при секретарі Овчіннікові А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Таращанської районної державної адміністрації Київської області на постанову Таращанського районного суду м. Житомира від 15 січня 2009 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Таращанської районної державної адміністрації Київської області про стягнення заборгованості по невиплаченій допомозі по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, -
У січня 2009 року позивач звернулась із вказаним позовом, в якому просила стягнути з відповідача заборгованість з виплати державної соціальної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, передбачену Законом України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», за 2007 рік в сумі 1 810, 23 грн., зазначаючи, що вказана допомога виплачувалась їй у значно меншому розмірі, що відповідає розміру мінімального прожиткового мінімуму, встановленого ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Постановою Таращанського районного суду м. Житомира від 15 січня 2009 року позов задоволено частково. Визнано дії Управління праці та соціального захисту населення Таращанської районної державної адміністрації Київської області неправомірними та стягнуто з відповідача на користь позивача 1 827,04 грн. заборгованості з виплати державної соціальної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 17 липня 2007 року по 30 грудня 2007 року.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін з таких підстав.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, яким та наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову.
Колегією суддів встановлено, що позивач є матір'ю малолітньої дитини ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1, виданого 24 квітня 2007 року (а. с. 8).
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Відповідно до пункту 3 розділу VІІІ Прикінцевих положень названого Закону, розмір державної допомоги сім'ям з дітьми, передбаченої статтею 15 цього Закону, визначається Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік у відсотковому відношенні до прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку з поступовим наближенням до прожиткового мінімуму, але при цьому не може бути нижчим за величину, що дорівнює 25 відсоткам зазначеного прожиткового мінімуму, а з 1 січня 2006 року - 50 відсоткам цього прожиткового мінімуму.
Статтею 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років встановлений у наступних розмірах: з 1 січня 2007 року - 434,00 грн., з 1 квітня 2007 року і до 30 вересня 2007 року - 463,00 грн.
Проте, дію частини першої статті 15 та пункту 3 розділу VIII Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» зупинено на 2007 рік, згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» № 489-V від 19 грудня 2006 року, статтею 56 якого встановлено, що у 2007 році допомога при народженні дитини та по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам у розмірі, що дорівнює різниці між 50 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї, в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23-х відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Разом з тим, судовою колегією враховується, що рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 положення ст. 56 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», якими зупинено дію частини першої статті 15 та пункту 3 розділу VIII Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Втім, відповідно до п. 3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України визнані неконституційними положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» втратили чинність з дня ухвалення цього рішення, тобто з 9 липня 2007 року.
Отже, суд першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню за період з 17 липня 2007 року по грудень 2007 року.
Позовні вимоги щодо зобов'язання відповідача в подальшому виплачувати допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в обсязі, передбаченому ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» не підлягають задоволенню, оскільки судове рішення має бути наслідком чинного правового регулювання. Суд не може обмежувати законодавчий орган в майбутньому змінювати правове регулювання суспільних правовідносин.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову частково.
Доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -
Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Таращанської районної державної адміністрації Київської області - залишити без задоволення.
Постанову Таращанського районного суду м. Житомира від 15 січня 2009 року - залишити без змін .
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця з дня складання в повному обсязі, тобто з 02 лютого 2010 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя
Судді:
Повний текст ухвали виготовлений 01 лютого 2010 року.