Справа № 2 - 50/10
09 лютого 2010 року м. Ковель
Ковельський міськрайонний суд Волинської обл. в складі
головуючого - судді Логвинюк І. М.,
при секретарі Щесюк Н.Й.,
з участю представника позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ковелі Волинської області цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства Перший Український міжнародний банк до відділу державної виконавчої служби Ковельського міськрайонного управління юстиції, товариства з обмеженою відповідальністю Ковельський житлово - будівельний комбінат про звільнення майна з-під арешту,
Позивач - публічне акціонерне товариство Перший Український міжнародний банк (далі - ПАТ, позивач) звернувся до суду з позовом до відділу державної виконавчої служби Ковельського міськрайонного управління юстиції (далі - ВДВС), товариства з обмеженою відповідальністю Ковельський житлово - будівельний комбінат (далі - ТзОВ) про звільнення майна з-під арешту, мотивуючи тим, що 29.05.08 р. між ТзОВ та ЗАТ Перший Український міжнародний банк, правонаступником останнього і є позивач, було укладено договір № 1.08-30 (далі - кредитний договір), який передбачає графік повернення кредиту та сплати процентів за користування ним. Згідно з умовами кредитного договору, позивач як позичальник зобовязувався надати відповідачеві - ТзОВ як позичальникові кредит у розмірі 77 731,96 доларів США з цільовим призначенням для оплати частини вартості транспортних засобів строком по 14.05.12 р., а відповідач - ТзОВ як позичальник зобовязувався повернути кредит та сплатити проценти за користування ним. 29.05.08 р. між позивачем та відповідачем - ТзОВ як позичальником було також укладено договір застави транспортних засобів № 1.08 - 30/ТЗ ( далі - договір застави) з додатом № 1, згідно з яким позивачеві у заставу було передано вантажний самоскид FAW, модель СА - 3252, рік випуску 2008, колір жовтий, номер кузува Y7CCA325280089505, реєстраційний номер НОМЕР_1, належний відповідачеві - ТзОВ на праві власності на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії АСС № 063554, виданого 08.05.08 р. Ковельським ВРЕР ВДАІ УМВС України у Волинській обл.; вантажний самоскид FAW, модель СА - 3252, рік випуску 2008, колір жовтий, номер кузува Y7CCA325280089503, реєстраційний номер НОМЕР_2, належний відповідачеві - ТзОВ на праві власності на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії АСС № 063555, виданого 08.05.08 р. Ковельським ВРЕР ВДАІ УМВС України у Волинській обл. 08.12.08 р. державним виконавцем, з метою забезпечення виконання зведеного виконавчого провадження про стягнення з ТзОВ як боржника боргу на користь фізичних та юридичних осіб, було винесено постанову про арешт всього рухомого майна відповідача - ТзОВ, у т.ч. вищезазначених транспортних засобів, та оголошення заборони на його відчудження (далі - постанова), чим було порушено права позивача як заставодержателя. Зокрема, порушено право позивача на вибір та реалізацію способів задоволення вимог до ТзОВ як боржника за рахунок заставленого майна, у т.ч. спірного. Постанова винесена незаконно, без врахування того, що серед рухомого майна відповідача - ТзОВ є заставне майно - вищезазначені транспортні засоби, а позивач є заставодержателем з вищим пріорітетом, що стверджується витягами з Державного реєстру обтяжень рухомого майна № 18832910 від 29.05.08 р. та № 24673428 від 14.09.09 р. Арешт заставлених транспортних засобів ставить під загрозу виконання відповідачем - ТзОВ зобов”язань за кредитним договором перед позивачем. Тому вважає, що заставлене майно, вартість якого складає 483 333 грн. 33 коп., підлягає звільненню з-під арешту. Заборгованість відповідача - ТзОВ перед позивачем за станом на 30.09.09 р. складає 71 026,57 доларів США, що еквівалентно сумі 583 54 грн. 36 коп. 29.09.09 р. позивач звернувся до відповідача - ВДВС із заявою про зняття арешту на предмет застави, однак, отримав відмову, мотивовану тим, що арешт накладено відповідно до судового рішення. Просить позов задовольнити, звільнити з-під арешту вищезазначені транспортні засоби, стягнути з відповідача - ВДВС судові витрати у справі.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю, обгрунтувавши його вищенаведеними доводами. Суду додатково пояснив, що позивач не є власником переданих йому у заставу вантажних самоскидів марки FAW, року випуску 2008. Хоча заборгованість відповідача - ТзОВ “Ковельський ЖБК” перед позивачем існує, однак, позивач на даний час не скористався правом, наданим заставодержателю стосовно спірного майна. Просить позов задовольнити, стягнути судові витрати у справі.
Представники відповідачів в судове засідання не з”явились, хоча відповідачі належно повідомлені. Про причини неявки свого представника відповідач - ТзОВ “Ковельський ЖБК” суду не повідомив. Відповідач - ВДВС попередньо подав суду заяву з проханням розглядати справу у відсутності його представника.
Письмових заперечень проти позову відповідачами суду не подано.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази, зібрані у справі, приходить до висновку, що позовні вимоги безпідставні та не підлягають до задоволення.
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Згідно з копією кредитного договору № 1.08-30, укладеного 29.05.08 р. між позивачем та відповідачем - ТзОВ “Ковельський ЖБК”, позивачем як кредитором надано даному відповідачеві як позичальнику кредит у розмірі 77 731,96 доларів США, а даний відповідач зобов”язався сплатити плату за кредит та повернути його у повному обсязі в порядку та у строки, обумовлені кредитним договором, а саме: не пізніше 11.05.12 р..
Дійсно, в забезпечення виконання позичальником - відповідачем у справі - ТзОВ зобов”язань за даним кредитним договором, між його сторонами укладено угоди про забезпечення.
Із копії договору застави транспортних засобів № 1.08-3/ТЗ та додатку № 1 до нього, укладеного між позивачем та відповідачем - ТзОВ “Ковельський ЖБК” як позичальником за кредитним договором № 1.08-30, від 29.05.08 р., слідує, що дійсно, ТзОВ “Ковельський ЖБК” передало позивачеві у заставу вищезазначені транспортні засоби.
Те, що відповідно до вищезазначених угод, укладених між позивачем та відповідачем - ТзОВ “Ковельський ЖБК”, спірне майно як належне відповідачеві - ТзОВ, дійсно є предметом обтяження, стверджується копіями витягів з Державного реєстру обтяжень рухомого майна.
Та обставина, що постановою державного виконавця ВДВС ОСОБА_2 від 08.12.08 р., накладено арешт на майно відповідача - ТзОВ “Ковельський ЖБК” як боржника за зведеним виконавчим провадженням про стягнення боргу на користь фізичних та юридичних осіб, стверджується листом № 39 055/1 від 02.10.09 р. відповідача - ВДВС на звернення позивача з приводу виключення спірного майна з акту опису та зняття арешту, накладеного постановою державного виконавця ВДВС ОСОБА_2 від 08.12.08 р.
За змістом ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідо до ст. 59 Закону України Про виконавче провадження, особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутись до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту.
За правилами, встановленими для розгляду позовів про виключення майна з опису, розглядаються лише вимоги громадян і організацій, що грунтуються на праві власності на описане чи арештоване майно, або на праві володіння ним.
Позивач не навів суду доказів того, що він є власником спірного майна, або володіє ним на іншій законній підставі та описане і арештоване майно належить йому.
За змістом ст.ст. ст. 316, 319 ЦК України, право власності - це право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, володіючи, користуючись та розпоряджаючись своїм майном на власний розсуд.
Так, як зазначає в позовній заяві сам позивач, власником спірного майна є відповідач - ТзОВ “Ковельський ЖБК”. Позивач є лише заставодержателем спірного майна відповідно до укладених між ним та відповідачем - ТзОВ “Ковельський ЖБК” договорів, однак, на даний час будь - яких угод на виконання кредитного договору чи договору застави транспортних засобів, що свідчили б про перехід права власності на спірне майно до позивача, між позивачем та відповідачем - ТзОВ “Ковельський ЖБК”, що були б безпідставно не взяті до уваги відповідачем - ВДВС при вирішенні питання про накладення арешту на рухоме майно боржника - ТзОВ “Ковельський ЖБК”, немає.
Таким чином, суд приходить до висновку, що в судовому засіданні достовірно встановлено, що позивач не є власником чи законним володільцем спірного майна, право вимоги про зняття арешту із спірного майна йому не належить, а тому позов до задоволення не підлягає.
Обговорюючи питання розподілу судових витрат, суд вважає, що понесені позивачем судові витрати у справі не підлягають стягненню з відповідачів.
Керуючись ст. ст. 3,10,11, 213-218,88 ЦПК України, ст.ст. 316,319 ЦК України, ст.59 Закону України “Про виконавче провадження”, суд
У задоволенні позову відмовити.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської обл. через Ковельський міськрайсуд Волинської обл. у слідуючому порядку: заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення рішення суду, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий: