Справа № 1- 34 / 2010р.
10 лютого 2010 року Тиврівський районний суд Вінницької області
в складі головуючого судді Ліщишиної М.Ю.
при секретарі Віценко К.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Тиврів справу про обвинувачення
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, жителя ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4, одруженого, на утриманні має четверо неповнолітніх дітей, приватного підприємця, відповідно до ст. 89 КК України раніше несудимого,
у вчиненні злочину за ч.1 ст.125 КК України ,-
встановив:
24.09.2009 року близько 08-30 год. на автобусній зупинці «Шкільна» в м. Гнівань, Тиврівського району, в ході сварки, ОСОБА_1 умисно наніс ОСОБА_2 удар дверима автобуса по лівій нозі, спричинивши легкі тілесні ушкодження .
Підсудний ОСОБА_1 винність у вчиненні злочину за ч.1 ст. 125 КК України не визнав і показав, що 24.09.2009 року виїхав подивитись на маршрут. На зупинці «Шкільна» зупинився автобус, за кермом якого був ОСОБА_2 Він підійшов до ОСОБА_2, який вистрибнув до нього з автобуса, запитав чому він порушує графік роботи. ОСОБА_2 відповів, що не встигає. ОСОБА_2 завжди «затягує» час, через що він, ОСОБА_1, несе збитки, з його водіями проблем не було. ОСОБА_2 сів в автобус, а він за ним автоматично закрив двері, це професійно і пішов до свого автобуса. По нозі його дверима не бив.
Винуватість підсудного ОСОБА_1 у вчиненні злочину за ч. 1 ст. 125 КК України стверджується : випискою № 15024 МКЛ ШМД (а.с. 10), згідно якої 24.09.2009 року о 13-55 год. ОСОБА_2 звернувся за допомогою з приводу забою, поверхневого садна середньої третини лівої гомілки, міжтканинної гематоми; актом судово-медичного обстеження № 2788 від 24.09.2009 року ( а.с. 5 ), відповідно до якого у ОСОБА_2 мали місце синець та садно на лівій гомілці, які належать до легких тілесних ушкоджень, що виникли від дії тупого твердого предмету (предметів), можливо, в строк, вказаний обстежуваним - 24.09.2009 року;
Показаннями потерпілого ОСОБА_2, згідно яких, у нього із ОСОБА_1 деякий час неприязні відносини, так як ОСОБА_1 обвинувачує його в затягуванні посадки пасажирів на маршруті, але це не так. Крім того, маршрут ОСОБА_1 не одразу після його, а через 2 чи 1 . 24.09.2009 року він знаходився на робочому місці, на маршруті «Вінниця-Гнівань». До м. Гнівань з м. Вінниця вирушив о 8 год15 хв. Прибув у м. Гнівань, на зупинці «Шкільна» взяв людей і мав рухатися в напрямку м. Вінниця. В салоні у нього було біля 10 пасажирів. На протилежній стороні дороги зупинився мікроавтобус з якого вийшов ОСОБА_1 і йшов через дорогу до його автобуса. Наблизившись ОСОБА_1 став висловлюватися на його адресу нецензурною лайкою, що він ніби-то «затягнув» свій рейс на пару хвилин. Він мав відправлятися о 9-45 год., а було вже 9-47 . ОСОБА_1 мав їхати після нього лише через 12 хв. Він вийшов з автобуса і підійшов до ОСОБА_1, який кричав і все нецензурно лаявся. Хотів вже сідати в автобус, одну ногу поставив на підніжку, але підбіг ОСОБА_1 і вдарив його дверима, вага яких кг. 100 по нозі . У нього пальці на нозі поніміли. ОСОБА_1 сів в свою машину і поїхав в напрямку м. Гнівань. Він зателефонував синові, щоб той зустрів його і поїхав до м. Вінниця. В с. Селище, на зупинці, побачив дільничного, все йому розповів. Той сказав звернутись до міліції. В м.Вінниця запізнився на 20 хв. Автобус поставив на стоянку. Син відвіз його в м. Гнівань , в міліцію, а потім в лікарню. ОСОБА_1 постійно йому погрожує.
Допитана по справі як свідок ОСОБА_3 показала, що 24.09.2009 року вона з м. Гнівань їхала до м. Вінниця. На зупинці «Шкільна» до мікроавтобуса, в якому вона сиділа, підійшов водій автобуса, що зупинився на протилежній стороні дороги, став кричати і обзивати нецензурними словами їх водія. Той вийшов з автобуса, вони про щось розмовляли. Коли водій заходив до автобуса, то водій, який сварився, вдарив його дверима автобуса по нозі. Вона сиділа на першому сидінні біля водія. Після інциденту пройшло хвилин 5 і вони стали рухатись в напрямку м. Вінниця .
Свідок ОСОБА_4 показав, що 24.09.2009 року їхав автобусом на навчання. На зупинці «Шкільна» в автобус заходили люди. З другої сторони дороги зупинився мікроавтобус. З нього вийшов підсудний, підійшов до їх водія, став сваритись і обзивати його. Водій їх автобуса вийшов до нього. Вони про щось розмовляли. Коли водій заходив до автобуса, підсудний його вдарив по нозі кулаком чи дверима. Це бачили і інші пасажири. Якийсь час вони постояли на зупинці, так як у водія боліла нога, і поїхали .
Згідно показань свідка ОСОБА_5 24.09.2009 року був дома. Десь біля 9-00 години йому зателефонував батько і сказав, щоб він приїхав до нього на зупинку «Електромережа» в м. Вінниця. Батько розповів про те, що сталося. Поїхали в Гніванський МВМ, звідти на судмедекспертизу, а потім поїхали до лікарні.
Невизнання винності підсудним ОСОБА_1 у скоєнні злочину суд розцінює як спосіб захисту.
Показання потерпілого відповідають висновку СМЕ, показанням свідків та показанням підсудного, що саме він зачиняв двері водія мікроавтобуса, за кермом якого був потерпілий .
Показання підсудного, що він зачинив двері за звичкою, так як зачиняє за пасажирами, суд розцінює критично, так як з боку дверей водія, дверей для пасажирів немає. Двері він штовхнув із силою в ході сварки, чого не допустив би відносно пасажирів. Крім того, ці свідчення ОСОБА_1 спростовуються показаннями потерпілого та свідка ОСОБА_3
Враховуючи викладене, суд вважає доведеною винність ОСОБА_1 у вчиненні злочину за ч.1 ст.125 КК України - він умисно заподіяв потерпілому ОСОБА_2 легкі тілесні ушкодження .
Призначаючи покарання за вчинене , суд враховує тяжкість скоєного злочину , особу винного, обставини вчинення злочину та обставини, що пом'якшують покарання підсудного, а саме : що він має на утриманні четверо неповнолітніх дітей .
Обставин, що обтяжують покарання підсудного не встановлено.
Суд враховує також, що підсудний позитивно характеризується за місцем проживання .
Враховуючи викладене, суд призначає ОСОБА_1 покарання у виді громадських робіт.
По справі потерпілим ОСОБА_2 заявлено цивільний позов про відшкодування моральної шкоди в сумі 5000 грн., матеріальної в сумі 1000 грн. та витрати на юридичну допомогу в сумі 250 гривень.
В судовому засіданні потерпілий позовні вимоги частково змінив, просить стягнути на відшкодування моральної шкоди 3000 грн.
Підсудний ОСОБА_1 позов не визнав.
Суд позов в частині відшкодування матеріальної шкоди залишає без розгляду, так як суду не надано доказів на його обґрунтування, в частині стягнення витрат на відшкодування моральної шкоди задовольняє частково, враховуючи характер та обсяг заподіяних потерпілому ОСОБА_2 моральних і фізичних страждань, ступінь винності підсудного, тяжкість завданої шкоди, а також матеріальне становище підсудного .
Керуючись ст.ст.323-324 КПК України ,-
засудив:
ОСОБА_1 визнати винним за ч.1 ст.125 КК України і призначити покарання у виді громадських робіт на строк 100 ( сто ) годин.
На задоволення цивільного позову стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди 1500 ( одну тисячу п'ятсот гривень) гривень та витрати на правову допомогу - 250 ( двісті п'ятдесят) грн., а всього 1750 ( одну тисячу сімсот п'ятдесят ) гривень .
Позов в частині відшкодування матеріальної шкоди залишити без розгляду .
На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Вінницької області через Тиврівський районний суд протягом 15-ти діб з моменту його проголошення.
Головуюча М. Ю. Ліщишина