Ухвала
08 січня 2019 року
м. Київ
справа № 466/6538/15-к
провадження № 51-23 ск 19
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув касаційну скаргу засуджених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на вирок Шевченківського районного суду м. Львова від 11 жовтня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 15 листопада 2018 року щодо них.
У касаційній скарзі порушується питання про перегляд судових рішень у касаційному порядку.
Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), суд касаційної інстанції дійшов висновку, що цих вимог кримінального процесуального закону не дотримано.
Також з огляду на вимоги ст. 427 КПК касаційна скарга повинна містити правове обґрунтування заявлених скаржником вимог із зазначенням того, у чому полягає незаконність чи необґрунтованість судового рішення, однак наведених положень процесуального закону прокурором не дотримано з огляду на таке.
Суд касаційної інстанції є судом права, а не факту і відповідно до ст. 433 КПК перевіряє правильність застосування норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не наділений повноваженнями досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені
в оскаржуваному рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК); неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК); невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК).
Проте у поданій скарзі не міститься обґрунтування істотного порушення вимог кримінального процесуального закону і необхідності скасування судових рішень
на підставах, передбачених ч. 1 ст. 438 КПК. Також засуджені, надаючи свою оцінку доказам, по суті заперечують правильність установлення фактичних обставин кримінального провадження, що в силу статей 433, 438 КПК не відноситься
до підстав для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції та виходить за межі його перегляду.
Крім того, касаційна скарга подана від двох різних процесуальних осіб, містить різні доводи, згідно з якими можуть прийматися різні процесуальні рішення. А тому викладення двома засудженими обґрунтування та своїх вимог в одній касаційній скарзі є неприйнятним.
Допущені порушення перешкоджають суду касаційної інстанції вирішити питання про відкриття або відмову у відкритті касаційного провадження, як це передбачено ст. 428 КПК.
За таких обставин колегія суддів вважає за необхідне, на підставі ч. 1 ст. 429 КПК, залишити касаційну скаргу без руху та встановити строк, необхідний для усунення допущених недоліків.
Враховуючи викладене та керуючись ч. 1 ст. 429 КПК, Суд
постановив:
Касаційну скаргу засуджених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на вирок Шевченківського районного суду м. Львова від 11 жовтня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 15 листопада 2018 року щодо них залишити без руху та надати строк для усунення недоліків протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.
У разі не усунення недоліків касаційної скарги в установлений строк, вона буде повернута.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3