Провадження № 1-в/317/8/2019
Справа № 317/3869/18
03 січня 2019 року м. Запоріжжя
Запорізький районний суд Запорізької області
у складі: головуючого - ОСОБА_1 ,
при секретарі - ОСОБА_2 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_3 ,
представника адміністрації - ОСОБА_4 ,
засудженого - ОСОБА_5 ,
захисника засудженого - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжі в режимі відеоконференції клопотання про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Лисичанськ Луганської області, громадянина України, українця, освіта технічна, не одруженого, до засудження не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:
- 09.01.2007 року Лисичанським міським судом Луганської області за ч. 1 ст. 185 КК України до 1 року позбавлення волі, із застосуванням ст.ст. 75, 104 КК України звільненого від відбуття покарання з іспитовим строком 1 рік;
- 09.12.2008 року Лисичанським міським судом Луганської області за ч. 1 ст. 190 КК України до 120 годин громадських робіт;
- 08.11.2010 року Каланчакським районним судом Херсонської області за ч. 2 ст. 185, ч.ч. 1, 2 ст. 190 КК України до 3 років обмеження волі. Звільнений по Закону України «про амністію 2011 року».
- 23.05.2013 року Лисичанським міським судом Луганської області за ч. 2 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільненого від відбуття покарання з іспитовим строком 2 роки.
Засуджений: 22.12.2015 року Бердянським міськрайонним судом Запорізької області за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 70, ст. 71 КК України до 3 років 1 місяця позбавлення волі.
Знову засуджений: 24.02.2016 року Токмацьким районним судом Запорізької області за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 1, 2 ст. 70, ч. 1 ст. 71 КК України до 4 років 2 місяців позбавлення волі, -
У листопаді 2018 року до Запорізького районного суду Запорізької області надійшло клопотання засудженого ОСОБА_5 про умовно-дострокове звільнення.
У судовому засіданні засуджений ОСОБА_5 підтримав клопотання, зазначив, що працює та має чотири заохочення.
Захисник засудженого - адвокат ОСОБА_6 підтримала клопотання засудженого ОСОБА_5 , просила суд його задовольнити.
Представник адміністрації державної установи «Біленьківська виправна колонія (№99)» заперечував проти задоволення клопотання, пославшись на обставини, що викладені у характеристиці на засудженого. Висловив думку про передчасність умовно-дострокового звільнення засудженого.
Прокурор висловив думку про відсутність підстав для задоволення клопотання засудженого.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши засудженого ОСОБА_5 та його захисника, представника адміністрації колонії, прокурора, суд приходить до наступних висновків.
У відповідності до ст. 81 КК України, умовно-дострокове звільнення від покарання можливо при обов'язковій та одночасній наявності в їх сукупності підстав та умов. При цьому головним та вирішальним є не факт відбування певної частини покарання, а виправлення засудженого.
Водночас, суд звертає увагу на те, що під виправленням розуміється процес позитивних змін, які відбуваються в особистості засудженого та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Виправлення полягає в тому, щоб шляхом примусового впливу на засудженого внести корективи в його соціально-психологічні властивості, нейтралізувати негативні настанови, змусити додержуватися положень закону про кримінальну відповідальність, а ще краще, нехай навіть під страхом покарання, прищепити повагу до закону. Досягнення такого результату визнається юридичним виправленням, що само по собі важливий результат застосування покарання, суттєвий показник його ефективності.
Згідно з ч. 2 ст. 81 КК України, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Згідно з роз'ясненнями, які містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року № 2 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш мяким», умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливо лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
Одним з найважливіших засобів виправлення засуджених виступає суспільно корисна праця. Залучення до праці спрямоване, насамперед, на приучення засуджених ставитися до праці, як до позитивної та необхідної складової їх життя, у тому числі й подальшого життя на волі. Висновок суду про виправлення засудженого повинен базуватися на врахуванні даних про його поведінку в цілому та відношенню до праці за весь період знаходження у виправних установах, а не за час, що безпосередньо передує розгляду клопотання. Суд не може не врахувати, що примірна поведінка це не тільки пасивна форма поводження засудженого, що полягає в утриманні від порушення режиму відбування покарання, а й активна форма поведінки, котра за своєю суттю є намаганням своєю діяльністю виправити вину за скоєне кримінальне правопорушення.
Згідно наданої суду характеристики, підписаної начальником відділення СПС Біленьківської ВК № 99, узгодженої з заступником начальника установи із соціально-виховної та психологічної роботи і затвердженої начальником установи, засуджений ОСОБА_5 в місцях позбавлення волі знаходиться з 07.02.2016 року. Під час тримання в Вільнянській УВП в Запорізькій області характеризувався негативно, за допущенні порушення встановленого порядку відбування покарання два рази притягувався до дисциплінарної відповідальності правами начальника установи. Порушення виражалися у зберіганні заборонених предметів. Стягнення накладені до набуття вироком чинності. Заохочень не мав. З 07.08.2016 року по 25.03.2018 року та з 25.06.2018 року по 25.10.2018 року відбував покарання в державній установі «Біленьківська виправна колонія (№ 99)». За час відбування покарання характеризувався наступним чином, допустив одне порушення режиму відбування покарання, яке виразилося у зберіганні забороненого предмету, за що притягувався до дисциплінарної відповідальності правами начальника установи. Стягнення погашене у законному порядку. За сумлінну поведінку та ставлення до праці один раз заохочувався правами начальника відділення СПС та три рази правами начальника установи. З 25.03.2018 року по 25.06.2018 року та з 25.10.2018 року по 25.11.2018 року тримався у Запорізькому слідчому ізоляторі. За даний період часу порушень режиму тримання не допускав стягнень та заохочень не мав. З 25.11.2018 року відбуває покарання в державній установі «Біленьківська виправна колонія (№ 99)». За даний час відбування покарання характеризується посередньо. Режим відбування покарання не порушує. Стягнень та заохочень не має. Працевлаштований на виробництві установи дільниця «Кузня». До праці ставиться посередньо. Завдання виконує сумлінно, але власної ініціативи не проявляє.
За характером спокійний, врівноважений, у відношенні із засудженими не конфліктний, підтримує стосунки із засудженими як позитивної спрямованості так і негативної спрямованості. У відношенні до персоналу установи ввічливий, тактовний. Дотримується вимог санітарії та гігієни, спальне місце та при ліжкову тумбочку утримує у чистоті та порядку, має охайний зовнішній вигляд, але робить це під постійним наглядом представників адміністрації. Виконує роботи із самообслуговування, має достатній рівень необхідних навичок. Дбайливо ставиться до майна установи і предметів, якими користується при виконанні дорученої роботи, здійснює належний догляд, використовує тільки за призначенням. До виконання робіт із благоустрою установи ставиться посередньо. В життєдіяльності відділення участі не приймає, ініціативи своєї не проявляє. Намагається дотримуватись вимог пожежної безпеки і безпеки праці. На даний час не бере особистої участі в організації виховних заходів, які проводяться в установі, у реалізації програм диференційованого виховного впливу. Не бере участі у роботі самодіяльних організацій, не проявляє соціально корисну активність в організації їх роботи. Не входить до складу ради колективу засуджених. На профілактично-виховні заходи реагує посередньо, відповідних висновків для себе робить не завжди.
Підтримує зв'язки з рідними шляхом листування та телефонних переговорів, отримує від них посилки та передачі.
20.01.2017 року комісією установи було відмовлено у застосуванні заохочувальної норми, передбаченої ст. 101 КВК України, у вигляді переведення до дільниці соціальної реабілітації.
28.09.2017 року комісією установи було відмовлено у застосуванні заохочувальної норми, передбаченої ст. 82 КК України, у вигляді заміни не відбутої частини покарання більш м'яким.
26.07.2018 року комісією установи було відмовлено у застосуванні заохочувальної норми передбаченої ст. 81 КК України, у вигляді умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.
07.11.2017 року ухвалою Запорізького райсуду Запорізької області було відмовлено клопотання засудженого ОСОБА_5 у застосуванні заохочувальної норми, передбаченої ст. 82 КК України, у вигляді заміни не відбутої частини покарання більш м'яким.
Відповідно до довідки про заохочення та стягнення засуджений ОСОБА_5 має чотири заохочення та три стягнення.
Також суд враховує, що згідно довідки з березня 2018 року по липень 2018 засуджений не працював, крім того він також не працював у жовтні 2018 р.
Відповідна оцінка поведінці засудженого та ставленню до праці надана постійно діючою комісією державної установи «Біленьківська виправна колонія (№99)», яка дійшла висновку, що засуджений не довів своє виправлення (витяг з протоколу від 26.07.2018 р., що міститься в особовій справі засудженого). З цим погоджується і суд.
Суд констатує, що засуджений ОСОБА_5 не у повній мірі виконує обов'язки, визначені у ч. 3 ст. 107, ст.118КВК України та розділі ІІІ Правил внутрішнього розпорядку установи виконання покарань, а його поведінка протягом часу відбування покарання не була стабільно позитивною та активною.
Наразі суд вважає, що необхідні корективи як у поведінку засудженого, так і у його соціально-психологічні властивості у достатній мірі ще не внесені, готовності до самокерованої правослухняної поведінки на теперішній час суд не вбачає, натомість вбачає необхідність у подальшому виховному впливі на ОСОБА_5 в умовах ізоляції від суспільства.
Керуючисьст. 81 КК України, п. 2 ч. 1 ст.537, п. 1 ч. 2 ст.539 КПК України, суд,-
В задоволені клопотання засудженого ОСОБА_5 про умовно - дострокове звільнення - відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом семи днів з дня її оголошення.
У разі подання апеляції прокурором, виконання зупиняється.
Суддя: ОСОБА_1