Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи,6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
місто Харків
08 січня 2019 р. справа № 520/9884/18
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Старосєльцевої О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження за процедурою письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова про 1) визнання протиправною бездіяльність (дії) Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова (код ЄДРПОУ 22682655, вул. Валентинівська, 22- Б, м. Харків, 61170) щодо відмови у проведенні перерахунку та виплати ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1, АДРЕСА_1) з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року пенсії по інвалідності як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, призначеної відповідно до ст. ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; 2) зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м.Харкова (код ЄДРПОУ 22682655, вул. Валентинівська, 22-Б, м. Харків, 61170) здійснити перерахунок ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1, АДРЕСА_1) пенсії з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року у відповідності до ч.4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року у відповідності до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком, виходячи із мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати, з урахуванням раніше сплачених сум., -
встановив:
Заявлені вимоги обґрунтовані тим, що заявник брав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, йому встановлена 2 група інвалідності, в період з 01 січня по 02 серпня 2014 року Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м. Харкова, на думку позивача, повинно було нараховувати та виплачувати пенсію йому пенсію в розмірі, визначеному ст. 50, 54 Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не Порядком обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Відповідач, УПФУ в Московському районі м. Харкова, з поданим позовом не погодився.
Аргументуючи заперечення проти позову зазначив, що на 2014 рік мінімальні розміри пенсій по інвалідності особам, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, затверджені постановами Кабінету Міністрів України від 6 липня 2011 року № 745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» та від 23 листопада 2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у 2014 році виплата призначеної позивачу пенсії здійснювалась у відповідності із вказаними постановами.
Суд, вивчивши доводи позову і відзиву на позов, повно виконавши процесуальний обов'язок із збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, з'ясувавши обставини фактичної дійсності, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
За матеріалами справи судом установлено, що позивач як пенсіонер знаходиться на обліку в установі відповідача, одержує пенсію у порядку ст.ст. 50 і 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», письмово листом довільної форми від 20.10.2018 р. звертався з приводу перерахунку пенсії за період 01.01.2014 р. - 02.08.2014 р. у визначеному законом розмірі без урахування приписів постанов КМУ, а також з приводу проведення виплат утвореної різниці, одержав оформлену листом від 01.11.2018р. №897/Л-3 відмову владного суб'єкта.
Перевіряючи відповідність закону оскарженої відмови владного суб'єкта суд зазначає, що правовідносини з приводу соціального забезпечення фізичних осіб-громадян у формі виплат за пенсією унормовані приписами ст. 46 Конституції України, ст. 25 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, Закону України «Про пенсійне забезпечення», Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Так, до первісної редакції ст.ст. 50 і 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» Законом України від 28.12.2007 року №107-VI були внесені зміни, котрі передбачали інший алгоритм обчислення розміру пенсій (і, як наслідок, інший розмір пенсій).
Ці зміни утратили чинність на підставі рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. по справі №10-рп/2008.
У подальшому Законом України від 14.06.2011 року №3491-VI повноваження з приводу визначення розміру пенсій у порядку ст.ст.50 і 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» були делеговані Кабінету Міністрів України.
На розвиток цієї норми КМУ була видана постанова від 06.07.2011 р. №745 «Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» та постанова від 23.11.2011 р. №1210, якою затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі за текстом - Порядок №1210).
У силу приписів Закону України від 22.12.2011 р. №4282-VI та Закону України від 06.12.2012 р. №5515-VI у 2012 та 2013 роках норми і положення ст.ст. 50 і 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» підлягали застосуванню у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України.
Між тим, аналогічних положень (з приводу зміни дії ст.ст. 50 і 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи») приписи Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" з 01.01.2014 р. та до 03.08.2014 р. (як події набуття чинності нормами Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» від 31.07.2014 р. №1622-VII) не містили.
З 01.01.2015 р. відповідно до Закону України від 28.12.2014 р. №79-VIII та п. 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України норми і положення, зокрема, ст.ст. 50 і 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
На виконання вимог ч. 5 ст. 242 КАС України окружним адміністративним судом виявлено, що правові висновки Верховного Суду з приводу застосування ст.ст. 50 і 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у період 01.01.2014 р. - 02.08.2014 р. містяться у постанові від 21.02.2018 р. по справі №619/2262/17 (адміністративне провадження №К/9901/1564/17), де указано, зокрема, що в період з 23.07.2011 р. по 31.12.2013 р. визначення порядку та розмірів виплат вказаним категоріям громадян делеговано Кабінету Міністрів України (п. 31 постанови); що починаючи з 01.11.2011 р. по 31.12.2013 р. та з 01.01.2015 р. нарахування та виплата основної державної пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у вказаний період, у розмірі визначеному постановами Кабінету Міністрів України є правомірним (п.33 постанови); що з 01.01.2014 не було передбачено жодних змін чи обмежень для застосування розмірів основної та додаткової пенсій, встановлених ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (п. 47 постанови); що з 03.08.2014 р. законом Кабінету Міністрів України надані повноваження встановлювати інші розміри державної та додаткової пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, ніж передбачені ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (п. 50 постанови); що у період з 01.01.2014 р. по 02.08.2014 р. відсутні застереження і перешкоди для нарахування і виплати пенсії у розмірі, визначеному ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (п. 52 постанови).
З тексту оскарженої відмови райУПФУ вбачається, що владний суб'єкт у ході практичної реалізації управлінської функції не взяв до уваги висновків постанови Верховного Суду від 21.02.2018 р. по справі №619/2262/17 (адміністративне провадження №К/9901/1564/17), що суперечить ч.5 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст. 72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах владний суб'єкт не забезпечив реалізацію управлінської функції відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України.
Натомість факт порушення прав та інтересів позивача у спірних правовідносинах у галузі справи соціального забезпечення знайшов підтвердження проведеним судовим розглядом, що є визначеною процесуальним законом обставиною для задоволення заявлених вимог в частині визнання протиправною вчиненої райУПФУ відмови та обтяження райУПФУ обов'язком повторно вирішити порушене зацікавленою особою питання.
У решті вимог позов задоволенню не підлягає, адже вчинене владним суб'єктом у спірних правовідносинах управлінське діяння (розгляд по суті поданої громадянином заяви із вчиненням волевиявлення, оформленого письмово) мало активний характер, що виключає можливість кваліфікації форми правової поведінки рай УПФУ як бездіяльності.
Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.ст. 139, 143 КАС України та Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.72-77, 211, 241-243, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
вирішив:
Позов - задовольнити частково.
Визнати протиправною оформлену листом від 01.11.2018 р. №897/Л-3 відмову Управління Пенсійного фонду України в Московському районі міста Харкова у проведенні перерахунку і виплати пенсії ОСОБА_1 (місце знаходження - АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) за період 01.01.2014 р. - 02.08.2014 р. у порядку ст.ст. 50 і 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Московському районі м.Харкова (код ЄДРПОУ 22682655, вул. Валентинівська, 22-Б, м. Харків, 61170) повторно вирішити по суті заяву ОСОБА_1 (місце знаходження - АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) від 29.10.2018 р. з урахуванням положень частини 5 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року №1402-VIII та висновків постанови Верховного Суду від 21.02.2018 р. по справі №619/2262/17 (адміністративне провадження №К/9901/1564/17) .
У решті вимог позов - залишити без задоволення.
Роз'яснити, що рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду у порядку п.15.5 Розділу VII КАС України та у строк згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України, а саме: протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення.
Роз'яснити, що рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України, а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Старосєльцева