08 січня 2019 року № 320/5571/18
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у м. Києві у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Києво-Святошинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Києво-Святошинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області, в якому просить суд:
- визнати протиправною відмову Києво-Святошинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області в перерахунку пенсії, як державному службовцю;
- зобов'язати Києво-Святошинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області здійснити перерахунок та виплату пенсії державного службовця у розмірі 89% на підставі довідки про заробітну плату від 16.07.2018 року № 10161/04 від розміру заробітної плати працюючого головного спеціаліста управління, з 01.04.2016 року.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачем зазначено, що всупереч вимог чинного законодавства України, відповідач протиправно не здійснив йому перерахунок та виплату пенсії як державному службовцю, призначеної відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ. Вказано, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013, державним службовцям підвищено заробітну плату, а тому на підставі статей 37, 37-1 Закону України "Про державну службу" (в редакції чинній на час призначення йому пенсії) та довідки про заробітну плату, позивач має право на перерахунок раніше призначеної пенсії у зв'язку зі збільшенням заробітної плати працюючим державним службовцям на відповідній посаді.
Відповідач, заперечуючи проти адміністративного позову, подав до суду письмовий відзив, в якому зазначив, що відмова позивачу у перерахунку пенсії є правомірною, оскільки чинним законодавством не передбачено здійснення перерахунку пенсії, призначеної на підставі Закону України «Про державну службу» у зв'язку зі зміною посадового окладу державних службовців, працюючих на аналогічних посадах. Наголосив, що відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213, з 01.06.2015 органи Пенсійного фонду України не перераховують пенсію, оскільки скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким призначаються пенсії відповідно до Закону України " Про державну службу".
Ухвалою суду від 25.10.2018 відкрито спрощене позовне провадження в даній адміністративній справі.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 є пенсіонером та перебуває на обліку в Києво-Святошинському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Київської області та отримує пенсію державного службовця, яка їй призначена відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ від 16.12.1993.
Як убачається з матеріалів справи, та не заперечувалось відповідачем, позивачу призначена пенсія державного службовця за посадою головного спеціаліста відділу персоніфікованого обліку, інформаційних систем та мереж управління Пенсійного фонду України у Києво-Святошинському районі Київської області.
З позовної заяви з'ясовується, що на підставі рішення Києво-Святошинського районного суду, 01.08.2018 Києво-Святошинським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Київської області позивачу було видано довідку про заробітну плату, що подається для перерахунку пенсії непрацюючим державним службовцям (а.с. 11).
Після отримання вказаної довідки, ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою, в якій просила перерахувати її пенсію зі збереженням 89 % суми заробітної плати, з якої було сплачено страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (а.с. 7).
Розглянувши заяву позивача, Києво-Святошинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області листом від 06.09.2018 №401/Д-01 відмовило у перерахунку пенсії позивача у зв'язку з підвищенням заробітної плати державного службовця відповідної посади та рангу, посилаючись на п.5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213, де вказано, що з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначені відповідно до Закону України "Про державну службу" та Постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013 "Про упорядкування структури заробітної плати (а.с. 8).
Не погоджуючись з такою позицією відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законами України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-XII (далі - Закон № 3723-ХІІ), Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII), постановою Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 №865 «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії» (далі - Постанова № 865), постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі - Постанова № 1013).
Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У частині першій статті 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 37-1 Закону № 3723-ХІІ у редакції, яка була чинною до 01.01.2015, зокрема на момент призначення позивачу пенсії, передбачалось, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом відповідно здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій.
Перерахунок пенсії здійснюється виходячи із сум заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування працюючого державного службовця відповідної посади та рангу на момент виникнення права на перерахунок пенсії.
Пунктом четвертим Постанови № 865 у попередній редакції було визначено, що в разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям відповідно до рішень Кабінету Міністрів України (для службовців Національного банку України відповідно до рішень його Правління) після набрання чинності Законом України від 16 січня 2003 р. N 432-IV «Про внесення змін до Закону України «Про державну службу» заробітна плата для перерахунку пенсії пенсіонерам, яким пенсія призначена з дня набрання чинності Законом України «Про державну службу», визначається в такому порядку: 1) пенсіонерам, які на момент перерахунку пенсії продовжують працювати на посаді, з якої призначено пенсію, - на підставі поданої довідки про одержувану заробітну плату на момент перерахунку; 2) іншим пенсіонерам - на підставі документів, поданих на час перерахунку, виходячи із сум заробітної плати, яку одержує працюючий державний службовець на відповідній посаді, з якої призначено (перераховано) пенсію, на момент виникнення права на перерахунок. При цьому: посадовий оклад, надбавки за ранг та вислугу років враховуються в розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України (для службовців Національного банку України у розмірах, установлених його Правлінням) на момент виникнення права на перерахунок за відповідною посадою та рангом на момент призначення (перерахунку) пенсії; надбавки за знання та використання в роботі іноземної мови, за почесне звання «заслужений», за роботу з таємними документами залежно від ступеня таємності інформації, доплата за науковий ступінь кандидата або доктора наук враховуються в розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України на момент виникнення права на перерахунок, якщо вони були фактично встановлені особі; премія, крім премій, зазначених у другому реченні цього абзацу, та інші надбавки враховуються в середніх розмірах відносно визначених законодавством таких виплат за відповідною посадою (посадами) у тому державному органі, звідки особа вийшла на пенсію, на момент виникнення права на перерахунок. Премія до державних, професійних свят та ювілейних дат, виплачена у місяці підвищення заробітної плати, враховується в розмірі 1/12 середнього розміру цієї премії (премій), визначеного за відповідною посадою (посадами), з якої призначено (перераховано) пенсію.
За бажанням осіб, під час перерахунку пенсій виплати, отримані на час призначення (перерахунку) пенсії (крім посадових окладів, надбавок за ранг, вислугу років), визначаються у порядку, передбаченому абзацами першим і другим пункту 1 та пунктом 2 цієї постанови.
На підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 1013, зазначений пункт Постанови № 865 було виключено.
Згідно зі статтею 37-1 Закону № 3723-ХІІ у редакції, чинній з 01.01.2015 до 01.05.2016, умови та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям визначаються Кабінетом Міністрів України.
Станом на грудень 2017 року вказана стаття Закону № 3723-ХІІ втратила чинність.
Статтею 90 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII передбачено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яким, у свою чергу, не передбачено право державних службовців на перерахунок пенсії у зв'язку зі збільшення грошового забезпечення працюючих осіб.
Отже, зміст зазначених вище норм свідчить, що законодавством, чинним станом до 01.01.2015, а саме статтею 37-1 Закону № 3723-ХІІ у відповідній редакції, було передбачено право осіб, які отримують пенсію державного службовця, на перерахунок її розміру у зв'язку з підвищенням заробітної плати за відповідною посадою і було визначено умови та порядок здійснення такого перерахунку.
Однак, надалі, законодавство, яке регулює зазначені правовідносини змінилось, і станом на вересень 2017 року воно не регламентувало ані права особи на перерахунок її пенсії у зв'язку зі зміною розміру заробітної плати працюючого державного службовця, ані порядок і умови здійснення такого перерахунку.
Тобто, суд звертає увагу на те, що пенсія позивачу призначена на підставі статті 37 Закону № 3723-ХІІ, а її перерахунок позивач просить здійснити за статтею 37-1 Закону № 3723-ХІІ, яка до 01.01.2015 дійсно передбачала можливість перерахунку пенсії державного службовця у разі підвищення розміру заробітної плати особи, працюючої на аналогічній посаді, і пунктом 4 Постанови № 865 визначались умови такого перерахунку.
Проте, на момент збільшення розміру заробітної плати працюючого державного службовця за посадою, з якої позивач вийшла на пенсію, та на момент її звернення до відповідача із заявою щодо перерахунку пенсії з цих підстав, законодавство змінилося, стаття 37-1 Закону № 3723-ХІІ взагалі втратила чинність, а Постанову № 865 було викладено в іншій редакції, яка не закріплює права особи на перерахунок пенсії з цих підстав, і жодним іншим нормативно-правовим актом також не визначено, ані таке право особи, ані порядку (механізму) перерахунку пенсії державного службовця у зв'язку зі зміною розміру заробітної плати та умов його здійснення.
З огляду на це, суд приходить до висновку про те, що у відповідача, на момент звернення позивача із заявою про перерахунок її пенсії на підставі збільшення розмірів заробітної плати, встановлених постановою КМУ № 1013, та виданої у зв'зку із цим довідки, не було правових підстав для здійснення перерахунку її пенсії.
Таки висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду викладеною в постанові від 27.06.2018 у справі №697/1847/16-а, адміністративне провадження №К/9901/11411/18; в постанові від 31.10.2018 у справі №555/2508/16-а, адміністративне провадження №К/9901/17735/18.
Водночас, при вирішенні спірних правовідносин судом враховується й правова позиція Європейського суду з прав людини, викладена в рішенні «Великода проти України» від 03.06.2014, в якому Суд зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
При цьому, суд зазначає, що відмова відповідача у такому перерахунку пенсії позивача не призвела до звуження обсягу вже набутих нею прав та/або позбавлення її права на соціальний захист, адже, як було встановлено вище, право на пенсію позивач набув не на підставі статті 37-1 Закону № 3723-ХІІ, за якою вона просить здійснити її перерахунок, а на підставі зовсім іншої законодавчої норми - статті 37 Закону № 3723-ХІІ, і в даному випадку зміна редакції статі 37-1 Закону № 3723-ХІІ, а в наступному втрата нею чинності, є зміною законодавства, що у свою чергу змінює соціально-економічні права певного кола осіб.
Таким чином, доводи позивача з приводу того, що права на перерахунок пенсії не можуть бути позбавлені державні службовці, які вже вийшли на пенсію, суд вважає помилковими, оскільки право на перерахунок пенсії у відповідної особи виникає станом на час виникнення обставин, з якими особа пов'язує право на такий перерахунок, а не з часу її виходу на пенсію.
Підсумовуючи вищенаведене, суд зазначає, що відповідач, відмовляючи позивачу в перерахунку пенсії, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, а тому рішення відповідача відповідає вимогам чинного законодавства.
Як встановлено частиною другою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Під час розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, надав до суду достатньо належних і достовірних доказів, а відтак, довів правомірність своїх рішень.
За таких обставин, позовні вимоги суд вважає такими, що заявлені безпідставно та необґрунтовано, у зв'язку із чим не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Лисенко В.І.