08 січня 2019 р. Справа № 160/60/19
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Бондар М.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Дмитрівської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - сільський голова Костюков Олександр Олександрович, ОСОБА_4 про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії, -
03.01.2019 року ОСОБА_1, ОСОБА_5 звернулись до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Дмитрівської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - сільський голова Костюков Олександр Олександрович, ОСОБА_4 про:
- визнання протиправною відмову відповідача у непідписанні без поважної на те причини актів погодження меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та прийому-передачі межових знаків на зберігання позивачам, що розташована по АДРЕСА_1 в селі Посуньки Верхньодніпровського району Дніпропетровської області;
- зобов'язати Дмитрівську сільську раду Верхньодніпровського району Дніпропетровської області затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки, що передається у власність позивачам для будівництва та обслуговування житлового сільського садибного будинку, господарських будівель і споруд та ведення особистого селянського господарства, розташованого по АДРЕСА_1 Дніпропетровської області, за відсутності підпису суміжного землекористувача в акті погодження меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та в акті прийому-передачі межових знаків на зберігання.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Абзацом 2 пункту 2 частини 1 статті 4 КАС України встановлено, що у цьому Кодексі термін публічно-правовий спір - це спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Під суб'єктом владних повноважень розуміється орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини 1 статті 4 КАС України).
Частиною 1 статті 19 КАС України визначено справи у публічно - правових спорах, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Так, згідно з пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, до юрисдикції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом встановлено інший порядок судового вирішення.
З позовної заяви вбачається, що позивачам на підставі договору купівлі-продажу від 06.11.2009 року належить сільський садибний будинок, що розташований по АДРЕСА_1 Дніпропетровської області на земельній ділянці площею 2970 кв.м. Рішенням відповідача від 12.04.2018 року позивачам надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею, 0,2970 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та ведення особистого селянського господарства. Станом на 01.12.2018 року виконано усі необхідні роботи щодо виготовлення технічної документації із землеустрою, проте відповідач відмовився від підписання акту погодження меж земельної ділянки та акту прийому-передачі межових знаків на зберігання. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними та такими, що суперечать вимогам чинного законодавства.
Так, позивачі обґрунтовують позовні вимоги порушенням свого права на отримання у власність земельної ділянки, яке виразилось у непідписанні відповідачем - Дмитрівською сільською радою Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, як власником суміжної земельної ділянки, актів погодження меж земельної ділянки та приймання-передачі межових знаків на зберігання, які є складовою частиною проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для подальшої передачі її у приватну власність. У зв'язку з чим позивачі просять суд визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо непідписання акту погодження меж земельної ділянки та акту приймання-передачі межових знаків на зберігання та зобов'язати вчинити певні дії.
Згідно зі статтею 80 Земельного кодексу України суб'єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.
Частиною 2 статті 84 Земельного кодексу України передбачено, що право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.
Відповідно до частин 1, 2 статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Суд зазначає, що у спірних правовідносинах Дмитрівська сільською радою Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, як власник земельної ділянки, реалізуючи право розпорядження земельною ділянкою, відповідно до статті 5 Земельного кодексу України має рівні права з громадянами та юридичними особами, з якими вона вступає у відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, тобто є рівноправним суб'єктом земельних відносин. У цьому спорі учасники земельних правовідносин не підпорядковані один одному.
Отже, правовідносини, що склались між сторонами, стосуються дій, спрямованих на вирішення спору між рівноправними учасниками земельних правовідносин з метою набуття позивачами права власності на земельну ділянку, а отже відповідач у спірних правовідносинах не здійснював владних управлінських повноважень відносно позивачів.
Подібна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.04.2018 року у справі №802/950/17-а.
Крім того, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення від 20.07.2006 року в справі "Сокуренко і Стригун проти України" зазначив, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів".
Виходячи з положень пункту 7 частини 1 статті 4, пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України, до юрисдикції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
Натомість, позов, предметом якого є зобов'язання однієї зі сторін вчинити певні дії стосовно розпорядження землею, які в свою чергу є передумовою оформлення права власності на земельну ділянку, не може бути розглянуто за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Відтак, суд вважає, що даний спір щодо протиправної відмови Дмитрівської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області у непідписанні актів погодження меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та прийому-передачі межових знаків на зберігання, як суміжного землевласника, виник у сфері приватно-правових відносин, не є публічно-правовим, а тому юрисдикція адміністративних судів, що встановлена статтею 19 КАС України, на нього не поширюється.
Позовна вимога щодо зобов'язання Дмитрівської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки, що передається у власність позивачам для будівництва та обслуговування житлового сільського садибного будинку, господарських будівель і споруд та ведення особистого селянського господарства, розташованого по АДРЕСА_1 Дніпропетровської області, за відсутності підпису суміжного землекористувача в акті погодження меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та в акті прийому-передачі межових знаків на зберігання є похідною від вимоги про визнання протиправною відмову Дмитрівської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області у непідписанні без поважної на те причини актів погодження меж земельної ділянки в натурі та прийому-передачі межових знаків на зберігання.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Враховуючи характер спірних правовідносин, суд приходить висновку, що даний спір не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, що є підставою для відмови у відкритті провадження.
На підставі викладеного, керуючись пунктом 1 частини 1 статті 170, статтями 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Дмитрівської сільської ради Верхньодніпровського району Дніпропетровської області, треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - сільський голова Костюков Олександр Олександрович, ОСОБА_4 про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії.
Роз'яснити позивачам, що захист порушеного права має відбуватись за правилами цивільного судочинства.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.В. Бондар