вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
Іменем України
28.05.09Справа №2а-9363/08/6
(11 год. 25 хв.)
Окружний адміністративний суд Автономної РеспублікиКрим у складі
головуючого судді Латиніна Ю.А. ,
при секретарі Усковій О.І.,
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України у м. Феодосія АР Крим
про зобов'язання до нарахування щомісячної соціальної державної допомоги
Суть спору: ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом до Управління Пенсійного фонду України у м. Феодосія АР Крим, у якому просить відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з 01.01.2006 р. до 31.12.2007 р. та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду Украйни в АР Крим нарахувати на користь позивача щомісячну соціальну державну допомогу за 2006-2007 роки в сумі 2733,30 грн.
10 лютого 2009 р. позивач надіслав на адресу суду уточнену позовну заяву, згідно з якою просить відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів за період з 01.01.2007 р. до 31.12.2007 р., визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у м. Феодосії АР Крим незаконною та зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у м. Феодосії АР Крим здійснювати щомісячно виплату підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" і до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з урахуванням ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та сплачувати її у передбачених законом розмірах, починаючи з 01 січня 2007 р.
Позивач у судове засідання не з'явився, надіслав клопотання про розгляд справи за його відсутністю.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, надіслав заперечення на позов у яких позовні вимоги не визнав з підстав викладених у запереченнях. Справу просив розглянути за його відсутністю.
Суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність сторін відповідно до заявлених ними клопотань на підставі наявних доказів.
Розглянув матеріали справи, дослідив докази, надані сторонами, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004, № 2195-IV дитина війни - особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є пенсіонером за віком, має статус дитини війни в розумінні Закону України "Про соціальний захист дітей війни", що відповідачем не спростовується. Виходячи із того, що позивач є дитиною війни в розумінні Закону України "Про соціальний захист дітей війни", на неї повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України "Про соціальний захист дітей війни", в тому числі й право на підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком, як передбачено ст. 6 Закону.
Відповідно до п. 17 ст. 77 Закону України “Про державний бюджет України на 2006 рік” від 20.12.2005р. № 3235-IV зупинена на 2006 рік дія ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” від 19.01.2006 року № 3367-ІV п. 17 ст. 77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" виключений (набув чинності 02.04.06), тобто дія статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на 2006 рік поновлена. Отже, в 2006 році перешкод для нарахування щомісячної державної соціальної допомоги в розмірах, передбачених, ст. 6 Закону "Про соціальний захист дітей війни" не існувало.
Згідно ст. 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006р. № 489-V у 2007 році були внесені зміни, згідно яким підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст.6 Закону "Про соціальний захист дітей війни" виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Пунктом 12 ст.71 Закону № 489-V зупинена на 2007 рік дія ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Положення ст. 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006р. № 489-V, а також зупинення дії статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на 2007 рік, передбачене п. 12 ст. 71 Закону України від 19.12.2006р. № 489-V визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. N 6-рп/2007.
Згідно з п. 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. N 6-рп/2007 положення п. 12 статті 71, а також ст.111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 09.07.2007р.
Крім цього, Законом України від 28.12.2007 № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" змінена і містить норму, що до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Однак ці зміни, згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Таким чином, ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" є діючою.
Розмір підвищення, який щомісячно сплачується дітям війни згідно зі ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” розраховується на підставі мінімальної пенсії за віком, розмір якої визначений ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
З ч. 3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" вбачається, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Зазначена норма Закону введена в дію згідно із Законом України від 25.03.2005 р. № 2505-IV.
Але, приймаючи до уваги те, що відповідно до ч.4 ст. 8 КАС України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини, та відповідно до ч. 1, 2 статті 8 КАС України при вирішенні справи має застосовуватись принцип верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, суд вважає, що правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання підвищення пенсії основані на принципі юридичної визначеності.
Як свідчить позиція Європейського Суду у справі Yvonne van Duym v. Home Office (Case 41/74 van Duym v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в цьому випадку це надання підвищення пенсії дітям війни, держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
Згідно з ч.1 ст.65 Закону України від 20.12.2005, № 3235-IV "Про Державний бюджет України на 2006 рік" прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2006 рік затверджений у наступному розмірі з 1 січня - 350 грн., з 1 квітня - 359 грн., з 1 жовтня - 366 грн. Частина 1 ст.62 Закону України від 19.12.2006 № 489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік" визначає прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2007 рік затверджений у наступному розмірі з 1 січня - 380 грн., з 1 квітня - 406 грн., з 1 жовтня - 411 грн. Стаття 58 Закону України від 28.12.2007 року № 107-VI “Про Державний бюджет України на 2008 рік” прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність на 2008 рік затверджує у розмірах з 1 січня - 470 грн., з 1 квітня - 481 грн., з 1 липня - 482 грн., з 1 жовтня - 498 грн.
Враховуючи те, що Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік” від 19.01.2006 року № 3367-ІV п. 17 ст. 77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" виключений, тобто дія статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на 2006 рік поновлена з 02.04.2006 року, розрахунок щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни здійснюється з дня набрання чинності Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про Державний бюджет України на 2006 рік”, тобто з 02.04.2006 року та складає за квітень - грудень 2006 року 975,60 гривень (( 359 гривень х 30% х 6 місяців ) + (366 гривень х 30% х 3 місяці)).
З огляду на викладене, враховуючи те, що положення ст. 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19.12.2006р. № 489-V, а також зупинення дії статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на 2007 рік, передбачене п. 12 ст. 71 Закону України від 19.12.2006р. № 489-V визнано рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007р. N 6-рп/2007 таким, що не відповідає Конституції України (неконституційним), тому втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення, розрахунок щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни здійснюється з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 09.07.2007 р. N 6-рп/2007 р. і дорівнює 735,30грн.: липень - вересень (406,00 грн. х 30%) х 3 місяці = 365,40 грн.; жовтень-грудень (411,00 грн. х 30%) х 3 місяця = 369,90 грн.
Враховуючи те, що положення Закону України від 28.12.2007 № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", якими змінено зміст ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" визнано рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008 такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), тому втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення, розрахунок щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни згідно зі ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" здійснюється з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008 і дорівнює 1170,6 грн.: травень-червень (481,00 грн. х 30%) х 2 місяць = 288,60 грн.; липень - вересень (482,00 грн. х 30%) х 3 місяці = 433,80 грн.; жовтень-грудень (498,00 грн. х 30%) х 3 = 448,2 грн.
Судом встановлено, що позивач протягом 2006 - 2007 років не отримував щомісячну державну соціальну допомогу дітям війни, а у січні - грудні 2008р. позивачу було перераховано з 01.01.08 до 01.04.08р. - 47 грн. х 3 міс. = 141,00 грн., з 01.04.08 до 01.07.08р. - 48,10 грн. х 3 міс.=144,30 грн., з 01.07.2008р. до 01.10.2008р. - 48,20 грн. х 3 міс.=144,60 грн., з 01.10.2008р. по 30.12.2008 р., - 49,80 грн. х 3 місяці = 149,40 грн.
Згідно з підпунктом 6 пункту 2.2. розділу 2 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого Постановою Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року № 8-2, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України від 13.03.2008 року № 209/14900 саме на територіальні управління Пенсійного фонду України в районах, містах, в районах в містах покладені обов'язки щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії.
За таких обставин, приймаючи до уваги те, що згідно з Законом України “Про соціальний захист дітей війни” дітям війни виплачується підвищення саме до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціального допомоги, що виплачується замість пенсії, суд приходить до висновку, що саме Управління Пенсійного фонду України у м. Феодосії мало здійснювати позивачу виплату підвищення пенсії відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.
Суд також вважає, що державний орган не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, у тому числі той, що підтверджений судовим рішенням. Така відсутність коштів не може бути визнана як виключна обставина, та це є порушенням пункту 1 статті 6, статті 13 Європейської Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ратифікованої Законом України від 11.09.1997 року, про що також зазначено в Рішенні Європейського суду з прав людини Справа “Жовнер проти України” від 29.06.2004 року.
Суд визначає, що рішення, дії суб'єкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційно через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Приймаючи рішення по справі або вчинюючи дію, суб'єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може проявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб'єкта, визначених законом. Суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.
На підставі викладеного, суд вважає, що бездіяльність відповідача щодо ненарахування щомісячної державної соціальної допомоги у розмірах, визначених Законом України “Про соціальний захист дітей війни” не може бути визнана такою, що вчинена на підставі, у межах повноважень, безсторонньо (неупереджено) та добросовісно.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що доводи позивача є обґрунтованими, однак позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Відповідач у запереченнях наполягає на застосуванні наслідків пропущення строків звернення до адміністративного суду.
Позивач, звернувшись до суду з позовною заявою 15 грудня 2008 року, пропустив річний строк звернення до суду у частині вимог про здійснення перерахунку недоплаченої щомісячної соціальної допомоги за 2006 р., за липень - листопад 2007 р. Доводи позивача відносно того, що встановлений законом строк для звернення до суду ним пропущений з поважних причин, суд до уваги не приймає, виходячи з наступних підстав. Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. N 6-рп/2007, яке визнало положення п. 12 статті 71, а також ст. 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", неконституційними, вступило в силу з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 09.07.2007 р. Дане рішення було оприлюднене в офіційному джерелі інформації - "Віснику Конституційного суду України". Посилання позивача на те, що йому не було відомо про його права на отримання щомісячної державної соціальної допомоги, а стало про це відомо лише після надрукування статті в газеті "Кафа" за 10-11 листопада 2008 року і після спілкування з учасниками семінара, який проводився відповідачем, не мають юридичного значення, оскільки після оприлюднення Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. N 6-рп/2007 позивач мав можливість ознайомитись з ним у офіційному джерелі інформації - "Віснику Конституційного суду України". Суд вважає, що викладені обставини є підставою для відмови у позовних вимогах у цій частини. Таким чином, на користь позивача підлягає нарахуванню 123,30 грн. щомісячної соціальної допомоги за листопад - грудень 2007 р. (411,00 грн. х 30%).
Крім того, суд, вважає за можливе, відповідно до ч.2 ст. 11 КАС України, вийти за межі позовних вимог, так як це необхідно для повного захисту прав позивача та вирішує у зв'язку з тим, що позивачем заявлена вимога про зобов'язання Управління Пенсійного фонду України у м. Феодосії АР Крим здійснювати щомісячно виплату підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" і до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з урахуванням ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та сплачувати її у передбачених законом розмірах, починаючи з 01 січня 2007 р., зобов'язати відповідача нарахувати позивачу щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни за період з травня по грудень 2008 року.
Суд зазначає, що вихід за межи позовних вимог в такий спосіб також не суперечить правилу, зазначеному частиною 3 статті 52 КАС України, та не порушує принципи змагальності та диспозитивності в адміністративному процесі, а застосовуються виключно з метою реалізації завдань адміністративного судочинства, визначених статтею 2 КАС України.
Вимогу позивача про про зобов'язання Управління Пенсійного фонду України у м. Феодосії АР Крим здійснювати щомісячно виплату підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" і до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з урахуванням ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та сплачувати її у передбачених законом розмірах з 01.01.2009 р. суд не знаходить обґрунтованою. Порушення прав особи у майбутьньому не може бути прийняте судом як підстава для захисту у даному судовому засіданні, так як захисту підлягають права, свободи та інтереси, які порушенні з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб і це порушення не може бути умовним, а повинне відбуватися у часі про що свідчимуть дії, рішення чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Таким чином, вимоги позивача про здійснення перерахунку щомісячної державної допомоги за 2008 рік підлягають задоволенню у сумі 780,40грн. (1170,60 грн. (підлягає нарахуванню протягом травня - грудня 2008 року) - 390,20 грн. (фактично виплачено протягом травня - грудня 2008 року)).
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на суму 903,70 грн., з яких: 123,30 грн. - щомісячна грошова соціальна допомога за грудень 2007 р., 780,40 грн. - щомісячна грошова соціальна допомога за період з травня по грудень 2008 року.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України, суд вважає необхідним стягнути на користь позивача судовий збір у сумі 3,40 грн.
Під час судового засідання, яке відбулось 25.05.2009 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАС України постанову складено 29.05.2009 р.
Керуючись ст. ст. 94, 160-163, ст. 167 КАС України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у м. Феодосії АР Крим (98100, АР Крим, м. Феодосія, вул. Українська, 44) щодо ненарахування ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, АДРЕСА_1 щомісячної державної соціальної допомоги за грудень 2007 року, за період з травня по грудень 2008 року - протиправною.
3. Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у м. Феодосії АР Крим (98100, АР Крим, м. Феодосія, вул. Українська, 44) нарахувати ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, АДРЕСА_1 щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни у сумі 903,70 грн., з яких: 123,30 грн. - щомісячна грошова соціальна допомога за грудень 2007 р., 780,40 грн. - щомісячна грошова соціальна допомога за період з травня по грудень 2008 року.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, АДРЕСА_1 з Державного бюджету України (пр 31115095700002, МФО 824026 ЗКПО 34740405, код платежу 22090200 у банку одержувача: ГУ ДКУ в АР Крим м. Сімферополь одержувач: Держбюджет м. Сімферополя (або іншого рахунку)) судовий збір у розмірі 3,40 грн.
5. В решті позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим в 10-ти денний строк з дня проголошення (складення в повному обсязі) постанови заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Латинін Ю.А.