вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
Іменем України
10.04.09Справа №2а-9364/08/5
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі судді Сидоренко Д.В. , при секретарі Джигіль В.Є. розглянувши за участю представників:
відпозивача, Черкасов Ігор Русланович, дов. від 09.01.2009р. №13-08/09д, юрисконсульт, Кордончик Олександр Володимирович, довіреність № 13-94/092 від 27.03.09р., юрисконсульт;
від відповідача - ОСОБА_3, посвідчення №485, державний виконавець;
від третьої особи (ФОП ОСОБА_10) - ОСОБА_5, довіреність від 07.05.2008р.,
у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Мегабанк" в особі Кримського центрального регіонального відділення ВАТ "Мегабанк"
до фізичної особи - підприємця ОСОБА_4
Відділу державної виконавчої служби Євпаторійського міського управління юстиції
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - фізична особа - підприємець ОСОБА_4, м. Євпаторія
про звільнення майна із під арешту.
Обставини справи. ВАТ "Мегабанк" в особі Кримського центрального регіонального відділення звернулося до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовною заявою до Відділу державної виконавчої служби Євпаторійського міського управління юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_4 про виключення майна із під арешту.
Позовні вимоги мотивовані тим, що постановами державного виконавця від 06.11.2008р. та від 05.11.2008р. про накладення арешту майно та заборони його відчуження накладено арешт на майно, що належить на праві власності ОСОБА_4. Зазначене майно перебуває у заставі ВАТ «Мегабанк» за іпотечними договорами №98/2006-з від 27.09.2006р., №98/2006-з-4 від 23.02.2007р., договором застави майна від 06.12.2006р. №98/2006-з-3, договором застави майна №98/2006-з від 31.10.2006р., договором застави товарів в обороті від 27.09.2006р. та договором застави рухомого майна №98/2006-з-1 від 27.09.2006р.
10 березня 2009 року позивач уточнив позовні вимоги та просив суд скасувати постанову державного виконавця від 06.11.2008р. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження та виключити все рухоме та нерухоме майно, що належить ОСОБА_4, із під арешту.
Заявою від 16 березня 2009року позивач знов уточнив позовні вимоги та просив суд виключити з-під арешту, накладеного постановою державного виконавця від 06.11.2008р., все рухоме та нерухоме майно, що належить ОСОБА_4 та є предметом застави за іпотечними договорами №98/2006-з від 27.09.2006р., №98/2006-з-4 від 23.02.2007р., договором застави майна від 06.12.2006р. №98/2006-з-3, договором застави майна №98/2006-з від 31.10.2006р., договором застави товарів в обороті від 27.09.2006р. та договором застави рухомого майна №98/2006-з-1 від 27.09.2006р. згідно переліку.
Представники позивача у судовому засіданні наполягали на задоволенні змінених позовних вимог.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, зазначив, що на момент винесення постанов про накладення арешту та заборони на відчуження майна ОСОБА_4 державний виконавець не мав відомостей про ту обставину, що майно знаходиться у заставі.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_4 позовні вимоги підтримав.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд -
27.09.2006року між ВАТ «Мегабанк» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір №98/2006 відповідно до якого останній отримав кредит у сумі 10 000 000(десять мільйонів)грн. строком з 27.09.2006р. до 29.09.2001року зі сплатою 19%річних.
На забезпечення виконання кредитного договору від 27.09.2006р. між ВАТ «Мегабанк» та ОСОБА_4 було укладено наступні договори:
27.09.2006р. іпотечний договір №98/2006-з, предметом якого є:
- комплекс, реєстраційний номер в реєстрі прав власності на нерухоме майно 3985549, який складається із 22 об'єктів нерухомого майна, а саме, літери «А», «В», «Г», «Д», «Е», «Ж», «З», «И», «ВЯ», «Р», «Л», «Н», «П», «Ж1», «М», «О», «У», Б1-61», «Ф», «С», «Т», та розташований за адресою: м. Євпаторія, вул. 51Армії, б.10;
- земельна ділянка площею 0,0442 га , кадастровий номер 0110900000:01:053:0024, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 Цільове призначення земельної ділянки - для розширення бази будматеріалів і будівництва магазина будматеріалів;
- земельна ділянка площею 0,5171га , кадастровий номер 0110900000:01:053:0031, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 Цільове призначення земельної ділянки - для обслуговування торгової бази «Будматеріали»;
- земельна ділянка площею 0,1100га , кадастровий номер 0110900000:01:053:0014, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 Цільове призначення земельної ділянки - для обслуговування бази будівельних матеріалів(а.с.5-7).
27.09.2006року договір застави рухомого майна №98/2006-з-1. З урахуванням додаткових угод до зазначеного договору від 22.12.2006р., від 28.03.2008р та від 21.03.2008р. предметом договору застави є наступне майно(а.с.21-24):
27.09.2006року договір застави товарів в обороті №98/2006-з-3. Предметом договору є товари в обороті на суму 6 000 000,00 грн. (побутова техніка, бляшані вироби, акофарбові вироби, МДФ, ДСП, ДВП, фанера, металовироби, пиломатеріали, пластик, пінопласт, плитка, поліпропілен, сантехніка, сантехнічні вироби, суміші та клеї, столярні вироби, будівельні матеріали, труби, господарчі товари, екопластик, електроінструмент(а.с. 18-20).
31.10.2006р. договір застави майна №98/2006-з, предметом якого, з урахуванням додаткової угоди від 14.02.2007р. є шість транспортних засобів(а.с.14-17).
06.12.2006р. договір застави №98/2006-з-3, предметом якого, є одинадцять транспортних засобів(а.с.11-13).
23.02.2007р. іпотечний договір №98/2006-з-4, предметом якого об'єкт незавершеного будівництва літ «А» виробнича будівля загальною площею 474,7 кв. м, реєстраційний номер в реєстрі прав власності на нерухоме майно 17931235, який розташований за адресою: Автономна Республіка Крим, м. Євпаторія, вул. 51 Армії, 24 (а.с. 8-10).
Постановою державного виконавця Мороз В.М. від 06.11.2008р. накладено арешт та оголошена заборона на відчуження всього рухомого та нерухомого майна,що належить на праві власності ОСОБА_4. Зазначена постанова винесена на виконання виконавчого листа №2-1877, який видано Євпаторійським міським судом 15.10.2008. про стягнення на користь ОСОБА_7 81638грн.(а.с.72,76).
Постановою державного виконавця Мороз В.М. від 05.11.2008р. накладено арешт та оголошена заборона на відчуження всього рухомого майна, в тому числі сім одиниць транспортних засобів, що належить на праві власності ОСОБА_4, а саме, причеп, п/причеп МАЗ 93971, 1988 р.в., номер державної реєстрації: НОМЕР_1; причеп, п/причеп ІGLOКАRC80, 1988 р.в., номер державної реєстрації: НОМЕР_2; автомобіль вантажний, авто ЗИЛ 130, 1984року, номер державної реєстрації НОМЕР_3; автомобіль вантажний, Авто МАЗ 54328 1992 р.в., номер державної реєстрації: НОМЕР_4 причеп, п/причеп КОGЕLSN 24P, 1990 р.в., номер державної реєстрації: НОМЕР_5; автомобіль вантажний, АВТО SKANIA 143 Н, 1995 р.в., номер державної реєстрації: НОМЕР_6; автомобіль легковий АUDI A4, 2003р.в., номер держ. реєстрації НОМЕР_7 Зазначена постанова винесена на виконання зведеного виконавчого провадження з примусового виконання вищевказаного виконавчого листа(а.с.75).
На підставі зазначених вище постанов до Державного реєстру обтяжень рухомого майна та Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна внесено дані про арешт майна, що підтверджується витягами з відповідних реєстрів(а.с.77-91).
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін та третьої особи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають повному задоволенню, виходячи з наступного.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби передбачені статтею 181 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Отже у статті 181 КАС України встановлюється порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності, що не пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних, господарських справах.
Оскільки позивач у цій справі не є стягувачем, боржником, або особою, яку залучено до виконання виконавчих дій у виконавчому провадженні з примусового виконання рішення Євпаторійського міського суду, за яким видано виконавчий лист №2-1877 від 15.10.2008р., дана справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства з урахуванням особливостей, передбачених ст.181 КАС України.
Відповідно до частини 3 статі 181 КАС України відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби.
У спірних правовідносинах Відділ державної виконавчої служби Євпаторійського міського управління юстиції АР Крим є належним відповідачем у справі.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України від 21.04.1999 № 606-XIV «Про виконавче провадження»(далі Закон).
Відповідно до ст. 3 Закону встановлено перелік виконавчих документів, що підлягають виконанню державною виконавчою службою. Зокрема, виконавчими документами є ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних та кримінальних справах у випадках, передбачених законом.
Пунктом п.1 ч. 1 ст. 4 Закону заходами примусового виконання рішень є звернення стягнення на майно боржника.
Згідно абзаців шостого та сьомого частини третьої статті 5 Закону державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в порядку, встановленому законодавством; на виконання рішення суду про стягнення коштів або накладення арешту в порядку, встановленому цим Законом, накладати арешт на грошові кошти та інші цінності боржника, в тому числі на кошти, які знаходяться на рахунках та вкладах в установах банків, інших кредитних установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
Відповідно до частини 1 статті 50 Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації.
Частиною 1 статті 55 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом:
- винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, якою накладається арешт на майно боржника та оголошується заборона на його відчуження;
- винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні в банках або інших фінансових установах;
- винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження;
- проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
Із зазначеного випливає, що накладення арешту на майно боржника та оголошення заборони на його відчуження є складовою частиною звернення стягнення на майно боржника.
Отже як вбачається із матеріалів справи державним виконавцем був застосований арешт на майно боржника шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
Стаття 52 Закону визначає, що стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача - заставодержателя.
Частиною 3 статті 52 Закону передбачені підстави, виключно за наявності яких допускається звернення стягнення на заставлене майно боржника для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, а саме у разі:
- виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів;
- коли вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.
Проте, як свідчать матеріали справи, право застави виникло раніше винесення судом рішення про стягнення коштів з боржника, оскільки рішення Євпаторійського міського суду, на виконання якого накладено арешт на майно ОСОБА_4, набрало законної сили 15.10.2008р., а договори застави та іпотеки були укладені між позивачем та ОСОБА_4 ще у 2006,2007роках.
Окрім того, відповідно до розрахунку заборгованості за кредитом, виданим фізичної особи-підприємцю ОСОБА_8 станом на 08.04.2009р. заборгованість останнього перед відповідачем складає 14 937 486,66грн. При цьому поточна заборгованість за кредитом складає 9249600,00грн., прострочена заборгованість складає 1 850 400,00грн.(а.с. 113).
Як вбачається із матеріалів справи ухвалою постійно діючого третейського суду при асоціації «Слобожанська перспектива» від 16.02.2009р. у справі №2/40-2009 порушене провадження у справі за позовом ВАТ «Мегабанк» до ОСОБА_11 про стягнення заборгованості за кредитним договором №98/2006 від 27.09.2006р. у сумі 14 732 435,84грн.(а.с.69).
Відповідно до ч.4 ст.52 Закону про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателя не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або тоді, коли йому стало відомо, що арештоване майно боржника знаходиться у заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про звільнення заставленого майна з-під арешту.
Із наведеного можна зробити висновок про те, що у даному випадку законодавцем встановлено спосіб захисту порушеного права, а саме звернення до суду з позовом саме про звільнення заставленого майна з-під арешту.
Крім того, ч. 2 ст. 62-1 Закону передбачає, що на майно, щодо якого встановлено іпотеку чи накладено заборону на відчуження, не може бути звернено стягнення для задоволення вимог стягувачів, які не є іпотекодержателями згідно із Законом України "Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати".
Згідно ч.6 ст.3 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.
Відповідно до ч.2 ст.1 Закону України «Про заставу» в силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.
Таким чином, накладення арешту на майно та заборона на його відчуження, як складова стягнення на зазначене майно на користь іншої особи ніж позивач буде порушенням його першочергового права на задоволення вимог за кредитним договором від 27.09.2006р., та які забезпечені заставою.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.
Частина 2 статті 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Стаття 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає підстави та порядок звільнення майна з-під арешту. Так, серед таких підстав зазначено право звернення до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту особи, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові; у разі сплати боржником повної суми боргу за виконавчим документом до реалізації арештованого майна боржника; за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому підпорядкований державний виконавець; за наявності письмового висновку експерта щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зносу, пошкодженням або коли витрати, пов'язані із зверненням на нього стягнення, перевищать грошову суму, за яку воно може бути реалізовано.
У всіх інших випадках відповідно до частини 5 статті 59 цього закону по незакінчених виконавчих провадженнях арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.
Враховуючи викладене суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Вступну та резолютивну частину постанови проголошено у судовому засіданні 10 квітня 2009 року.
У повному обсязі постанова виготовлена 15 квітня 2009 року.
На підставі викладеного та керуючись ст.122, 158, 160-163, 167 КАС України, суд
1.Адміністративний позов задовольнити повністю.
2.Виключити з-під арешту, накладеного постановами державного виконавця Євпаторійського міського управління юстиції ОСОБА_9 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 06.11.2008р. та від 05.11.2008р., все рухоме та нерухоме майно, що належить ОСОБА_4 та є предметом застави за іпотечним договором №98/2006-3 від 27.09.2006 р., іпотечним договором №98/2006-3-4 від 23.02.2007 р., договором застави №98/2006-3-1 рухомого майна від 27.09.2006 р., договором №98/2006-3-3 застави товарів у обороті від 27.09.2006р., договором №98/2006-з застави майна від 31.10.2006 р., договором № 98/2006-з-3 застави майна від 06.12.2006р., а саме:
- товари в обороті на суму 6 000 000,00 грн. (побутова техніка, бляшані вироби, акофарбові вироби, МДФ, ДСП, ДВП, фанера, металовироби, пиломатеріали, пластик, пінопласт, плитка, поліпропілен, сантехніка, сантехнічні вироби, суміші та клеї, столярні вироби, будівельні матеріали, труби, господарчі товари, екопластик, електроінструмент;
- комплекс, реєстраційний номер в реєстрі прав власності на нерухоме майно 3985549, який складається з літер «А», «В», «Г», «Д», «Е», «Ж», «З», «И», «ВЯ», «Р», «Л», «Н», «П», «Ж1», «М», «О», «У», Б1-61», «Ф», «С», «Т», який розташований за адресою: АДРЕСА_2
- земельна ділянка площею 0,0442 га , кадастровий номер 0110900000:01:053:0024, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 Цільове призначення земельної ділянки - для розширення бази будматеріалів і будівництва магазина будматеріалів;
- земельна ділянка площею 0,5171га , кадастровий номер 0110900000:01:053:0031, яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 Цільове призначення земельної ділянки - для обслуговування торгової бази «Будматеріали»;
- земельна ділянка площею 0,1100га , кадастровий номер 0110900000:01:053:0014, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 Цільове призначення земельної ділянки - для обслуговування бази будівельних матеріалів.
- об'єкт незавершеного будівництва літ «А» виробнича будівля загальною площею 474,7 кв. м, реєстраційний номер в реєстрі прав власності на нерухоме майно 17931235, який розташований за адресою: АДРЕСА_5
Стягнути з державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства "Мегабанк" вособі Кримського центрального регіонального відділення ВАТ "Мегабанк" витрати зі сплати судового збору в розмірі 3,40грн.
Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд АР Крим шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня складання постанови у повному обсязі та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Сидоренко Д.В.